ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
26.05.2021Справа № 910/21223/20
Суддя Господарського суду міста Києва Данилова М.В., при секретарі судового засідання Тарасюку А.Ю., розглянувши загальному позовному провадженні матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-Енергетична компанія «М2» (04071, м. Київ, вул. ярославська, буд. 56-А)
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» (03065, м. Київ, пр.-т Любомира Гузара, 44)
про стягнення грошових коштів
Представники сторін:
від позивача: Катрук Є.А. - адвокат;
від відповідача: Панченко Ю.В. - адвокат
31 грудня 2020 року до Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-Енергетична компанія «М2» (позивач) надійшла позовна заява № 29/12/20 від 29.12.2020 року до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» (відповідач) про стягнення грошових коштів на суму у розмірі 1 593 885, 37 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором № 1907000429 транспортування природного газу від 24.10.2010 року, у зв'язку із чим у нього утворилась заборгованість за даним правочином.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.01.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено розгляд справи № 910/21223/20 здійснювати в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі на 10.02.2021 року.
В підготовчому засіданні 10.02.2021 року оголошено перерву на 10.03.2021 року.
12 лютого 2021 року через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.
09 березня 2021 року через відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив.
10 березня 2021 року судом продовжено строк підготовчого засідання на 30 днів та оголошено перерву на 01.04.2021 року.
31 березня 2021 року через відділ діловодства суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.
31 березня 2021 року через відділ діловодства суду від позивача надійшли додаткові документи по справі та письмові пояснення.
В підготовчому засіданні 01.04.2021 року оголошено перерву на 14.04.2021 року.
В підготовчому засіданні 14.04.2021 року від відповідача надійшли письмові пояснення по справі.
14 квітня 2021 року судом закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 13.05.2021 року.
13 травня 2021 року через відділ діловодства суду від відповідача надійшли додаткові документи по справі.
В судовому засіданні 13.05.2021 року судом оголошено перерву на 26.05.2021 року.
Представник позивача наполягав на задоволенні позову, просив його задовольнити.
Представник відповідача заперечив проти позову та просив суд відмовити у його задоволенні.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,
24 жовтня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-Енергетична компанія «М2» (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» (оператор) було укладено договір № 1907000429 транспортування природного газу, відповідно до п. 2.1 якого за цим договором оператор надає замовнику послугу транспортування природного газу (послуга) на умовах, визначених у цьому договорі, а замовник сплачує оператору встановлені в цьому договорі вартість такої послуги та плат (за їх наявності), які виникають при його виконанні.
У відповідності з п. 2.2 договору послуги надаються на умовах, визначених у Кодексі газотранспортної системи, затвердженому постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 р. № 2493 (Кодекс ГТС).
Згідно з п. 2.3 договору обсяг послуги, що надається за цим договором, визначається підписанням додатка 1 до цього договору (розподіл потужності) та/або додатка 2 (розподіл потужності з обмеженнями), крім надання доступу до потужності на період однієї газової доби.
Відповідно до п. 2.7 договору додаток 1 є невід'ємною частиною цього договору у випадку, коли замовнику надається право використання гарантованої та/або переривчастої потужності, крім випадку замовлення потужності наперед.
Пунктом 4.1 договору передбачено, що замовник, зокрема, зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі оплачувати вартість наданих йому послуг.
Оператор забезпечує наявність відповідних потужностей у точках входу до газотранспортної системи або в точках виходу з газотранспортної системи в обсязі, визначеному згідно з додатком 1 до цього договору (розподіл потужності) та/або додатком 2 до цього договору (розподіл потужності з обмеженнями), та/або в обсязі підтвердженої номінації у випадку замовлення потужності на період однієї газової доби (п. 6.1 договору).
Відповідно до п. 8.1 договору вартість послуг договірної потужності визначається виходячи з обсягу замовленої потужності замовника згідно з додатком 1 до цього договору (розподіл потужності) та/або додатком 2 до цього договору (розподіл потужності з обмеженнями) та/або обсягу підтвердженої номінації у випадку замовлення потужності на період однієї газової доби.
Згідно з п. 8.2 договору послуги доступу до потужності в точках входу та виходу до/з газотранспортної системи на період газового місяця, кварталу та/або року надаються на умовах 100% попередньої оплати у розмірі вартості замовленої потужності на період газового місяця за п'ять робочих днів до початку газового місяця, у якому буде забезпечуватись доступ до потужностей. Замовник сплачує оператору вартість замовленої потужності, як зазначено в цьому розділі, незалежно від того, чи була повністю використана замовлена потужність.
Абзацом 8 п. 8.2 договору сторони погодили, що замовник сплачує оператору вартість замовленої потужності, як зазначено в цьому розділі, незалежно від того, чи була повністю використана замовлена потужність.
У відповідності з додатком № 1 до договору № 1907000429 транспортування природного газу від 24.10.2019 року, гарантована потужність за період з 01.04.2020 р. до 30.06.2020 р. становить 167 000 куб.м у віртуальній точці входу ГВС «Дроздовичі» (Польща).
Відповідно до платіжного доручення № 169 від 21.04.2020 року, замовником відповідно до п. 8.2 договору, було оплачено на умовах попередньої оплати послуги з доступу до потужностей за травень на суму 785 987, 88 грн.
Також, відповідно до платіжного доручення № 203 від 29.05.2020 року, замовником відповідно до п. 8.2 договору, було оплачено на умовах попередньої оплати послуги з доступу до потужностей за червень на суму 751 995, 38 грн.
09 червня 2020 року відповідачем було направлено на адресу позивача акт № 05-20-190700429/ТРК/ВХІД/КВАРТАЛ про надання послуг замовленої (договірної) потужності на квартальний період в точках входу/виходу до/з газотранспортної системи в травні 2020 року на загальну суму 785 987, 88 грн.
Листом № 143 від 11 червня 2020 року замовник повідомив оператора про те, зо у зв'язку з тим, що компанія GAZ-SYSTEM - оператор Польської газотранспортної системи, через якого транспортується природний газ на міждержавній точці з'єднання Дроздовичі (Польща) на територію України проводила аукціон з продажу потужностей на травень 2020 року на платформі GSA (https//gsaplatform.eu/auctions?tab=A) в період з 30.04.2020 по 06.05.2020 в обсязі 6MW/h в день, а з 07.05.2020 - 0 MW/h, відповідач не мав змоги фактично використати квартальну замовлену потужність у травні 2020 року.
23 червня 2020 року позивач отримав акт № 06-20-1907000429/ТРК/ВХІД/КВАРТАЛ про надання послуг замовленої (договірної) потужності на квартальний період в точках входу/виходу до/з газотранспортної системи в червні 2020 року на загальну суму 755 986, 66 грн.
Позивач листом № 182 від 23.07.2020 року повідомив оператора про те, що не погоджується з вказаним актом про надання послуг замовленої (договірної) потужності на квартальний період в точках входу/виходу до/з газотранспортної системи в червні 2020 року на загальну суму 755 986, 66 грн.
Замовник посилається на ту обставину, що компанія GAZ-SYSTEM - оператор Польської газотранспортної системи, через якого транспортується природний газ на міждержавній точці з'єднання Дроздовичі (Польща) на територію України в червні 2020 року не проводила аукціону з продажу потужностей. Тому Замовник не мав змоги фактично використати квартальну замовлену потужність у травні 2020 року.
У зв'язку з викладеним позивач вважає, що оператором не було надано замовнику послуги замовленої (договірної) потужності на квартальний період в травні 2020 року на загальну суму 785 987, 88 грн. та червні 2020 року на суму 755 986, 66 грн.
Враховуючи викладене, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.
Суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема з правочинів.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України).
Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
У відповідності з статтею 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарських зобов'язань є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.
Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до приписів статей 525, 526, частини першої статті 530 ЦК України цивільні та господарські зобов'язання мають бути виконані належним чином і у встановлений договором строк, а одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, крім випадків, передбачених законом.
Частиною першою статті 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно з ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Отже, укладений учасниками процесу договір за своєю правовою природою є договором про надання послуг.
Поряд з цим, пунктами 7, 45 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про ринок природного газу» визначено, що газотранспортна система - технологічний комплекс, до якого входить окремий магістральний газопровід з усіма об'єктами і спорудами, пов'язаними з ним єдиним технологічним процесом, або кілька таких газопроводів, якими здійснюється транспортування природного газу від точки (точок) входу до точки (точок) виходу; транспортування природного газу - господарська діяльність, що підлягає ліцензуванню і пов'язана з переміщенням природного газу газотранспортною системою з метою його доставки до іншої газотранспортної системи, газорозподільної системи, газосховища, установки LNG або доставки безпосередньо споживачам, але що не включає переміщення внутрішньопромисловими трубопроводами (приєднаними мережами) та постачання природного газу.
Статтею 32 Закону України «Про ринок природного газу» передбачено, що транспортування природного газу здійснюється на підставі та умовах договору транспортування природного газу в порядку, передбаченому кодексом газотранспортної системи та іншими нормативно-правовими актами.
За договором транспортування природного газу оператор газотранспортної системи зобов'язується забезпечити замовнику послуги транспортування природного газу на період та умовах, визначених у договорі транспортування природного газу, а замовник зобов'язується сплатити оператору газотранспортної системи встановлену в договорі вартість послуг транспортування природного газу. Типовий договір транспортування природного газу затверджується Регулятором. Оператор газотранспортної системи розробляє кодекс газотранспортної системи за результатами консультацій із суб'єктами ринку природного газу та подає його Регулятору на затвердження. Після затвердження кодексу газотранспортної системи Регулятором оператор газотранспортної системи розміщує його на своєму веб-сайті.
Судом встановлено, що відповідно до умов укладеного сторонами договору послуги надаються позивачем як оператором системи на умовах, визначених у Кодексі газотранспортної системи, затвердженому постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 р. № 2493.
Відповідно до п. 3 глави 1 розділу І Кодексу ГТС дія цього Кодексу поширюється на всіх суб'єктів ринку природного газу України: операторів суміжних систем, газовидобувні підприємства, замовників, споживачів та постачальників природного газу незалежно від підпорядкування та форми власності, а також операторів торгових платформ.
Згідно з п. 5 глави 1 розділу І Кодексу ГТС замовник послуг транспортування - юридична особа або фізична особа - підприємець, яка на підставі договору транспортування, укладеного з оператором газотранспортної системи, замовляє одну чи декілька складових послуг транспортування природного газу; договір транспортування - це договір, укладений між оператором газотранспортної системи та замовником послуг транспортування природного газу на основі типового договору транспортування природного газу, затвердженого
Регулятором, згідно з яким оператор газотранспортної системи надає замовнику одну чи декілька складових послуг транспортування природного газу на період та умовах, визначених у такому договорі, а замовник послуг транспортування оплачує оператору газотранспортної системи вартість отриманих послуг (послуги).
Згідно з п. 1 глави 3 розділу І Кодексу ГТС, оператор ГТС на підставі договору транспортування природного газу та згідно з умовами, визначеними в Кодексі ГТС, надає суб'єктам ринку природного газу: право користування газотранспортною системою в межах розподілу потужностей на точках входу та виходу; послуги транспортування природного газу газотранспортною системою в межах договірних потужностей та підтверджених номінацій.
Відповідно до п. 1 глави 1 розділу VIII Кодексу ГТС одержання доступу до потужності, надання послуг із транспортування, у тому числі - вчинення дій з врегулювання добового небалансу, є складовими послуги транспортування природного газу та здійснюються виключно на підставі договору транспортування.
Договір транспортування є документом, який регулює правовідносини між оператором газотранспортної системи і окремим замовником послуг транспортування.
Згідно з п.п. 9, 10 глави 1 розділу VIII Кодексу ГТС замовник послуг транспортування на підставі договору транспортування може замовити в оператора газотранспортної системи, зокрема, послугу доступу до потужності в точці входу або виходу з газотранспортної системи.
Поряд з цим, у п. 2 глави 2 розділу VIII Кодексу ГТС встановлено, що послуги транспортування природного газу надаються на умовах 100 % попередньої оплати (крім випадку, передбаченого цим пунктом) у розмірі вартості розподіленої потужності на період газового місяця для послуг на період газового місяця, кварталу та/або року за п'ять банківських днів до початку газового місяця, у якому буде забезпечуватись транспортування природного газу.
Суд зазначає, що внаслідок укладення з відповідачем договору № 1907000429 від 24.10.2019 року позивач зобов'язаний дотримуватись приписів Кодексу ГТС.
Поряд з цим, приписами статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до статей 76-79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).
Суд зауважує наступне.
Відповідно до п. 8.1 договору вартість послуг договірної потужності визначається виходячи з обсягу замовленої потужності Замовника згідно з додатком 1 до цього договору (розподіл потужності) та/або додатком 2 до цього договору (розподіл потужності з обмеженнями) та/або обсягу підтвердженої номінації у випадку замовлення потужності на період однієї газової доби.
Згідно абз. 6 п. 8.2 договору послуги доступу до потужності в точках входу та виходу до/з газотранспортної системи на період газового місяця, кварталу та/або року надаються на умовах 100% попередньої оплати у розмірі вартості замовленої потужності на період газового місяця за п'ять робочих днів до початку газового місяця, у якому буде забезпечуватись доступ до потужностей.
Абзацом 8 п. 8.2 договору сторони погодили, що замовник сплачує оператору вартість замовленої потужності, як зазначено в цьому розділі, незалежно від того, чи була повністю використана замовлена потужність.
Отже, єдиною та достатньою умовою для оплати замовником послуги доступу до потужності в точках входу та виходу до/з газотранспортної системи на період газового місяця є наявність підписаного сторонами додатку 1 до договору, яким встановлений відповідний обсяг замовленої позивачем потужності. Обов'язок з оплати вказаної послуги виникає у замовника за п'ять робочих днів до початку газового місяця, у якому буде забезпечуватись доступ до потужностей, в силу вимог абз. 8 пункту 8.2 договору і не залежить від додаткових дій оператора, зокрема таких як надіслання рахунків на оплату, підписання актів надання послуг.
Таким чином, оплата здійснена замовником за замовлену потужність у спірний період є належним виконанням умов договору, що узгоджується як укладеним між сторонами договором, так і з вимогами Кодексу газотранспортної системи. В іншому випадку, за прострочення таких платежів до позивача були б застосовані відповідні санкції, визначені положенням договору та чинним законодавством.
Також, позивач зазначає що відповідачем не було надано послуги замовленої (договірної) потужності за травень 2020 року, у зв'язку з чим суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 6.1 договору оператор забезпечив наявність відповідних потужностей у точці входу/виходу ГВС Дроздовичі (Польща) в обсязі, визначеному згідно з додатком 1 до цього договору (розподіл потужності).
Згідно з п. 5 глави 2 розділу IX Кодексу ГТС оператор газотранспортної системи зобов'язаний на власному веб-сайті в мережі Інтернет оприлюднювати інформацію про величини технічної та вільної потужності відповідно до розділу XVIII цього Кодексу.
Пунктом 1 глави 1 розділу XVIII Кодексу ГТС визначено, що величина технічної (пропускної) потужності в певній точці виходу/входу газотранспортної системи визначається як максимально можливе перетікання об'єму природного газу за стандартних умов у цій точці з урахуванням одночасності роботи газоспоживаючого обладнання, цілісності системи та вимог щодо її експлуатації. Величина технічної потужності відображає максимальний обсяг потужності в певній точці виходу/входу газотранспортної системи, право користування якою оператор газотранспортної системи може надати замовникам послуги транспортування та/або іншим суб'єктам ринку природного газу, об'єкти яких підключені до газотранспортної системи, з гарантією реалізації такого права.
Судом перевірено, що на виконання вимог п. 5 глави 2 розділу IX Кодексу ГТС відповідач своєчасно було опублікував на власному веб-сайті в мережі Інтернет інформацію про величини технічної та вільної потужності (посиланням https.7/tsoua.com/prozorist/vilni-potuzhnosti/).
Викладене вище свідчить про те, що відповідачем належним чином виконано, передбачені п. 6.1 договору, та надано можливість позивачу скористатися замовленою ним потужністю у відповідній точці входу/виходу до/з газотранспортної системи.
Твердження позивача про неможливість фактично використати квартальну замовлену потужність у травні 2020 року, у зв'язку з тим що компанія GAZ-SYSTEM - оператор Польської газової системи, через якого транспортується природний газ на міждержавній точці з'єднання Дроздовичі (Польща) на територію України проводила аукціон з продажу потужностей на травень 2020 року на платформі GSA в період з 30.04.2020 по 06.05.2020 в обсязі 6 MW/h в день, а з 07.05.2020 - 0 MW/h, а в червні 2020 року не проводила аукціону з продажу потужностей, є аргументом, що в такому випадку позивачем не була використана замовлена потужність виключно у зв'язку з неможливістю отримання відповідної потужності у суміжного оператора.
Суд зазначає, що неможливість позивача використати замовлену потужність за укладеним договором транспортування природного газу та додатком № 1 до нього є ризиком його господарської діяльності та не впливає на обов'язок належним чином виконувати взяті на себе зобов'язання щодо здійснення оплати за замовлену ним потужність.
Щодо тверджень Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-Енергетична компанія «М2» про те, що доступ до потужності повинен реалізовуватися саме у вигляді об'єднаної потужності, суд зауважує наступне.
У матеріалах справи наявний лист PU.073.2.2021.9, яким оператор газотранспортної системи GAZ-SYSTEM S.A. (GAZ-SYSTEM) підтверджує що продукти об'єднаної потужності не були запропоновані в точці міждержавного з'єднання «Дроздовичі» під час періоду її функціонування, включаючи період з 1 січня 2020 року по 30 червня 2020 року.
Також з листа вбачається, що на GAZ-SYSTEM не було покладено жодних юридичних зобов'язань, що створюють зобов'язання пропонувати продукти об'єднаної потужності в точці, що з'єднує польські та українські газотранспортні системи.
Таким чином, вказаний лист спростовує твердження позивача про те, що для реалізації доступу до потужності у міждержавній точці з'єднання повинна реалізовуватися саме об'єднана потужність.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.) від 9 грудня 1994 року, серія A, 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen.), 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Частиною 1 статті 78 ГПК України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З системного аналізу вищевикладеного, беручи до уваги необґрунтованість та недоведеність заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку про відмову у їх задоволенні.
Відповідно до статті 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 73, 86, 129, 219, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
В позові відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 30.06.2021 р. (у зв'язку з перебуванням судді Данилової М.В. у відпустці)
Суддя М.В. Данилова