ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
23.06.2021Справа № 910/6567/21
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Трофименко Т.Ю., при секретарі судового засідання Бабич М.А., розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Приватного акціонерного товариства "НИВА"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАРМАКС УКРАЇНА"
про стягнення 259 055,22 грн,
Представники сторін:
від позивача: Антонюк Л.В.,
від відповідача: не з'явився
До Господарського суду міста Києва надійшов позов Приватного акціонерного товариства "НИВА" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАРМАКС УКРАЇНА" про стягнення 259 055,22 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором оренди нежитлового приміщення № 1НИВ0190032 від 01.12.2019.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.04.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/6567/21, призначено підготовче засідання у справі на 26.05.2021.
В підготовче засідання 26.05.2021 з'явилися представники позивача.
Суд, не виходячи до нарадчої кімнати, ухвалив закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 16.06.2021.
В судове засідання 16.06.2021 з'явилися представники позивача, які надали суду письмові пояснення.
Суд, не виходячи до нарадчої кімнати, ухвалив оголосити перерву в судовому засіданні до 23.06.2021.
17.06.2021 до суду від позивача надійшла заява про відшкодування витрат на правову допомогу.
В судове засідання 23.06.2021 з'явився представник позивача. Представник відповідача в засідання суду не з'явився, уповноваженого представника не направив, про час та місце судового засідання були повідомлений належним чином.
Згідно з ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
Зважаючи на те, що відповідача було належним чином повідомлено про дату, час та місце судового засідання, своїм правом на подання відзиву вони не скористалися, оскільки їх неявка не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу по суті в цьому судовому засіданні за відсутності представників відповідачів.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позов та просив його задовольнити у повному обсязі.
Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
В судовому засіданні 23.06.2021 оголошено вступну та резолютивну частини рішення на підставі статті 240 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
01.12.2019 між Приватним акціонерним товариством "НИВА" (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ФАРМАКС УКРАЇНА" (Орендар) було укладено договір оренди нежитлового приміщення № 1НИВ0190032 (надалі також - договір), відповідно до умов п. 1.1. якого Орендодавець передає, а Орендар приймає у тимчасове оплачуване користування нежитлове приміщення загальною площею 77,00 квадратних метрів (об'єкт оренди), на 1-му поверсі Будівлі, яка знаходиться за адресою; місто Київ, проспект Перемоги, 9.
Згідно з п. 1.5 договору, об'єкт оренди передається Орендарю « 01» грудня 2019 року по Акту приймання-передачі (надалі а текстом Акт N1).
Відповідно до п. 3.1 договору, Орендар зобов'язаний вносити плату за користування Об'єктом оренди в розмірах та в строки, обумовлені цим Договором.
Плата за оренду нараховується Орендареві здати підписання Сторонами Акта № 1. (п. 3.2 договору)
Якщо інше не передбачено цим Договором, Плата за Оренду сплачується Орендарем щомісяця, не пізніше 10-го числа поточного (оплачуваного) місяця. (п. 3.3 договору)
Пунктом 3.4 договору встановлено, що Орендар зобов'язаний сплачувати Плату за оренду не пізніше строку, зазначеного в цьому Договорі, незалежно від факту одержання їм зазначених рахунків. При неотриманні Орендарем зазначених рахунків, Плата за оренду розраховується Орендарем самостійно відповідно до Додатка №2 до цього Договору.
Пунктом 3.6 договору визначено, що крім Плати за оренду, Орендар повинен компенсувати/сплачувати витрати на комунальні послуги, якими він користується (електроенергія, водопостачання, опалення й т.д.), та витрати на комунальні послуги в місцях загального користування, які розподіляються між всіма Орендарями Будівлі пропорційно площі Об'єкта оренди до загальної площі Будівлі.
Відповідно до 3.6.3 договору, перерахування компенсації витрат на комунальні послуги здійснюється Орендарем на підставі виставлених Орендодавцем рахунків або Актів наданих послуг (щодо компенсації комунальних послуг), не пізніше 10 числа місяця, наступного за оплачуваним місяцем. Орендодавець до 5 числа місяця, що слідує за оплачуваним місяцем, виставляє Орендареві рахунки на компенсацію витрат на комунальні послуги та Акт наданих послуг (щодо компенсації комунальних послуг). Обов'язок по отриманню вищевказаного рахунка та Акта покладається на Орендаря. У разі неотримання рахунка на компенсацію витрат на комунальні послуги за оплачуваний місяць або відповідного Акта Орендарем, останній зобов'язаний сплатити таку компенсацію Орендодавцю у розмірі витрат на комунальні послуги за місяць, попередній оплачуваному. Після отримання Орендарем рахунка або відповідного Акта за такий оплачуваний місяць Сторони проводять перерахунок. У разі якщо сплачена Орендарем сума витрат перевищує суму, що мала бути сплачена, переплата зараховується в рахунок оплати витрат на комунальні послуги за наступний місяць. Якщо сплачена Орендарем сума витрат менша, ніж сума, що мала бути сплачена - Орендар здійснює доплату протягом трьох банківських днів з дати одержання рахунка або підписання Акта.
Згідно з пп. 2.3.6. п. 2.3. договору Орендар зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати Плату за оренду, компенсацію комунальних платежів; інших платежів, передбачених цим Договором, у відповідності з умовами Договору.
Відповідно до п. 3.11. договору, якщо в будь-який момент сума платежів і інших сум коштів, отриманих від Орендаря за цим Договором буде недостатньою для погашення всіх фінансових зобов'язань Орендаря перед Орендодавцем, незалежно від призначення платежу, зазначеного в платіжних документах Орендаря, такі суми зараховуються в рахунок зобов'язань Орендаря в наступному порядку:
- відшкодування будь-яких збитків, понесених Орендодавцем з вини Орендаря в ході виконання цього Договору;
- компенсація будь-яких ушкоджень Будівлі, інженерних комунікацій Будівлі, заподіяних з вини Орендаря;
- будь-які види неустойки, якщо вони передбачені Договором або законодавством;
- компенсація за оплату комунальних послуг;
- оплата окремих послуг по Додатковим угодам до цього Договору;
- прострочена Плата за оренду;
- поточна Плата за оренду.
Цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повернення об'єкта оренди по Акту №2 та повного розрахунку між сторонами згідно з умовами цього договору. (п. 10.1 договору).
Строк оренди починається з моменту прийняття Орендарем об'єкта оренди за Актом № 1 і закінчується 31 жовтня 2022 року (включно). (п. 10.2 договору)
На виконання умов договору Орендодавець передав, а Орендар в свою чергу прийняв в оренду орендоване нерухоме майно за Актом приймання - передачі № 1 від 01.12.2019.
Як вбачається з матеріалів справи та пояснень позивача, у період за лютий та березень 2021 Орендодавцем було виставлено Орендарю рахунки-фактури на оренду нежитлового приміщення: №000000067/2021 від 22.01.2021 на суму 70 819,86 грн (орендна плата за лютий 2021 року) та № 0000000120/2021 від 25.02.2021 на суму 70 050,66 грн (орендна плата за березень 2021).
В обґрунтування позовних вимог у позовній заяві позивач зазначав, що на момент звернення з позовом до суду, а саме, 02.04.2021, відповідачем було здійснено оплату оренди за лютий 2021 року в сумі 2000,000 грн, у зв'язку з чим відповідач має прострочену заборгованість за договором по оплаті плати за оренду у загальному розмірі 138 870,52 грн, з яких за лютий 2021- 68 819,86 грн, за березень 2021 - 70 050,66 грн.
Крім того, у період з вересня 2020 року по березень 2021 року Орендодавцем було виставлено Орендарю рахунки-фактури на компенсацію витрат на комунальні послуги: № 000053892020/3110 від 30.09.2020 (Компенсація комунальних послуг за вересень 2020) на суму 7 710,23 грн, № 000061412020/3110 від 31.10.2020 (Компенсація комунальних послуг за жовтень 2020) на суму 2 566,15 грн, №000069442020/3110 від 30.11.2020 (Компенсація комунальних послуг за листопад 2020) на суму 2 711,30 грн, №000009272021/3110 від 31.01.2021 (Компенсація комунальних послуг за січень 2021) на суму 9 053,41 грн, №000014122021/3110 від 28.02.2021 (Компенсація комунальних послуг за лютий 2021) на суму 6 360,68 грн.
В обґрунтування позовних вимог у позовній заяві позивач зазначав, що на момент звернення з позовом до суду відповідачем було здійснено оплату: компенсації комунальних послуг за вересень 2020 в сумі 449,58 грн (31.03.2021), компенсації комунальних послуг за вересень 2020 в сумі 2 566,15 грн (04.03.2021), компенсації комунальних послуг за вересень 2020 в сумі 2 711,30 грн (04.03.2021), компенсації комунальних послуг за вересень 2020 в сумі 1983,20 грн (04.03.2021), компенсації комунальних послуг за жовтень 2020 в сумі 2 566,15 грн (30.03.2021), у зв'язку з чим відповідач має прострочену заборгованість за договором по оплаті компенсації витрат на комунальні послуги у загальному розмірі 18 621,33 грн, з яких: за жовтень 2020 - 495,94 грн, за листопад 2020 - 2 711,30 грн, за січень 2021 - 9 053,41 грн, за лютий 2021 - 6 360,68 грн.
Надалі, відповідно до письмових пояснень позивача, поданих 26.05.2021 та 16.06.2021, відповідач здійснив 23.04.2021, 29.04.2021 та 18.05.2021 оплату компенсації комунальних послуг за лютий 2021 в сумі 6 760,68 грн та 18.05.2021 оплату компенсації комунальних послуг за квітень 2021 в сумі 1 198,63 грн, а також 25.05.2021 сплату орендної плати за лютий 2021 у розмірі 2 000,00 грн.
Отже, за доводами позивача, в порушення взятих на себе зобов'язань відповідач прострочив здійснення платежів за договором, у зв'язку з чим станом на час розгляду справи має заборгованість з компенсації витрат на комунальні послуги в розмірі 10 664,02 грн в період з січня по лютий 2021 та заборгованість по сплаті орендної плати в розмірі 136 870,52 грн за період з лютого по березень 2021. Крім того, за порушення строку розрахунку позивач також просить стягнути з відповідача штраф у загальному розмірі 101 563,37 грн.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає таке.
Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 ст. 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).
Як встановлено ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Згідно з ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Частиною 5 ст. 762 Цивільного кодексу України визначено, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
За користування майном з наймодавця справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ч.1 ст. 762 Цивільного кодексу України).
Статтею 286 Господарського кодексу України встановлено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.
Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору Орендодавець передав, а Орендар в свою чергу прийняв в оренду орендоване нерухоме майно за Актом приймання - передачі № 1 від 01.12.2019.
Враховуючи умови укладеного між сторонами договору та подані докази, на момент звернення до суду у відповідача були наявні невиконані зобов'язання перед позивачем за договором, а саме, зі сплати орендної плати у загальному розмірі 138 870,52 грн за період з лютого по березень 2021 та по оплаті компенсації витрат на комунальні послуги у загальному розмірі 18 125,39 грн за період з листопада 2020 по лютий 2021.
При цьому, суд зазначає, що вказана сума компенсації витрат на комунальні послуги визначена судом за мінусом 495,94 грн заборгованості за жовтень 2020, оскільки, згідно з поясненнями та розрахунком самого ж позивача, рахунок № 000061412020/3110 від 31.10.2020 (Компенсація комунальних послуг за жовтень 2020) на суму 2 566,15 грн було сплачено відповідачем 30.03.2021 у повному обсязі.
Отже, за висновком суду на момент подання позову, заборгованість зі сплати компенсації витрат на комунальні послуги за жовтень 2020 була відсутня, а тому 495,94 грн боргу безпідставно включені позивачем до позовних вимог.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що після звернення позивача до суду та відкриття провадження у справі № 910/6567/21 відповідачем було сплачено позивачу за договором 6 760,68 грн компенсації витрат за комунальні послуги за лютий 2021 та 1 198,63 грн за квітень 2021, а також 2 000,00 грн орендної плати.
Отже, після звернення позивача до суду та відкриття провадження у справі № 910/6567/21 у справі відповідач погасив частину заборгованості за договором перед позивачем у сумі 9 959,31 грн, що підтвердив сам позивач.
Пунктом 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Суд зазначає, що господарський суд закриває провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.
За таких обставин, суд дійшов висновку про закриття провадження у справі № 910/6567/21 в частині стягнення основної заборгованості в розмірі 9 959,31 грн у зв'язку з відсутністю предмету спору між сторонами.
Враховуючи наведене, з відповідача на користь позивача слід стягнути 10 166,08 грн компенсації витрат за комунальні послуги та орендну плату у розмірі 136 870,52 грн.
Щодо заявленого позивачем штрафу у розмірі 101 563,37 грн суд зазначає таке.
Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно з приписами ст. ст. 216 - 218 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).
Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).
Пунктом 7.2 договору передбачено, що у випадку затримок з боку Орендаря в перерахуванні будь-яких платежів, передбачених ним Договором, на користь Орендодавця Орендар сплачує пеню в розмірі офіційно встановленої подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у періоді прострочення, за кожний день прострочення від суми заборгованості.
У п. 7.2.1 договору зазначено, що крім зазначеного вите у п. 7.2 цього договору, до Орендаря застосовується додаткова відповідальність за прострочення виконання грошових зобов'язань:
7.2.1.1. якщо період прострочення становить більше 5-1(1 календарних днів, то Орендар зобов'язаний сплатити Орендодавцю штраф у розмірі 10 відсотків від простроченої суми грошового зобов'язання;
7.2.1.2. якщо період прострочення становить 11-20 календарних днів, то Орендар зобов'язаний сплатити Орендодавцю штраф у розмірі 20 відсотків від простроченої суми грошового зобов'язання;
7.2.1.3. якщо період прострочення становить більше 20 календарних дів, то Орендар зобов'язаний сплатити Орендодавцю штраф у розмірі 30 відсотків під простроченої суми грошового зобов'язання.
Перевіривши здійснений позивачем розрахунок штрафу, суд зазначає, що він розрахований помилково за кожний період прострочення внаслідок неправильного тлумачення позивачем вказаної умови договору, а тому сума штрафу безпідставно завищена.
Оскільки період прострочення вказаних позивачем платежів відповідача за договором становить більше 20 календарних днів, то слід керуватися п.п. 7.2.1.3 договору, за яким штраф визначений у розмірі 30 відсотків під простроченої суми грошового зобов'язання.
Отже, за розрахунком суду, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню штраф у розмірі 50 781,69 грн.
Відповідач обставин свого прострочення за договором в ході розгляду справи не спростував та не заперечив.
Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, зважаючи на викладене, позовні вимоги слід задовольнити частково.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а в частині закриття провадження - на відповідача у зв'язку з тим, що спір виник внаслідок його неправильних дій.
Крім того, позивач також просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 37 000,00 грн.
Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;
3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно зі ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у п. 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, п.п. 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, п. 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, п. 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004 заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.
При цьому, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 126 цього Кодексу). Аналогічну правову позицію викладено у постановах Об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18.
На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано договір про надання правової допомоги № 15/02 від 15.02.2021, який укладений позивачем з адвокатом Гнидкою Мирославом Васильовичем,акт приймання-передачі наданих послуг від 16.06.2021, звіт про надану правничу допомогу та розмір гонорару за надану професійну правничу допомогу від 16.06.2021.
Дослідивши надані позивачем докази щодо обсягу наданих адвокатом послуг і виконаних робіт та їх вартості, суд дійшов висновку про те, що заявлений до стягнення позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв'язку з розглядом справи, є доведеним, документально обґрунтованим та таким, що відповідає критерію розумної необхідності цих витрат. При цьому, відповідач не довів відповідно до частини 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України неспівмірності понесених позивачем при розгляді цієї справи у суді витрат на професійну правничу допомогу із складністю даної справи та наданим адвокатом обсягом послуг, нерозумності розміру таких витрат, обґрунтованої заяви про зменшення розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу не надав.
З огляду на викладене суд дійшов висновку про відсутність підстав для зменшення заявленого позивачем до стягнення з відповідача розміру витрат на професійну правничу допомогу чи відмови у їх задоволенні.
Разом з тим, у зв'язку з частковим задоволенням позовних вимог відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати на правову допомогу покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 231, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Закрити провадження у справі № 910/6567/21 в частині стягнення основного боргу в розмірі 9 959,31 грн.
2. Позовні вимоги задовольнити частково.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАРМАКС УКРАЇНА" (вул. Рибальська, 13, офіс 4, м. Київ, 01011, ідентифікаційний код 42273986) на користь Приватного акціонерного товариства "НИВА" (вул. Промислова, 10, м. Вишневе, Києво-Святошинський р-н, Київська обл., 08132, ідентифікаційний код 19253407) орендну плату у розмірі 136 870,52 грн, компенсацію витрат за комунальні послуги у розмірі 10 166,08 грн, штраф у розмірі 50 781,69 грн, судовий збір у розмірі 3 116,67 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 29 676,19 грн.
4. В іншій частині позову відмовити.
5. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Дата складання та підписання повного тексту рішення: 30.06.2021.
Суддя Т. Ю. Трофименко