ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
про відмову у видачі судового наказу
29.06.2021Справа № 910/10266/21
Суддя Господарського суду міста Києва Нечай О.В., розглянувши
заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ДСВ Логістика"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "АББ ЛТД"
про видачу судового наказу за вимогою про стягнення заборгованості за Договором на транспортно-експедиторське обслуговування № GC-08082018TR від 08.08.2018 в розмірі 24 086,51 грн
Товариство з обмеженою відповідальністю "ДСВ Логістика" (далі - заявник, стягувач) звернулось до Господарського суду міста Києва із заявою про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "АББ ЛТД" (далі - боржник) заборгованості за Договором на транспортно-експедиторське обслуговування №GC-08082018TR від 08.08.2018 в розмірі 24 086,51 грн, з яких 21 896,83 грн боргу та 2 189,68 грн пені.
Розглянувши заяву стягувача та додані до неї документи, суд дійшов висновку про необхідність видачі судового наказу в частині вимог про стягнення з боржника заборгованості в розмірі 21 896,83 грн.
Щодо видачі судового наказу в частині стягнення з боржника пені в розмірі 2 189,68 грн суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.
Згідно з ч. 1 ст. 148 Господарського процесуального кодексу України судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Пунктами 5, 8 частини першої статті 152 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо: з моменту виникнення права вимоги пройшов строк, який перевищує позовну давність, встановлену законом для такої вимоги, або пройшов строк, встановлений законом для пред'явлення позову в суд за такою вимогою; із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу.
За загальним правилом, при розгляді вимог в порядку наказного провадження суд не розглядає обґрунтованість заявлених стягувачем вимог по суті (п. 7 ч. 1 ст. 155 Господарського процесуального кодексу України). Водночас, підставою для відмови у видачі наказу є, зокрема, встановлення судом обставин, що з поданої заяви про видачу судового наказу не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, та встановлення обставин спливу позовної давності щодо заявленої вимоги. Такі підстави для відмови у видачі судового наказу свідчать про наявність у суду обов'язку здійснити певний аналіз обґрунтованості вимог заявника на предмет наявності/порушення його права, щодо спливу позовної давності, в тому числі щодо наявності прострочення виконання зобов'язання боржником (зокрема, з метою визначення періоду, який знаходиться в межах позовної давності). Однак, такі повноваження суду в межах наказного провадження є обмеженими, враховуючи функціональне призначення інституту наказного провадження та принцип пропорційності господарського судочинства (ст. 15 Господарського процесуального кодексу України). Так, у випадку встановлення судом обставин, які свідчать про необґрунтованість вимог заявника у певній частині або у випадку заявлення вимог поза межами позовної давності, навіть щодо частини періоду нарахування в межах певного виду вимог, мають місце обставини, які свідчать про відсутність безспірності вимог, що є обов'язковою умовою наказного провадження, а отже суд повинен відмовити у видачі наказу з таких підстав. При цьому, законом не передбачено обов'язку суду здійснювати перерахунок заявлених вимог та право суду видавати судовий наказ в частині заборгованості, заявленої в межах конкретного виду вимоги, так як у протилежному випадку суд, буде здійснювати розгляд вимог у порядку, який притаманний для позовного провадження, що суперечить цільовому призначенню інституту наказного провадження.
Заява про видачу судового наказу мотивована неналежним виконанням боржником взятих на себе зобов'язань за Договором на транспортно-експедиторське обслуговування №GC-08082018TR від 08.08.2018 (далі - Договір).
Зі змісту заяви про видачу судового наказу вбачається, що пеню в розмірі 2 189,68 грн заявлено стягувачем на підставі пункту 5.22 Договору, згідно з яким за порушення замовником (боржником) термінів оплати, відповідно до умов Договору, він оплачує виконавцю (заявнику) неустойку у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення оплати, але не більше 10 % від суми простроченої оплати.
Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України визначено строк та порядок нарахування штрафних санкцій, при цьому, законодавець передбачив право сторін визначати у договорі розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення виконання зобов'язання. У разі відсутності таких умов у договорі нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано відповідно до частини шостої статті 232 Господарського кодексу України.
Згідно з ч. 1 ст. 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Відповідно до ч. 1 ст. 252 Цивільного кодексу України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.
Необхідно також враховувати, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання, в тому числі до дня фактичної оплати боргу, не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12.06.2018 у справі №910/4164/17, від 22.11.2018 у справі №903/962/17, від 07.06.2019 у справі №910/23911/16 та від 13.09.2019 у справі №902/669/18.
Відтак, суд дійшов висновку, що сторонами у Договорі не було встановлено іншого строку, ніж передбачений частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України, за який нараховується пеня.
З наведеного у заяві про видачу судового наказу розрахунку пені вбачається, що заявником було нараховано пеню за прострочення оплати транспортно-експедиційних послуг в розмірі 14 396,83 грн за період з 05.04.2020 по 17.06.2021 та за прострочення оплати транспортно-експедиційних послуг в розмірі 7 500,00 грн - за період з 24.04.2020 по 17.06.2021, тобто стягувачем було нараховано пеню за більший період, ніж передбачено ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.
Крім того, згідно зі статтею 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Пунктом 1 частини другої статті 258 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Відповідно до ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
За змістом приписів параграфу 2 глави 49 Цивільного кодексу України особливість пені у тому, що вона нараховується з першого дня прострочення та доти, поки зобов'язання не буде виконане. Період, за який нараховується пеня за порушення зобов'язання, не обмежується. Її розмір збільшується залежно від тривалості порушення зобов'язання.
Позовна давність за вимогою про стягнення пені обчислюється окремо за кожен день (місяць), за який нараховується пеня. Право на стягнення пені за кожен день (місяць) виникає щодня (щомісяця) на відповідну суму, а позовна давність обчислюється з того дня (місяця), коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення його права на стягнення пені. Перебіг позовної давності для стягнення неустойки (пені, штрафу) за кожним з прострочених платежів починається з наступного дня після настання терміну внесення платежу.
Враховуючи ту обставину, що з моменту виникнення права вимоги на стягнення з боржника частини заявленого розміру пені пройшов строк, який перевищує позовну давність, встановлену законом для такої вимоги, а також нарахування пені за період, більший, ніж встановлений законом, у суду відсутні правові підстави для видачі судового наказу про стягнення з боржника пені у заявленому стягувачем розмірі.
Оскільки процесуальним законом не передбачено обов'язку суду здійснювати перерахунок заявлених вимог та видачі судового наказу в частині заборгованості, заявленої в межах конкретного виду вимоги, суд вважає за необхідне відмовити заявнику у видачі судового наказу в частині вимог про стягнення з боржника пені в розмірі 2 189,68 грн.
Згідно зі статтею 153 Господарського процесуального кодексу України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 8, 9 частини першої статті 152 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків. Відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3 - 6 частини першої статті 152 цього Кодексу, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.
Витрати по сплаті судового збору в розмірі 206,36 грн, пропорційно розміру задоволених вимог, покладаються на боржника, а решта вказаних витрат - на стягувача.
Керуючись статтями 152, 153, 154, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "ДСВ Логістика" у видачі судового наказу за вимогою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "АББ ЛТД" пені в розмірі 2 189,68 грн.
2. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку та строк, передбачені статтями 254 - 256 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.
Суддя О.В. Нечай