ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
29.06.2021 м. КиївСправа № 910/6745/21
За позовом: приватного акціонерного товариства "СТРАХОВА ГРУПА "ТАС";
до: товариства з додатковою відповідальністю "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "Ю.ЕС.АЙ.";
про: стягнення 6.467,26 грн.
Суддя Балац С.В.
Представники: без виклику сторін.
Приватне акціонерне товариство "СТРАХОВА ГРУПА "ТАС" звернулося до господарського суду міста Києва із позовом до товариства з додатковою відповідальністю "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "Ю.ЕС.АЙ." про стягнення 6.467,26 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди було заподіяно пошкодження транспортному засобу, який є предметом договору добровільного страхування, укладеного між позивачем і страхувальником, що призвело до звернення позивача до господарського суду з вимогами про стягнення з відповідача 6.467,26 грн., з яких: 5.936,41 грн. - сума страхового відшкодування, 234,18 грн. - пеня, 56,11 грн. - 3 % річних та 240,56 грн. - інфляційні втрати.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 27.04.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/6745/21 та вирішено розгляд справи здійснювати в порядку (за правилами) спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, оскільки вказана справа є справою незначної складності та визнана судом малозначною.
Ухвала господарського суду міста Києва від 27.04.2021 надсилалися судом відповідачеві на адресу його місцезнаходження, яка відповідає відомостям, внесеним до єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Більш того, в матеріалах даної справи міститься повідомлення поштового зв'язку про вручення уповноваженій особі відповідача поштового відправлення суду.
Відповідач відзиву на позов, в порядку передбаченого ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, суду не надав, а тому відповідно до положень частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Дослідивши наявні у матеріалах даної справи докази, господарський суд міста Києва,
Між позивачем, як страховиком, та гр. ОСОБА_1 , як страхувальником, укладено договір добровільного страхування наземного транспорту від 30.07.2020 № FA-00099285 (далі - Договір добровільного страхування).
Відповідно до предмету Договору добровільного страхування, позивач застрахував майнові інтереси страхувальника, які пов'язані з експлуатацією наземного транспортного засобу, а саме "Volkswagen", із державним знаком НОМЕР_1 (далі - застрахований ТЗ).
01.09.2020 у м. Луцьк по вул. Данила Галицького відбулася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю застрахованого ТЗ та транспортного засобу "ВАЗ", із державним знаком НОМЕР_2 , яким керував гр. ОСОБА_2 .
Оскільки вказані автомобілі були забезпечені чинними полісами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, водії дійшли згоди про обставини ДТП, висновку про винність гр. ОСОБА_2 у вчиненні зіткнення, не виявили один в одного ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, вирішили не викликати працівників ДАІ та спільно склали повідомлення про ДТП - європротокол.
Пунктом 33.2 статті 33 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що у разі настання дорожньо-транспортної пригоди за участю лише забезпечених транспортних засобів, за умови відсутності травмованих (загиблих) людей, а також за згоди водіїв цих транспортних засобів щодо обставин її скоєння, за відсутності у них ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, ці водії мають право спільно скласти повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду.
У такому разі водії транспортних засобів після складення зазначеного в цьому пункті повідомлення мають право залишити місце дорожньо-транспортної пригоди та звільняються від обов'язку інформувати відповідний підрозділ МВС України про її настання.
Внаслідок зазначеного вище ДТП застрахований ТЗ отримав механічні пошкодження.
Позивач на підставі Договору добровільного страхування, ремонтної калькуляції та страхового акту від 11.09.2020 № 20338/53/920 здійснив виплату страхового відшкодування в сумі 7.000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 14.09.2020 № 124206, засвідчена копія якого наявна в матеріалах справи.
Станом на момент виникнення ДТП, цивільно-правова відповідальність винної особи застрахована відповідачем, що підтверджується полісом серії ЕР № 200623247 (далі - Договір обов'язкового страхування). Виходячи з Договору обов'язкового страхування, забезпеченим транспортним засобом є - "ВАЗ", із державним знаком НОМЕР_2 , тобто той самий автомобіль, яким керувала винна у настанні ДТП особа, ліміт за шкоду заподіяну майну становить 130.000,00 грн., а франшиза - 1.000,00 грн.
Приймаючи до уваги коефіцієнт фізичного зносу та розмір франшизи за Договором обов'язкового страхування, позивач звернувся до господарського суду із вимогою про стягнення з відповідача страхового відшкодування в сумі 5.936,41 грн.
Також позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача 234,18 грн. - пені, 56,11 грн. - 3 % річних та 240,56 грн. - інфляційних втрат.
Враховуючи вказані вище фактичні обставини, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача страхового відшкодування в сумі 5.936,41 грн. підлягає задоволенню повністю, з огляду на таке: по-перше, наявність вини гр. ОСОБА_2 у вчиненні ДТП встановлена сторонами спору у європротоколі; по-друге, факт того, що цивільно-правова відповідальність винної особи застрахована, станом на момент настання ДТП, відповідачем, що підтверджується полісом серії ЕР № 200623247; по-третє: факт виплати позивачем страхувальникові страхового відшкодування підтверджується розрахунковим документом; по-четверте, позивачем у розмірі позовної вимоги врахована франшиза, встановлена Договором обов'язкового страхування та коефіцієнт фізичного зносу застрахованого автомобіля, і по-п'яте, відповідачем не надано суду жодного доказу, підтверджуючого факт відшкодування позивачеві здійсненої останнім виплати страхового відшкодування.
Приписами статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що строк виконання грошового зобов'язання страховика за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів по виплаті особі страхового відшкодування, яка має право на отримання такого відшкодування, становить 90 днів з моменту отримання відповідної заяви.
Так позивач, звернувся до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування від 23.09.2020 № 02046/9220. Вказана заява отримана відповідачем 28.09.2020, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке наявне в матеріалах справи у вигляді засвідченої копії.
Відтак граничний строк виконання зобов'язання відповідача для здійснення грошової виплати є 28.09.2020.
Приписами п. 36.5 ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.
Оскільки відповідач не виконав грошове зобов'язання у встановлений строк, заявлена позивачем вимога про стягнення з відповідача пені в сумі 234,18 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню повністю, за розрахунком позивача, який перевірений та визнаний судом вірним.
Приписами ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певних дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За змістом статей 524 та 533 ЦК грошовим є зобов'язання, яке виражається в грошових одиницях України (або грошовому еквіваленті в іноземній валюті), тобто будь-яке зобов'язання зі сплати коштів.
Статтею 979 ЦК встановлено, що у разі настання страхового випадку страховик зобов'язаний виплатити страхувальнику грошову суму (страхову виплату).
Правовідношення, в якому страховик у разі настання страхового випадку зобов'язаний здійснити страхову виплату, є грошовим зобов'язанням. А правовідношення з відшкодування шкоди в порядку регресу, які склалися між сторонами у справі, що розглядається, також є грошовим зобов'язанням.
Cтаття 625 ЦК розміщена в розділі "Загальні положення про зобов'язання" книги 5 ЦК, а тому визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання і поширює свою дію на всі види грошових зобов'язань.
Відповідно до статті 509 ЦК зобов'язання виникають із підстав, встановлених статтею 11 ЦК.
Згідно зі статтею 11 ЦК підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.
Таким чином, грошове зобов'язання може виникати між сторонами не тільки із договірних відносин, а й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема і факту завдання майнової шкоди іншій особі.
Зважаючи на таку юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов'язань, на них поширюється дія положень частини 2 статі 625 ЦК.
Такий правовий висновок узгоджується із позицією Верховного Суду України, викладеної у постанові від 01.06.2016 № 3-295гс16 за заявою приватного акціонерного товариства "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "ВУСО" про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 27.01.2016 у справі № 910/22034/15 за позовом приватного акціонерного товариства "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "ВУСО" до приватного акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ОХОРОННО-СТРАХОВА КОМПАНІЯ" про стягнення суми.
Надані позивачем розрахунки 3 % річних та інфляційних втрат є арифметично вірними, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 % річних в сумі 56,11 грн. та інфляційних втрат в сумі 240,56 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.
Приписами частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Враховуючи приписи пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, суд покладає витрати по сплаті судового збору на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 129, 233, 236, 238, 250, 252, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з товариства з додатковою відповідальністю "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "Ю.ЕС.АЙ." (Україна, 04210, місто Київ, ПРОСПЕКТ ГЕРОЇВ СТАЛІНГРАДА , будинок 4, корпус 6А, ідентифікаційний код: 32404600) на користь приватного акціонерного товариства "СТРАХОВА ГРУПА "ТАС" (Україна, 03117, місто Київ, пр.Перемоги, будинок 65, ідентифікаційний код: 30115243) страхове відшкодування в сумі 5.936 (п'ять тисяч дев'ятсот тридцять шість) грн. 41 коп., пеню в сумі 234 (двісті тридцять чотири) грн. 18 коп., 3 % річних в сумі 56 (п'ятдесят шість) грн. 11 коп., інфляційні втрати в сумі 240 (двісті сорок) грн. 56 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 2.270 (дві тисячі двісті сімдесят) 00 коп.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення господарського суду може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст.ст. 254, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Cуддя С.В. Балац