ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
09.06.2021Справа № 910/18052/20
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді - Приходько І.В.,
при секретарі судового засідання - Жалобі С.Р.,
розглянувши у судовому засіданні матеріали
позовної заяви РЕГІОНАЛЬНОГО ВІДДІЛЕННЯ ФОНДУ ДЕРЖАВНОГО МАЙНА УКРАЇНИ ПО МІСТУ КИЄВУ
до відповідача Фізичної особи-підприємця ТОЛОЧКО ОЛЕКСІЯ ВІКТОРОВИЧА
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Національне агентство з питань запобігання корупції
про розірвання договору оренди та примусове виселення
та за зустрічним позовом Фізичної особи-підприємця ТОЛОЧКО ОЛЕКСІЯ ВІКТОРОВИЧА
до РЕГІОНАЛЬНОГО ВІДДІЛЕННЯ ФОНДУ ДЕРЖАВНОГО МАЙНА УКРАЇНИ ПО МІСТУ КИЄВУ
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Національне агентство з питань запобігання корупції
про визнання договору про внесення змін та доповнень укладеним
за участю представників:
від позивача: Михайлов В.В.;
від відповідача: Толочко О.В., Терехова А.О., Якимчук М.М.
від третьої особи: Зубарєва Н.В.
РЕГІОНАЛЬНЕ ВІДДІЛЕННЯ ФОНДУ ДЕРЖАВНОГО МАЙНА УКРАЇНИ ПО МІСТУ КИЄВУ звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця ТОЛОЧКО ОЛЕКСІЯ ВІКТОРОВИЧА про розірвання договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 31.05.2012 №6220, укладений між позивачем та відповідачем та виселити Фізичну особу-підприємця ТОЛОЧКО ОЛЕКСІЯ ВІКТОРОВИЧА в примусовому порядку з державного нерухомого майна - нежитлових приміщень загальною площею 349,60 кв.м., що розміщене за адресою: м. Київ, бульвар Дружби Народів, 28, на 1-мі поверсі будівлі, що перебуває на балансі Національного агентства з питань запобігання корупції.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач порушив умови договору оренди шляхом систематичної несплати орендних платежів та не поновив договір страхування орендованого майна, що, на думку позивача є безумовними підставами для розірвання договору.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.11.2020 вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення її недоліків у десять днів з дня вручення цієї ухвали.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.11.2020 (після усунення недоліків) прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, призначено підготовче судове засідання на 22.12.2020, встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов.
22.12.2020 від Фізичної особи-підприємця ТОЛОЧКО ОЛЕКСІЯ ВІКТОРОВИЧА надійшов до суду відзив на позовну заяву, а також зустрічна позовна заява до РЕГІОНАЛЬНОГО ВІДДІЛЕННЯ ФОНДУ ДЕРЖАВНОГО МАЙНА УКРАЇНИ ПО МІСТУ КИЄВУ про визнання договору про внесення змін та доповнень укладеним.
У підготовчому засіданні 22.12.2020 судом на підставі ч.5 ст.183 ГПК України оголошено перерву на 10.02.2021.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.12.2020 прийнято зустрічну позовну заяву Фізичної особи-підприємця ТОЛОЧКО ОЛЕКСІЯ ВІКТОРОВИЧА до РЕГІОНАЛЬНОГО ВІДДІЛЕННЯ ФОНДУ ДЕРЖАВНОГО МАЙНА УКРАЇНИ ПО МІСТУ КИЄВУ про визнання договору про внесення змін та доповнень укладеним, об'єднано вимоги за зустрічним позовом в одне провадження з первісним позовом у справі №910/18052/20.
04.01.2021 через відділ автоматизованого документообігу суду від РЕГІОНАЛЬНОГО ВІДДІЛЕННЯ ФОНДУ ДЕРЖАВНОГО МАЙНА УКРАЇНИ ПО МІСТУ КИЄВУ надійшла відповідь на відзив.
04.01.2021 через відділ автоматизованого документообігу суду від РЕГІОНАЛЬНОГО ВІДДІЛЕННЯ ФОНДУ ДЕРЖАВНОГО МАЙНА УКРАЇНИ ПО МІСТУ КИЄВУ надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.
22.01.2021 через відділ автоматизованого документообігу суду від РЕГІОНАЛЬНОГО ВІДДІЛЕННЯ ФОНДУ ДЕРЖАВНОГО МАЙНА УКРАЇНИ ПО МІСТУ КИЄВУ надійшов відзив на зустрічну позовну заяву.
02.02.2021 через відділ автоматизованого документообігу суду від Національного агентства з питань запобігання корупції клопотання про залучення третьої особи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.02.2021 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, залучено до участі у справі за первісним позовом третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Національне агентство з питань запобігання корупції, залучено до участі у справі за зустрічним позовом третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Національне агентство з питань запобігання корупції та відкладено підготовче засідання на 03.03.2021.
19.02.2021 через відділ автоматизованого документообігу суду від Фізичної особи-підприємця ТОЛОЧКО ОЛЕКСІЯ ВІКТОРОВИЧА надійшла відповідь на відзив на зустрічну позовну заяву.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.02.2021 виправлено описку в ухвалі Господарського суду міста Києва від 10.02.2021.
03.03.2021 через відділ автоматизованого документообігу суду від РЕГІОНАЛЬНОГО ВІДДІЛЕННЯ ФОНДУ ДЕРЖАВНОГО МАЙНА УКРАЇНИ ПО МІСТУ КИЄВУ надійшли заперечення на відповідь на відзив на зустрічну позовну заяву.
03.03.2021 через відділ автоматизованого документообігу суду від Національного агентства з питань запобігання корупції надійшли пояснення по справі.
У підготовчому засіданні 03.03.2021 судом на підставі ч.5 ст.183 ГПК України оголошено перерву на 05.04.2021.
22.03.2021 через відділ автоматизованого документообігу суду від Національного агентства з питань запобігання корупції надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.
22.03.2021 через відділ автоматизованого документообігу суду від РЕГІОНАЛЬНОГО ВІДДІЛЕННЯ ФОНДУ ДЕРЖАВНОГО МАЙНА УКРАЇНИ ПО МІСТУ КИЄВУ надійшли пояснення по справі.
02.04.2021 через відділ автоматизованого документообігу суду від Фізичної особи-підприємця ТОЛОЧКО ОЛЕКСІЯ ВІКТОРОВИЧА надійшло клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи.
02.04.2021 через відділ автоматизованого документообігу суду від Фізичної особи-підприємця ТОЛОЧКО ОЛЕКСІЯ ВІКТОРОВИЧА надійшли додаткові пояснення.
У підготовчому засіданні 05.04.2021 судом на підставі ч.5 ст.183 ГПК України оголошено перерву на 28.04.2021.
27.04.2021 через відділ автоматизованого документообігу суду від Національного агентства з питань запобігання корупції надійшли додаткові пояснення.
27.04.2021 через відділ автоматизованого документообігу суду від Фізичної особи-підприємця ТОЛОЧКО ОЛЕКСІЯ ВІКТОРОВИЧА надійшло клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи.
28.04.2021 через відділ автоматизованого документообігу суду від РЕГІОНАЛЬНОГО ВІДДІЛЕННЯ ФОНДУ ДЕРЖАВНОГО МАЙНА УКРАЇНИ ПО МІСТУ КИЄВУ надійшли додаткові пояснення.
28.04.2021 через відділ автоматизованого документообігу суду від Фізичної особи-підприємця ТОЛОЧКО ОЛЕКСІЯ ВІКТОРОВИЧА надійшла заява про застосування строків позовної давності.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.04.2021, враховуючи відсутність клопотань та повідомлень учасників судового процесу про намір вчинити дії, строк вчинення яких обмежений підготовчим провадженням, судом закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 02.06.2021.
У судовому засіданні 02.06.2021 оголошено перерву на 09.06.2021.
09.06.2021 через відділ автоматизованого документообігу суду від позивача надійшли додаткові пояснення.
У судовому засіданні 09.06.2021 суд залишив без розгляду подані позивачем письмові додаткові пояснення, зважаючи на факт подання таких інформації на стадії розгляду справи по суті, а також враховуючи відсутність підпису повноважного представника сторони.
У судовому засіданні 09.06.2021 представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив задовольнити первісний позов повністю. Проти задоволення зустрічних позовних вимог заперечував.
Представники відповідача у судовому засіданні 09.06.2021 заперечували проти первісних позовних вимог, просили відмовити у первісному позові повністю. Зустрічні позовні вимоги підтримали у повному обсязі.
Представник третьої особи у судовому засіданні 09.06.2021 підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив задовольнити первісний позов повністю. Проти задоволення зустрічних позовних вимог заперечував.
Приймаючи до уваги, що обидві сторони реалізували власні процесуальні права шляхом подання відповідних заяв по суті справи, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого судом приймається рішення.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд,-
31.05.2012 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву (позивач, орендодавець) та Фізичною особою - підприємцем Толочко Олексієм Вікторовичем (відповідач, орендар) було укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 6220 (далі - Договір), відповідно до умов якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно - нежилі приміщення (далі - Майно) загальною площею 349,60 кв.м, що розміщене за адресою: м. Київ, бульвар Дружби Народів, 28, на 1-му поверсі будівлі, що перебуває на балансі Науково-дослідного економічного інституту, вартість якого визначена згідно зі звітом про незалежну оцінку станом на 30.11.2011 і становить 2305600 грн. без ПДВ.
В подальшому сторонами укладалися договори про внесення змін до Договору, в тому числі фіксувалися зміни балансоутримувачів орендованого майна.
Так, договором про внесення змін до Договору № 6220/05 від 09.10.2020 сторони зафіксували факт передачі майна зі сфери управління Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України до сфери управління Національного агентства з питань запобігання корупції.
В редакції договору № 6220/04 від 14.03.2019 вартість майна визначена згідно зі звітом про незалежну оцінку станом на 28.02.2018 року і становить 7275320,00 грн.
Згідно з пунктом 10.1 Договору, цей договір укладено строком на 15 (п'ятнадцять) років, а саме з 31.05.2012 до 31.05.2027 включно.
Пунктом 3.6. Договору передбачено, що орендна плата перераховується до державного бюджету та Балансоутримувачу у співвідношенні 70% до 30% щомісяця не пізніше 15 числа місяця наступного за звітним зарахуванням щомісячного індексу інфляції відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.
Згідно п. 5.3. Договору орендар зобов'язався своєчасно та у повному обсязі сплачувати орендну плату.
Відповідно до п. 5.8. Договору орендар зобов'язався протягом місяця після укладення Договору застрахувати майно не менше ніж на вартість за висновком про вартість, а також постійно поновлювати договір страхування таким чином, щоб увесь строк оренди майно було застрахованим.
Спір у справі виник у зв'язку з тим, що, за доводами позивача, відповідачем порушено умови Договору в частині повної та своєчасної сплати орендних платежів, внаслідок чого, станом на 28.10.2020 заборгованість перед Державним бюджетом України (з травня 2020 року по серпень 2020 року) складла 58 402,24 грн. Крім того, результатами відповідної перевірки, проведеною робочою групою, створеною відповідно до наказу позивача, було встановлено, що станом на 01.09.2020 чинний договір страхування відсутній. За доводами позивача, наведене свідчить про наявність підстав для розірвання Договору та виселення відповідача з орендованого приміщення.
Заперечуючи проти первісних позовних вимог, відповідач вказує, що під час дії Договору, він, зі своєї сторони, здійснив ремонт в орендованому приміщенні, інвестувавши власні кошти у державне майно. Для облаштування закладу громадського харчування та отримання необхідних дозвільних Документів на відкриття закладу Орендар облаштував приміщення системою електропостачання, вентиляції кондиціонування, водопостачання, протипожежної системи; провів ремонтні та оздоблювальні роботи, зокрема стін, стелі та підлоги; облаштував виробничі приміщення та обладнав технологічним обладнанням; облаштував прилеглу до входу територію, а саме вичистив чагарники, висадив декоративні рослини, обладнав освітлювальними приборами, тощо.
Відповідач вказує на факт того, що станом на лютий 2020 року у нього була відсутня заборгованість зі сплати орендної плати. Разом з цим, враховуючи те, що нежитлові приміщення площею 349,60 кв.м., за адресою: м. Київ, бульвар Дружби Народів, 28 на першому поверсі будівлі, взято в користування Орендарем для розміщення закладу харчування (їдальні, яка не здійснює продаж товарів підакцизної групи), у Фізичної особи-підприємця Толочка Олексія Вікторовича була відсутня можливість використовувати орендоване майно у зв'язку з забороною відповідної діяльності з 17 березня 2020 року по 24 червня 2020 року через запровадження карантинних заходів.
Таким чином відповідач зазначає, що запровадження карантинних заходів з 17 березня 2020 року по 24 червня 2020 року об'єктивно та повністю унеможливило використання орендованого майна за цільовим призначенням: з метою розміщення їдальні, яка не здійснює продаж товарів підакцизної групи, і відповідач за ці обставини не відповідає. При цьому, враховуючи те, що розірвання Договору оренди є мірою відповідальності, яка застосовується до орендаря у разі порушення ним свого зобов'язання, вданому випадку, на думку відповідача, орендар звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, яке сталося в період встановленого карантину.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, враховуючи наступне.
Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Статтею 174 ГК України передбачено, що однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).
За приписами ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За загальним правилом, передбаченим статтею 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання його сторонами, а цивільні права, які випливають із договору, захищаються у тій самій мірі та у той самий спосіб, що і права, які прямо чи опосередковано передбачені актами цивільного законодавства.
Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором оренди.
Відповідно до норм частини 1 та 2 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).
Згідно з частиною 3 статті 283 Господарського кодексу України об'єктом оренди можуть бути: державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як цілісні майнові комплекси, тобто господарські об'єкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об'єкт, та автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання; нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення); інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб'єктам господарювання.
До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. (частина 6 статті 283 Господарського кодексу України).
Відповідно до частини 1 статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Згідно з нормами частин 1, 3, 5 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до частини 1 статті 286 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частин 1-4 статті 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
Як вказує відповідач, з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19", якою було запроваджено карантин на усій території України, а також подальших постанов Кабінету Міністрів України, якими вносилися зміни до вказаної Постанови та продовжувалася дія обмежувальних заходів, в тому числі заборонялася робота суб'єктів господарювання, яка передбачає приймання відвідувачів, зокрема закладів громадського харчування (ресторанів, кафе тощо), з 17.03.2020 року по 24.06.2020 року відповідач не мав можливості використовувати орендоване майно та здійснювати господарську діяльність.
Судом приймаються доводи відповідача, з урахуванням наступного.
Так, матеріалами справи підтверджується, що наказом № 1 від 16 березня 2020 року у зв'язку з запровадженням загальнодержавного карантину з метою запобігання поширенню на території України COVID-19, на виконання заходів затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 з подальшою забороною здійснювати підприємницьку діяльність, зупинено діяльність ФОП Толочко О.В. з 17 березня 2020 року і до закінчення карантину повністю.
16 березня 2020 року відповідач звернувся до позивача з проханням не нараховувати оренду плату за приміщення з 17 березня і до моменту закінчення карантину, оскільки не має можливості вести господарську діяльність та використовувати орендоване приміщення за призначенням.
Сторонами не заперечується, що на виконання Постанови Кабінету Міністрів України від 15 липня 2020 р. № 611 «Деякі питання сплати орендної плати за державне майно під час дії карантину» позивач наказом від 11.09.2020 №696 застосувало знижку до відповідача по орендній платі у розмірі 50%.
В свою чергу, обґрунтованими є доводи відповідача про те, що згідно Акта огляду орендованого державного майна від 16 квітня 2020 року, складеному представниками позивача за участю представника балансоутримувача було встановлено, що спірне державне нерухоме майно, яке знаходиться за адресою: м. Київ, бульвар Дружби Народів, 28, не використовується, будь-яка діяльність не ведеться.
Також з матеріалів справи вбачається, що 10.11.2020 Торгово-промисловою палатою України було видано відповідачеві Сертифікат № 3100-20-1803 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили). Даним Сертифікатом Торгово-промислова палата України засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) у період з 17.03.2020 по 24.06.2020: карантин, встановлений Кабінетом Міністрів України, які унеможливили користування державним нерухомим майном та виконання обов'язків за договором у зазначений термін.
На підтвердження відсутності здійснення господарської діяльності шляхом користування орендованим майном, відповідач також посилається на книгу обліку доходів ФОП Толочко О.В.; Довідку №33 від 12 листопада 2020 року про відсутність записів про отримання доходу в період з 17 березня 2020 року по 01 листопада 2020 року включно; Довідку про відсутність надходження коштів на рахунок в період з 17 березня 2020 року по 31 серпня включно; виписку по особовому рахунку за період з 16 березня 2020 року по 31 серпня 2020 року.
В цій частині суд зазначає, що наведені відповідачем обставини безпосередньо відносяться до форс-мажорних обставин, передбачених статтею 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні".
Відповідно до частини 2 статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
Тобто, наведені відповідачем обставини належать до переліку форс-мажорних, передбаченого у статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", а відтак приймаються судом в якості обставин, що об'єктивно унеможливлювали виконання зобов'язань, передбачених умовами договору.
Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об'єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України (Рішення Конституційного Суду України від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004).
Згідно юридичної позиції Конституційного Суду України юридичною визначеністю обумовлюється втілення легітимних очікувань, тобто досягнення бажаного результату шляхом вчинення правомірних дій з огляду на заздалегідь передбачені ймовірні наслідки. Втілення легітимних очікувань унеможливлюється, зокрема, у випадку, коли особа не може досягнути прогнозованого результату внаслідок зміни юридичного регулювання у такі строки, що не є розумними та обґрунтованими (Рішення Конституційного Суду України (Перший сенат) від 5 червня 2019 року № 3-р(І)/2019).
Стабільність та обов'язковість договірних відносин втілена також у положеннях статті 651 ЦК України, якими не допускається одностороння зміна або розірвання договору, крім випадків, коли це передбачено законом або самим договором.
У рішенні Конституційного суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013 визначено, що зобов'язання повинні ґрунтуватись на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Враховуючи викладене, суд зазначає, що вимоги позивача про розірвання договору та виселення відповідача з приміщення лише на підставі виникнення заборгованості у той період, частину якого відповідач не мав достатніх правових підстав для користування об'єктом оренди через форс-мажорні обставини (у зв'язку з запровадженням карантинних обмежень та встановлення відповідних заборон), не відповідають засадам добросовісності, розумності та справедливості. При цьому судом враховано, що відповідач мав достатні легітимні очікування для тривалого використання спірного приміщенням, зважаючи на строк дії Договору (до 31.05.2027), здійснення ремонтних робіт і поліпшення об'єкта оренди за власний рахунок (про що безпосередньо свідчить збільшення вартості орендованого державного майна).
Доводи позивача про відсутність договору страхування спірного майна не знайшли підтвердження матеріалами справи, оскільки відповідачем було долучено до відзиву діючий договір страхування орендованого майна.
Доводи третьої особи про здійснення відповідачем самовільної добудови до спірного об'єкту оренду не досліджуються у межах даного спору, зважаючи на відсутність такого роду доводів серед підстав заявленого позову.
Суд звертає увагу позивача, що відповідно до положень ч. 4 ст. 74 ГПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.
Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.
Суд зазначає, що позивач, заявляючи позов та обираючи спосіб захисту повинен дбати про те, щоб резолютивна частина рішення, в якій остаточно закріплюється висновок суду щодо вимог позивача, могла бути виконана в процесі виконавчого провадження у справі, адже у кінцевому результаті ефективний засіб повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.
За приписами ст. ст. 3, 15, 16 ЦК України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права. За результатами розгляду спору має бути встановлено не лише наявність підстав на які позивач посилається в обґрунтування своїх позовних вимог, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце.
Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.
Враховуючи наведене, повно і всебічно з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, суд дійшов висновку, що позов не є достатньо обґрунтованим, оскільки позивачем належними та допустимими доказами не доведено правомірності та законності позовних вимог про розірвання договору оренди та виселення відповідача.
За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, з покладенням судового збору на позивача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Стосовно заявлених зустрічних позовних вимог про визнання договору про внесення змін та доповнень укладеним, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 Цивільного кодексу України).
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Порядок зміни та розірвання господарських договорів врегульований статтею 188 Господарського кодексу України.
Відповідно до частин 1, 2, 3, 4 статті 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.
Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.
Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.
У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
Отже, частинами 2, 3 статті 188 Господарського кодексу України встановлений порядок проведення сторонами договору переговорів щодо добровільної зміни чи розірвання договору, а частиною 4 цієї статті визначено, що заінтересована сторона може звернутися до суду, якщо виник спір.
За загальним правилом відповідно до частин 1-2 статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Частиною 1 статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.
Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається (ч. 3 статті 632 Цивільного кодексу України).
Судом встановлено, що у наведеній позивачем за зустрічним позовом редакції договору про внесення змін до Договору №6220 від 31.05.2012, сторона просить доповнити п.п. 3.1. п. 3 Основного договору положеннями, відповідно до яких «орендар звільняється від сплати орендної плати на період з 17.03.2020 по 24.06.2020».
В свою чергу, як вбачається з матеріалів справи, 19.10.2020 (тобто майже через чотири місяці після закінчення форс-мажорних обставин, на які посилається відповідач за первісним позовом) між позивачем та відповідачем був підписаний Договір № 6220/05 про внесення змін до Договору, згідно якого сторони погодили зміну балансоутримувача орендованого майна, а також зазначили, що «всі інші умови Основного договору залишаються незмінними та сторони підтверджують свої зобов'язання за ними» (пункт 3 вказаного правочину).
Отже, суд зазначає про відсутність достатніх правових підстав для визнання укладеним правочину про внесення змін та доповнень до договору, та застосування без добровільної згоди обох сторін положення частини третьої статті 631 ЦК України, якими передбачено суб'єктивне право контрагентів встановлювати, що умови договору можуть застосовуватись до відносин між ними, які виникли до його укладення.
Враховуючи наведене, повно і всебічно з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, суд дійшов висновку, що зустрічний позов не є достатньо обґрунтованим, оскільки позивачем за зустрічним позовом не доведено правомірності та законності позовних вимог про визнання договору про внесення змін та доповнень укладеним.
За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні зустрічних позовних вимог, з покладенням судового збору на позивача за зустрічним позовом в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
На підставі викладеного, керуючись статтями 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. У задоволенні первісного позову відмовити.
2. Судовий збір покласти на позивача за первісним позовом.
3. У задоволенні зустрічного позову відмовити.
4. Судовий збір покласти на позивача за зустрічним позовом.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.
Повний текст рішення складено та підписано 30.06.2021.
Суддя І.В. Приходько