ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
29.06.2021Справа № 910/4542/21
Господарський суд міста Києва в складі: головуючого судді Бондаренко-Легких Г.П., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін справу №910/4542/21
За позовом Міністерства оборони України (просп. Повітрофлотський, буд. 6, м. Київ 168, 03168)
До Товариства з обмеженою відповідальністю "РОЗА ТРЕЙД" (вул. Янтарна, буд. 6, м. Київ 170, 03170)
Про стягнення 128 058, 84 грн
Без виклику представників сторін.
До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Міністерства оборони України (далі за текстом - позивач) з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "РОЗА ТРЕЙД" (далі по тексту - відповідач) про стягнення 128 058, 84 грн, з яких 29 552, 04 грн пені та 98 506, 80 грн штрафу за прострочення поставки товару з боку відповідача.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем його зобов'язань за додатковою угодою № 2 від 19.02.2020 до договору № 286/3/19/114 про поставку для державних потреб матеріально - технічних засобів речової служби, в частині дотримання обумовлених сторонами строків поставки товару. У зв'язку із зазначеним позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 0, 1 % вартості несвоєчасно поставленого товару за період прострочення з 01.04.2020 до 21.04.2020, що складає 29 552, 04 грн та штраф в розмірі 7 % від вартості непоставленого вчасно товару за прострочення понад 10 днів. Також позивач просить суд покласти на відповідача судові витрати.
Суд залишив позовну заяву без руху, надав позивачу п'ятиденний строк для усунення недоліків з моменту отримання ухвали від 26.03.2021 року.
07.04.2021 від позивача надійшла заява про усунення недоліків поданої позовної заяви, позивачем усунуто недоліки, визначені ухвалою від 26.03.2021 про залишення позовної заяви без руху.
12.04.2021 Суд постановив ухвалу про відкриття провадження у справі, в якій вирішив розгляд справи № 910/4542/21 здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
21.04.2021 від позивача надійшла заява про долучення документів.
06.05.2021 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
25.05.2021 від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач зазначив, що доводи відповідача стосовно неможливості вчасно виконати умови договору через дію карантинних обмеження є необґрунтованими та безпідставними.
04.06.2021 від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких відповідач вказує, що позовні вимоги є надуманими, необґрунтованими та спростовуються самим договором та нормами закону.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані позивачем матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення на нього, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -
I. Фактичні обставини, що стали підставою спору (підстави позову).
03.04.2019 року між Міністерством оборони України (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Роза Трейд" (постачальник) було укладено Договір на поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби (за кошти Державного бюджету України) № 286/3/19/114, за умовами якого постачальник зобов'язався у 2019 році поставити замовнику футболки та сорочки (18330000-1) (Фуфайка (з короткими рукавами) з трикотажного бавовняного кулірного полотна, вид 2 та вид 3), (лот 1 Футболки (18330000-8) Фуфайка (з короткими рукавами) з трикотажного бавовняного кулірного полотна, вид 2), а замовник зобов'язався забезпечити приймання та оплату товару в асортименті, кількості, у строки (терміни), вказані у цьому Договорі.
Відповідно до п. 1.2 Договору номенклатура товару, передбаченого до поставки за Договором, вимоги згідно яких виготовляється товар, строки (терміни) виконання Договору визначаються нижченаведеною специфікацією: Футболки (18330000-8) Фуфайка (з короткими рукавами) з трикотажного бавовняного кулірного полотна, вид 2 - 90 000 штук загальною вартістю 7349400,00 грн з ПДВ, де 20 000 штук - строк поставки до 01.06.2019 включно складає 1361000,00 грн, 50000 штук - строк поставки до 21.07.2019 включно складає 3402500,00 грн, 20 000 штук - строк поставки до 19.09.2019 включно складає 1 361 000,00 грн.
Додатковою угодою № 2 від 19.02.2020 до Договору пункт 1.2 розділу І. «Предмет договору» доповнено Специфікацією на 2020 рік: Футболки (18330000-8) Фуфайка (з короткими рукавами) з трикотажного бавовняного кулірного полотна, вид 2 в кількості 18 000 штук загальною вартістю 1 172 700,00 грн. (без ПДВ) - у строк (термін) до 31.03.2020 (включно).
За умовами п. 1.3 Договору постачальник самостійно закуповує сировину, матеріали та комплектуючі вироби (далі - матеріали) для виготовлення товару.
Товар постачається партіями, які формуються відповідно до рознарядки та ростовки Міністерства оборони України, які є невід'ємними частинами цього Договору. При формуванні кожної партії товару має бути витримана пропорційність за розмірами, яка встановлена ростовкою Міністерства оборони України (п. 1.6 Договору).
У матеріалах справи наявні рознарядка Міністерства оборони України за специфікацією на 2020 рік (Додаток № 1 до додаткової угоди № 2 від 03.04.2019), а також ростовка Міністерства оборони України за специфікацією на 2020 рік (Додаток № 2 до додаткової угоди № 2 від 03.04.2019), підписані обома сторонами договору 19.02.2020.
Відповідно до п. 2.1 Договору, здійснення контролю за якістю товару складається з таких етапів: перевірка виготовлення товару; перевірка контрольного зразка; приймальний контроль товару.
Пунктом 2.2 вказаного правочину встановлено, що постачальник письмово повідомляє представника замовника Головне управління розвитку та супроводження матеріального забезпечення Збройних Сил України про початок та місце виготовлення товару і місце зберігання матеріалів. Після отримання повідомлення представник замовника протягом трьох робочих днів розпочинає перевірку виготовлення товару.
За результатами перевірки складається акт перевірки виготовлення товару. У разі позитивних результатів перевірки перевірені зразки товару клеймуються у місцях їх маркування. За відсутності місця для клейма або в разі неприпустимості нанесення клейма на зразки товару клейма наносяться на тару та на кожний примірник акту приймального контролю за якістю.
Згідно з п. 2.3 Договору представник постачальника у присутності представника замовника здійснює відбір зразків матеріалів з кожної партії.
Постачальник протягом двох робочих днів після складання акту відбору зразків матеріалів надає відібрані зразки до випробувальної лабораторії, акредитованої Національним агентством з акредитації України на технічну компетентність та незалежність, для проведення перевірки на відповідність вимогам нормативної або технічної документації за власний рахунок.
Відповідно до п. 3.1 Договору в редакції Додаткової угоди № 2 від 19.02.2020, ціна цього Договору становить: 1 172 700,00 грн, у тому числі ПДВ 234 540,00 грн.
За змістом п. 5.1 Договору, товар постачається на умовах DDP - склад замовника відповідно до Міжнародних правил по тлумаченню торговельних термінів "Інкотермс" у редакції 2010 року згідно з положеннями Договору, встановленими нормами відвантаження у тарі та упаковці, яка забезпечує її збереження під час транспортування, вантажно-розвантажувальних робіт і зберігання в межах термінів, установлених діючими стандартами, тощо. Строк поставки товару визначений у специфікації Договору (п.1.2).
Згідно з п. 5.2 Договору місцем поставки товару є об'єднані центри забезпечення Тилу Збройних Сил України згідно з рознарядкою та ростовкою Міністерства оборони України, які є невід'ємною частиною Договору, з обов'язковим дотриманням передбачених ними вимог до асортименту, кількості, адреси одержувачів замовника та черговості відвантажень.
Датою поставки товару вважається дата, вказана одержувачем замовника у акті приймального контролю якості товару (п. 5.3 Договору).
Пунктом 6.3.1 Договору на постачальника покладено обов'язок забезпечити поставку товару у строки, встановлені Договором.
Відповідно до п. 10.1 Договору в редакції Додаткової угоди № 1 від 17.12.2019, договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31 березня 2020 року (включно), а в частині проведення розрахунків до повного їх завершення.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору постачальник поставив, а покупець прийняв товар у кількості 18 000,00 штук, що підтверджується видатковою накладною № 10 від 21.04.2020 на суму 1 407 240,00 грн, актом № 1 приймального контролю за якістю від 21.04.2020.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає про порушення відповідачем встановлених термінів постачання товару у кількості 18 000,00 штук на суму 1407240,00 грн відповідно до Додаткової угоди № 2 від 19.02.2020 до Договору, які мали бути поставлені до 31.03.2020 включно, а натомість, фактично поставлені відповідачем 21.04.2020. У зв'язку з цим на підставі п. 7.3.4 Договору позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 29 552,04 грн та штраф у розмірі 98 506,80 грн. за порушення строків поставки товару.
II. Предмет позову.
Предметом позову у даній справі є вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 29552,04 грн та штрафу у розмірі 98 506,80 грн. за несвоєчасну поставку товару за договором поставки для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби (за кошти Державного бюджету України) № 286/3/19/114 від 03.04.2019.
III. Доводи позивача у справі.
Так, згідно з доводами позивача викладеними в позовній заяві:
1. спірним договором сторони узгодили його істотні умови, зокрема: предмет, строк та ціну. Відповідач на підставі умов договору зобов'язався поставити позивачу товар в кількості 90 000 шт. на суму 7 349 400,00 грн до 31.03.2020 включно.
2. позивач вчасно і в повному обсязі виконував свої зобов'язання за договором, жодних зауважень чи претензій щодо належності виконання умов договору позивачем від відповідача не надходило.
3. відповідач вчасно, а саме до 31.03.2020 включно, товар позивачу не поставив. Здійснення поставки відбулось 21.04.2020, тобто з простроченням строків поставки у 20 календарних днів, внаслідок чого позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 29 552,04 грн та штраф у розмірі 98 506,80 грн., передбачені договором за прострочення поставки товару.
4. претензією № 28Є/8/359Є від 18.05.2020 позивач просив відповідача сплатити суму штрафних санкцій на підставі п. 7.3.4 договору в розмірі 128058,84 грн за порушення строків поставки товару позивачу.
5. позивач у своїй відповіді на відзив вказує, що доводи відповідача стосовно того, що затримка терміну поставки товару на 20 календарних днів відбулась через карантин у зв'язку з прогресуючим розповсюдженням COVID-19 і є форс-мажорною обставиною, є необґрунтованими та суперечливими даними, оскільки сертифікат Торгово-промислової палати України про засвідчення форс-мажорних обставин виданий відповідачу 10.08.2020, а поставка товару мала відбутись до 31.03.2020 включно, тобто відповідач отримав спірний сертифікат через 4 місяці після того, як мав виконати свої зобов'язання за договором. Відтак, позивач вважає, що відповідач безпідставно ухилявся від виконання свого зобов'язання вчасно поставити товар, що є грубим порушенням умов договору, оскільки відповідний товар є необхідним позивачу для забезпечення потреб Збройних Сил України і має бути компенсовано шляхом сплати штрафних санкцій, а саме пені в розмірі 29 552,04 грн та штрафу в розмірі 98 506,80 грн
IV. Заперечення відповідача у справі.
1.Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач зазначає, що прострочення поставки товару було спричинене дією форс-мажорних обставин, а тому вина відповідача у порушення строків поставки товару відсутня, а тому відповідач звільняється від відповідальності за неналежне виконання умов Договору в частині дотримання строків поставки.
2. Про наявність форс-мажорних обставин та не можливість виконати зобов'язання у строк до 31.03.2020 року відповідач повідомив позивача у відповідності до умов договору, а також додатково у відповіді на претензію позивача №286/8/3596 від 18.05.2020 про сплату штрафних санкцій у розмірі 128 058,84 грн.
3. Також відповідно до умов договору відповідач отримав в Торгово - промисловій палаті України Сертифікат №3100-20-1403 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), які унеможливили виконання відповідачем зобов'язань перед позивачем за договором № 286/3/19/114 від 03.04.2019 та додатковою угодою №2 від 19.02.2020 та діяли в період з 17.03.2020 по 22.04.2020. Зазначений Сертифікат ТПП України надавався представнику позивача з відповіддю №2 від 12.08.2020 на претензію позивача №286/8/3596 від 18.05.2020.
4. Відповідач звертає увагу суду на співвідношення ціни товару за Додатковою угодою №2 до Договору та розміру неустойки, заявленої позивачем до стягнення. Договір між сторонами було укладено за результатами відбору учасників відкритих торгів відповідно до Закону України «Про публічні закупівлі» та Закону України «Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони». Основним критерієм відбору переможця торгів (переговорної процедури) за цими законами - є найнижча ціна, запропонована учасником аукціону (торгів). Тобто, визнання відповідача переможцем торгів та укладення з відповідачем договору про закупівлю означає, що цінова (тендерна) пропозиція відповідача визначена позивачем найбільш економічно вигідною для позивача, при цьому розмір штрафних санкцій, нарахований позивачем становить більше 9% від вартості товару, що перетворює для відповідача неустойку на тягар.
5. Відповідач вказав, що здійснив усі можливі дії для належного виконання свого зобов'язання в умовах карантину і поставив товар в повному обсязі, а позивач, в свою чергу, не заперечує проти факту поставки товару та не має претензій до його якості та кількості.
6. Відповідач наголошує на тому, що твердження позивача стосовно того, що відповідач мав реально оцінювати потенційні загрози прийняття того чи іншого нормативного акту, що зробить неможливим виконання зобов'язань за договором є безпідставними та необґрунтованими, оскільки станом на дату укладення спірного договору (03.04.2019) та додаткової угоди № 2 від 19.02.2020 жодної інформації про поширення короновірусної інфекції не було, і тільки 11.03.2020 та 16.03.2020 постановами КМ України № 211 та № 215 відповідно було поширено інформацію про поширення хвороби та запровадження ряд обмежень та заборон, що, як наслідок, спричинили затримку терміну поставки товару позивачу.
V. Оцінка судом доказів та висновки суду.
Причиною виникнення спору у справі стало питання щодо наявності та/або відсутності у відповідача обов'язку здійснити сплату штрафних санкцій, зокрема, пені в розмірі 29 552,04 грн та штрафу в розмірі 98 506,80 грн за порушення термінів поставки товару.
Отже, на переконання суду, для вирішення справи по суті суду необхідно надати відповіді на наступні питання, що мають значення для вирішення спору:
- чи дійсно відбулась затримка термінів поставки товару відповідачем позивачу за спірним договором, на який строк, чи відбулася вона з вини відповідача;
- чи є підстави у суду вважати, що затримка поставки товару відбулась із об'єктивних причин;
- у разі встановлення факту порушення відповідачем строків поставки товару, чи є підстави для нарахування штрафних санкцій (пені та штрафу).
Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, Суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Укладений між сторонами договір є договором поставки, а відтак, між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.
Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України (далі за текстом - ГК України), ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України) є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму; до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Приписами статті 663 Цивільного кодексу України встановлено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).
Як встановлено судом, у додатковій угоді № 2 від 19.02.2020 до договору сторони погодили поставку товару на 2020 рік, а саме: Футболки (18330000-8) Фуфайка (з короткими рукавами) з трикотажного бавовняного кулірного полотна, вид 2 в кількості 18 000 штук загальною вартістю 1 172 700,00 грн. (без ПДВ) - у строк (термін) до 31.03.2020 (включно).
На виконання умов договору (з урахуванням вказаної додаткової угоди № 2 від 19.02.2020 до договору) постачальник поставив, а покупець прийняв товар - футболки та фуфайки у кількості 18 000,00 штук, що підтверджується видатковою накладною № 10 від 21.04.2020 на суму 1407240,00 грн та актом № 1 приймального контролю за якістю від 21.04.2020.
Відповідно до акту № 1 приймального контролю за якістю, вказану партію товару було поставлено відповідачем 21.04.2020, тобто, із простроченням встановленого умовами договору терміну на 20 календарних днів. Даний факт відповідачем також не заперечується.
Згідно з ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, заставою, притриманням, завдатком.
Статтею 611 Цивільного кодексу України зазначено, що одним з наслідків порушення зобов'язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов'язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов'язання, зокрема у випадку прострочення виконання.
Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому у Господарському кодексі України, іншими законами та договором.
Частиною 1 ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойка - це грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Згідно з нормами ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
При цьому Суд зазначає, що розуміння господарських санкцій у Господарському кодексі України є дещо ширшим поняття цивільно-правової неустойки. Під штрафними санкціями тут розуміються також і грошові суми, які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити в разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності. Неустойка в розумінні ст. 549 Цивільного кодексу України - це спосіб забезпечення та санкція за порушення саме приватноправових (цивільно-правових) зобов'язань.
Частиною 2 статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що у разі, якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:
за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);
за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Отже, виходячи з положень зазначеної норми матеріального права, застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання штрафних санкцій у вигляді пені та штрафу, передбачених абзацом 3 частини 2 статті 231 ГК України, можливо при сукупності відповідних умов, а саме: якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачений договором або законом; якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення, пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України, якщо допущено прострочення виконання не грошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товарів, виконаних робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір пені за кожний день прострочення виконання такого зобов'язання та за прострочення його виконання понад тридцять днів додатково вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу з вказаної вартості.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у справі № 903/545/17 від 11.05.2018.
Штрафні санкції, передбачені абзацом третім частини другої статті 231 ГК України, застосовуються за допущене прострочення виконання лише не грошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товару, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких й вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафних санкцій (п. 2.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").
У п. 7.3.4 Договору сторони погодили, що за порушення строків виконання зобов'язання постачальник сплачує пеню в розмірі 0,1 відсотка від вартості непоставленого товару за кожну добу затримки, а за прострочення понад 10 днів з постачальника додатково стягується штраф у розмірі 7 відсотків вказаної вартості договору.
Посилаючись на порушення відповідачем договірних зобов'язань, на підставі вказаного положення договору позивач нарахував та заявив до стягнення з відповідача за період прострочення з 01.04.2020 по 22.04.2020 пеню у розмірі 29552,04 грн та штраф у розмірі 98 506,80 грн.
Однак, відповідач наполягає на необхідності звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язань на підставі статей 614, 617 ЦК України, оскільки це сталося внаслідок випадку дії форс-мажорних обставин, що підтверджується Сертифікатом Торгово-промислової палати України № 3100-20-1403 від 10.08.2020.
Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому, відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Статтею 617 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
У пунктах 8.1-8.3 Договору сторони встановили, що сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим Договором у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладання Договору та виникли поза волею сторін (аварія, катастрофа, стихійне лихо, епідемія, епізоотія, війна тощо).
Сторона, що не може виконувати зобов'язання за Договором унаслідок дії обставин непереборної сили, повинна не пізніше, ніж протягом п'яти календарних днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону у письмовій формі.
Доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є відповідний документ - сертифікат, який видається Торгово-Промисловою палатою України та регіональними Торгово-Промисловими палатами.
Як було вказано вище, у п. 8.3 Договору сторони вказали, що доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є відповідний документ - сертифікат, який видається Торгово-Промисловою палатою України та регіональними Торгово-Промисловими палатами.
Приписами частини 2 статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" обставини непереборної сили визначено як форс-мажорні обставини, що є надзвичайними та невідворотними обставинами, які об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами. Перелік обставин, які можуть вважатися форс-мажорними, визначено частиною другою статті 14-1 цього Закону, однак, такий перелік не є вичерпним.
Так, відповідно до частини 2 статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
Аналогічне визначення форс-мажорних обставин міститься у Регламенті засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням Президії Торгово-промислової палати України від 18.12.2014 № 44 (5) (далі - Регламент). Форс-мажорними можуть бути визнані ті обставини, які не зазначені у вищенаведеному переліку, проте відповідають критеріям форс-мажорних згідно з положеннями пункту 6.9 цього Регламенту, не суперечать законодавству України і узгоджені сторонами у договорі, контракті, угоді як такі, що звільняють їх від цивільно-правової відповідальності.
Пунктом 6.9 Регламенту передбачено, що надані Заявником документи для засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) мають свідчити про: надзвичайність таких обставин (носять винятковий характер і знаходяться за межами впливу сторін); непередбачуваність обставин (їх настання або наслідки неможливо було передбачити, зокрема на момент укладення відповідного договору, перед терміном настанням зобов'язання або до настання відповідного обов'язку); невідворотність (непереборність) обставин (неминучість події/подій та/або її/їх наслідків); причинно-наслідковий зв'язок між обставиною/подією і неможливістю виконання Заявником своїх конкретних зобов'язань (за договором, контрактом, угодою, законом, нормативним актом, актом органів місцевого самоврядування тощо).
В постановах Верховного Суду від 15.06.2018 у справі № 915/531/17, від 26.05.2020 у справі № 918/289/19, від 17.12.2020 у справі № 913/785/17 зроблено висновок про те, що:
- статтею 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" визначено, що засвідчення дії непереборної сили шляхом видачі сертифікату про форс-мажорні обставини покладено на Торгово-промислову палату України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати;
- форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов'язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що такі обставини були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку виконання господарського зобов'язання;
- доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов'язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.
Отже, виходячи з наведених норм законодавства, висновків Верховного Суду та умов договору, підтвердженням існування форс-мажорних обставин є відповідний сертифікат Торгово-промислової палати України.
Обставини, на які посилається сторона правочину як на форс-мажорні (обставини непереборної сили), мають характеризуватися усією сукупністю ознак, визначених наведеними положеннями.
Розглядаючи питання щодо наявності підстав для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежне виконання) зобов'язань за договором з посиланням на дію форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) суди мають виходити з того, що сертифікат, виданий Торгово-промисловою палатою України або регіональною торгово-промисловою палатою, згідно з Регламентом, є документом, який засвідчує настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), тобто є доказом, який має оцінюватися судом поряд з іншими, наданими учасниками справи доказами, відповідно до статті 86 ГПК України.
Положеннями зазначеної статті передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 08.10.2020 у справі № 910/1931/19.
Як вбачається із матеріалів справи, відповідачем на підтвердження обставин, які відповідно до пункту 8.1 договору, звільняють його від відповідальності за несвоєчасне виконання зобов'язань за Договором, було подано сертифікат Торгово-промислової палати України № 3100-20-1403 від 10.08.2020 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили).
Вказаним сертифікатом засвідчено Товариству з обмеженою відповідальністю "РОЗА ТРЕЙД" наявність форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили): карантин, встановлений Кабінетом Міністрів України, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, щодо обов'язку поставити товар: Футболки (18330000-8) Фуфайка (з короткими рукавами) з трикотажного бавовняного кулірного полотна, вид 2 в кількості 18 000 штук загальною вартістю 1 172 700,00 грн. (без ПДВ) - у строк (термін) до 31.03.2020 (включно) відповідно до Специфікації на 2020 рік (Додаткова угода № 2 від 19.02.2020 до Договору від 03.04.2019 № 286/3/19/114), які унеможливили його виконання в зазначений термін. Період дії таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили): дата настання - 17.03.2020, дата закінчення - 22.04.2020.
З огляду на викладене, виходячи з наведених норм законодавства та умов договору, зазначені у Сертифікаті № 3100-20-1403 від 10.08.2020 обставини мають безумовний характер невідворотних обставин, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору щодо вчасної поставки футболок та фуфайок у кількості 18 000,00 штук на суму 1 172 700,00 грн. (без ПДВ) відповідно до додаткової угоди № 2 від 19.02.2020 до договору, невиконання яких входить до предмета доказування у цьому спорі.
Отже, за наведених обставин суд дійшов висновку, що наданий відповідачем Сертифікат № 3100-20-1403 від 10.08.2020 є свідченням існування обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин), які звільняють відповідача від відповідальності за невиконання умов Договору у період з 17.03.2020 по 22.04.2020 відповідно до положень ст.617 ЦК, ст. 218 ГК України, а саме, стягнення неустойки - штрафу та пені.
При цьому, суд відхиляє посилання позивача як на підставу для задоволення позову на те, що вказаний сертифікат був виданий та наданий відповідачу лише 10.08.2020, тобто, через 4 місяці після закінчення терміну дії договору, оскільки це не впливає на його дійсність та можливість прийняття судом як належний доказ засвідчення факту існування форс-мажорних обставин.
Крім того, суд зазначає, що в березні 2020 року було прийнято відповідні розпорядчі акти Кабінету Міністрів України, які обмежили роботу громадського транспорту, в період дії пандемії, а також встановили особливі режими роботи підприємств всіх форм власності, що є загальновідомою обставиною. При цьому, суд враховує, що затримка поставки товару на двадцять днів щодо товару замовлення на яке отримане відповідачем 19.02.2020 року, тобто невдовзі до початку запровадження в країні протиепідемічних заходів, об'єктивно могло вплинути на хід виконання замовлення та поставки відповідачем товару, така затримка не є надмірно довгою, та не могла спричинити збитки позивачеві.
За приписами ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Стандарт доказування "вірогідності доказів" підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію такого стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
Отже, враховуючи вищевикладене, доводи позивача та заперечення відповідача, суд дійшов висновку, що наявні матеріали свідчать про те, що у відповідача дійсно була об'єктивна підстава для затримки термінів поставки товару, у зв'язку з наявними форс-мажорними обставинами, дана ситуація не може та не могла бути контрольована відповідачем, а відтак, суд не вбачає вини відповідача у затримці термінів поставки товару, і як наслідок, відмовляє позивачу у задоволенні позову про стягнення пені в розмірі 29 552,04 грн та штрафу в розмірі 98 506,80 грн.
При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.
Керуючись ст. 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 129, 232, 233, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. У задоволенні позовних вимог Міністерства оборони України до Товариства з обмеженою відповідальністю "РОЗА ТРЕЙД" про стягнення 128 058, 84 грн відмовити повністю.
2. Судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2270,00 грн. покласти на Міністерство оборони України.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Г. П. Бондаренко - Легких