Справа № 909/95/21
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
16.06.2021 м. Івано-Франківськ
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Ткаченко І. В., при секретарі судового засідання Сегін І. В., розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу № 909/95/21 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "НЕО-ЛАБ" до фізичної особи-підприємця Вихованець Світлани Анатоліївни про стягнення 115 204 грн заборгованості за договором про надання послуг.
ТОВ "НЕО-ЛАБ" звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області із позовом про стягнення з фізичної особи-підприємця Вихованець С. А. 115 204 грн заборгованості за договором про надання послуг ТОВ "НЕО-ЛАБ" від 25 січня 2019 р. № МЦ-19/01/25. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в порушення своїх договірних зобов'язань відповідач не оплатив в повному обсязі надані позивачем послуги.
09 лютого 2021 р., суд відкрив провадження у даній справі в порядку загального позовного провадження, призначив підготовче засідання на 16 березня 2021 р.
15 березня 2021 р., до суду надійшов відзив фізичної особи-підприємця Вихованець С. А. на позов, із змісту якого вбачається, що відповідач проти позову заперечує, при цьому зазначає, що позивач не надсилав їй актів виконаних робіт, копії яких він долучив до матеріалів справи та не зробив жодних дій щодо досудового врегулювання спору. Також до відзиву відповідач долучив переписку відповідальної особи згідно з п. 4.10 Договору.
29 березня 2021 р., позивач через канцелярію суду подав відповідь на відзив, в якому зазначив, що позивач не зобов'язаний вчиняти будь-яких дій для досудового врегулювання спору. Також позивач вказав на те, що на виконання повторної вимоги щодо заборгованості відповідача перед позивачем станом на 10 серпня 2020 р. в сумі 159 996 грн, відповідачем було здійснено часткову оплату наданих послуг, про що останнім не було заявлено умисно з метою нівелювання наявного спору. Крім того, позивач зазначив, що відповідач не заперечує щодо наданих позивачем послуг з липня по жовтень 2020 р., а лише вказує на нібито неотримання ним актів здачі-приймання робіт (наданих послуг).
18 травня 2021 р., суд закрив підготовче провадження у цій справі та розгляд її по суті призначив на 03 червня 2021 р., однак в цей день судове засідання не відбулося у зв'язку з перебуванням судді Ткаченко І. В. у відрядженні.
31 травня 2021 р., суд призначив розгляд справи по суті на 16 червня 2021 р.
Дослідивши та оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд
25 січня 2019 р., ТОВ "НЕО-ЛАБ" (виконавець) і фізична особа-підприємець Вихованець Світлана Анатоліївна (замовник) уклали договір на надання послуг ТОВ "НЕО-ЛАБ" № МЦ-19/01/25, за змістом п. 1.1 якого, предметом договору є надання виконавцем медичних послуг замовнику, а саме: проведення лабораторних досліджень, а також інших послуг, які необхідні для якісного та своєчасного виконання замовлень замовника в межах договору.
Перелік послуг, строки виконання та їх вартість опубліковані на офіційному сайті виконавця у відповідному розділі. Вартість інших послуг, які надає виконавець замовнику вказана в додатках до цього Договору (п. 1.2 Договору).
Згідно з п. 4.2 Договору, розрахунки між сторонами здійснюються за звітний період. Звітним періодом є термін з першого числа включно до останнього числа місяця звітного періоду (включно).
Відповідно до підпунктів 4.5.2, 4.5.3 та 4.5.5 Договору, виконавець надає замовнику акт про надання послуг протягом 5 робочих днів після закінчення звітного періоду. Звірка наданих послуг замовником за звітний період має тривати не більше 5 (п'яти) робочих днів з моменту отримання акту про надання послуг на паперових носіях або в електронному вигляді на електронну адресу відповідальної особи зі сторони замовника. Якщо відповідь не буде отримана через 5 робочих днів, перелік та вартість наданих послуг вважаються правильними і є підставою для оплати послуг згідно з рахунком.
В п. 4.10 Договору сторони визначили, що для вирішення питань зі своєчасного підписання і повернення документації виконавцю, звірки достовірності наданих медичних послуг за актом про надання послуг, вчасної оплати за медичні послуги - в договорі обов'язково вказується відповідальний представник зі сторони замовника, контактний номер телефону та адреса електронної скриньки: ОСОБА_2 , НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1
Акти здачі-приймання та рахунки на оплату наданих медичних послуг, як стверджує позивач, направлялись на електронну адресу відповідача, однак оплати наданих послуг в період з липня по жовтень 2020 р. відповідачем здійснені в повному обсязі так і не були.
Отже, предметом даного спору є вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором про надання послуг.
За змістом положень ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Як визначено у ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами, що встановлено ст. 629 ЦК України.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У ч. 1 ст. 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
За змістом ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Слід зазначити, що 17 жовтня 2019 р. набув чинності Закон України від 20 вересня 2019 р. № 132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було внесено зміни до ГПК України, зокрема, змінено назву статті 79 цього Кодексу з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів", викладено її у новій редакції, та фактично впроваджено в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".
Зазначений стандарт підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надають позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Так, відповідно до ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02 жовтня 2018 р. у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 р. у справі № 917/1307/18, від 18 листопада 2019 р. у справі № 902/761/18, від 04 грудня 2019 р. у справі № 917/2101/17).
Наведений стандарт доказування також застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 р. у справі № 129/1033/13-ц.
Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (п. 1 ст. 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні від 23 серпня 2016 р. у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 ГПК України).
Таким чином, суд зобов'язаний надати оцінку кожному належному, допустимому та достовірному доказу, який міститься в матеріалах справи, а також визначити певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв'язку, що дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 24 березня 2021 р. у справі № 914/4/20 та від 01 грудня 2020 р. у справі № 904/1103/20.
Так, в підпунктах 4.5.3 та 4.5.5 Договору сторони визначили, що звірка наданих послуг замовником за звітний період має тривати не більше 5 (п'яти) робочих днів з моменту отримання акту про надання послуг на паперових носіях або в електронному вигляді на електронну адресу відповідальної особи зі сторони замовника. Якщо відповідь не буде отримана через 5 робочих днів, перелік та вартість наданих послуг вважаються правильними і є підставою для оплати послуг згідно з рахунком.
Згідно з даними наявних в матеріалах справи скріншотів електронного листування між сторонами вбачається, що відповідач не заперечує щодо переліку наданих позивачем послуг, а його цікавить тільки питання знижки 40 % в рахунках за липень і серпень 2020 р. При цьому, відповідно до даних зазначених в актах здачі-приймання робіт (наданих послуг) від 31 липня 2020 р. № 5008 та від 01 вересня 2020 р. № 5863, долучених до позовної заяви, позивачем враховано зауваження відповідача та надано останньому знижку 40 % на виконані роботи (надані послуги).
Також слід зазначити, що до дій, які свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати: визнання пред'явленої претензії; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.
Як зазначив позивач і не заперечив відповідач, фізична особа-підприємець Вихованець С. А. частково оплатила надані позивачем послуги за заявлений період, зокрема, за актом здачі-приймання робіт (наданих послуг) від 31 липня 2020 р. № 5008 на суму 35 028 грн оплачено 9 247 грн, за актом здачі-приймання робіт (наданих послуг) від 01 вересня 2020 р. № 5863 на суму 45 078 грн оплачено 1 078 грн та за актом здачі-приймання робіт (наданих послуг) від 30 вересня 2020 р. № 6418 на суму 31 674 грн оплачено12 000 грн.
Отже, відповідач вчинив дії, які свідчать про визнання ним боргу за надані позивачем послуги.
Подібний правовий висновок зазначений в постанові Верховного Суду 09 липня 2019 р. у справі № 903/849/17.
Тож виходячи з усієї сукупності обставин і доказів, з'ясованих та досліджених у ході розгляду даної справи, враховуючи їх вірогідність та взаємозв'язок, у відповідності до ст. 86 ГПК України, суд приходить до висновку, що в період з липня по жовтень 2020 р. позивачем дійсно були надані відповідачу послуги за договором про надання послуг ТОВ "НЕО-ЛАБ" від 25 січня 2019 р. № МЦ-19/01/25 на загальну суму 137 529 грн, які останній оплатив частково в сумі 22 325 грн. Відтак, позов ТОВ "НЕО-ЛАБ" про стягнення з фізичної особи-підприємця Вихованець С. А. 115 204 грн заборгованості за договором про надання послуг, слід задовольнити.
Згідно з ст. 129 ГПК України, судові витрати суд покладає на відповідача.
Керуючись статтями 129, 237, 238, 240, 241 ГПК України, суд
позов задовольнити;
з фізичної особи-підприємця Вихованець Світлани Анатоліївни ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "НЕО-ЛАБ" (08200, Київська область, м. Ірпінь, вул. Пушкінська, буд. 78; ідентифікаційний код 35017275) стягнути 115 204 (сто п'ятнадцять тисяч двісті чотири) грн заборгованості за договором про надання послуг від 25 січня 2019 р. № МЦ-19/01/25 та 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя І. В. Ткаченко
Повний текст рішення складено 30 червня 2021 р.