номер провадження справи 28/81/21
30.06.2021 Справа № 908/1517/21
м.Запоріжжя
Господарський суд Запорізької області у складі судді Федорової Олени Владиславівни розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення (виклику) учасників справу:
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Промелектроприлад» (69001, місто Запоріжжя, вул. Перемоги, буд. 15, прим. 9)
до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Валанд Групп» (70100, Запорізька область, Новомиколаївський район, смт. Новомиколаївка, вул. Магістральна, буд. 9, кв. 4)
про стягнення грошових коштів.
До Господарського суду Запорізької області звернулося товариство з обмеженою відповідальністю «Промелектроприлад» з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Валанд Групп» про стягнення 17.048,21 грн.
В обґрунтування підстави звернення з позовом до суду позивач зазначив неналежне виконання відповідачем зобов'язань щодо своєчасного повернення фінансової допомоги у розмірі 15.000,00 грн. наданої в рамках договору №ФД-3/20 від 27.05.2020. Внаслідок прострочення строків повернення грошових коштів позивач, враховуючи п. 6.1 договору та приписи діючого законодавства, нарахував до стягнення штраф у розмірі 747,94 грн. за період прострочення з 30.10.2020 по 30.04.2021, 3% річних у розмірі 250,27 грн. за період прострочення з 30.10.2020 по 20.05.2021 та інфляційні втрати у розмірі 1050,00 грн. за період з листопада 2020 по травень 2021.
В прохальній частині позову позивач просив розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.05.2021 позовну заяву передано на розгляд судді Федорової О.В.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 27.05.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі № 908/1517/21, присвоєно справі номер провадження 28/81/21, на підставі ст. 252 ГПК України ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення (виклику) учасників справи. Відповідачу запропоновано подати відзив протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у даній справі, але не пізніше 30.06.2021.
09.06.2021 на адресу суду від позивача надійшла заява, відповідно до якої було зазначено про описку в тексті позову ідентифікаційного номеру відповідача.
Згідно з ч. 2 ст. 27 ГПК України для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи - підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Відповідно до відомостей (витяг) з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, адресою місцезнаходження товариства з обмеженою відповідальністю «ВАЛАНД ГРУПП» є: 70100, Запорізька область, Новомиколаївський район, смт. Новомиколаївка, вул. Магістральна, буд. 9, кв. 4.
Ухвала суду від 27.05.2021 про відкриття провадження у справі направлена відповідачу на адресу, вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, яка співпадає з відомостями, зазначеними в позові. Втім зазначена ухвала 02.06.2021 повернута на адресу суду з позначкою представників Укрпошти про причину не вручення «адресат відсутній за вказаною адресою».
Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Судом вжиті всі заходи щодо належного повідомлення відповідача про розгляд справи у суді.
Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін суду не надходило.
Відповідно до ч. 2 ст. 195 ГПК України суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.
В пункті 3 ухвали суду від 27.05.2021 зазначено, що розгляд справи по суті буде розпочато через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, тобто з 29.06.2021 (27 та 28 червня вихідні).
Згідно ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Шістдесят днів з дня відкриття провадження у даній справі спливає 26.07.2021.
Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення - 30.06.2021, оскільки матеріали справи містять достатньо доказів для прийняття рішення по суті позовних вимог.
Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження, суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Наявні матеріали справи дозволяють розглянути справу по суті.
Розглянувши та дослідивши матеріали справи у судовому засіданні без виклику учасників справи, суд
Товариство з обмеженою відповідальністю «Промелектроприлад» (сторона-1, позивач у справі) та товариство з обмеженою відповідальністю «Валанд Групп» (сторона-2, відповідач у справі) 27.05.2020 уклали договір безвідсоткової зворотної фінансової допомоги №ФД-3/20 (надалі - договір).
Пунктом 1.1 договору встановлено, що в порядку та на умовах, визначених цим договором, сторона-1 передає у власність стороні-2 грошові кошти у розмірі, визначеному у п. 2.1 цього договору (надалі іменується «фінансова допомога»), а сторона-2 зобов'язується повернути фінансову допомогу у визначений цим договором строк.
Розмір фінансової допомоги становить 15000 грн. (п. 2.1 договору).
Пунктом 3.2 договору встановлено, що фінансова допомога передається в безготівковій формі платіжними дорученнями шляхом перерахування відповідних грошових коштів на поточний рахунок сторони-2.
Строк фінансової допомоги розпочинається з моменту набрання чинності цим договором і становить 5 (п'ять) календарних місяців з моменту перерахування грошових коштів відповідно до п. 3.1 (п. 4.1 договору).
Відповідно до п. 5.1 договору сторона-2 зобов'язується повернути суму фінансової допомоги в останній день строку, встановленого в п. 4.1 цього договору.
Пунктом 7.1 договору встановлено, що цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного повернення стороною-2 суми допомоги, наданої стороною-1.
Доказів визнання недійсним зазначеного договору в судовому порядку суду не надано.
Як свідчать матеріали справи позивач на виконання умов договору перерахував відповідачу фінансову допомогу в розмірі 15000,00 грн., про що суду надано платіжне доручення №1317 від 29.05.2020.
Відповідач зобов'язання щодо повернення отриманої фінансової допомоги у визначений договором строк (29.10.2020) не виконав.
Неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором безвідсоткової зворотної фінансової допомоги №ФД-3/20 від 27.05.2020 стало підставою для звернення позивача з цим позовом до суду.
Статтею 6 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до положень частин 1 і 2 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-господарські зобов'язання.
Частиною 1 ст. 174 ГК України передбачено, що господарські зобов'язання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
У частині 1 ст. 175 ГК України закріплено, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватись від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
За правовою природою укладений між сторонами Договір є договором позики.
Відповідно до статті 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Частиною 1 статті 1049 Кодексу встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (частина 3 цієї статті).
Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Матеріали справи підтверджують факт отримання відповідачем грошових коштів на загальну суму 15.000,00 грн.
Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Враховуючи той факт що перерахування грошових коштів на користь відповідача відбулося 29.05.2020, то відповідно строк повернення фінансової допомоги настав 29.10.2020. Проте у визначений договором термін відповідач фінансову допомогу позивачу не повернув.
Отже, з урахуванням положень статті 530 Цивільного кодексу України та пункту 4.1. договору, строк виконання відповідачем грошового зобов'язання згідно договору на момент розгляду справи є таким, що настав.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача грошових коштів у розмірі 15.000,00 грн.
Таким чином, заявлені позовні вимоги є документально підтвердженими, обґрунтованими, заснованими на законі та такими, що підлягають задоволенню.
За порушення відповідачем строків повернення грошових коштів (фінансової допомоги) позивач, враховуючи положення п. 6.1 договору, просив стягнути штраф у розмірі 747,94 грн. за період прострочення з 30.10.2020 по 30.04.2021.
Приписами ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Частиною 2 ст. 216 ГК України встановлено, що застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.
Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Приписами п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Пунктом 6.1 договору встановлено, що при простроченні повернення фінансової допомоги сторона-2 сплачує штраф в розмірі 10% річних від простроченої суми до моменту повернення фінансової допомоги. При цьому сторона-2 зобов'язана повернути суму фінансової допомоги (її неповернуту частину в разі дострокового повернення частини фінансової допомоги), збільшену з урахуванням індексу інфляції за весь строк прострочення.
Наданий позивачем розрахунок штрафу суд визнав неправильним, оскільки позивачем залишено поза увагою той факт, що в 2020 році було 366 днів.
Згідно з перерахунком суми штрафу, зробленим судом за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство», штраф за вказаний у позові період складає 751,35 грн. Оскільки заявлена до стягнення сума штрафу є меншою, ніж перераховано судом, вимоги позивача про стягнення з відповідача 747,94 грн. штрафу за період з 30.10.2020 по 30.04.2021 підлягають задоволенню.
ВідсотокГраничний строк оплати товаруСтрок розрахунку річнихКількість днів прострочкиСума до сплати, грн.Сума річних, грн.
10%29.10.202030.04.202118315000751.35
За порушення виконання відповідачем грошового зобов'язання позивач просив стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 250,27 грн. за період з 30.10.2020 по 20.05.2021 та інфляційні втрати у розмірі 1050,00 грн. за період з листопада 2020 по квітень 2021 року (включно).
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо іншій розмір процентів не встановлений договором або законом.
З аналізу зазначеної норми законодавства вбачається, що три проценти річних є платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, тобто три проценти річних не можна розцінювати як заходи відповідальності за порушення зобов'язань, які можуть бути узгоджені сторонами, оскільки ця норма законодавства є імперативною. Таким чином, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Річні проценти за своєю правовою природою є складовою частиною боргу та підлягають стягненню разом із сумою основного боргу на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, суд визнав виконаним неправильно через математичні помилки.
Згідно з перерахунком суми інфляційних втрат, зробленим судом за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство», інфляційні втрати за вказаний у позові період складає 1064,72 грн. Оскільки заявлена до стягнення сума інфляційних втрат є меншою, ніж перераховано судом, вимоги позивача про стягнення з відповідача 1050,00 грн. інфляційних втрат за період з листопада 2020 по квітень 2021 (включно) підлягають задоволенню.
Розрахунок 3% річних виконано позивачем невірно через аналогічні помилки, про які зазначав суд при оцінки розрахунку штрафу.
Згідно з перерахунком суми 3% річних, зробленим судом за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство», 3% річних за вказаний у позові період складає 205,06 грн. В решті вимоги щодо стягнення 3% річних у розмірі 0,21 грн. слід відмовити, оскільки заявлені безпідставно.
ВідсотокГраничний строк оплати товаруСтрок розрахунку річнихКількість днів прострочкиСума до сплати, грн.Сума річних, грн.
3%29.10.202020.05.202120315000250.06
Частиною 1 ст. 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 74 ГПК України унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Виходячи з положень наведених статей, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідач доказів виконання зобов'язань щодо своєчасного та повного повернення фінансової допомоги в рамках договору №ФД-3/20 від 27.05.2020 суду не надав. Викладені у позові обставини не спростовував.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно задоволених вимог, а саме, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 2.269,97 грн. Решта судового збору у розмірі 0,03 грн. залишається за позивачем.
Керуючись ст. ст. 73, 74, 129, 238, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Промелектроприлад» до товариства з обмеженою відповідальністю «Валанд Групп» про стягнення 17.048,21 грн. задовольнити частково.
2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «ВАЛАНД ГРУПП» (70100, Запорізька область, Новомиколаївський район, смт. Новомиколаївка, вул. Магістральна, буд. 9, кв. 4, ідентифікаційний код 39863607) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Промелектроприлад» (69001, місто Запоріжжя, вул. Перемоги, буд. 15, прим. 9, ідентифікаційний код 32814789) 15.000,00 грн. (п'ятнадцять тисяч грн. 00 коп.) фінансової допомоги, 747,94 грн. (сімсот сорок сім грн. 94 коп.) штрафу, 1050,00 грн. (одну тисячу п'ятдесят грн. 00 коп.) інфляційних втрат, 250,06 грен. (двісті п'ятдесят грн. 06 коп.) 3% річних, 2.269,97 грн. (дві тисячі двісті шістдесят дев'ять грн. 97 коп.) судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
3. Відмовити в частині стягнення 0,21 грн. 3% річних.
4. Судовий збір у розмірі 0,03 грн. покласти на позивача.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 30 червня 2021 року.
Суддя О.В. Федорова