номер провадження справи 18/20/21
29.06.2021 справа № 908/9/21
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Левкут В.В., розглянувши заяву фізичної особи-підприємця Манько Євгенії Валеріївни про прийняття додаткового рішення про розподіл витрат на правничу допомогу у справі № 908/9/21
за позовом фізичної особи-підприємця Манько Євгенії Валеріївни ( АДРЕСА_1 )
до відповідача-1 комунального підприємства “Міськспецексплуатація” Бердянської міської ради (71101, Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Мелітопольське шосе, 74)
до відповідача-2 товариства з обмеженою відповідальністю “Смарттендер” (033037, м. Київ, вул. П. Радченка, буд. 27, офіс 102)
до відповідача-3 товариства з обмеженою відповідальністю “МЕГА-СЕРВІС Бердянськ” (71100, Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Мелітопольське шосе, 68)
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: державне підприємство “Прозорро.Продажі” (01601, м. Київ, Шевченківський район, вул. Бульварно-Курдявська, 22)
про визнання недійсними результатів аукціону
Без повідомлення (участі) представників учасників справи
Господарським судом Запорізької області розглянуто позов фізичної особи-підприємця Манько Євгенії Валеріївні до комунального підприємства “Міськспецексплуатація” Бердянської міської ради, товариства з обмеженою відповідальністю “Смарттендер”, товариства з обмеженою відповідальністю “МЕГА-СЕРВІС Бердянськ” про визнання недійсними результатів аукціону з передачі в оренду нерухомого майна площею 421,5 кв. м., розташованого за адресою: м. Бердянськ, вул. Італійська, 43а (лот № 6), оформлених Протоколом електронного аукціону № UA-PS-2020-11-16-000034-2 від 22.12.2020. Третя особа у справі, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, державне підприємство “Прозорро.Продажі”.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 11.05.2021 у справі №908/9/21 позов задоволено частково. Визнано недійсними результати аукціону з передачі в оренду нерухомого майна площею 421,5 кв. м., розташованого за адресою: Запорізька область, м.Бердянськ, вул. Італійська, 43а (лот № 6), оформлених Протоколом електронного аукціону № UA-PS-2020-11-16-000034-2 від 22.12.2020. Стягнуто з комунального підприємства “Міськспецексплуатація” Бердянської міської ради та товариства з обмеженою відповідальністю “МЕГА-СЕРВІС Бердянськ” на користь фізичної особи-підприємця Манько Євгенії Валеріївни по 1051,00 грн. судового збору. В задоволенні позовних вимог до товариства з обмеженою відповідальністю “Смарттендер” відмовлено.
Ухвалою від 31.05.2021 суд залишив без розгляду подану 18.05.2021 заяву позивача про прийняття додаткового рішення про розподіл витрат на правничу допомогу з огляду на пропущення процесуального строку.
До господарського суду Запорізької області 16.06.2021 через систему “Електронний суд” від позивача надійшла заява про прийняття додаткового рішення про розподіл витрат на правничу допомогу, в якій позивач просить поновити строк на подачу заяви про прийняття додаткового рішення щодо розподілу судових витрат та вказує, що при поданні позову ним заявлялись судові витрати на правничу допомогу в сумі 5000,00 грн., просить прийняти додаткове рішення про розподіл витрат позивача на правову допомогу та покласти ці витрати на відповідачів.
Згідно витягу з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 16.06.2021 заяву передано на розгляд судді Левкут В.В.
За змістом ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви. Додаткове рішення або ухвала про відмову в прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.
Суд звертає увагу, що розгляд справи № 908/9/21 здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження і рішення Господарського суду Запорізької області від 11.05.2021 у цій справі прийнято без повідомлення (участі) представників сторін, тому розгляд заяви про розподіл судових витрат судом згідно із приписами ч. 3 ст. 244 ГПК України вирішено здійснювати без призначення судового засідання та повідомлення учасників справи.
Відповідачем-1 надавались заперечення на заяву позивача про стягнення витрат на правничу допомогу, подану 18.05.2021. За доводами відповідача-1, заявлені до стягнення витрати позивача на професійну правничу допомогу є непідтвердженими та завищеними. Відповідач відзначає, що договором про надання правої допомоги від 18.06.2019 № 9, який долучений позивачем до заяви, не передбачає винагороду адвокату в разі винесення судового рішення на користь замовника. Також відповідач-1 вказав, що в позовній заяві позивачем зазначено про понесення витрат на правову допомогу на суму 5000,00 грн., проте в акті виконаних робіт до договору № 9 від 18.06.2019 вказується про виконання робіт на загальну суму 3000,00 грн. Крім того відпоповідач-1 вказав на те, що позивачем заяву направлено на електронну адресу суду 18.05.2021, а останній день такого строку припадає на 17.05.2021. Просив у стягненні цих витрат позивачу відмовити.
Від відповідача-3 заперечень щодо поданої позивачем заяви про прийняття додаткового рішення щодо розподілу витрат на правову допомогу до суду не надходило.
У своїй заяві позивач просив поновити пропущений процесуальний строк для подання доказів про розмір судових витрат, встановлений абзацом другим частини сьомої статті 129 ГПК України.
Відповідно до частини першої статті 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Згідно з частиною четвертою цієї статті одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.
Отже, пропущений учасником процесуальний строк може бути поновлений судом за умови вчинення учасником процесуальної дії, для вчинення якої було встановлено строк, подання учасником заяви про поновлення процесуального строку та визнання причин пропуску строку поважними, крім випадків, коли Господарським процесуальним кодексом України встановлено неможливість такого поновлення.
В обґрунтування поважності пропущення встановленого процесуального строку позивач вказав, що у зв'язку з прийняттям рішення суду в письмовому провадженні, його підписанням 12.05.2021, на сайті ЄДРСР розміщено 14.05.2021, то на 17.05.2021 - останній день строку на подання заяви про прийняття додаткового рішення, позивач не знав про прийняте рішення, подав заяву вперше лише 18.05.2021 без клопотання про поновлення процесуального строку з поважних причин.
Враховуючи обґрунтування позивачем поважності причин пропуску процесуального строку та подання заяви про стягнення витрат на правову допомогу у найкоротший термін (вперше 18.05.2021 без клопотання, вдруге 16.06.2021 з відповідним клопотанням), суд визнає причини пропуску строку поважними та поновлює пропущений процесуальний строк на подання доказів в обґрунтування розміру понесених судових витрат на правову допомогу.
Розглянувши заяву позивача про стягнення понесених витрат на правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн. господарський суд виходить з наступного.
Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат та пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ст. 221 Господарського процесуального кодексу України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості; ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.
3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).
З матеріалів справи вбачається, що при зверненні з позовом ФОП Манько Є.В. в позовній заяві зазначено, що нею витрачено 5000,00 грн. на адвокатські послуги з підготовки позову та сплачено судовий збір, а також планується витратити 10000,00 грн. на адвокатські послуги.
Частиною 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно із ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ч. 4 ст. 126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат, відповідно до приписів ч. 5 ст. 129 ГПК України, суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Відповідно до ч. 3 ст. 30 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Виходячи з аналізу вказаних статей, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу суд повинен виходити з критеріїв складності справи, кваліфікації і досвіду адвоката, фінансового стану клієнта, а також виходити з принципів розумності з врахуванням витраченого адвокатом часу за для надання такої допомоги.
Відшкодування витрат, пов'язаних з оплатою послуг адвоката з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.
Правову допомогу позивачу надавав адвокат Харченко Іван Іванович згідно договору № 9 про надання правової допомоги від 18.06.2019, укладений адвокатом Харченко Іваном Івановичем (Адвокат) та ФОП Манько Євгенією Валеріївною (Замовник). За умовами п. 1.1 цього договору Замовник в порядку та на умовах, визначених цим договором, дає завдання, а Адвокат зобов'язується відповідно до завдання Замовника надавати йому юридичні послуги в обсязі та на умовах, визначених цим договором.
Актом виконаних робіт до договору № 9 про надання правової допомоги сторони узгодили, що за період з 18.06.2020 по 18.05.2021 Адвокат надавав Замовнику у справі за позовом до КП “Міськспецексплуатація” Бердянської міської ради, ТОВ “Смарттендер”, ТОВ “МЕГА-СЕРВІС Бердянськ”, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ДП “Прозорро.Продажі”, про визнання недійсним результатів аукціону. В акті зазначено, що у зв'язку із винесенням рішення у справі № 908/9/21 підлягають виплаті за надані Адвокатом послуги в сумі 5000,00 грн., а саме: складання позовної заяви - 2000,00 грн., складання доповнень до позову - 700,00 грн., складання уточнення до позову - 300,00 грн., винагорода в разі винесення рішення у справі, в якій приймав участь Адвокат (складав документи чи представляв інтереси у судових засіданнях) - 2000,00 грн.
До заяви ФОП Манько Є.В. надано дублікат квитанції № 0.0.2129786294.1 від 18.05.2021 про сплату гонорару за договором № 9 про надання правової допомоги на суму 5000,00 грн.
Абзацами 1, 2 ч. 8 ст. 129 ГПК України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у п. 95 рішення у справі “Баришевський проти України” від 26.02.2015, п.п. 34-36 рішення у справі “Гімайдуліна і інших проти України” від 10.12.2009, п. 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, п. 88 рішення у справі “Меріт проти України” від 30.03.2004 заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат, крім судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. У зв'язку з цим суд з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема, ціни позову може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.
Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
При цьому, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідач-3 заявлений до стягнення розмір витрат на правову допомогу не оскаржив, а відповідач-1 заперечуючи в частині адвокатської винагороди за результатом розгляду справи клопотання про зменшення таких витрат не надав.
Згідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Зазначені положення кореспондуються з європейськими стандартами, зокрема п. 14 Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно шляхів полегшення доступу до правосуддя №R(81) 7, в якому передбачено, що, за винятком особливих обставин, сторона, що виграла справу, повинна в принципі отримувати від сторони, що програла, відшкодування зборів і витрат, включаючи гонорари адвокатів, які вона обґрунтовано понесла у зв'язку з розглядом.
Отже, суд дійшов висновку, що поданими та вказаними вище документами підтверджено статус адвоката Харченко І.І., а відтак правова природа зазначених витрат ФОП Манько Є.В. є витратами на оплату професійної правничої допомоги адвоката в розумінні статті 126 Господарського процесуального кодексу України. Розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката суд визнав співмірним.
Заперечення відповідача-1 щодо включення до вартості понесених витрат на правничу допомогу 2000,00 грн. гонорару з огляду на відсутність у наданому позивачем договорі № 9 про надання правової допомоги такої винагороди суд відхиляє з огляду на наступне.
Позивачем до своєї заяви надано Акт виконаних робіт до договору № 9 про надання правової допомоги, який є додатком до договору і яким сторони узгодили надання правової допомоги за позовом, який став предметом розгляду у справі № 908/9/21. Вказаний Акт є двосторонньо узгодженим правочином з визначенням конкретного переліку послуг Адвоката у даній справі і в Акті зазначено, що у зв'язку із винесенням рішення у справі № 908/9/21 підлягає виплаті за надані Адвокатом послуги, в тому числі, винагорода в разі винесення рішення у справі, в якій приймав участь Адвокат - 2000,00 грн. Суд приймає до уваги, що в акті наведено дату договору 18.06.2020, проте суд визнав це опискою, оскільки доказів наявності такого договору не має, а в акті наведені відомості саме даного спору.
Разом з тим, згідно з правовою позицією, висловленою в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, «гонорар успіху адвоката» може включатись до витрат на професійну правничу допомогу і підлягає розподілу.
Враховуючи вище наведене, подання позивачем акта виконаних робіт та поновлення судом пропущеного позивачем строку, встановленого для подання доказів понесених судових витрат, з урахування задоволення позовних вимог до відповідача-1 та відповідача-3, суд дійшов висновку про задоволення клопотання позивача та стягнення порівну з відповідача-1 та відповідача-3 на користь позивача 5000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, пов'язаних з розглядом справи № 908/9/21.
Керуючись ст.ст. 119, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Поновити фізичній особі-підприємцю Манько Євгенії Валеріївні пропущений строк для подання заяви про розподіл судових витрат на правничу допомогу у справі №908/9/21.
2. Заяву фізичної особи-підприємця Манько Євгенії Валеріївни задовольнити.
3. Стягнути з комунального підприємства “Міськспецексплуатація” Бердянської міської ради (71101, Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Мелітопольське шосе, 74; ідентифікаційний код 24511679) на користь фізичної особи-підприємця Манько Євгенії Валеріївни ( АДРЕСА_1 ; ІПН НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) 2500,00 грн. (дві тисячі п'ятсот грн. 00 коп.) витрат на професійну правничу допомогу збору. Видати наказ.
4. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “МЕГА-СЕРВІС Бердянськ” (71100, Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Мелітопольське шосе, 68; ідентифікаційний код 33835946) на користь фізичної особи-підприємця Манько Євгенії Валеріївни ( АДРЕСА_1 ; ІПН НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) 2500,00 грн. (дві тисячі п'ятсот грн. 00 коп.) витрат на професійну правничу допомогу збору. Видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до п. 17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Додаткове рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст.ст. 240, 241, 244 ГПК України 30.06.2021.
Суддя В.В. Левкут