номер провадження справи 15/47/21
14.06.2021 Справа № 908/685/21
м. Запоріжжя
Господарський суд Запорізької області у складі судді Горохова І.С., розглянувши матеріали
первісний позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “ТМ Фортіс”, 69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 156, оф. 132
до відповідача Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом”, 01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3 в особі Відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція” Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом”, 71503, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, буд. 133
про стягнення коштів
зустрічну позовну заяву Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом”, 01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3 в особі Відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція” Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом”, 71503, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, буд. 133
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “ТМ Фортіс”, 69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 156, оф. 132
про стягнення коштів
за участю секретаря судового засідання Крохмаль А.С.
за участю представників сторін та учасників процесу:
від позивача (за первісним позовом): Кравцов А.В., договір № 22-10/20 від 22.10.2020;
від відповідача (за первісним позовом): Татаренко А.М., довіреність № б/н від 02.09.2021.
суть спору
16.03.2021 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю “ТМ Фортіс”, м. Запоріжжя до відповідача Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом”, м. Київ в особі Відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція” Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом”, Запорізька область, м. Енергодар про стягнення заборгованості за договором поставки продукції № 181(7)/20УК/53-121-01-20-09355 від 13.05.2020 в сумі 1 200 738,89 грн, з яких: основна заборгованість в розмірі 1 125 735,55 грн, 3% річних в розмірі 14 943,25 грн, інфляційні втрати в розмірі 60 060,09 грн.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.03.2021, справу № 908/685/21 передано на розгляд судді Горохову І.С.
Ухвалою суду від 22.03.2021 позовна заява була залишена без руху для усунення недоліків, допущених позивачем.
26.03.2021 на адресу Господарського суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю “ТМ Фортіс”, м. Запоріжжя про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою суду від 31.03.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/685/21. Присвоєно справі номер провадження 15/47/21. Ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
У строк, встановлений судом для подання відзиву, Державне підприємство “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом”, м. Київ в особі Відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція” Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом”, Запорізька область, м. Енергодар звернулось до Господарського суду Запорізької області з зустрічною позовною заявою про стягнення пені у розмір 18 014,50 грн.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу № 908/685/21 передано на розгляд судді Горохову І.С.
Ухвалою суду від 30.04.2021 прийнято зустрічну позовну заяву Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом”, м. Київ в особі Відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція” Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом”, Запорізька область, м. Енергодар до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “ТМ Фортіс”, м. Запоріжжя про стягнення коштів до розгляду. Вимоги за зустрічним позовом об'єднано в одне провадження з первісним позовом у справі № 908/685/21. Розгляд справи № 908/685/21 здійснювати за правилами загального позовного провадження. Розгляд зустрічної позовної заяви призначено разом із первісним позовом у підготовчому засіданні, призначене на 17.05.2021 об 10 год. 00 хв.
Ухвалою суду 17.05.2021 відкладено підготовче судове засідання на 02.06.2021.
Ухвалою суду від 02.06.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу № 908/685/21 до судового розгляду по суті на 02.06.2020. В судовому засіданні оголошено перерву у судовому засіданні з розгляду справи по суті до 14.06.2021.
В обґрунтування первісних позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору поставки продукції № 181(7)20 УК/53-121-01-20-09355 від 13.05.2020 щодо своєчасної оплати поставленого товару на суму 1 125 735,55 грн. На підставі ст. 625 Цивільного кодексу України позивачем нараховані 3% річних у розмірі 14 943,25 грн, інфляційні втрати у розмірі 60 060,09 грн. Посилаючись на приписи на ст. ст. 3, 11, 625, 655, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст. ст. 181, 184, 222 Господарського кодексу України, просив первісний позов задовольнити у повному обсязі. В задоволенні зустрічного позову просив відмовити.
14.05.2021 на адресу суду від первісного позивача надійшла заява № 13-05/21 від 13.05.2021 про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої, позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 1 125 735,55 грн, 3% річних у розмірі 20 402,31 грн, інфляційні втрати у розмірі 88 660,31 грн.
Заява позивача про збільшення позовних вимог з урахуванням п. 2 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, прийняті судом до розгляду.
Відповідач за первісним позовом у відзиві на позовну заяву зазначив, що оскільки умовами договору не передбачено здійснення поетапної поставки продукції (окремими партіями), продукція за договором не поставлена в повному обсязі (залишок складає 23 717,33 грн з ПДВ), строк виконання зобов'язання щодо оплати вартості частково поставленої продукції за договором не настав (дата поставки повного обсягу продукції, узгоджена сторонами в додатковій угоді № 1 до договору). Здійснення поетапної оплати поставленої продукції (за окремими видатковими накладними) договором не передбачено, в зв'язку з чим обов'язок щодо здійснення розрахунку з ТОВ «ТМ Фортіс» в розмірі ціни продукції - без ПДВ у відповідача не виник. Інфляційні втрати та відсотки річні також не підлягають стягненню, оскільки позивачем не було враховано строк виникнення у ВП ЗАЕС обов'язку щодо оплати частини вартості товару в розмірі суми ПДВ, а також неправильно визначені строки виконання зобов'язання з оплати ціни товару (у договорі відсутні умови про поетапну оплату ціни товару за кожною видатковою накладною окремо). Також, зазначив що позивачем в порушення умов договору та вимог чинного законодавства порядок досудового врегулювання спору не дотриманий. Щодо витрат на послуги адвоката, відповідач заперечує, вважає їх недоведеними.
17.05.2021 від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій зазначає, що строк для розрахунку за поставлений товар розпочинається з дати видачі відповідної видаткової накладної. Крім того, в даному випадку має значення сам факт реєстрації податкової накладної та надання її покупцю, після чого покупець протягом 45-ти календарних днів має сплатити вартість поставленого товару. Спростовує твердження відповідача про відсутність у позовній заяві розрахунку очікуваних витрат на правову допомогу.
02.06.2021 на адресу суду надійшла заява позивача за первісним позовом про зменшення розміру позовних вимог в частині стягнення 3 % річних та інфляційних втрат.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Згідно з ч. 3 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п'ять днів до початку першого судового засідання у справі.
Відповідно до ч. 6 ст. 46 ГПК України, суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.
З урахуванням оголошеної позиції представників сторін та наведених норм ГПК України, суд при дослідженні заяви прийшов до висновку, що вказана заява не є заявою про зміну предмету позову, а все ж таки з урахуванням зменшення кількісних показників є заявою про зменшення розміру позовних вимог.
За первісним позовом розглядаються позовні вимоги про стягнення з відповідача вартості поставленого товару за договором № 181(7)20УК від 06.05.2020/53-121-01-20-09355 від 13.05.2020 у сумі 1 125 735,55 грн.
Позивач за зустрічним позовом підтримав зустрічні позовні вимоги, просив на підставі ст. ст. 526, 530, 610, 611 Цивільного кодексу України, ст. 231 Господарського кодексу України стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “ТМ “Фортіс” 18 014,50 грн пені за порушення строків поставки за договором поставки продукції № 181(7)20 УК/53-121-01-20-09355 від 13.05.2020. Також надав заперечення на заяву про збільшення позовних вимог.
Відповідач за зустрічним позовом в задоволенні зустрічних позовних вимог просить відмовити, у відзиві на зустрічну позовну заяву вказує, що ВП ЗАЕС при здійсненні розрахунку суми пені неправильно визначена вартість поставленого товару з порушенням строків - 228 161,63 грн. замість 190 134,69 грн. Сума 228 161,63 грн на яку нараховується пеня вказана як вартість непоставленого товару, що не відповідає фактичним обставинам та спростовується видатковою накладною РН-0000036 від 29.12.2020. Також пеня неправомірно нарахована на суму податку на додану вартість.
Розгляд справи відповідно до вимог ст. 222 ГПК України здійснювався за допомогою звукозаписувального технічного засобу, а саме програмно - апаратного комплексу “Оберіг”.
В судому засіданні 14.06.2021 судом, в порядку ст. 240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення, судом оголошено, що повний текст рішення буде складено протягом 10 днів.
Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін в судових засіданнях, суд установив.
13.05.2020 Товариством з обмеженою відповідальністю «ТМ Фортіс» (позивач, постачальник, ТОВ «ТМ «Фортіс») та Державним підприємством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» (відповідач, покупець, ВП ЗАЕС) укладено договір поставки продукції № 181(7)20УК від 06.05.2020 / 53-121-01-20-09355 (далі - договір).
Відповідно до п. 1.1 договору Постачальник зобов'язується поставити, а Покупець прийняти та оплатити товар згідно з специфікацією на загальну суму 1 145 500,00 грн без ПДВ.
Пунктом 1.2 договору передбачено строк поставки товару: травень - червень 2020 року.
Згідно з п. 3.2 договору оплата за поставлений товар здійснюється протягом 45 (сорока п'яти) календарних днів з дати поставки, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника.
Відповідно до п. 4.1 договору поставка товару відбувається відповідно до правил ІНКОТЕРМС 2010, на умовах DDP - м. Енергодар.
10.07.2020 позивачем та відповідачем укладено додаткову угоду № 1 від 09.07.2020 / від 13.07.2020 до договору поставки продукції № 181(7)20УК від 06.05.2020 / 53-121-01-20-09355 від 13.05.2020.
Пунктом 1 додаткової угоди позивач та відповідач погодили викласти п. 1.2 договору у наступній редакції: строк поставки продукції: поз. 152-154 специфікації договору - травень 2020; поз. 1-151, 155-167 специфікації договору - до 01.08.2020.
Як свідчать матеріали справи, ТОВ “ТМ Фортіс” належним чином виконало свої зобов'язання за договором, а саме здійснило поставку Державному підприємству “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі Відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція” обумовленого договором товару, що підтверджується наступними видатковими накладними:
- № РН- 0000032 від 29.05.2020 на суму 46 692,89 грн без ПДВ;
- № РН- 0000033 від 29.07.2020 на суму 193 680,28 грн без ПДВ;
- № РН- 0000034 від 29.07.2020 на суму 301 007,60 грн без ПДВ;
- № РН- 0000035 від 31.07.2020 на суму 413 984,53 грнбез ПДВ;
- № РН- 0000036 від 29.12.2020 на суму 170 370,25 грн без ПДВ.
Про отримання товару свідчить підпис уповноваженої особи відповідача на видаткових накладних.
ДП “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі Відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція” факт отримання від ТОВ “Фортіс” товару за вищевказаними видатковими накладними на загальну суму 1 125 735,55 грн не заперечив.
Невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором в частині повної та своєчасної оплати вартості поставленого товару стала підставою звернення позивача за первісним позовом до суду з вимогою про стягнення з відповідача суми заборгованості по оплаті за поставлений товар в примусовому порядку.
ДП “НАЕК “Енергоатом” в особі ВП “ЗАЕС” (позивач за зустрічним позовом) просить суд стягнути з ТОВ “ТМ Фортіс” (відповідач за зустрічним позовом) пеню у розмірі 18 014,50 грн, нараховані на підставі п. 7.2. договору, у зв'язку із порушенням строків поставки.
Обставини справи свідчать, що спірні правовідносини сторін врегульовані договором поставки.
Відповідно до ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Згідно з ч. 2 ст. 180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати. Покупець зобов'язаний сплатити повну ціну переданого товару.
Якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором - у строк, визначений відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України. (частина 1 статті 693 ЦК України).
Згідно з ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Правовідносини сторін по справі врегульовано договором продукції № 181(7)20 УК/53-121-01-20-09355 від 13.05.2020. Факт поставки товару не заперечується стороною ДП “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі Відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція”.
Сторонами у розділі 3 договору поставки погоджено, що розрахунок за весь товар, поставлений відповідно до п. 1.1 цього договору, здійснюється шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника протягом 45 календарних днів з дати поставки товару у повному обсязі за договором. Оплата покупцем частини вартості товару у розмірі суми ПДВ здійснюється після отримання ним від постачальника податкової накладної, оформленої та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) у встановлених ПК України випадках та порядку.
Позивач за первісним позовом зазначив у первісному позові, що вартість поставленого товару за видатковою накладною № РН-0000032 від 29.05.2020 повинна бути сплачена не пізніше 13.07.2020, № РН-0000033 від 29.07.2020 повинна бути сплачена не пізніше 14.09.2020, № РН-0000034 від 29.07.2020 повинна бути сплачена не пізніше 14.09.2020, № РН-0000035 від 31.07.2020 повинна бути сплачена не пізніше 14.09.2020, № РН-0000036 від 29.12.2020 повинна бути сплачена не пізніше 12.02.2021.
Таким чином, Державне підприємство “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі Відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція” порушило взяті на себе за умовами договору № 181(7)20 УК/53-121-01-20-09355 від 13.05.2020 зобов'язання та вимоги чинного законодавства, у зв'язку із чим станом на час вирішення справи в судовому засіданні за ним рахується заборгованість за поставлений товар в сумі 1 125 735,55 грн без ПДВ.
На день розгляду спору доказів оплати товару на суму 1 125 735,55 грн без ПДВ, відповідач за первісним позовом суду не надав.
Що стосується заперечень відповідача за первісним позовом викладених у відзиві на позовну заяву щодо посилань на те, що позивачем за первісним позовом не було враховано, що обов'язок ВП ЗАЕС з оплати частини вартості товару у розмірі суми ПДВ не набув характеру прострочення, що виключає можливість кваліфікації його поведінки як порушення зобов'язання. Суд вважає такі твердження безпідставними для даного спору, оскільки, як вбачається з матеріалів справи та доведено позивачем, на виконання умов Договору Постачальник здійснив поставку товару на загальну суму 1 125 735,55 грн без ПДВ. Претензій з боку відповідача жодних не було, товар по кількості та якості був прийнятий у повному обсязі. При цьому, підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.
З урахуванням наведеного та вимог чинного законодавства України, суд вважає первісний позов обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.
Щодо вимог позивача за зустрічним позовом про стягнення з відповідача пені в сумі 18 014,50 грн за період з 23.10.2020 по 22.04.2021, суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 1.1 договору ТОВ «ТМ «Фортіс» було зобов'язано поставити на адресу ВП ЗАЕС продукцію загальною вартістю 1 374 600,00 грн протягом травня - червня 2020 року (п. 1.2 договору).
10.07.2020 сторони до договору поставки уклали додаткову угоду № 1, згідно з якою п. 1.2 Договору виклали в наступній редакції: «строк поставки продукції по поз. 152-154 специфікації договору - травень 2020, по поз. 1-151, 155-167 специфікації договору - до 01.08.2020».
Пунктом 4.1 Договору встановлено, що поставка продукції відбувається відповідно до Правил Інкотермс-2010 на умовах DDP - м. Енергодар. Одержувач продукції: Запорізьке відділення ВП «Складське господарство» ДП «НАЕК «Енергоатом», м. Енергодар, вул. Промислова, 133, (склади).
На виконання умов Договору ТОВ «ТМ «Фортіс» здійснило поставку продукції наступним чином (видаткові накладні):
- № РН-0000032 від 29.05.2020 на суму 56 031,47 грн;
- № РН-0000033 від 29.07.2020 на суму 232 416,34 грн;
- № РН-0000034 від 29.07.2020 на суму 361 209,12 грн;
- № РН-0000035 від 31.07.2020 на суму 496 781,44 грн;
- № РН-0000036 від 29.12.2020 на суму 204 444,30 грн.
23.12.2020 рішенням Господарського суду Запорізької області з ТОВ «ТМ «Фортіс» була стягнута пеня за порушення строку поставки продукції вартістю 228 161,63 грн за період з 02.08.2020 по 22.10.2020 (справа № 908/2781/20).
Пунктом 9.2 договору встановлено, що досудовий порядок врегулювання спорів між сторонами є обов'язковим.
18.01.2021 позивач за зустрічною позовною заявою направив на адресу ТОВ «ТМ «Фортіс» претензію № 28-22/1144 про сплату пені за порушення строку поставки продукції за Договором, яка була залишена без відповіді та задоволення.
Відповідно до ч. 1 ст. 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (ч. 1 ст. 252 Цивільного кодексу України).
Згідно з ч. 3 ст. 254 Цивільного кодексу України строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку.
Станом на 22.04.2021 відповідач не поставив на адресу ВП ЗАЕС продукцію за договором вартістю 23 717,33 грн, у зв'язку з чим позивачем нараховано відповідачу, згідно пункту 7.2 договору з пеню в сумі 18 014,50 грн.
Відповідно до ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), є його порушенням, у разі якого настають правові наслідки, зокрема, сплата неустойки.
Статтею 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором (ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України).
У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України).
Штрафними санкціями, відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг) (ч. 4 даної статті).
Пунктом 7.2 договору встановлено, що за порушення строків поставки або недопоставку продукції постачальник зобов'язаний сплатити пеню в розмірі 0,1% вартості продукції, по якій допущено прострочення виконання за кожний день прострочення. Нарахування штрафних санкцій здійснюється за весь час прострочення виконання зобов'язання.
Проаналізувавши норми наведеного діючого законодавства України та умови договору, враховуючи допущене ТОВ “ТМ Фортіс” порушення строків поставки продукції, перевіривши розрахунок розміру пені, суд дійшов висновку, що позивачем за зустрічним позовом правомірно та правильно нараховано відповідачу, відповідно до умов п.7.2 договору, пеню в розмірі 18 014,50 грн, що складає 0,1% від вартості непоставленої продукції.
Щодо тверджень ТОВ “ТМ Фортіс” щодо неправильно визначеної вартості товару, поставленого з порушенням строків - 228 161,63 грн замість 190 134,69 грн, сума 228 161,63 грн, на яку нараховується пеня, вказана як вартість непоставленого товару, що не відповідає фактичним обставинам та спростовується видатковою накладною, такі твердження є хибними, у зв'язку з наступним.
Відповідно до п. 1.1 та п. 3.1. договору, вартість товару складається з ціни товару та з суми ПДВ в розмірі 20% ціни товару.
Згідно з видатковими накладними прострочка поставки продукції за період з 23.10.2020 по 28.12.2020 cклала 67 днів (на суму 204 444,30 грн), за період з 23.10.2020 по 22.04.2021 склала 182 дня (на суму 23 717,33 грн). Саме на зазначену вартість товару, відповідно до умов договору ТОВ «ТМ «Фортіс» нарахована пеня за 249 днів прострчоенння поставки в розмірі 18 014,50 грн.
Таким чином, зустрічний позов про стягнення з ТОВ «ТМ «Фортіс» 18 014,50 грн пені за порушення строків поставки за договором поставки продукції № 181(7)/20УК/53-121-01-20-09355 від 13.05.2020 підлягає задоволенню в повному обсязі.
Крім того, відповідно до попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат позивач заявив про понесення витрат на професійну правничу допомогу в сумі 12 000,00 грн, проте доказів на підтвердження понесення цих витрат суду не надано, тому суд не здійснює розподіл витрат на правничу допомогу. Представник позивача за первісним позовом зазначив, що заява про вирішення питання з розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених під час розгляду спору буде подано до суду протягом 5 днів з дня прийняття рішення у справі.
Відповідно до ст. ст. 74, 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно з ст. 79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Таким чином, зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, суд дійшов висновку, що позовні вимоги за первісним та зустрічним позовами підлягають задоволенню.
Витрати по сплаті судового збору за подачу первісного позову відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом на відповідача за первісним позовом у розмірі 16 886,03 грн.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 7 Закону України “Про судовий збір” визначено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Як зазначалося вище, позивач, враховуючи положення ст. 46 Господарського процесуального кодексу України надав заяву про зменшення розміру позовних вимог, яка задоволена судом. Крім того, зазначеній заяві позивач просить суд вирішити питання про повернення зайво сплаченого розміру судового збору, внаслідок зменшення розміру позовних вимог.
Відтак, сплачений судовий збір у розмірі 1125,06 грн буде повернуто позивачу ухвалою суду відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 7 Закону України “Про судовий збір”.
Відповідно до ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України понесені позивачем за зустрічним позовом витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача за зустрічним позов.
Керуючись ст. ст. 129, 232, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
вирішив
Первісний позов задовольнити у повному обсязі.
Стягнути з Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3; ідентифікаційний код юридичної особи 24584661) в особі Відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція” (71504, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, буд. 133, ідентифікаційний код юридичної особи 19355964) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ТМ Фортіс” (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 156, офіс 132; ідентифікаційний код юридичної особи 42201513) основний борг у розмірі 1 125 735,55 грн (один мільйон сто двадцять п'ять тисяч сімсот тридцять п'ять гривень 55 коп.), суму судового збору у розмірі 16 886,03 грн (шістнадцять тисяч вісімсот вісімдесят шість гривень 03 коп.). Видати наказ.
Зустрічний позов задовольнити у повному обсязі.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “ТМ Фортіс” (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 156, офіс 132; ідентифікаційний код юридичної особи 42201513) на користь Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3; ідентифікаційний код юридичної особи 24584661) в особі Відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція” (71504, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, буд. 133, ідентифікаційний код юридичної особи 19355964) пеню у розмірі 18 014,50 грн (вісімнадцять тисяч чотирнадцять гривень 50 коп.), суму судового збору у розмірі 2270,00 грн (дві тисячі двісті сімдесят гривень 00 коп.). Видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до або через відповідний суд, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судом за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 29.06.2021.
Суддя І. С. Горохов