29.06.2021 м. Ужгород Справа № 907/287/21
Суддя Господарського суду Закарпатської області Андрейчук Л.В., розглянувши матеріали
за позовом фізичної особи-підприємця Харевича Віктора Миколайовича, м. Херсон
до відповідача фізичної особи-підприємця Ткача Миколи Миколайовича, м. Чоп
про стягнення 75000,00 грн
секретар судового засідання - Корольчук М.М.
сторони не викликались
Позивач заявив позов до фізичної особи-підприємця Ткача Миколи Миколайовича - відповідача про стягнення 75000,00 грн неоплаченої вартості послуг перевезення, наданих на підставі заявок №27 від 10.12.2020 та № 28 від 10.12.2020. Позов заявлено з посиланням на статті 526, 530, 625, 629, 909 Цивільного кодексу України та ст. ст. 193, 230, 307 Господарського кодексу України.
Попередній розрахунок понесених позивачем судових витрат становить суму: 2102,00 грн сплаченого судового збору, 8500,00 грн витрат на правову допомогу. Крім того, за наслідками розгляду справи у випадку задоволення позову просить стягнути з відповідача 3000,00 грн гонорару успіху.
Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 25.01.2021 відкрито провадження у справі, постановлено розглянути спір за правилами спрощеного позовного провадження, встановлено сторонам процесуальні строки для подання заяв по суті спору.
В установлений судом строк відповідач надіслав суду заяву про розстрочку виконання судового рішення, якою визнав заявлену до стягнення суму боргу за отримані послуги, однак, просить при прийнятті рішення розстрочити її стягнення частинами.
Надавши правову оцінку заяви відповідача в частині визнання позову на предмет законності та обґрунтованості, суд визнав за можливе прийняти її до уваги та застосувати в цій ситуації правила п. 4 ст. 191 ГПК України.
Від позивача надійшла заява про закриття провадження у справі в частині 10000,00 грн у зв'язку з відсутністю предмета спору. В решті вимог просить суд заявлений позов задовольнити в повному обсязі.
Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами дослідження та оцінки доказів, поданих сторонами у спорі.
Правова позиція позивача
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не оплатив надані йому за договорами-заявками №27 та №28 послуги перевезення вантажу, внаслідок чого за ним рахується заборгованість на суму 75000,00 грн. Оскільки в ході судового розгляду справи відповідачем частково погашено борг в розмірі 10000,00 грн, просить суд в цій частині провадження у справі закрити.
Заперечення відповідача
Відповідач в поданій суду заяві підтвердив, що здійснював організацію вантажного перевезення, залучивши перевізника ФОП Харевича Віктора Миколайовича. Таке перевезення здійснювалося на підставі заявок №№ 27 та 28, однак в повному обсязі ним оплачено не було. Пояснив, що в силу певних обставин (незаплановані видатки, зменшення обсягу роботи та прибутку через запровадження карантину). При цьому, борг перед позивачем визнає, оплату гарантує, однак, просить надати йому можливість виплатити борг частинами.
1. Між Фізичною особою - підприємцем Харевичем Віктором Миколайовичем (позивач, перевізник) та Фізичною особою - підприємцем Ткачем Миколою Миколайовичем (відповідач, замовник) укладено Договір - заявку № 27 від 10.12.2020, який регулює порядок відносин, що виникають між сторонами при перевезенні вантажу за маршрутом м. Варшава - м. Одеса з наступними умовами: Вантаж (віконна фурнітура на палетах), автомобіль Вольво НОМЕР_1 . Сума фрахту становить 30000,00 грн; порядок та форма розрахунку: безготівковий розрахунок по оригіналах документів.
2. Між Фізичною особою - підприємцем Харевичем Віктором Миколайовичем (позивач, перевізник) та Фізичною особою - підприємцем Ткачем Миколою Миколайовичем (відповідач, замовник) укладено Договір - заявку № 28 від 10.12.2020, який регулює порядок відносин, що виникають між сторонами при перевезенні вантажу за маршрутом м. Варшава - м. Вінниця з наступними умовами: Вантаж (автотовари), автомобіль Вольво НОМЕР_1 . Сума фрахту становить 45000,00 грн; порядок та форма розрахунку: безготівковий розрахунок по оригіналах документів.
В свою чергу, ФОП Харевич В.М. залучив до перевезення грузинського перевізника ТОВ «Вакар Транс». На виконання вказаного договору - заявки позивач здійснив перевезення вантажу, що підтверджується СMR: №416827 (до Заявки №27); №407458, б/н від 14.12.2020, №б/н, б/д (до Заявки №28).
За твердженням позивача надані послуги на суму 75000,00 грн замовник не оплатив, в зв'язку з чим позивач звернувся до суду з вимогою стягнути борг в примусовому порядку.
Факт наявності боргу відповідачем визнано, наслідком чого є його подана суду заява.
Відповідно до ч. 4 ст. 191 Господарського процесуального кодексу України в разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Визнання позову відповідачем - це одностороннє вільне волевиявлення відповідача, спрямоване на припинення спору з позивачем. Право відповідача на визнання позову є виявом принципів диспозитивності і змагальності.
У разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з'ясування і дослідження інших обставин справи.
Поряд з цим, як зазначає відповідач та повідомляє позивач, частина боргу станом на день розгляду справи вже погашена (платіжні доручення на суму 10000,00 грн долучені позивачем до матеріалів справи).
За таких обставин, провадження частині стягнення 10000,00 грн, підлягає закриттю на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України у зв'язку з відсутністю предмету спору.
В решті вимог доказів відшкодування вказаної суми збитків відповідачем суду не подано, з огляду на що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Щодо клопотання про розстрочення виконання судового рішення
У поясненні (відзиві) відповідач просить суд надати йому можливість виплатити суму частинами. В обґрунтування поданого клопотання зазначає, що сума боргу є велика, а обсяг роботи сильно зменшився в зв'язку з запровадженням карантину. Зауважив, що гарантував позивачу оплату шляхом надсилання йому гарантійного листа, копію якого додано до матеріалів заяви. Окрім того, повідомив, що почав здійснювати часткове погашення боргу.
Подане на розгляд клопотання суд розцінює як клопотання про розстрочення рішення суду.
Статтею 239 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.
Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка та розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого частиною першою статті 6 Конвенції, згідно з якою "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру", а у системному розумінні даної норми та національного закону суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах шляхом виконання судового рішення, тобто, довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку.
У постанові Верховного Суду від 20.09.2018 у справі № 905/2953/17 зазначено: "На державі лежить позитивне зобов'язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як у теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі "Чижов проти України", заява № 6962/02).
За практикою Європейського суду з прав людини в окремих справах проти України було встановлено, що короткі затримки, менші ніж один рік, не вважаються настільки надмірними, щоб піднімати питання про порушення пункту 1 статті 6 Конвенції ("Корнілов та інші проти України", заява № 36575/02, ухвала від 07.10.2003).
Таким чином, питання про розстрочення виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін. Необхідною умовою задоволення такої заяви є з'ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати доводи та заперечення як позивача, так і відповідача, а також дотримуватися розумного строку розстрочення".
Заявником (боржником) суму боргу визнано та виявлено намір добровільно виконати рішення суду, однак негайному погашенню заборгованості перешкоджають фінансові показники його підприємницької діяльності, пов'язані зі специфікою ведення господарської діяльності, відсутність достатньо коштів на рахунку.
Зважаючи на наведені відповідачем доводи та обґрунтування необхідності вжиття такої процесуальної дії, беручи до уваги той факт, що про наявність реального наміру виконання свого зобов'язання свідчить часткове погашення боргу, беручи до уваги інтереси обох сторін, суд вважає за доцільне частково задовольнити клопотання відповідача та розстрочити виконання рішення суду в частині стягнення 65000,00 грн в справі на чотири місяці рівними частинами по 16250,00 грн щомісяця.
При вирішенні вказаного клопотання судом взято до уваги висновок, зроблений в рішенні Конституційного суду України №5-пр/2013 від 26.06.2013, відповідно до якого розстрочка виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.
Таким чином, зважаючи на наведене та керуючись правилами п.4 ст.191 ГПК України, суд доходить висновку про задоволення позову в частині стягнення 65000,00 грн, розстрочивши виконання рішення в цій частині на чотири місяці. В частині ж стягнення 10000,00 грн боргу провадження у справі слід закрити.
Розподіл судових витрат.
Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Таким чином, судовий збір за вимогами, провадження у частині яких закрито, в розмірі 302,67 грн підлягає поверненню на підставі клопотання позивача.
Щодо решти вимог, то за загальним правилом, на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України у випадку задоволення позову судові витрати покладаються відповідача.
В той же час, статтею 130 Господарського процесуального кодексу України передбачено особливий порядок розподілу судових витрат, зокрема, у випадку визнання відповідачем позову.
Так, у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Аналогічну норму містить і частина 3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір».
За таких обставин, суд покладає судові витрати на відповідача в розмірі 50 % сплаченого позивачем судового збору, а саме: в розмірі 983,67 грн.
Інша ж частина судового збору (983,66 грн) підлягає поверненню за клопотанням особи, яка його сплатила, тобто позивача, за ухвалою суду (ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір»).
Щодо витрат на правову допомогу.
При зверненні з позовом заявником подано орієнтовний розрахунок судових витрат, які позивач планував понести у зв'язку з розглядом справи, який включав 8500,00 грн витрат на правову допомогу та 3000,00 грн гонорару успіху.
Частиною другою статті 126 ГПК України передбачено, що для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до частини восьмої статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
В обґрунтування клопотання про відшкодувати витрат на правову допомогу, яка надавалася адвокатом Лозою В.М., позивач посилається на укладений з ним Договір про правову допомогу від 29.03.2021. Вказаним договором сторони обумовили винагороду в розмірі 8500,00 грн за здійснення дій що складають предмет договору, а також умову, за настання якої довіритель виплачує адвокату премію (гонорар успіху) в сумі 3000,00 грн - при задоволенні позову.
Обґрунтовуючи ці вимоги, ним надано детальний Акт приймання-передачі наданих послуг від 31.03.2021 на суму 8500,00 грн, копію квитанції до прибуткового касового ордера № 06-03 від 31.03.2021 на суму 8500,00 грн.
Суд бере до уваги, що гонорар успіху є складовою частиною гонорару адвоката, передбаченого договором про надання правової допомоги, і є дійсним зобов'язанням, яке відповідає статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Розмір передбаченого договором про надання правової допомоги гонорару не виходить за межі розумності.
В свою чергу, від відповідача заперечень, клопотань про зменшення судових витрат тощо на адресу суду не надходило.
За таких обставин, дослідивши зазначені докази і доводи позивача, надавши оцінку співмірності суми витрат зі складністю справи, відповідність цієї суми критеріям реальності, розумності розміру витрат, суд визнає вимоги позивача правомірними, відтак задовольняє їх пропорційно задоволеним вимогам в розмірі 7366,67 грн витрат на правову допомогу та 2600,00грн гонорару успіху.
Керуючись ст. ст. 12, 74, 129, 130, п .4 ст.191, п. 2 ч. 1 ст. 231, ст. ст. 236-240, 248 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з фізичної особи-підприємця Ткача Миколи Миколайовича ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_2 ) на користь фізичної особи-підприємця Харевича Віктора Миколайовича ( АДРЕСА_2 , код НОМЕР_3 ) борг 65000,00 грн (шістдесят п'ять тисяч гривень 00 коп.), розстрочивши виконання рішення в цій частині на чотири місяці шляхом сплати щомісячно не пізніше 25 числа кожного календарного місяця по 16250 грн, а саме:
- не пізніше 25 липня 2021 року - 16250,00 грн (шістнадцять тисяч двісті п'ятдесят гривень 00 коп.);
- не пізніше 25 серпня 2021 року - 16250,00 грн (шістнадцять тисяч двісті п'ятдесят гривень 00 коп.);
- не пізніше 25 вересня 2021 року - 16250,00 грн (шістнадцять тисяч двісті п'ятдесят гривень 00 коп.);
- не пізніше 25 жовтня 2021 року -16250,00 грн (шістнадцять тисяч двісті п'ятдесят гривень 00 коп.).
3. В частині стягнення 10000,00 грн боргу провадження у справі закрити.
4. Стягнути з фізичної особи-підприємця Ткача Миколи Миколайовича ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_2 ) на користь фізичної особи-підприємця Харевича Віктора Миколайовича ( АДРЕСА_2 , код НОМЕР_3 ) 10950,34 грн (десять тисяч дев'ятсот п'ятдесят гривень 34 коп.) судових витрат, в т. ч. 983,67 грн витрат на сплату судового збору, 7366,67 грн витрат на правову допомогу та 2600,00 грн гонорару успіху.
Рішення набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду у строк, визначений ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення в зв'язку з перебуванням судді у відпустці складено та підписано 29.06.2021.
Суддя Л.В. Андрейчук