29.06.2021 м. Ужгород Справа № 907/284/21
Суддя Господарського суду Закарпатської області Андрейчук Л.В., розглянувши матеріали позовної заяви
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “КТА”, м. Бориспіль
до відповідача фізичної особи-підприємця Кушніра Романа Богдановича, м. Мукачево
про стягнення 38968,25 грн
секретар судового засідання - Корольчук М.М.
сторони не викликались
Позивач заявив позов до фізичної особи-підприємця Кушніра Романа Богдановича з вимогою про стягнення суми 38968,25 грн, яка складається з 36234,30 грн основного боргу за договором поставки №1008/18 від 10 серпня 2018 року, 2733,95 грн 3% річних. Позов заявлено з посиланням на статті 530, 546, 549, 625 Цивільного кодексу України, 193, 265 Господарського кодексу України.
Попередній розрахунок понесених позивачем судових витрат становить суму 2270,00 грн сплаченого судового збору.
Ухвалою суду від 22 квітня 2021 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено розглянути спір в порядку спрощеного провадження без виклику сторін та встановлено строки для подання заяв по суті спору.
Відповідач не скористався наданим йому правом надати суду відзив на позов, хоча був повідомлений своєчасно та належним чином (ухвала суду була надіслана на його офіційну юридичну адресу), суд дійшов висновку, що він мав час та можливість надати свої заперечення з приводу предмета спору, та докази, які мають значення для розгляду справи по суті.
Учасник справи розпоряджається своїми правами на власний розсуд (ч. 2 ст. 14 ГПК України).
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).
Відтак, відповідно до положень ч. ч. 8, 9 ст. 165, ч. 1 ст. 251 ГПК України у зв'язку з ненаданням відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Правова позиція позивача
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не оплатив відпущений йому на виконання договору поставки №1008/18 від 10 серпня 2018 року товар, внаслідок чого у нього виникла заборгованість на суму 36234,30 грн. У зв'язку з порушенням грошового зобов'язання позивачем відповідно до умов договору нараховано та поставлено вимогу про стягнення 2733,95 грн трьох відсотків річних.
Заперечення відповідача
Відповідач не подав відзиву на позовну заяву.
10 серпня 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “КТА” (продавець, позивач) та фізичною особою-підприємцем Кушніром Романом Богдановичем (покупець, відповідач) було укладено договір поставки № 02/05, за умовами п. 1.1 якого продавець зобов'язався передати у власність Покупця товар, а Покупець - прийняти та оплатити даний Товар на умовах, передбачених договором.
Пунктом 2.2 Договору сторони погодили, що вид, ціни і загальна вартість товару визначається по накладним, що є невід'ємною частиною цього Договору.
Пунктом 3.8 договору поставки конкретизовано, що товар вважається переданим продавцем і прийнятим покупцем в момент підписання видаткової накладної.
Розділом 4 Договору сторони погодили порядок розрахунків, зокрема, такі здійснюються протягом 14 календарних днів від моменту отримання покупцем. Покупець здійснює оплату вартості поставленого Товару у національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника .
Датою передачі товару вважається дата підписання видаткової накладної представником Покупця (п. 3.7 Договору).
На виконання умов Договору позивач на підставі видаткових накладних № 2481 від 27.08.2018 на суму 8208,90 грн, № 2745 від 19.09.2018 на суму 4403,70 грн, № 2510 від 27.08.2018 на суму 15798,60 грн поставив відповідачу товар, що підтверджується підписом підприємця у відповідній графі про отримання.
За твердженням позивача отриманий товар відповідач не оплатив, внаслідок чого борг відповідача перед позивачем складає 36234,30 грн і складає предмет спору.
Поряд з цим, відповідно до пункту 5.1 Договору поставки за порушення умов даного Договору винна Сторона відшкодовує іншій Стороні завдані збитки, в порядку, передбаченому діючим законодавством України.
Посилаючись на ст. 625 Цивільного кодексу України відповідачу нараховано 3% річних відповідно до ст. 625 ЦК України у розмірі 2733,95 гривень.
Між сторонами у справі виникли цивільно-правові відносини з поставки товару на підставі укладеного Договору в силу статті 11 Цивільного кодексу України.
Частинами першою та другою статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно з частиною першою статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Звертаючись до суду з вимогами стягнути суму боргу на суму 36234,30 грн, позивачем долучено первинні документи - видаткові накладні лише на суму 28411,20 грн.
Твердження позивача про підтвердження (визнання) відповідачем боргу на заявлену ним суму з огляду на поданий ним односторонній акт звірки судом до уваги не береться з огляду на таке.
Так, пунктом 5.4 сторони визначили обов'язок проводити щоквартально звірку взаєморозрахунків та підписувати відповідні акти. Такий обов'язок проведення та акту звірки та його передачу обов'язок першим підписати акт), покладається на Продавця. У випадку надання акту звірки Продавцем Покупцеві та не підписання протягом 7 календарних днів акту звірки зі сторони Покупця він вважається узгодженим для кожної із Сторін.
Однак, подаючи суду підписаний зі свого боку акт звірки, за яким борг складає предмет спору, позивач однак, не подав докази надіслання такого примірника відповідачу. Відтак, положення пункту 5.5 Договору у цій ситуації не можуть застосовуватися, а тому, суд відхиляє поданий позивачем на підтвердження суми боргу доказ - Акт звірки. До того ж поданий акт не відповідає визначеній п. 5.4 Договору формі.
Як установлено судом, факт відпуску товару на суму 28411,20 грн позивачем належним чином доведено долученими до матеріалів справи накладними, які містять підпис відповідача про його отримання.
Доказів оплати поставленого товару на вказану суму в установлений договором строк (протягом 14 календарних дні) з моменту поставки визначеного накладними товару, матеріали справи не містять.
В ході судового розгляду, відповідач не спростував доводів позовної заяви, не надав суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені судом.
За таких обставин, розглянувши спір на підставі поданих позивачем доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу є частково обґрунтованими, підставними і такими, що підлягають задоволенню, а саме: на суму 28411,20 грн, в задоволенні ж решти-належить відмовити.
Щодо 3 % річних
Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
З огляду на це, суд здійснивши перерахунок 3 % річних на встановлену судом суму боргу по трьох накладних в межах заявленого періоду (за 918 днів), відтак, задовольняє вимогу про стягнення 2141,18 грн трьох відсотків річних від прострочених сум, в задоволенні ж решти слід відмовити.
Положеннями статей 13-14 ГПК України унормовано, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
В той же час, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до статей 73, 74, 76-80 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1 ст. 86 ГПК України).
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За таких обставин, розглянувши спір на підставі поданих позивачем доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Розподіл судових витрат.
Судові витрати на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відтак, на відповідача покладається 1779,75 грн витрат на оплату судового збору.
Враховуючи наведене та керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 80, 129, 236, 238, 240, 248 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з фізичної особи-підприємця Кушніра Романа Богдановича ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КТА» (08306, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Сергія Оврашка,1, код ЄДРПОУ 31477924) суму 30552,38 грн (тридцять тисяч п'ятсот п'ятдесят дві гривні 38 коп.), в т. ч. 28411,20 грн боргу за поставлений на виконання договору поставки № 1008/18 від 10.08.2018 товар, 2141,18 грн трьох відсотків річних, а також 1779,75 грн(одна тисяча сімсот сімдесят дев'ять гривень 75 копійок) на відшкодування судового збору.
3. В решті позову відмовити.
Рішення набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду у строк, визначений ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення з урахуванням перебування судді у відпустці складено 29.06.2021
Суддя Л.В. Андрейчук