29.06.2021 м. Ужгород Справа № 907/218/21
Суддя Господарського суду Закарпатської області Андрейчук Л.В., розглянувши матеріали справи
за позовом Державного підприємства “Мукачівське лісове господарство”, с. Вільховиця Мукачівського району
до відповідача Державного підприємства “Перечинське лісове господарство”, с. Сімер Перечинського району
про стягнення 65000,00 грн
секретар судового засідання - Корольчук М.М.
Сторони не викликались
Позивач заявив позов до Державного підприємства “Перечинське лісове господарство” з вимогою про стягнення суми 65000,00 грн поворотної фінансової допомоги, наданої на підставі Договору №318 про надання поворотної фінансової допомоги від 28 листопада 2019 року. Позов заявлено з посиланням на статті 526 530 Цивільного кодексу України, ст. ст. 173, 193 Господарського кодексу України.
Попередній розрахунок понесених позивачем судових витрат становить суму 2270,00 грн сплаченого судового збору.
Ухвалою суду від 12.04.2021 позовну заяву залишено без руху та встановлено строк для усунення виявлених у ній недоліків. Після усунення в установленому законом та судом порядку виявлених судом недоліків Ухвалою суду від 19 квітня 2021 року відкрито провадження у справі, постановлено розглянути спір за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, встановлено учасникам спору процесуальні строки для подання заяв по суті спору, а також відповідачу строк у п'ятнадцять днів з дня вручення ухвали для подання письмових заперечень проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідач не скористався наданим йому правом надати суду відзив на позов, хоча був повідомлений своєчасно та належним чином (ухвала суду була надіслана на його офіційну юридичну адресу та отримана 23.04.2021, про що зроблено відмітку на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення). За таких обставин суд дійшов висновку, що він мав час та можливість надати свої заперечення з приводу предмета спору, та докази, які мають значення для розгляду справи по суті.
Учасник справи розпоряджається своїми правами на власний розсуд (ч. 2 ст. 14 ГПК України).
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).
Відтак, відповідно до положень ч. ч. 8, 9 ст. 165, ч. 1 ст. 251 ГПК України у зв'язку з ненаданням відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами дослідження та оцінки доказів, поданих сторонами у спорі.
Правова позиція позивача
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не повернув кошти, надані йому на виконання договору про надання поворотної фінансової допомоги № 1 від 28.11.2019 (з наступними змінами до нього), внаслідок чого в нього виникла заборгованість на суму 65000,00 грн, яка складає предмет позову.
Заперечення відповідача
Відповідач не подав відзиву на позовну заяву.
28 листопада 2019 року між Державним підприємством «Мукачівське лісове господарство» (позивач, позикодавець) та Державним підприємством «Перечинське лісове господарство» (відповідач, позичальник) був укладений договір про надання поворотної фінансової допомоги № 1, за умовами якого Позикодавець зобов'язався надати позичальнику поворотну фінансову допомогу, а Позичальник - повернути надані грошові кошти в порядку та на умовах, передбачених даним Договором.
При цьому, сторони погодили, що поворотна фінансова допомога (надалі допомога) - це сума грошових коштів в національній валюті України, передана платнику податку у користування на визначений строк відповідно до даного Договору, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій як плати за користування такими коштами.
Відповідно до умов п. п. 2.1, 2.2 договору № 1 поворотна фінансова допомога надається на безоплатній основі в національній валюті України в межах суми 100000,00 (сто тисяч гривень 00 коп.) без ПДВ.
Сторони погодили, що поворотна допомога підлягає поверненню до 31.12.2020 (з урахуванням внесених змін відповідно до Додаткової угоди №1 від 28.02.2020) згідно з графіком, який є невід'ємним додатком № 1 до Договору.
З наявних у справі матеріалів встановлено, що жодною із сторін не заперечується факт виконання позивачем взятого на себе зобов'язання по наданню відповідачу поворотної фінансової допомоги.
За доводами позивача, Відповідач в порушення умов укладеного договору у визначений у ньому строк суму коштів не повернув. Станом на 01.04.2021 за ним рахується борг в розмірі 65000,00 грн.
З метою досудового врегулювання спору 16.02.2021 Відповідачу направлено претензію від 16.02.2021 з вимогою повернути надану фінансову допомогу.
Оскільки вказана вимога залишена відповідачем без відповіді та задоволення, це послужило підставою для звернення позивача до суду.
Частинами 1 та 2 ст. 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У силу положень ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок. Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (ч. 1, 3 ст. 1049 ЦК України).
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Судом встановлено, що факт виконання умов Договору про надання поворотної фінансової допомоги №1 від 28.11.2019 в частині надання (позики) відповідачу не заперечується жодною із сторін. Відповідач листом від 28.02.2020 №890 визнав факт отримання поворотної фінансової допомоги.
Однак, доказів повернення відповідачем отриманої допомоги (коштів) матеріали справи не містять.
В ході судового розгляду відповідач не спростував доводів позовної заяви, не надав суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені судом.
Положеннями статей 13-14 ГПК України унормовано, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
В той же час, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до статей 73, 74, 76-80 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. (ч.1 ст. 86 ГПК України).
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За таких обставин, розглянувши спір на підставі поданих позивачем доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення суми 65000,00 грн заборгованості є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Розподіл судових витрат.
Судові витрати на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відтак, на відповідача покладається 2270,00 грн витрат на оплату судового збору.
Враховуючи наведене та керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 81, 129, 236, 238, 240, 248 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Державного підприємства «Перечинське лісове господарство» (89203, Закарпатська обл., с. Сімер, вул. Будівельників, 7, Код ЄДРПОУ 22114603) на користь Державного підприємства «Мукачівське лісове господарство» (89645, Закарпатська обл., Мукачівський район. с. Вільховиця, 3, код ЄДРПОУ 22114595) 65000,00 грн (шістдесят п'ять тисяч гривень 00 коп. ) неповерненої поворотної фінансової допомоги, а також 2270,00 грн(дві тисячі двісті сімдесят гривень 00 коп.) на відшкодування судового збору.
Рішення набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду у строк, визначений ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складено та підписано в зв'язку з перебуванням судді у відпустці 29.06.2021
Суддя Л.В. Андрейчук