вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
22.06.2021м. ДніпроСправа № 904/6746/20
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Новотех", м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю "КВМШ плюс", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області
про стягнення заборгованості у розмірі 760 040 грн, пені у розмірі 30 136, 27 грн, 3% річних у розмірі 71 248, 56 грн, інфляційних втрат у розмірі 44 841, 84 грн
Суддя Ярошенко В.І.
Секретар судового засідання Сергієнко М.О.
Представники:
від позивача: Пихтін К.В., довіреність б/н від 10.03.2020, адвокат;
від відповідача: не з'явився.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Новотех" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "КВМШ плюс" про стягнення заборгованості у розмірі 760 040 грн, пені у розмірі 30 136, 27 грн, 3% річних у розмірі 71 248, 56 грн та інфляційних втрат у розмірі 44 841, 84 грн.
Також позивач просить стягнути з відповідача судові витрати, попередні суми яких згідно з наведеним ним орієнтовним розрахунком становлять: зі сплати судового збору - 13 595 грн; на професійну правничу допомогу - 30 000 грн за підготовку та подання до суду заяв по суті справи та з процесуальних питань і по 2 200 грн за участь представника у кожному судовому засіданні.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 21.08.2020 (суддя Петренко Н.Е.) позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 12.01.2021.
03.02.2021 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній просить: поновити йому строк для подання відзиву на позовну заяву та прийняти його до розгляду; застосувати до вимог позивача про стягнення пені в сумі 30 136, 27 грн наслідки спливу строку позовної давності; відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.
Розпорядженням керівника апарату суду за № 167 від 08.02.2021 призначено повторний автоматизований розподіл справи № 904/6746/20 у зв'язку зі звільненням судді ОСОБА_1 з посади.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.02.2021 справу № 904/6746/20 передано для розгляду судді Ярошенко В.І.
Ухвалою суду від 15.02.2021 справу № 904/6746/20 прийнято до свого провадження суддею Ярошенко В.І., вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 10.03.2021.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 10.03.2021 відкладено підготовче засідання на 29.03.2021.
24.03.2021 позивач, не погодившись із запереченнями відповідача, викладеними у відзиві, подав відповідь на відзив про стягнення заборгованості за договором поставки.
29.03.2021 від відповідача засобами електронного зв'язку надійшли заява про проведення підготовчого засідання по справі за відсутності відповідача та заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву, які 02.04.2021 надійшли до суду також і засобами поштового зв'язку.
Ухвалою суду від 29.03.2021 відкладено підготовче засідання на 12.04.2021.
08.04.2021 від позивача надійшло клопотання про приєднання письмових доказів, в якому останній просить приєднати до матеріалів справи № 904/6746/20: копію вимоги про оплату товару за договором поставки № 0415-2019 від 15.04.2019, копію опису вкладення у цінний лист № 0411408459869, накладної № 0411408459869 та фіскального чеку.
12.04.2021 засобами електронного зв'язку (15.04.2021 - засобами поштового зв'язку) від відповідача надійшла заява про відкладення розгляду справи, призначеного на 12.04.2021.
Підготовче засідання, призначене на 12.04.2021, не відбулось у зв'язку з перебуванням судді Ярошенко В.І. на лікарняному.
15.04.2021 від відповідача засобами поштового зв'язку надійшла заява про долучення доказів до матеріалів справи, а саме: копії вимоги ТОВ "НВП "Новотех" від 02.04.2021, копії поштового конверту (відправлення № 0411408459869), роздруківки відомостей з сайту Укрпошти про отримання поштового відправлення № 0411408459869.
Після виходу судді Ярошенко В.І. з лікарняного підготовче засідання, з урахуванням принципу розумності процесуальних строків, ухвалою суду від 21.04.2021 призначено на 24.05.2021
29.04.2021 від позивача засобами поштового зв'язку надійшла заява про приєднання письмових доказів: копії рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 0411408459869 та інформації про відстеження поштового відправлення № 0411408459869 з офіційного веб-сайту АТ "Укрпошта".
Ухвалою суду від 24.05.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті 22.06.2021.
Відповідач участі свого представника у судовому засіданні від 22.06.2021 не забезпечив; про дату, час та місце проведення цього судового засідання був повідомлений судом належним чином у відповідності до вимог Господарського процесуального кодексу України.
Згідно із частиною 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Тож, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача за наявними у справі матеріалами.
Суд наголошує на тому, що сторони скористались своїм правом на подання заяв по суті справи із посиланням на конкретні докази та нормативне обґрунтування своїх правових позицій.
В ході судового засідання 22.06.2021 розглянуто справу по суті, встановлено обставини справи та досліджено наявні у матеріалах справи докази.
В судовому засіданні 22.06.2021 у нарадчій кімнаті ухвалено судове рішення в порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України з оформленням вступної та резолютивної частин.
Позиція позивача, викладена у позовній заяві
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки № 0415-2019 від 15.04.2019 в частині повної та своєчасної оплати за поставлений товар.
Позиція відповідача, викладена у відзиві на позовну заяву
Відповідач стверджує факти порушення позивачем умов договору в частині дотримання строків поставки товару, внаслідок чого, на його думку, з урахуванням п. 2 ч. 1 ст. 116 Цивільного кодексу України відбулась зміна умов зобов'язання за договором, у тому числі й в частині строків здійснення платежу відповідачем.
Також відповідач вважає, що умовами пункту 4.1 договору конкретний строк оплати не визначений. А оскільки позивач не звертався до відповідача з вимогою про оплату вартості поставленого товару, відповідач стверджує, що його обов'язок здійснити оплату не настав і він не є таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання.
За таких обставин, відповідач зазначає, що його заборгованість перед позивачем в сумі основного боргу, що складає 760 040 грн, є поточною, а не простроченою, тобто такою, строк сплати якої настав. Тому позивачем неправомірно здійснено нарахування пені в сумі 30 136, 27 грн, 3% річних в сумі 71 248, 56 грн та інфляційних нарахувань в сумі 44 841 ,84 грн.
Стосовно вимог позивача про стягнення пені в сумі 30 136, 27 грн відповідач зауважує, що позивачем невірно здійснений її розрахунок та ці вимоги за період з 04.12.2019 по 26.12.2019 частково виходять за межі строку спеціальної позовної давності. Тому відповідач просить суд застосувати до вимог позивача про стягнення пені в сумі 30 136, 27 грн наслідки спливу позовної давності.
Позиція позивача, викладена у відповіді на відзив
Позивач не погоджується з доводами відповідача, вважає їх безпідставними та необґрунтованими у зв'язку з наступним.
Зокрема, позивач не погоджується із доводами відповідача стосовно недотримання строків поставки, оскільки згідно з пунктом 1.4 договору товар поставляється постачальником на умовах ЕХW, склад постачальника, м. Дніпро (Інкотермс-2010). Постачальник своїми силами та за свій рахунок здійснює навантаження товару на транспортний засіб, наданий покупцем. Отже, виконання постачальником обов'язку передати товар залежить від виконання покупцем обов'язку надати транспортний засіб на склад постачальника.
Позивач зазначає, що покупцем надано транспортний засіб до пункту навантаження 05.06.2019, що підтверджується товарно-транспортною накладною № РНТ1305 від 05.06.2019. При цьому, покупцем прийнято товар на суму 1 368 000 грн, що підтверджується видатковою накладною № НТ130535 від 05.06.2019 та довіреністю ТОВ "КВМШ плюс" № 32 від 05.06.2019 на отримання товарно-матеріальних цінностей, копії яких наявні у матеріалах справи, без будь-яких зауважень стосовно строків поставки.
Також позивач вважає такими, що не заслуговують на увагу посилання відповідача на пункт 2 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України.
Позивач стверджує, що передбачені статтею 611 Цивільного кодексу України наслідки настають тільки у випадках, коли це передбачено законом або договором (аналогічні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду України від 06.11.2013 у справі № 6-111цс13, постановах Верховного Суду у складі колегії Касаційного цивільного суду від 14.11.2018 у справі № 686/3354/14-ц та від 10.07.2019 у справі № 522/13210/15-ц).
Тож, позивач наголошує на тому, що ні законом, ні договором не передбачені випадки, за яких відбувається зміна умов зобов'язань в частині перенесення строків платежу. Відповідно до пункту 4.1 договору строк оплати не прив'язаний до передання товару покупцю та обчислюється від дати підписання специфікації.
Крім того, позивач вважає безпідставним твердження відповідача про те, що строк оплати є невизначеним.
Пунктом 4.1 договору передбачені наступні умови оплати товару покупцем: 100% оплата через 70-т календарних днів від дати підписання специфікації. Специфікацію № 1 до договору поставки підписано 15.04.2019. Тож, на думку позивача, по закінченню сімдесяти календарних днів від дати підписання специфікації № 1 покупець має провести повний розрахунок за договором поставки. Перебіг сімдесятиденного строку, встановленого пунктом 4.1 договору, починається 16.04.2019 (наступний день після підписання специфікації № 1) та закінчується 24.06.2019; зі спливом сімдесятиденного строку, тобто на сімдесят перший календарний день, що припадає на 25.06.2019, покупець повинен повністю оплатити поставлений постачальником товар у сумі 2 900 040 грн. починаючи з 26.06.2019 покупець вважається таким, що прострочив свій обов'язок з оплати товару, а постачальник має право на звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості, нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат.
Щодо застосування строку позовної давності до вимог про стягнення пені позивач зазначає, що позовну заяву було відправлено до Господарського суду Дніпропетровської області 08.12.2020, що підтверджується фіскальним чеком про відправку рекомендованого листа з трек-номером 0405347949469 та конвертом, оригінал якого наявний у матеріалах справи. Отже, позивач звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області не 15.12.2020, а 08.12.2020.
Позиція відповідача, викладена у запереченнях на відповідь на відзив
Відповідач вважає невірним тлумачення позивачем положень пункту 4.1 договору поставки № 0415-2019 від 15.04.2019, укладеного між сторонами спору, та специфікації № 1 до договору від 15.04.2019.
На думку відповідача, визначення саме такого строку оплати "через 70 календарних днів" означає, що подія (оплата) має відбутися після перебігу 70-ти денного періоду. При цьому, відповідач вважає, що точної дати або строку після спливу 70-ти денного періоду, пункт 4.1 договору не визначає.
Виходячи з цього, відповідач стверджує, що конкретної дати та моменту виконання зобов'язання з оплати товару не встановлено, а тому з урахуванням умов специфікації № 1 до договору, оплата може бути здійснена відповідачем після 25.05.2019 без визначення конкретного періоду або строку у будь-який час.
За обставин, відповідач вважає необґрунтованим твердження позивача про те, що зі спливом сімдесят денного строку, тобто на сімдесят перший календарний день, що припадає на 25.06.2019, покупець повинен оплатити поставлений постачальником товар у сумі 2 900 040 грн, а відповідач не може бути визнаний таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУТЬ
15.04.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Новотех" (далі - постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "КВМШ плюс" (далі - покупець, відповідач) було укладено договір поставки № 0415-2019 (далі - договір).
Пунктом 1.1 договору передбачено, що в порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник передає у власність покупцеві, а покупець приймає та оплачує товар, загальна кількість, одиниця виміру, ціна за одиницю виміру та загальна ціна, умови доставки (поставки), яких визначена сторонами у специфікації, що є додатками до цього договору.
Згідно з пунктом 1.4 договору товар поставляється постачальником на умовах ЕХW, склад постачальника, м. Дніпро (Інкотермс-2010). Постачальник своїми силами та за свій рахунок здійснює навантаження товару на транспортний засіб наданий покупцем.
Розділом 2 договору визначені обов'язки сторін. Так, постачальник зобов'язується поставити покупцеві товар разом із його при належностями та документами, що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до вимог чинного законодавства України, термін поставки вказується у специфікації до цього договору (п. 2.1 договору). У свою чергу, покупець зобов'язується своєчасно і належним чином прийняти товари від постачальника та оплатити його згідно п. 4 цього договору (п. 2.2 договору).
Відповідно до пункту 4.1 договору умови оплати товару покупцем: 100% оплата через 70-т календарних днів від дати підписання специфікації. Форма розрахунків: безготівковий розрахунок. Валюта розрахунків: гривня (п. 4.2 договору).
За змістом пункту 4.6 договору датою поставки є дата підписання покупцем відповідної видаткової накладної.
Перехід права власності на товар відбувається у момент підписання обома сторонами видаткової накладної (п. 4.7 договору).
Загальна сума цього договору складає 2 900 040 грн, у т.р. ПДВ - 20% на суму 483 340 грн.
Пунктом 5.3 договору передбачено, що покупець за порушення обов'язку, визначеного у п. 2.2 цього договору, за вимогою постачальника зобов'язаний сплатити пеню у розмірі 1% від суми порушеного грошового зобов'язання за кожний день прострочення його виконання.
Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін (п. 9.1 договору).
У відповідності до пункту 9.2 договору його строк починає свій перебіг у момент, визначений у п. 9.1 цього договору, та закінчується 31.12.2019.
Закінчення строку цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору (п. 9.3 договору).
Згідно з пунктом 9.4 договору якщо інше прямо не передбачено цим договором або чинним законодавством України, зміни у цей договір можуть бути внесені тільки за домовленістю сторін, яка оформлюється додатковою угодою до цього договору.
Зміни до цього договору набирають чинності з моменту належного оформлення сторонами відповідної додаткової угоди до цього договору, якщо інше не встановлено у самій додатковій угоді, цьому договорі або у чинному законодавстві України.
У відповідності до умов договору сторони підписали специфікацію № 1 від 15.04.2019 (додаток № 1 до договору - арк. с. 16), в якій узгодили найменування, кількість і вартість товару (без ПДВ), а саме:
- конвеєр стрічковий ЛК-800-13,85 для розвантаження вагону в кількості однієї шт за ціною 690 000 грн;
- конвеєр стрічковий ЛК-650-29 з опорами, площадками в кількості однієї шт за ціною 1 140 000 грн;
- конвеєр стрічковий ЛК-650-14 з опорами в кількості однієї шт за ціною 586 700 грн.
Загальна сума поставки згідно із специфікацією до договору № 1 від 15.04.2019 складає 2 900 040 грн, у тому числі ПДВ - 20% у розмірі 483 340 грн.
У пункті 3 специфікації до договору № 1 від 15.04.2019 визначено термін поставки товару: 40 календарних днів від дати підписання специфікації.
У період з травня по червень 2019 року позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 2 900 040 грн, що підтверджується:
1) видатковими накладними:
- № НТ1155 від 17.05.2019 на суму 1 532 040 грн (арк. с. 19);
- № НТ1305 від 05.06.2019 на суму 1 368 000 грн (арк. с. 22);
2) товарно-транспортними накладними:
- № РНТ1155 від 17.05.2019 (арк. с. 20);
- № РНТ1305 від 05.06.2019 (арк. с. 23);
2) довіреностями ТОВ "КВМШ плюс" на отримання товарно-матеріальних цінностей від ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Новотех":
- № 30 від 16.05.2019 (арк. с. 21);
- № 32 від 05.06.2019 (арк. с. 24).
Всі вказані вище видаткові накладні підписані представником відповідача без будь-яких заперечень і зауважень.
У матеріалах справи міститься також копія виставленого позивачем рахунку-фактури на оплату товару № НТ1368 від 16.05.2019 на суму 2 900 040 грн (арк. с. 17).
Відповідач свої зобов'язання з оплати отриманого від позивача товару виконав лише частково - в загальній сумі 2 140 000 грн, про що свідчить наявна у матеріалах справи виписка по рахунку позивача в АТ "Банк Альянс" за період з 02.09.2019 по 04.12.2020 (арк. с. 18).
Тож, позивач стверджує, що у відповідача перед ним утворилась заборгованість за договором у розмірі 760 040 грн.
Наявна заборгованість і стала причиною звернення позивача до суду з даним позовом, в якому, крім суми основного боргу в розмірі 760 040 грн, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 30 136, 27 грн, 3% річних у розмірі 71 248, 56 грн та інфляційні втрати у розмірі 44 841, 84 грн.
ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ
Щодо правовідносин сторін
Частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
З огляду на наявний в матеріалах справи договір та обставини справи, між позивачем та відповідачем виникли правовідносини з поставки товару.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).
Щодо суми основного боргу
Матеріалами справи підтверджується факт належного виконання позивачем своїх зобов'язань з поставки відповідачу товару за договором на загальну суму 2 900 040 грн.
Заперечення відповідача щодо порушення позивачем строків поставки товару не можуть бути прийняті судом до уваги з огляду на визначені договором умови його поставки - ЕХW, склад постачальника, м. Дніпро (згідно з Правилами ІНКОТЕРМС в редакції 2010 року), які передбачають навантаження товару постачальником на транспортний засіб, наданий покупцем. Отже, строк виконання постачальником обв'язку з відпуску товару в повному обсязі залежить від моменту надання покупцем транспортного засобу під навантаження.
Матеріалами справи не містять доказів звернення відповідача до позивача з вимогою передати товар. Натомість матеріалами справи підтверджується, що товар був прийнятий представником відповідача без будь-яких заперечень або зауважень. Тож, у відповідача відсутнє право посилатись на порушення позивачем своїх зобов'язань за договором, яке надає відповідачу підстави для невиконання зустрічного грошового зобов'язання.
За приписом частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
За змістом пункту 4.1 договору відповідач повинен був оплатити 100% вартості товару через сімдесят календарних днів від дати підписання специфікації № 1 від 15.04.2019, тобто не пізніше 25.06.2019.
Отже, строк виконання відповідачем зобов'язання з оплати товару за договором є таким, що настав.
Доводи відповідача щодо невизначеності договором конкретного строку оплати товару, не заслуговують на увагу суду з огляду на таке.
Частиною першою статті 251 Цивільного кодексу України визначено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (ч. 1 ст. 252 цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Таким чином, визначення строку оплати товару через 70 календарних днів від настання події, з якою пов'язано його початок, а саме від дня підписання специфікації - 15.04.2019, цілком відповідає положенням статей 251-253 Цивільного кодексу України. Тому встановлений договором строк для виконання відповідачем, як покупцем, його обов'язку з оплати поставленого позивачем товару не може вважатись невизначеним, а обов'язок з оплати цього товару таким, що не настав. Суд погоджується з аргументами відповідача, що обов'язок з оплати товару міг бути своєчасно ним виконаний у будь-який час протягом 70-ти календарних днів від дати підписання специфікації № 1 від 15.04.2019 до договору, але наголошує на тому, що кінцевим терміном для остаточного розрахунку за умовами договору є 25.06.2019.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
З наявної у матеріалах справи виписки по рахунку позивача в АТ "Банк Альянс" за період з 02.09.2019 по 04.12.2020 вбачається, що відповідач свої зобов'язання з оплати отриманого від позивача товару виконав лише частково - в загальній сумі 2 140 000 грн та з порушення встановленого договором строку. Тож, неоплаченою залишилась його заборгованість перед позивачем за поставлений за договором товар у розмірі 760 040 грн.
Відповідно до положень статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язань припиняється виконанням, проведеним належним чином.
На момент розгляду справи відповідачем не надано суду доказів погашення перед позивачем залишку заборгованості за поставлений товар у розмірі 760 040 грн.
Тому позовні вимоги в частині основного боргу в розмірі 760 040 грн визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо нарахування пені
Відповідно до положень статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За приписом статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Нормою частини 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань").
Пунктом 5.3 договору передбачено, що покупець за порушення обов'язку, визначеного у п. 2.2 цього договору, за вимогою постачальника зобов'язаний сплатити пеню у розмірі 1% від суми порушеного грошового зобов'язання за кожний день прострочення його виконання.
Позивач нарахував та заявив до стягнення з відповідача пеню за несвоєчасну оплату товару в розмірі 30 136, 27 грн, загальний період нарахування якої згідно з наданим розрахунком становить з 04.12.2019 по 26.12.2019. Нарахування пені здійснено виходячи з подвійної облікової ставки Національного банку України.
Перевіркою наданого позивачем розрахунку пені судом встановлено його обґрунтованість та відповідність вимогам закону.
В той же час судом приймається до уваги заява відповідача про застосування позовної давності, викладена у відзиві.
Статтею 256 Цивільного кодексу України визначено, що позовною давністю є строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Частиною четвертою статті 267 цього кодексу передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Згідно зі статтею 258 Цивільного кодексу України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується спеціальна позовна давність тривалістю в один рік.
Відповідно до статті 261 Цивільного кодексу України початок перебігу позовної давності пов'язаний з моментом, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Якщо відповідно до чинного законодавства або договору неустойка (пеня) підлягає стягненню за кожний день прострочення виконання зобов'язання, позовну давність необхідно обчислювати щодо кожного дня окремо за попередній рік до дня подання позову, якщо інший період не встановлено законом або угодою сторін. При цьому, однак, слід мати на увазі положення частини шостої статті 232 Господарського кодексу України, за якими нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Даний шестимісячний строк не є позовною давністю, а визначає максимальний період часу, за який може бути нараховано штрафні санкції (якщо інший такий період не встановлено законом або договором).
Відповідач заявив про сплив строку позовної давності щодо вимоги позивача про стягнення всієї суми нарахованої пені.
З матеріалів справи вбачається, що зобов'язання по оплаті товару мало бути виконане відповідачем до 25.06.2019. Отже, право на нарахування позивачем пені у зв'язку з порушенням відповідачем зобов'язання по оплаті товару за договором виникло з 26.06.2019.
Позивач заявив вимогу про стягнення з відповідача пені за порушення строків оплати за договором за період з 04.12.2019 по 26.12.2019.
До суду з вимогою про захист своїх порушених відповідачем прав позивач звернувся 08.12.2020, що вбачається з фіскального чека про оплату послуг оператора поштового зв'язку АТ "Укрпошта" з надсилання поштового відправлення № 0405347949469 із позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Новотех" на адресу Господарського суду Дніпропетровської області.
З огляду на вищенаведене, позивачем пропущено строк звернення до суду з позовними вимогами про стягнення з відповідача пені, нарахованої за період з 04.12.2019 по 07.12.2019, сума якої становить 7 643, 97 грн. Тому заява відповідача про застосування строку позовної давності до вимоги позивача про стягнення пені підлягає частковому задоволенню - в частині цих вимог про стягнення пені в розмірі 7 643, 97 грн.
В іншій частині заяви відповідача слід відмовити, оскільки вимоги про стягнення пені в розмірі 22 492, 30 грн, нарахованої за період з 08.12.2019 по 26.12.2019, заявлено у межах встановленого законом річного строку позовної давності.
Таким чином, позовна вимога про стягнення пені підлягає частковому задоволенню в розмірі 22 492, 30 грн. А в позовній вимозі в частині стягнення пені в розмірі 7 643, 97 грн слід відмовити у зв'язку зі спливом строку позовної давності.
Щодо сум інфляційних втрат та 3% річних
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивач заявив вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 44 841, 84 грн за загальний період з липня 2019 року по жовтень 2020 року та 3% річних у розмірі 71 248, 56 грн за загальний період з 26.06.2019 по 04.12.2020.
Перевіривши здійснені позивачем розрахунки інфляційних втрат та 3% річних судом встановлено їх обґрунтованість та арифметичну правильність.
Тому вимоги в цій частині позову підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам у розмірі 13 479, 34 грн.
У судовому засіданні 22.06.2021 позивачем до закінчення судових дебатів зроблено заяву про намір надати суду докази понесення витрат на професійну правничу допомогу, вимогу про розподіл у тому числі яких викладено в прохальній частині позовної заяви, в порядку частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з положеннями частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
З огляду на вищевикладене, суд вважає за необхідне призначити судове засідання для вирішення питання про розподіл таких витрат в строки, передбачені статтею 221 Господарського кодексу України.
Керуючись статтями 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 202, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "КВМШ плюс" (50006, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Степана Тільги, буд. 5; ідентифікаційний код 32410750) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Новотех" (04114, м. Київ, вул. Пріорська, буд. 21; ідентифікаційний код 39682817) основний борг у розмірі 760 040 грн, пеню в розмірі 22 492, 30 грн, 3% річних у розмірі 71 248, 56 грн, інфляційні втрати у розмірі 44 841, 84 грн та витрати зі сплати судового збору в розмірі 13 479, 97 грн.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Відмовити у задоволенні позовних вимог про стягнення пені в розмірі 7 643, 97 грн.
Відкласти вирішення питання про розподіл витрат позивача на професійну правничу допомогу до моменту подання ним доказів понесення цих витрат у порядку, передбаченому частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду через Господарський суд Дніпропетровської області.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено 29.06.2021.
Суддя В.І. Ярошенко