вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
29.06.2021м. ДніпроСправа № 904/4625/21
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Фещенко Ю.В.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) представників сторін, справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аквапласт" (м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область)
до Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат (м. Жовті Води, Дніпропетровської області)
про стягнення заборгованості за договором підряду № 379/05 від 10.04.2019 у загальному розмірі 307 120 грн. 46 коп.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Аквапласт" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" (далі - відповідач) заборгованість за договором підряду № 379/05 від 10.04.2019 у загальному розмірі 307 120 грн. 46 коп.
Ціна позову складається з наступних сум:
- 292 692 грн. 34 коп. - основний борг;
- 11 854 грн. 03 коп. - інфляційні втрати;
- 2 574 грн. 09 коп. - 3% річних.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за договором підряду № 379/05 від 10.04.2019 в частині повного та своєчасного розрахунку за виконані позивачем у грудні 2020 року роботи, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 292 692 грн. 34 коп. На підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати за період з 13.01.2021 по 29.04.2021 у сумі 11 854 грн. 03 коп., а також 3% річних за період прострочення з 13.01.2021 по 29.04.2021 у сумі 2 574 грн. 09 коп.
Також позивач просить суд стягнути витрати по сплаті судового збору у розмірі 4 606 грн. 80 коп.
Позовну заяву було подано без додержання вимог, встановлених статтею 164 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з чим ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 11.05.2021 позовну заяву було залишено без руху та позивачу надано строк для усунення недоліків протягом 7-ми днів з дня отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Від позивача засобами електронного зв'язку надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви (вх. суду № 23027/21 від 11.05.2021).
Судом враховано ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування у вказаному спорі, які вказують на незначну складність даної справи, а також враховано те, що дана категорія справ згідно з нормами ГПК України не відноситься до тих, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, у зв'язку з чим судом визнано дану справу малозначною та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.
Враховуючи вказане, ухвалою суду від 17.05.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.
Від відповідача надійшло клопотання (вх. суду № 26405/21 від 27.05.2021), в якому останній просив суд здійснювати розгляд справи у порядку загального позовного провадження. В обґрунтування поданої заяви відповідач зазначив про те, що викладені у позовній заяві та відзиві на позовну заяву обставини ускладнюють справу та роблять неможливим її розгляд у спрощеному провадженні, тому з метою забезпечення дотримання принципу пропорційності та змагальності сторін, відповідач вважає за доцільне здійснити перехід зі спрощеного позовного провадження до загального з призначенням підготовчого судового засідання, оскільки сума позову складає 307 120 грн. 46 коп.
Розглянувши клопотання відповідача про перехід зі спрощеного позовного провадження до загального позовного провадження, господарський суд не вбачав підстав для його задоволення, оскільки судом під час відкриття провадження у даній справі було враховано ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування у вказаному спорі, які вказують на незначну складність даної справи, а також враховано те, що дана категорія справ згідно з нормами ГПК України не відноситься до тих, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, у зв'язку з чим судом визнано дану справу малозначною та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами, про що постановлено ухвалу від 17.05.2021. Так, суд зазначив про те, що заявлені позовні вимоги мають незначну складність, а характер спірних правовідносин та предмет доказування не виключають можливість встановлення обставин справи на підставі доказів і письмових пояснень, викладених у заявах по суті справи, та не вимагають заслуховування усних пояснень учасників справи. Крім того, судом відзначено, що відзив на позовну заяву станом на момент розгляду клопотання відповідача в матеріалах справи відсутній; які конкретно обставини відповідач вважає такими, що ускладнюють справу, відповідач у клопотання не навів, обмежившись лише загальними фразами та формулюваннями.
Враховуючи вказане, ухвалою суду від 28.05.2021 було відмовлено у задоволенні клопотання Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" про перехід зі спрощеного позовного провадження до загального позовного провадження.
При цьому, суд наголошує, що станом на 29.06.2021 від відповідача відзив на позовну заяву так і не надійшов.
З приводу дотримання прав відповідача під час розгляду даної справи судом, слід зазначити таке.
Частиною 2 статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" визначено, що в Єдиному державному реєстрі містяться відомості щодо юридичної особи, зокрема, про місцезнаходження останньої.
На підтвердження адреси відповідача судом долучено до матеріалів справи витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 06.05.2021, з якого вбачається, що місцезнаходженням відповідача є: 52210, Дніпропетровська область, м. Жовті Води, вулиця Горького, будинок 2, на яку і була направлена кореспонденція господарського суду для відповідача (а.с. 44).
Відповідно до частини 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Згідно з частиною 6 статті 242 цього Кодексу днем вручення судового рішення є, окрім іншого, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.
Відповідач обізнаний про розгляд даної справи судом, оскільки ухвалу суду від 17.05.2021 отримав 21.05.2021, що вбачається з поштового повідомлення № 4930015357756, отже завчасно (а.с. 57).
Так, ухвалою суду від 17.05.2021, з урахуванням вимог частини 8 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, судом було запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Враховуючи дату отримання ухвали суду - 21.05.2021, відповідач мав подати відзив на позовну заяву в строк по 07.06.2021 включно.
Судом також враховані Нормативи і нормативні строки пересилання поштових відправлень, затверджені наказом Міністерства інфраструктури України № 958 від 28.11.2013, на випадок направлення відповідачем відзиву на позовну заяву або клопотання до суду поштовим зв'язком.
Однак, станом на 29.06.2021 строк на подання відзиву на позовну заяву, з урахуванням додаткового строку на поштовий перебіг, закінчився.
Будь-яких клопотань про продовження вказаного процесуального строку у порядку, передбаченому частиною 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, до суду від відповідача не надходило; поважних причин пропуску вказаного строку суду також не повідомлено.
Згідно із частиною 1 статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
Слід також зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).
Більше того, права відповідача, як учасника справи, не можуть забезпечуватись судом за рахунок порушення прав позивача на своєчасне вирішення спору судом, що є безпосереднім завданням господарського судочинства, та яке відповідно до норм частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.
Враховуючи предмет та підстави позову у даній справи, суд приходить до висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення, оскільки у відповідача було достатньо часу для подання як відзиву на позову заяву так і доказів погашення спірної заборгованості, у разі їх наявності, чого відповідачем зроблено не було, будь-яких заперечень чи відомостей щодо викладених у позовній заяві обставин відповідачем суду також не повідомлено.
Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.
Відповідно до частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,
Предметом доказування у даній справі є обставини, пов'язані з укладенням договору підряду, строку його дії, порядок та строки виконання робіт, факт виконання та передачі робіт замовнику, загальна вартість робіт, настання строку їх оплати, наявність часткової чи повної оплати, допущення прострочення оплати; наявність підстав для стягнення інфляційних втрат та 3% річних у заявлених до стягнення сумах.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Так, 10.04.2019 між Державним підприємством "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" (далі - замовник, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Аквапласт" (далі - виконавець, позивач) було укладено договір підряду № 379/05 (далі - договір, а.с.17-25), відповідно до умов пункту 1.1. якого підрядник зобов'язується виконати роботи "Нове будівництво ДП СхідГЗК", Новоконстантинівська шахта. Збільшення потужностей ствола "Головний" з використанням баддєвого підйому. Заміна полкових і направляючих канатів" - надалі об'єкт, якісно й у строк, відповідно до договірної ціни (додаток № 1, який є невід'ємною частиною договору).
У пункті 20.1. договору сторони вказали, що невід'ємною частиною договору є: Додаток № 1 - договірна ціна, локальний кошторис на виконання робіт та відомість ресурсів.
В матеріалах справи наявна Договірна ціна (додаток № 1 до договору) (а.с.26).
У пунктах 17.1. та 17.2. договору сторони дійшли згоди, що договір підряду набуває чинності з моменту його підписання сторонами й діє до 31.12.2019, а в частині розрахунків - до їхнього повного виконання. Закінчення терміну дії договору підряду не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, які могли мати місце під час дії договору підряду.
В подальшому, сторонами вносилися зміни до договору, шляхом укладення додаткових угод до нього.
Так, у Додатковій угоді № 1 від 30.12.2019 до договору сторони дійшли згоди змінити термін виконання робіт, а також в умови щодо строку чинності договору, та зокрема, виклали пункт 17.1. договору в такій редакції: договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами й діє до 30.06.2020, а в частині розрахунків - до їхнього повного виконання (а.с.27).
В подальшому, сторонами була укладена Додаткова угода № 2 від 30.06.2020, в якій сторони вказали, що у зв'язку з затримкою завершення індивідуального випробування змонтованого підрядником обладнанням та передачі замовнику для комплексного опробування, сторони домовились подовжити термін дії договору до 31.12.2020., пункт договору підряду 17.1. викласти в наступній редакції: "Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами й діє до 31.12.2020, а в частині розрахунків - до їхнього повного виконання." (а.с. 28).
Доказів внесення інших змін, розірвання чи визнання недійсним вказаного договору сторонами суду не надано.
Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором підряду, який підпадає під правове регулювання норм глави 61 розділу ІІІ Книги п'ятої Цивільного кодексу України.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
У пункті 1.3. договору сторони визначили, що перелік робіт, їх обсяг і вартість матеріалів (попередньо узгоджена із замовником) визначається кошторисною документацією, що є невід'ємною частиною договору і входить у вартість робіт.
Відповідно до частини 1 статті 843 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.
Так, у розділі 3 договору сторони погодили вартість договору, а саме:
- вартість робіт за договором, відповідно до договірної ціни (додаток № 1, який є невід'ємною частиною договору), становить: 1 099 529 грн. 78 коп., у т.ч. ПДВ 20% 183 254 грн. 96 коп. (пункт 3.1. договору);
- договірна ціна, зазначена в пункті 3.1. договору підряду, є динамічна. Договірна ціна може змінюватися в наступних випадках:
- при внесені змін в обсяги робіт;
- при зупиненні робіт із причин, що залежать від замовника і у зв'язку з обставинами непереборної сили;
- при введенні нових законодавчих актів, які впливають на вартість будівництва (пункт 3.2. договору).
Відповідно до статті 846 Цивільного кодексу України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов'язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов'язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.
Відповідно до умов пункту 5.1. договору термін виконання робіт за договором - 45 календарних днів після отримання від замовника передплати, відповідно до пункту 4.2. договору.
Відповідно до частини 1 статті 853 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.
Згідно з частиною 4 статті 882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.
Відповідно до умов пункту 12.1. договору приймання-передача закінчених робіт проводиться у разі позитивного результату попереднього випробування закінчених монтажних робіт. Приймання - передача закінчених робіт проводиться на підставі актів здачі - приймання виконаних робіт (КБ-2в і КБ-3), після письмового повідомлення підрядником замовника про готовність до передачі закінчених робіт, та направлення Актів про приймання виконаних робіт.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору позивачем були виконані роботи на загальну суму 292 692 грн. 34 коп., які були прийняті відповідачем за актом приймання виконаних будівельних робіт № 27/08-19 (форма № КБ-2в) від 31.12.2020 (а.с.30-32).
При цьому, відповідно до частин 1 та 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.
Так, підписання сторонами акту приймання виконаних будівельних робіт, який є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і відповідає вимогам статті 9 вказаного Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за виконані роботи.
Враховуючи зазначений вид договорів, вбачається, що він є оплатним, і обов'язку продавця за договором поставити товар відповідає обов'язок покупця оплатити вартість цього товару.
Відповідно до статті 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.
Так, у розділі 4 договору сторони узгодили умови щодо порядку здіснення оплати, зокрема:
- роботи, які виконуються відповідно до договору, сплачуються замовником за погодженими цінами в національній валюті України (пункт 4.1. договору);
- остаточну оплату виконавчих підрядником робіт замовник здійснює при наявності оформлених і підписаних відповідним чином типових форм КБ-2в та КБ-3, з відстрочкою платежу не менше ніж 5-ти банківських днів після підписання даних документів при відсутності з боку замовника зауважень (пункт 4.3. договору);
- разом з типовими формами КБ-2в та КБ-3 на оплату виконаних робіт, підрядник надає рахунок на оплату, та податкову накладну (пункт 4.7. договору).
При цьому, всупереч вказаним умовам договору відповідач прийняті за актом приймання виконаних будівельних робіт № 27/08-19 від 31.12.2020 роботи у встановлені в договорі строки не оплатив, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість в сумі 292 692 грн. 34 коп., що і стало причиною звернення позивача із позовом до суду.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з огляду на таке.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі статтею 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Крім того, згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Судом здійснено системний аналіз умов договору, а також фактичних обставин справи в їх сукупності та зв'язку, а також враховано, що у пункті 4.3. договору сторони допустили нечітке визначення умов настання строку оплати виконаних за договором робіт, однак, виходячи з принципів розумності та справедливості і не допускаючи проявів надмірного формалізму, оцінивши всі вказані обставини в їх сукупності, приймаючи до уваги таке:
- відповідно до статті 3 Цивільного кодексу України одними із загальних засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність;
- відповідно до частини 3 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання має ґрунтуватись на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
- у рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 № 18-рп/2004 зазначено, що поняття "охоронюваний законом інтерес" у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, зокрема, з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам;
- у принципі добросовісності, а саме: при реалізації прав і повноважень, закладений принцип неприпустимості зловживання правом, згідно з якими здійснення прав та свобод однієї особи не повинне порушувати права та свободи інших осіб. У цьому випадку особа надає своїм діям повну видимість юридичної правильності, використовуючи насправді свої права в цілях, які є протилежними тим, що переслідує позитивне право;
- сторони є вільними у виборі контрагента, у визначенні умов договору, тощо, що відповідає нормам закону. Добросовісність, розумність та справедливість є засадами зобов'язальних правовідносин і зміст даних принципів полягає у тому, що тексти законів, правочинів та їх застосування суб'єктами цивільних правовідносин мають бути належними і справедливими та відповідати загальновизнаним нормам обороту; закріпленні можливості адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу; поєднання створення норм, спрямованих на забезпечення реалізації цивільного права з дотриманням прав і інтересів інших осіб. В свою чергу, добросовісність є внутрішнім критерієм, в той час як справедливість і розумність - зовнішнім або об'єктивним, і зазначені принципи у сукупності є оціночними категоріями цивільного права;
- суд враховує і те, що цивільне законодавство не дає визначення даних принципів, віддаючи це на розсуд сторін зобов'язання, тобто укладаючи угоду сторони повинні керуватись внутрішнім критерієм - добросовісністю по відношенню до контрагента (вчиняти дії таким чином, щоб при цьому не завдавалася шкода, неможливість укладення зобов'язання на засадах обману, насильства, зловживання довірою, дотримуватись правової поведінки суб'єктів зобов'язання, вчиняти всі залежні від сторони зобов'язання дії щодо належного виконання зобов'язання та непорушення прав інших осіб), і виходити з зовнішнього критерію - справедливості та розумності, що виражається в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню, тобто кожна сторона у виконанні цивільно-правових зобов'язань повинна дотримуватись такої поведінки по відношенню до своїх прав і обов'язків, яка б виключала необ'єктивні (неупереджені, несправедливі) дії сторін зобов'язання стосовно одна одної.
Отже, цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності.
Згідно з частиною 1 статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.
При цьому, в матеріалах справи також наявна довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за грудень 2020 року (форма КБ-3) (а.с.29), рахунок № 179 від 31.12.2020 (а.с.33), а також податкова накладна з доказами її реєстрації в автоматизованій системі ДПС України "Єдине вікно подання електронних документів (а.с.34-35).
Відомостей щодо відсутності вказаних документів у відповідача суду не повідомлено.
Враховуючи все вищевикладене, а також те, що сторони чітко вказали, що на оплату робіт надається відстрочка платежу та у пункті договору була вказана кількість банківських днів саме 5, то суд приходить до висновку щодо доцільності тлумачення умов договору наступним чином: виконані за договором роботи підлягають оплаті з відстрочкою платежу у 5 банківських днів, отже граничним строком оплати виконаних за актом приймання виконаних будівельних робіт № 27/08-19 від 31.12.2020 на суму 292 692 грн. 34 коп. є 12.01.2021.
Слід також зазначити, що відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з частинами 1, 3 статті 74, частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Отже, обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Доказів на підтвердження оплати виконаних позивачем у грудні 2020 року робіт на суму 292 692 грн. 34 коп. відповідач не надав, доводи позивача щодо наявності боргу, шляхом надання належних доказів, не спростував.
Більше того, відповідно до частин 1 та 2 статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Таким чином, у зобов'язальних правовідносинах вина особи, яка порушила зобов'язання, презюмується і саме на неї покладається обов'язок з доведення відсутності своєї вини у порушенні зобов'язання.
Вказана правова позиція наведена в постанові Верховного Суду від 13.11.2019 у справі № 908/1399/17.
Враховуючи зазначені норми чинного законодавства України та обставини справи, господарський суд вважає, що вимоги позивача в цій частині є обґрунтованими та доведеними належними доказами, у зв'язку з чим підлягають задоволенню, оскільки зобов'язання повинні виконуватись належним чином та у встановлені строки.
Враховуючи вищевикладене, є правомірними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу в сумі 292 692 грн. 34 коп.
При цьому, з метою захисту законних прав та інтересів фізичних та юридичних осіб при укладанні різноманітних правочинів та договорів законодавство передбачає ряд способів, які сприяють виконанню зобов'язань - способи або види забезпечення виконання зобов'язань.
Правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов'язань передбачені, зокрема, приписами статей 549 - 552, 611, 625 Цивільного кодексу України.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
На підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати за період з 13.01.2021 по 29.04.2021 у сумі 11 854 грн. 03 коп.
Господарським судом здійснено перевірку розрахунку інфляційних втрат, зробленого позивачем (а.с.3), та встановлено, що під час його проведення позивачем було вірно визначено суму заборгованості та період нарахування інфляційних втрат, але арифметично розрахунок проведено невірно.
Отже, розрахунок інфляційних втрат, здійснений позивачем (а.с.3), визнається судом необґрунтованим та таким, що не відповідає вимогам законодавства та фактичним обставинам справи.
У постанові Верховного Суду від 27.05.2019 по справі № 910/20107/17 викладений наступний правовий висновок:
"З огляду на вимоги статей 79, 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з'ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов'язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов'язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).".
Аналогічні правові висновки викладені також в постановах Верховного Суду від 21.05.2019 по справі № 916/2889/13, від 16.04.2019 по справам № 922/744/18 та № 905/1315/18, від 05.03.2019 по справі № 910/1389/18, від 14.02.2019 по справі № 922/1019/18, від 22.01.2019 по справі № 905/305/18, від 21.05.2018 по справі № 904/10198/15, від 02.03.2018 по справі № 927/467/17.
При цьому, здійснюючи власний розрахунок інфляційних втрат, суд враховані правові позиції, викладені у постановах Верховного суду щодо вказаного питання, а саме:
- Верховний Суд у складі колегії суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 26.06.2020 у справі № 905/21/19 зазначив, що у кредитора згідно з частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України є право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат за період прострочення в оплаті основного боргу. Водночас, якщо боржник після нарахування йому інфляційних втрат за відповідний місяць допустив подальше прострочення в оплаті основного боргу, то кредитор, виходячи з того, що зобов'язання зі сплати інфляційних втрат, яке виникло в силу закону, є грошовим, вправі нарахувати боржнику інфляційні втрати на суму основного боргу, збільшену на індекс інфляції за попередній місяць прострочення;
- згідно із правовою позицією Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду у справі № 905/600/18, викладеною у постанові від 05.07.2019, нарахування інфляційних втрат за наступний період має здійснюватися з урахуванням збільшення суми боргу на індекс інфляції попереднього місяця, оскільки інфляційні втрати не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов'язання;
- зазначена позиція також викладена в постанові Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду у справі № 905/306/18 від 30.07.2019, а також у постановах Верховного Суду у справах № 905/306/18, №908/1928/18, № 904/4565/18, №904/4083/18, № 904/10242/17, № 913/63/18.
Отже, враховуючи визначений судом період прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання, застосувавши межі періоду, що визначені позивачем у розрахунку, здійснивши власний розрахунок інфляційних втрат у відповідності до правових позицій вказаних вище постанов Верховного Суду, господарський суд встановив, що у вказаному періоді інфляційні втрати становлять більший розмір, ніж розраховано та заявлено до стягнення позивачем.
При цьому, відповідно до частини 2 статті 237 Господарського процесуального кодексу України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.
Враховуючи вказане, а також те, що позивачем розраховано та заявлено до стягнення у вказаному вище періоді інфляційні втрати, розмір яких є менший ніж розрахований судом, суд, у відповідності до положень частини 2 статті 237 Господарського процесуального кодексу України, вважає, що саме такий їх розмір підлягає стягненню з відповідача.
Враховуючи викладене, вимоги позивача в частині стягнення інфляційних втрат в сумі 11 854 грн. 03 коп. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Крім того, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача 3% річних за загальний період прострочення з 13.01.2021 по 29.04.2021 у сумі 2 574 грн. 09 коп.
Господарським судом здійснено перевірку розрахунку 3% річних, зробленого позивачем (а.с. 2 на звороті), та встановлено, що під час його проведення позивачем було вірно визначено суму заборгованості та період прострочення, арифметично розрахунок проведено також вірно.
Отже, розрахунок 3% річних здійснений позивачем у позовній заяві (а.с.2 на звороті), визнається судом обґрунтованим та таким, що відповідає вимогам законодавства та фактичним обставинам справи.
Враховуючи викладене, вимоги позивача в частині стягнення 3% річних в сумі 2 574 грн. 09 коп. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
З урахуванням викладеного, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача; стягненню з відповідача на користь прокуратури підлягає 4 606 грн. 80 коп.
Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Аквапласт" до Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат про стягнення заборгованості за договором підряду № 379/05 від 10.04.2019 у загальному розмірі 307 120 грн. 46 коп. - задовольнити у повному обсязі.
Стягнути з Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" (52210, Дніпропетровська область, м. Жовті Води, вулиця Горького, будинок 2; ідентифікаційний код 14309787) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Аквапласт" (50066, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вулиця Двінська, будинок 9; ідентифікаційний код 32974593) 292 692 грн. 34 коп. - основного боргу, 11 854 грн. 03 коп. - інфляційних втрат, 2 574 грн. 09 коп. - 3% річних та 4 606 грн. 80 коп. - витрат по сплаті судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення, шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено 29.06.2021.
Суддя Ю.В. Фещенко