вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"30" червня 2021 р. Справа№ 925/1278/20
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Майданевича А.Г.
суддів: Суліма В.В.
Коротун О.М.
секретар судового засідання: Вайнер Є.І.
за участю представників сторін: згідно з протоколом судового засідання від 30.06.2021
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ставангер"
на рішення Господарського суду Черкаської області від 16.02.2021 (повний текст складено 18.02.2021)
у справі №925/1278/20 (суддя Чевгуз О.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ставангер"
до Фізичної особи-підприємця Міщенко Наталії В'ячеславівни
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_1
про стягнення 389 144 грн. 88 коп.,-
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Ставангер" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Черкаської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Міщенко Наталії В'ячеславівни (далі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 (далі - третя особа) про стягнення 389 144 грн. 88 коп. (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог від 30.11.2020).
В обґрунтування своїх вимог позивач вказав, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Ставангер" відшкодувало вартість втраченого вантажу Товариству з обмеженою відповідальністю "Транслойд", у зв'язку з чим, у позивача виникло право зворотної вимоги (регресу) до ФОП Міщенко Н.В. у розмірі виплаченого відшкодування вартості втраченого вантажу при його перевезенні.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Рішенням Господарського суду Черкаської області від 16.02.2021 у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Рішення місцевого господарського суд мотивовано тим, що позовні вимоги про стягнення відшкодування за пошкоджений вантаж є обґрунтованими, оскільки відповідачем були порушені договірні зобов'язання, не забезпечено збереження вантажу та його видачу вантажоодержувачу в повному обсязі. Однак, суд відмовив у задоволенні позову з підстав пропуску строку позовної давності.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Ставангер" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 16.02.2021 у справі № 925/1278/20 у повному обсязі та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушенням і неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.
Скаржник стверджує, що предметом позову є відшкодування збитків, природа яких виходить за межі договірних правовідносин наявних між сторонами в рамках договору №20022018-1. Вказаним договором регулюються договірні відносини сторін щодо простою, відповідальності за зрив перевезення, за порушення термінів доставки, порядку сплати. Відповідальність перевізника за збереження вантажу, виражається у вигляді обов'язку відшкодування завданих збитків та не обмежується лише закріпленням такого обов'язку в договорі, а потребує наявності реальності збитків для сторони, яка заявила вимогу про її відшкодування. Право на звернення до винної особи, відповідальної за завдані збитки, у позивача може виникнути виключно після такого відшкодування, а отже в порядку регресу передбаченому ст. 1191 Цивільного кодексу України. Враховуючи, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Ставангер" відшкодувало вартість втраченого вантажу Товариству з обмеженою відповідальністю "Транслойд", тому у позивача виникло право вимоги до відповідача на підставі ст. 1191 Цивільного кодексу України. У зв'язку з чим, позивачем дотримано строки для пред'явлення позову до відповідача, а тому відсутні підстави для застосування строку позовної давності.
Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу
У свою чергу, заперечуючи проти апеляційної скарги, відповідач у своєму відзиві, наданому до суду 06.05.2021, зазначає, що рішення суду прийнято при повному з'ясуванні обставин справи, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, без їх порушення, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає і рішення слід залишити без змін. Крім того, відповідач вказує, що позивач знав про порушення свого права за договором перевезення вантажу ще 28.03.2018, а саме з моменту отримання претензії від ТОВ "Транслойд", ТТН з відміткою про недостачу товару, акту від 23.02.2018 та претензії ТОВ "Флора" до ТОВ "Транслойд". Отже, перебіг строку позовної давності починається саме з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Згідно із протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.03.2021, справу №925/1278/20 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Майданевич А.Г., суддів Сулім В.В., Ткаченко Б.О.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.03.2021, у зв'язку перебуванням судді Ткаченка Б.О. на лікарняному, для розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Ставангер" у даній справі визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Майданевич А.Г., суддів Сулім В.В., Гаврилюк О.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.03.2021 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ставангер" на рішення Господарського суду Черкаської області від 16.02.2021 у справі №925/1278/20 залишено без руху.
02.04.2021 Товариством з обмеженою відповідальністю "Ставангер" подана заява про усунення недоліків до якої долучено платіжне доручення № 3751 від 30.03.2021.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.04.2021 поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Ставангер" пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Черкаської області від 16.02.2021 у справі №925/1278/20. Відкрито апеляційне провадження та справу призначено до розгляду на 19.05.2021.
Згідно із протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.05.2021, у зв'язку з перебуванням судді Гаврилюка О.М. у відпустці, для розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Ставангер" у даній справі визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Майданевич А.Г., суддів Сулім В.В., Коротун О.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.05.2021 прийнято справу №925/1278/20 до провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Ставангер" на рішення Господарського суду Черкаської області від 16.02.2021 у складі колегії суддів: головуючий суддя - Майданевич А.Г., суддів Сулім В.В., Коротун О.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.05.2021 відкладено розгляд справи на 30.06.2021.
Явка представників сторін
29.06.2021 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду Фізичною особою-підприємцем Міщенко Наталією В'ячеславівною подано клопотання про розгляд справи без участі представника.
Третя особа в судове засідання, призначене на 30.06.2021, не з'явилась, про причини неявки суд не повідомила, про дату, час та місце судового засідання була повідомлена належним чином, що підтверджується відповідним поштовим повідомленням, наявним у матеріалах справи.
Враховуючи положення частини 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якого неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, зважаючи на відсутність клопотання про відкладення розгляду справи та беручи до уваги, що явка відповідача та третьої особи обов'язковою в судове засідання не визнавалась, судова колегія вважає за можливе розглянути справу у відсутність зазначених представників.
Позиції учасників справи
Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції 30.06.2021 підтримав доводи апеляційної скарги з підстав, викладених у ній, просив її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про задоволення позову.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
31.01.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Флора» (замовник, клієнт) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Транслойд» (експедитор) укладено договір транспортно-експедиторського обслуговування вантажів № 31 (далі - договір-1).
Відповідно до пункту 1.1 договору-1 клієнт доручає, а експедитор приймає на себе обов'язки від свого імені та за рахунок клієнта здійснювати транспортно-експедиторське обслуговування вантажів автомобільним транспортом по території України.
Виконуючи обов'язки за цим договором, згідно з умовами п. 1.1, експедитор може надавати такі види транспортно-експедиторських послуг, як організація перевезення вантажів автомобільним транспортом, а також може укладати договори від свого імені, або вчиняти інші дії, необхідні для виконання зобов'язань, визначених цим договором (п. 1.3 договору-1).
Пунктом 2.1.4 договору-1 встановлено, що експедитор зобов'язаний забезпечити перевезення та збереження (цілісність та неушкодженість) вантажу, що належить клієнту, не допускаючи повної або часткової його втрати, пошкодження з моменту його прийняття для перевезення та до моменту видачі (передачі) в пункті призначення уповноваженій на одержання вантажу особі.
До обов'язків клієнта віднесено надання експедитору письмову пропозицію (по факсу, електронною поштою) на перевезення вантажів з визначенням маршруту перевезення, найменування вантажу, кількості місць, виду упаковки, дати та години подачі автотранспорту, адреси завантаження/розвантаження, відстані перевезення, строку доставки (п. 2.2.1 договору-1).
У пункті 8.3 договору-1 сторони погодили, що експедитор несе повну матеріальну відповідальність за збереження вантажу від повної чи часткової втрати, ушкодження чи псування при перевезенні у розмірі фактичної шкоди: у разі втрати або нестачі вантажу - в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.
20.02.2018 між ТОВ «Флора» та ТОВ «Транслойд» оформлено заявку на перевезення вантажу №1 від 20.02.2018 (заявка-1), предметом якої є організація забезпечення доставки вантажу автомобільним транспортом ТОВ «Транслойд» за замовленням ТОВ «Флора» за наступними умовами: маршрут-перевезення: Білозір'я-Запоріжжя; адреса завантаження Черкаська область, р-н Черкаський, с Білозір'я, вул. Незалежності, буд. 2-А; адреса розвантаження: Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Стартова, буд. ЗВ; дата завантаження: 20.02.2018.
У свою чергу, 17.02.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Транслойд" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ставангер" (виконавець) укладено договір перевезення вантажу та транспортного експедирування №1702 (далі - договір-2).
Згідно із пунктом 1.1 договору -2 замовник доручає перевезення вантажу, а виконавець зобов'язується доставити наданий замовником вантаж (організувати доставку вантажу) до пункту призначення в обумовлений сторонами строк та видати їх уповноваженій на одержання вантажу особі - вантажоодержувачу, а замовник зобов'язаний вчасно оплатити послуги перевезення (організацію перевезень).
Пунктом 2.1 договору-2 визначено, що на кожне перевезення оформляється заявка, яка складається в письмовій формі, підписується уповноваженою особою замовника і передається виконавцю за допомогою факсимільного зв'язку, електронним переказом (за допомогою мережі Інтернет) та є невід'ємною частиною договору.
Відповідно до пункту 3.2.4 договору-2 виконавець має право передавати свої повноваження по перевезенню вантажів третім особам.
Виконавець несе повну майнову відповідальність за пошкодження, знищення, викрадення або втрату прийнятого до перевезення вантажу до моменту передачі його вантажоодержувачу. У разі пошкодження, знищення, викрадення або втрати вантажу виконавець компенсує замовнику повну вартість пошкодженого, знищеного, викраденого або втраченого вантажу (п. 5.2 договору-2).
20.02.2018 між ТОВ "Ставангер" та ТОВ "Транслойд" оформлено заявку на перевезення вантажу №20022018-3 від 20.02.2018 (заявка -2) за маршрутом Білозір'я-Запоріжжя, адреса завантаження Черкаська область, м. Білозір'я, дата завантаження - 20.02.2018, транспортний засіб ДАФ НОМЕР_1 , причіп НОМЕР_2 , водій: ОСОБА_1 .
Також, 20.02.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю "Ставангер" (замовник) уклало з Фізичною особою-підприємцем Міщенко Наталею Вячеславівною (перевізник) договір перевезення вантажу №20022018-1 від 20.02.2018 (далі - договір-3).
За цим договором замовник від власного імені, за дорученням клієнта (первісний замовник (вантажовідправник) замовника) доручає перевезення вантажу, а перевізник зобов'язується доставити надані замовником вантаж до пункту призначення в обумовлений сторонами строк та видати їх уповноваженій на одержання вантажу особі - вантажоодержувачу, а замовник зобов'язується вчасно оплатити послуги перевезення (пункт 1.1 договору-3).
Пунктом 2.1 договору-2 визначено, що на кожне перевезення оформляється заявка, яка складається в письмовій формі, підписується уповноваженою особою замовника і передається перевізнику за допомогою факсимільного чи електронного зв'язку (за допомогою мережі Інтернет) та є невід'ємною частиною договору.
Згідно із пунктом 5.2 договору-3 перевізник несе повну майнову відповідальність за пошкодження, знищення, викрадення або втрату прийнятого до перевезення вантажу до моменту передачі його вантажоотримувачу. У разі пошкодження, знищення, викрадення або втрати вантажу перевізник компенсує замовнику повну вартість пошкодженого, знищеного, викраденого або втраченого вантажу.
Так, 20.02.2018 між ТОВ "Ставангер" та ФОП Міщенко Наталею Вячеславівною оформлено заявку на перевезення вантажу №20022018-3 від 20.02.2018 (заявка -3).
У пункті 1 заявки-3 сторони зазначили, що замовник від власного імені, за дорученням клієнта (первинний замовник (вантажовідправник) замовника) доручає, а перевізник бере на себе обов'язок здійснити перевезення на наступних умовах: маршрут-перевезення: Білозір'я-Запоріжжя; адреса завантаження Черкаська область, м. Білозір'я, дата завантаження: 20.02.2018.
Перевізник для здійснення перевезення використовує автомобіль ДАФ НОМЕР_1 , причіп НОМЕР_2 , водій: ОСОБА_1 . Перевізник гарантує, що перевезення здійснюється транспортним засобом, яким він користується на законних підставах (пункти 2, 3 заявки-3).
Відповідно до пункту 11 заявки-3 перевізник несе повну майнову відповідальність незалежно від його вини за пошкодження, знищення, викрадення або втрату прийнятого до перевезення вантажу до моменту передачі його вантажоотримувачу. У разі пошкодження, знищення, викрадення або втрати вантажу перевізник компенсує замовнику повну вартість пошкодженого, знищеного, викраденого або втраченого вантажу.
21.02.2018 ФОП Міщенко Н.В. направила на адресу ТОВ "Ставангер" рахунок на оплату № 34 від 21.02.2018 (транспортні послуги за маршрутом: с. Білозіря (Черкаська обл.) - м. Запоріжжя, а/м DAF, CA4427 BC; н/п НОМЕР_3 ; ОСОБА_1 ) на суму 10 000 грн. та акт наданих послуг № 34 від 21.02.2018.
23.02.2018 складено акт №4, в якому зазначено, що під час прийому виявлено недостачу вантажу у кількості 184 вантажних місць - мішки з насінням соняшника.
Також, 23.02.2018 складено акт експертизи №О-3033, в якому експертом Запорізької торгово-промислової палати Чайніковим І.В. встановлено відсутність 184 вантажних місць - мішки з насінням соняшника.
Звертаючись з позовом, Товариство з обмеженою відповідальністю "Ставангер" вказало, що відшкодувало вартість втраченого вантажу Товариству з обмеженою відповідальністю "Транслойд", у зв'язку з чим, у позивача виникло право зворотної вимоги (регресу) до ФОП Міщенко Н.В. у розмірі виплаченого відшкодування вартості втраченого вантажу при його перевезенні.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Згідно із статтею 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
У відповідності до статті 509 Цивільного кодексу України та статті 173 Господарського кодексу України в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 Цивільного кодексу України).
Згідно з частиною 1 статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 статті 909 Цивільного кодексу України визначено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Згідно із статтею 920 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
Перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини (ст. 924 Цивільного кодексу України).
Статтею 314 Господарського кодексу України передбачено, що перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини. За шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, перевізник відповідає у разі втрати або нестачі вантажу - в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає; у разі пошкодження вантажу - в розмірі суми, на яку зменшилася його вартість; у разі втрати вантажу, зданого до перевезення з оголошенням його цінності, у розмірі оголошеної цінності, якщо не буде доведено, що вона є нижчою від дійсної вартості вантажу. Якщо внаслідок пошкодження вантажу його якість змінилася настільки, що він не може бути використаний за прямим призначенням, одержувач вантажу має право від нього відмовитися і вимагати відшкодування за його втрату.
Суд першої інстанції встановив, що у зв'язку із втратою вантажу 27.02.2018 ТОВ "Флора" на адресу ТОВ "Транслойд" направила претензію про відшкодування вартості втраченого вантажу у сумі 689 144,88 грн.
У свою чергу, 25.03.2018 ТОВ "Транслойд" на адресу ТОВ "Ставангер" направляло претензію про відшкодування вартості втраченого вантажу в розмірі 689 144,88 грн., яку останній отримав 28.03.2018.
15.05.2018 ТОВ "Ставангер" на адресу ФОП Міщенко Н.В. направило претензію про відшкодування вартості втраченого вантажу у сумі 689 144,88 грн.
20.02.2019 ТОВ "Флора" звернулось до Господарського суду Херсонської області з позовом до ТОВ "Транслойд" про відшкодування вартості втраченого вантажу у сумі 689 144,88 грн. (справа № 923/133/19). ТОВ "Ставангер" та ФОП Міщенко Н.В. у даній справі були залучені у якості третіх осіб 3 та 4, які не заявляють самостійних вимог на стороні відповідача.
Рішенням Господарського суду Херсонської області від 25.02.2020 у справі № 923/133/19, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 31.08.2020, позовні вимоги ТОВ "Флора" задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Транслойд» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Флора» вартість втраченого вантажу у розмірі 689 144 грн. 88 коп. та 10337,17 грн. судового збору.
У рішенні від 25.02.2020 у справі № 923/133/19 Господарський суд Херсонської області встановив, що ТОВ «Транслойд» як експедитор є особою, яка організувала перевезення вантажу автомобільним транспортом за маршрутом-перевезення: Білозір'я-Запоріжжя, адреса завантаження Черкаська область, р-н Черкаський, с Білозірья, вул. Незалежності, буд. 2-А; адреса розвантаження: Запорізька обл., м. Запоріжжя, вул. Стартова, буд. 3 В; дата завантаження: 20.02.2018, для здійснення перевезення використовувався автомобіль: марка: ДАФ; держ. номер тягача: НОМЕР_1 ; держ. номер напівпричепа: НОМЕР_2 ; водієм якого є ОСОБА_1 з оформленням ТТН № П20-1.
Судом у справі № 923/133/19 встановлено, що ТОВ «Транслойд» залучив до виконання договору транспортно-експедиторського обслуговування вантажів №31 від 31.01.2018 ТОВ «Ставангер», що підтверджується договором перевезення вантажу та транспортного експедирування №1702 від 17.02.2017 (ТОВ «Транслойд» - замовник, а ТОВ «Ставангер» - виконавець) та заявкою на перевезення вантажу №20022018-3, а ТОВ «Ставангер», в свою чергу, - ФОП Міщенко Н.В., що підтверджується договором перевезення вантажу №20022018-1 від 20.02.2018 (ТОВ «Ставангер» - замовник, а ФОП Міщенко - перевізник) та заявкою на перевезення вантажу №20022018-3.
Враховуючи вищезазначене, перевізником вантажу, щодо перевезення якого була оформлена ТТН №П20-1, є Фізична особа-підприємець Міщенко Н.В., яка є власником автомобіля марки ДАФ, держ. номер НОМЕР_1 та напівпричепа держ. номер: НОМЕР_2 . Водій ОСОБА_1 має трудові відносини з ФОП Міщенко Н.В., що підтверджується доказами, наданими ПрАТ «СК «Теком».
Отже, ТОВ «Транслойд» відповідає перед ТОВ «Флора», як експедитор.
Господарський суд Херсонської області встановив, що вартість втраченого вантажу складає 689 144 грн. 88 коп.
Як вказано в частині 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Так, преюдиційні факти є обов'язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв'язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.
Норми статті 129 Конституції України визначають, що основними засадами судочинства є обов'язковість судового рішення.
Згідно з преамбулою та статтею 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.02 у справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України", а також згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 28.10.99 року у справі за заявою № 28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.
Таким чином, рішення Господарського суду Херсонської області від 25.02.2020 у справі № 923/133/19, яке набрало законної сили у встановленому порядку, не може бути поставлене під сумнів, а інші рішення, в тому числі і у даній справі, не можуть йому суперечити.
Так, з матеріалів справи вбачається, що на виконання рішення Господарського суду Херсонської області від 25.02.2020 у справі № 923/133/19 ТОВ "Транслойд" здійснило відшкодування вартості втраченого вантажу на користь ТОВ "Флора", згідно з платіжними дорученнями: № 2668 від 25.09.2020 на суму 139 144,88 грн., № 2632 від 22.09.2020 на суму 250 000,00 грн., № 2589 від 18.09.2020 на суму 300 000,00 грн.
ТОВ "Ставангер", у свою чергу, здійснило відшкодування вартості втраченого вантажу на користь ТОВ "Транслойд", що підтверджується платіжними дорученнями: № 2435 від 18.09.2020 на суму 95 000,00 грн., № 2436 від 18.09.2020 на суму 92 000,00 грн., № 2437 від 18.09.2020 на суму 50 000,00 грн., № 2434 від 18.09.2020 на суму 80 000,00 грн.
Суд першої інстанції встановив, що 25.09.2020 між ТОВ "Транслойд" та ТОВ "Ставангер" укладено угоду про залік зустрічних однорідних вимог № 2 - ПР від 25.09.2020 на суму 372 144,88 грн.
Відтак, у зв'язку із заліком зустрічних однорідних вимог № 2 - ПР від 25.09.2020 на суму 372 144,88 грн., позивач подав до Господарського суду Черкаської області заяву про зменшення розміру позовних вимог та просив відповідно до статті 1191 Цивільного кодексу України стягнути з Фізичної особи-підприємця Міщенко Наталії В'ячеславівни відшкодування вартості втраченого вантажу при його перевезенні у розмірі 389 144 грн. 88 коп.
Відповідно до частини 1 статті 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Згідно із статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: відшкодування збитків та моральної шкоди (п. 4 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України).
Таким чином, установлюючи презумпцію вини особи, яка порушила зобов'язання, Цивільний кодекс України покладає на неї обов'язок довести відсутність своєї вини. Боржник звільняється від відповідальності лише у тому випадку, коли доведе відсутність своєї вини у порушенні зобов'язання.
З огляду на вказане вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем були порушені договірні зобов'язання, не забезпечено збереження вантажу та його видачу вантажоодержувачу в повному обсязі.
За таких підстав позовні вимоги про стягнення відшкодування за пошкоджений вантаж є обґрунтованими.
Щодо заяви Фізичної особи-підприємця Міщенко Наталії В'ячеславівни про застосування позовної давності на підставі положень ч. 3 ст. 925 Цивільного кодексу України, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 223 Господарського кодексу України при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені Цивільним кодексом України, якщо інші строки не встановлено цим Кодексом.
Згідно із статтею 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 статті 258 Цивільного кодексу України встановлено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.
До позовних вимог, що випливають із перевезення вантажу законом встановлюється спеціальна позовна давність, визначена статтею 925 Цивільного кодексу України (п. 6 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України).
Частиною 3 ст. 925 Цивільного кодексу України встановлено, що до вимог, що випливають із договору перевезення вантажу, застосовується позовна давність в один рік з моменту, що визначається відповідно до транспортних кодексів (статутів).
Згідно з частиною 4 статті 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі є підставою для відмови в позові.
За змістом ч. 1 статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.
Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства"; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії").
Як вказувалось вище, рішенням Господарського суду Херсонської області від 25.02.2020 у справі № 923/133/19, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 31.08.2020, позовні вимоги ТОВ "Флора" задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Транслойд» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Флора» вартість втраченого вантажу в розмірі 689 144 грн. 88 коп. та 10337,17 грн. судового збору.
На виконання рішення Господарського суду Херсонської області від 25.02.2020 у справі № 923/133/19, ТОВ "Транслойд" здійснило відшкодування вартості втраченого вантажу на користь ТОВ "Флора", згідно з платіжними дорученнями: № 2668 від 25.09.2020 на суму 139 144,88 грн., № 2632 від 22.09.2020 на суму 250 000,00 грн., № 2589 від 18.09.2020 на суму 300 000,00 грн.
ТОВ "Ставангер" здійснило відшкодування вартості втраченого вантажу на користь ТОВ "Транслойд", що підтверджується платіжними дорученнями: № 2435 від 18.09.2020 на суму 95 000,00 грн., № 2436 від 18.09.2020 на суму 92 000,00 грн., № 2437 від 18.09.2020 на суму 50 000,00 грн., № 2434 від 18.09.2020 на суму 80 000,00 грн.
Отже, з моменту здійснення відшкодування вартості втраченого вантажу на користь ТОВ "Транслойд", а саме з 18.09.2020, ТОВ "Ставангер" отримало право зворотної вимоги в порядку регресу до Фізичної особи-підприємця Міщенко Наталії В'ячеславівни.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 11.05.2018 у справі №926/929/17.
З огляду на вказане, колегія суддів зазначає, що позивачем не було пропущено строк звернення до суду з позовною заявою, яка надіслана позивачем до Господарського суду Черкаської області - 01.10.2020.
Таким чином, колегія суддів відмовляє у задоволенні заяви Фізичної особи-підприємця Міщенко Наталії В'ячеславівни про застосування до позовних вимог позовної давності.
Враховуючи вказане вище, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Ставангер" до Фізичної особи-підприємця Міщенко Наталії В'ячеславівни про стягнення виплаченого відшкодування вартості втраченого вантажу при його перевезенні у розмірі 389 144 грн. 88 коп. підлягають задоволенню.
Отже, рішення Господарського суду Черкаської області від 16.02.2021 у справі №925/1278/20 підлягає скасуванню, з урахуванням встановлених обставин, викладених у цій постанові.
При ухваленні рішення, суд вирішує питання розподілу між сторонами судових витрат, до яких у тому числі, належить судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу.
Так, Товариство з обмеженою відповідальністю "Ставангер" у позовній заяві вказало, що орієнтовний розмір судових витрат, які очікує понести за надання правової допомоги складає 20 000 грн.
Відповідно до частин 1 та 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити в зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, відносяться витрати понесені учасником справи на отримання професійної правничої допомоги.
Частиною 1 статті 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За змістом частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України докази на підтвердження розміру судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити, подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Частиною 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Пунктом 1 частини 2 цієї ж статті визначено, що розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану із справою, включаючи підготовку її до розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
За приписами частини 3 статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Частиною 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) (1); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг) (2); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт (3); ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (4).
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 5, 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів встановила, що відповідач клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції не заявляв.
За частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити а зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів.
Виходячи з аналізу вказаних норм для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу суд повинен враховувати критерії складності справи, обсяг наданих адвокатом послуг, кваліфікації і досвіду адвоката, ціни позову, а також керуватися принципами розумності та справедливості.
На підтвердження фактичних витрат надання правничої допомоги в суді першої інстанції позивач долучив до матеріалів справи: копію договору про надання правничої допомоги №32-20 від 01.09.2020; ордер на надання правничої допомоги №1005616; копію акту наданих послуг №2 від 11.02.2021; копію рахунку на оплату №2 від 08.02.2021; платіжне доручення №3337 від 08.02.2021 у розмірі 20 000 грн.; детальний опис робіт.
Таким чином, колегія суддів вважає, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Ставангер" доведено належними доказами понесення витрат на правничу допомогу адвоката за розгляд справи в суді першої інстанції на суму 20 000 грн.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про реальність витрат Товариством з обмеженою відповідальністю "Ставангер" на професійну правничу допомогу, пов'язану із розглядом справи в суді першої інстанції, а також обґрунтованість та співмірність розміру таких витрат, у зв'язку з чим, заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Ставангер" щодо витрат на правничу допомогу підлягає задоволенню повністю.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.
Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За змістом пункту 2 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право повністю або частково скасувати судове рішення.
Відповідно до статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Зважаючи на вищевикладені обставини справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Ставангер" на рішення Господарського суду Черкаської області від 16.02.2021 у справі №925/1278/20 підлягає задоволенню. Рішення Господарського суду Черкаської області від 16.02.2021 у справі №925/1278/20 слід скасувати.
Судові витрати розподіляються відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 240, 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ставангер" на рішення Господарського суду Черкаської області від 16.02.2021 у справі №925/1278/20 задовольнити.
Рішення Господарського суду Черкаської області від 16.02.2021 у справі №925/1278/20 скасувати.
Прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Міщенко Наталії В'ячеславівни ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ставангер" (73000, м. Херсон, вул. Карла Маркса, 31, кв. 11; ЄДРПОУ 38697652) 389 144 (триста вісімдесят дев'ять тисяч сто сорок чотири) грн. 88 коп. збитків, 20 000 (двадцять тисяч) грн. витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції, 5 837 (п'ять тисяч вісімсот тридцять сім) грн. 17 коп. судового збору за подання позовної заяви та 8 755 (вісім тисяч сімсот п'ятдесят п'ять) грн. 76 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.
Видати наказ.
Видачу наказу доручити Господарському суду Черкаської області відповідно до вимог процесуального законодавства.
Матеріали справи №925/1278/20 повернути до Господарського суду Черкаської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови підписано 30.06.2021.
Головуючий суддя А.Г. Майданевич
Судді В.В. Сулім
О.М. Коротун