вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"15" червня 2021 р. Справа№ 911/492/21
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Тищенко А.І.
суддів: Михальської Ю.Б.
Скрипки І.М.
секретар судового засідання: Бендюг І.В.,
за участю представників учасників справи: згідно протоколу судового засідання від 15.06.2021,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Заступника керівника Київської обласної прокуратури
на ухвалу
Господарського суду Київської області
від 16.04.2021
у справі № 911/492/21 (суддя Подоляк Ю.В.)
за позовом Заступника керівника Київської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Вишгородської міської ради
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вишгород Плаза"
про розірвання договору оренди земельної ділянки,
за розглядом заяви Заступника керівника Київської обласної прокуратури
про забезпечення позову
Короткий зміст позовних вимог та заяви про забезпечення позову
У лютому 2021 року Заступник керівника Київської обласної прокуратури звернувся до Господарського суду Київської області з позовом в інтересах держави в особі Вишгородської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вишгород Плаза» про розірвання укладеного між сторонами у справі 11.11.2016 за реєстровим № 1127 договору оренди земельної ділянки площею 0,3757 га, яка знаходиться за адресою: вул. Набережна, 6, м. Вишгород, Київська область, кадастровий номер 3221810100:01:257:6002, для будівництва та обслуговування об'єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування.
Позовні вимоги обґрунтовано порушенням відповідачем вимог чинного законодавства, а саме ст.ст. 96, 168 Земельного кодексу України та умов договору оренди земельної ділянки від 11.11.2016 № 1127, укладеного між сторонами у справі, позаяк відповідач використовує орендовану земельну ділянку з кадастровим номером 3221810100:01:257:6002 не за цільовим призначенням, без збереження властивостей ділянки, що має наслідком припинення права користування земельною ділянкою шляхом розірвання оскаржуваного договору оренди в судовому порядку.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 15.03.2021 у даній справі прийнято вказану позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати у порядку загального позовного провадження.
12.04.2021 на адресу Господарського суду Київської області від Заступника керівника Київської обласної прокуратури надійшла заява про забезпечення позову вх.. № 15/3-431вих-21, в якій заявник просить суд вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку з кадастровим номером 3221810100:01:257:6002 площею 0,3757 га, яка розташована по вул. Набережні, 6 у м. Вишгород Київської області, та заборони Товариству з обмеженою відповідальністю «Вишгород Плаза» чи будь-яким іншим фізичним чи юридичним особам проводити на земельній ділянці з кадастровим номером 3221810100:01:257:6002 площею 0,3757 га, яка розташована по вул. Набережні, 6 у м. Вишгород Київської області підготовчі та будівельні роботи.
Короткий зміст ухвали місцевого господарського суду
Ухвалою Господарського суду Київської області від 16.04.2021 у справі №911/492/21 відмовлено в задоволенні заяви Заступника керівника Київської обласної прокуратури про забезпечення позову від 12.04.2021 № 15/3-431вих-21 про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку з кадастровим номером 3221810100:01:257:6002 площею 0,3757 га, яка розташована по вул. Набережні, 6 у м. Вишгород Київської області та заборони Товариству з обмеженою відповідальністю "Вишгород Плаза" чи будь яким іншим фізичним чи юридичним особам проводити на земельній ділянці з кадастровим номером 3221810100:01:257:6002 площею 0,3757 га, яка розташована по вул. Набережній, 6 у м. Вишгород Київської області підготовчі та будівельні роботи.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що заявлений заявником захід забезпечення позову як накладення арешту на земельну ділянку, право оренди якої належить відповідачу на підставі чинного договору орендни земельної ділянки не є адекватним відносно вимоги, на забезпечення якої він вживається. Суд також зазначив, що заборона відповідачу чи іншим особам вчиняти будь-які дії щодо користування орендованою відповідачем земельною ділянкою, не тільки позбавляє орендаря на весь час вирішення спору використовувати орендовану земельну ділянку відповідно до умов договору, позаяк доказів використання не відповідно до умов договору на час вирішення заяви про забезпечення позову не встановлено, але й перешкоджатиме здійсненню відповідачем підприємницької діяльності.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги, письмових пояснень та узагальнення їх доводів
Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, Заступник керівника Київської обласної прокуратури звернувся до суду з апеляційною скаргою, просить суд оскаржувану ухвалу скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити заяву про забезпечення позову, мотивуючи свої вимоги тим, що оскаржувана ухвала прийнята з порушенням норм процесуального права та неправильним застосування норм матеріального права, наведені у ній висновки суду не ґрунтуються на матеріалах справи.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник посилається на те, що спірна земельна ділянка з кадастровим номером 3221810100:01:257:6002 використовуються не для потреб реконструкції та обслуговування існуючого майнового комплексу (згідно мети передбаченої договором оренди), а для будівництва нових об'єктів житлової забудови (багатоквартирного житлового будинку), тобто не за цільовим призначенням, що підтверджується доданими до матеріалів справи доказами.
На думку прокурора відсутність позовної вимоги про витребування земельної ділянки не означає, що така земельна ділянка не буде повернута орендодавцю - позивачу, у разі задоволення позову. Натомість подальша забудова орендованої земельної ділянки всупереч вимогам чинного законодавства України безумовно призводить до зміни якісних характеристик такої земельної ділянки.
Апелянта зазначає, що прокурором у достатній мірі належними та допустимими доказами підтверджено, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду (неможливість у подальшому використовувати земельну ділянку згідно з цільовим призначенням, визначеним органом місцевого самоврядування).
Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу та заперечень проти пояснень відповідача
У запереченнях на апеляційну скаргу, які надійшли до суд 01.06.2021, відповідач просить відмовити у її задоволенні, а ухвалу суду від 16.04.2021 залишити без змін. Відповідач зазначає, що у даному разі мала місце зміна виду використання земельної ділянки її користувачем в межах однієї категорії земель, а саме земель житлової та громадської забудови, а не використання відповідачем спірної земельної ділянки не за цільовим призначенням. Щодо будівництва в межах земельної ділянки з кадастровим номером 3221810100:01:257:6003, площею 0,0604 га відповідач вказує, на ній не проводяться будівельні роботи з будівництва багатофункціонального будинку, на такій земельній ділянці ведуться роботи з перенесення каналізації відповідно до проекту винесення існуючої мережі господарчо-побутової каналізації з-під «плями» забудови, право на проведення яких надано відповідачу згідно з ордером на розкриття, виданим позивачем у справі.
Обставини справи встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
У лютому 2021 року Заступник керівника Київської обласної прокуратури звернувся до Господарського суду Київської області з позовом в інтересах держави в особі Вишгородської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вишгород Плаза» про розірвання укладеного між сторонами у справі 11.11.2016 за реєстровим № 1127 договору оренди земельної ділянки площею 0,3757 га, яка знаходиться за адресою: вул. Набережна, 6, м. Вишгород, Київська область, кадастровий номер 3221810100:01:257:6002, для будівництва та обслуговування об'єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування.
Звертаючись із заявою про забезпечення позову, прокурор просить суд накласти арешт на земельну ділянку з кадастровим номером 3221810100:01:257:6002 площею 0,3757 га, яка розташована по вул. Набережній, 6 у м. Вишгород Київської області, та заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю «Вишгород Плаза» чи будь-яким іншим фізичним чи юридичним особам проводити на земельній ділянці з кадастровим номером 3221810100:01:257:6002 площею 0,3757 га, яка розташована по вул. Набережні, 6 у м. Вишгород Київської області, підготовчі та будівельні роботи.
Заява прокурора про забезпечення позову мотивована тим, що відповідач використовує орендовану земельну ділянку не для потреб реконструкції та обслуговування існуючого майнового комплексу - будівлі ресторану « Вишгород », а для будівництва нових об'єктів житлової забудови (багатоквартирного житлового будинку), будівельні роботи якого (багатоквартирного житлового будинку) розпочато, що надає право відповідачу здійснити державну реєстрацію права власності на об'єкт незавершеного будівництва, проведення на земельній ділянці будівельних робіт та подальшої реєстрації права власності на об'єкт завершеного будівництва. Таким чином, прокурор стверджує, що існує реальна загроза того, що земельна ділянка з кадастровим номером 3221810100:01:257:6002 площею 0,3757 га, яка розташована по вул. Набережні, 6 у м. Вишгород Київської області, яка знаходиться в комунальній власності територіальної громади м. Вишгород може бути незаконно забудована та при узаконенні збудованого об'єкту подальше її повернення до комунальної власності, експлуатація та розпорядження нею за цільовим призначенням буде неможливим, а відтак в разі задоволення позову, за відсутності своєчасних заходів його забезпечення неможливо буде повноцінно поновити порушене право територіальної громади у спірних правовідносинах.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Відповідно до статті 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити, передбачених статтею 137 цього Кодексу , заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити (аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18).
Згідно зі статтею 137 ГПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до частини 3 статті 137 Господарського процесуального кодексу України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову.
При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог, бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу (аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19).
Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання у майбутньому рішення суду, і тільки у разі необхідності, є засобом, що призначений гарантувати виконання майбутнього рішення господарського суду та реалізації кожним права на судовий захист. Безпідставне застосування таких заходів може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Якщо позивач звертається до суд з немайновою позовною вимогою, судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, то в даному випадку не має взагалі застосуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
В таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду (аналогічну правову позицію викладено у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18).
Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 17.12.2018 у справі №914/970/18).
Поряд з викладеним, вирішуючи питання про забезпечення позову та виходячи з приписів статей 13, 15, 74 ГПК України (змагальність сторін та пропорційність у господарському судочинстві, обов'язок доказування і подання доказів), господарський суд також має здійснити оцінку обґрунтованості доводів протилежної сторони щодо відсутності підстав та необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову з урахуванням зокрема того, чи порушує вжиття відповідних заходів забезпечення позову права цього учасника, а відповідно чи порушується при цьому баланс інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу та яким чином.
Як зазначено вище, прокурор звернувся до суду із немайновою позовною вимогою про розірвання договору оренди земельної ділянки, укладеного між сторонами у справі, судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, а відтак в даному випадку має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких прокурор звернувся, а не підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду (наведена правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18).
Водночас, прокурор просить суд вжити заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку та заборонити відповідачу чи будь яким іншим фізичним чи юридичним особам проводити на орендованій відповідачем земельній ділянці підготовчі та будівельні роботи.
Матеріалами справи підтверджено, що між позивачем (орендодавець) та відповідачем (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки від 11.11.2016, за умовами якого міська рада на підставі рішення Сімнадцятої чергової сесії VII скликання від 17.10.2016 Вишгородської міської ради Вишгородського району Київської області № 17/73 надала орендарю в строкове платне користування земельну ділянку для будівництва та обслуговування об'єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування, яка знаходиться в межах міста Вишгород Вишгородського району Київської області по вул. Набережна, 6.
Згідно інформаційної довідки від 14.01.2021 № 240374996 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, земельна ділянка з кадастровим номером 3221810100:01:257:6002 площею 0,3757, яка знаходиться за адресою: Київська обл., Вишгородський р., м. Вишгород, вул. Набережна, земельна ділянка 6, з цільовим призначенням: для будівництва та обслуговування об'єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування є комунальною власністю Вишгородської міської ради. Право оренди вказаної земельної ділянки зареєстровано за Товариством з обмеженою відповідальністю «Вишгород Плаза» строк на 49 років до 11.11.2065 з правом пролонгації.
Державною архітектурно-будівельною інспекцією України видано ТОВ «Вишгород Плаза» дозвіл від 19.09.2019 № ІУ 113192620262 на виконання будівельних робіт «Багатофункціональний будинок громадського, комерційного та житлового призначення по вул. Набережній, 6 у м. Вишгород, Київської області» (нове будівництво).
Як правильно вказав суд першої інстанції, у даній справі не заявлені вимоги щодо витребування відповідної земельної ділянки або визнання права на відповідну земельну ділянку, для забезпечення яких було б співмірним накладати на таку земельну ділянку комунальної власності Вишгородської міської ради, арешт, який би забезпечував виконання рішення у разі задоволення відповідних вимог. Крім того, прокурором не надано доказів вибуття такої земельної ділянки з комунальної власності Вишгородської міської ради, виключно якій належить право розпоряджатися земельною ділянкою, яка є предметом договору оренди, зокрема, її відчужувати, передавати в строкове платне користування тощо.
З огляду на зазначене, заявлений заявником захід забезпечення позову як накладення арешту на земельну ділянку, право оренди якої належить відповідачу на підставі чинного договору орендної земельної ділянки, не є адекватним відносно вимоги, на забезпечення якої він вживається.
Заявлений прокурором захід забезпечення позову як заборона Товариству з обмеженою відповідальністю «Вишгород Плаза» чи будь яким іншим фізичним чи юридичним особам проводити на земельній ділянці з кадастровим номером 3221810100:01:257:6002 площею 0,3757 га, яка розташована по вул. Набережні, 6 у м. Вишгород Київської області підготовчі та будівельні роботи не є адекватним вимогам, на забезпечення яких він вживається, оскільки заборона товариству чи іншим особам вчиняти будь-які дії щодо користування орендованою відповідачем земельною ділянкою, не тільки позбавляє орендаря на весь час вирішення спору використовувати орендовану земельну ділянку відповідно до умов договору, позаяк доказів використання не відповідно до умов договору на час вирішення заяви про забезпечення позову не встановлено, але й перешкоджатиме здійсненню відповідачем підприємницької діяльності, як юридичної особи, зокрема, з метою здійснення якої було укладено договір оренди земельної ділянки, який на даний час є чинним і презумпція правомірності якого у встановленому законом порядку не спростована.
Крім того, невжиття заходів до забезпечення позову у вигляді арешту земельної ділянки та встановлення заборони здійснювати будівництво ніяким чином не призведе до неможливості виконання рішення суду у даній справі у разі задоволення заявлених вимог про розірвання договору, враховуючи обраний прокурором спосіб захисту - розірвання договору оренди земельної ділянки.
Застосування заявлених прокурором заходів забезпечення позову не забезпечує збалансованість інтересів сторін та не є співмірними із заявленою позовною вимогою про розірвання договору оренди земельної ділянки. Застосування вказаних заходів порушить право відповідача на правомірне користування земельної ділянкою та свідчитиме про надання судом переваги позиції прокурора ще до моменту вирішення справи по суті.
З огляду на вищезазначене, оцінивши обґрунтованість доводів прокурора щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову, з урахуванням доведеності, розумності і співмірності його вимог стосовно забезпечення позову, наявності зв'язку між заявленими заходами забезпечення позову і предметом позовних вимог, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про відсутність достатніх підстав для задоволення заяви Заступника керівника Київської обласної прокуратури про забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку та заборони Товариству з обмеженою відповідальністю «Вишгород Плаза» чи будь яким іншим фізичним чи юридичним особам проводити на земельній ділянці з кадастровим номером 3221810100:01:257:6002 площею 0,3757 га, яка розташована по вул. Набережні, 6 у м. Вишгород Київської області, підготовчі та будівельні роботи.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Враховуючи встановлені обставини справи, доводи, викладені прокурором у заяві про забезпечення позову, є не доведеними, не підтверджуються належними, допустимими та достовірними доказами.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд погоджується із висновками місцевого суду як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятої ухвали наведено місцевим судом, підстав для її скасування не знаходить. Доводи апелянта по суті його скарги в межах заявлених вимог, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в ухвалі висновків.
Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку, що ухвала Господарського суду Київської області від 16.04.2021 у справі №911/492/21 обґрунтована, відповідає обставинам справи і чинному законодавству, а отже, підстав для її скасування не вбачається, у зв'язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 129, 255, 269, 270, 271, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -
Апеляційну скаргу Заступника керівника Київської обласної прокуратури на ухвалу Господарського суду Київської області від 16.04.2021 у справі №911/492/21 залишити без задоволення.
Ухвалу Господарського суду Київської області від 16.04.2021 у справі №911/492/21 залишити без змін.
Матеріали оскарження № 911/492/21 повернути до Господарського суду Київської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.
Повний текст складено: 24.06.2021.
Головуючий суддя А.І. Тищенко
Судді Ю.Б. Михальська
І.М. Скрипка