вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"17" червня 2021 р. Справа№ 910/4246/21
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Остапенка О.М.
суддів: Сотнікова С.В.
Копитової О.С.
за участю секретаря судового засідання: Добродзій Є.В.
представники сторін в судове засідання не з'явились
розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" на ухвалу господарського суду міста Києва від 08.04.2021 року
у справі № 910/4246/21 (суддя Пінчук В.І.)
за заявою Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк"
про видачу судового наказу в порядку наказного провадження
Ухвалою господарського суду міста Києва від 08.04.2021 року у справі у справі № 910/4246/21 відмовлено АТ КБ "Приватбанк" у видачі судового наказу в порядку наказного провадження про стягнення з ФОП Української Н.В. 38689,60 грн. заборгованості за кредитним договором б/н від 23.08.2019 року.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою місцевого господарського суду, АТ КБ "Приватбанк" звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду міста Києва від 08.04.2021 року у справі №910/4246/21, а справу повернути до суду першої інстанції для вирішення питання про видачу судового наказу.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.05.2021 року апеляційну скаргу АТ КБ "Приватбанк" передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Остапенко О.М., судді: Копитова О.С., Сотніков С.В.
Ухвалою суду від 31.05.2021 року вищевказаною колегією суддів відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою АТ КБ "Приватбанк" на ухвалу господарського суду міста Києва від 08.04.2021 року у справі №910/4246/21, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до розгляду на 17.06.2021 року за участю повноважних представників сторін.
Представники сторін в судове засідання 17.06.2021 року не з'явились, причини неявки суд не повідомили. Про час, дату та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Клопотань про відкладення розгляду справи не направляли.
Згідно ч. 12 ст. 270 ГПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
17.06.2021 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови Північного апеляційного господарського суду у даній справі.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга АТ КБ "Приватбанк" підлягає задоволенню, а ухвала господарського суду міста Києва від 08.04.2021 року у даній справі - скасуванню, з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, у березні 2021 року АТ КБ "Приватбанк" звернулося до господарського суду міста Києва із заявою про видачу судового наказу в порядку наказного провадження до ФОП Української Н.В. про стягнення заборгованості в сумі 38 689,60 грн.
Заявлені вимоги обґрунтовані тим, що в результаті порушення приписів чинного законодавства та укладеного між банком та ФОП Українська Н.В. договору від 23.08.2019 року, який за своєю суттю є договором приєднання до Умов та правил надання послуг "КУБ", у боржника виникла заборгованість за кредитом, за відсотками, нарахованими на прострочену заборгованість та за відсотками у вигляді щомісячної комісії за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором.
08.04.2021 року ухвалою господарського суду міста Києва відмовлено у видачі судового наказу в порядку наказного провадження про стягнення з ФОП Української Н.В. 38 689,60 грн. заборгованості за кредитним договором б/н від 23.08.2019 року.
Ухвала суду мотивована тим, що заявлені АТ КБ "Приватбанк" вимоги суперечать вимогам положень ч. 1 ст. 148 ГПК України, оскільки судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення безспірної грошової заборгованості.
В обґрунтування апеляційної скарги банк посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи та невідповідність висновків, викладених в ухвалі місцевого господарського суду обставинам справи, зазначаючи, що висновки суду суперечать вимогам ст. 148 ГПК України; нарахування відсотків, комісії та неустойки здійснюється за Умовами та правилами надання послуг "КУБ".
Як вбачається з матеріалів справи, 23.08.2019 року ФОП Українська Н.В. через систему інтернет-клієнт-банкінгу із використанням електронного цифрового підпису було підписано Анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання послуги "КУБ".
В Анкеті-заяві вказано, що Українська Н.В. підписанням цієї заяви приєднується до розділу 3.2.8. Умов та правил надання банківських послуг, які розміщені на офіційному веб-сайті АТ КБ "Приватбанк" і приймає на себе всі зобов'язання, зазначені в цих Умовах та укладає кредитний договір.
У п. 1.3 Анкети-заяви визначено, що строк кредиту: 12 місяців з моменту видачі коштів.
Погашення заборгованості здійснюється щомісяця рівними частинами до календарного числа місяця, в який було здійснено видачу коштів (п. 1.5. Анкети-заяви).
23.08.2019 року АТ КБ "Приватбанк" було перераховано на поточний рахунок ФОП Українська Н.В. кредитні кошти у розмірі 70 000,00 грн., що підтверджується відповідною випискою по рахунку.
У п. 3.2.8.3. Умов та правил надання послуги "КУБ" визначено, що надання кредитів у рамках послуги здійснюється на наступних умовах: Банк за наявності вільних грошових коштів зобов'язується надати Клієнту терміновий кредит в обмін на зобов'язання Клієнта щодо повернення кредиту, сплати відсотків, комісій та винагород. Відсоткова ставка за користування кредитом, розмір щомісячного платежу, їх кількість і дати їх здійснення вказуються в Заяві. Заява на приєднання до Послуги в системі Приват24 або у сервісі Папка24 або іншим шляхом підписується електронним підписом, є способом укладання кредитного договору в електронному вигляді.
Згідно з п. 3.2.8.3.1. Умов та правил надання послуги "КУБ" повернення кредиту здійснюється щомісяця шляхом забезпечення Клієнтом позитивного сальдо на його поточному рахунку в сумах і в дати щомісячних внесків, зазначених у Заяві. Для позичальників, що працюють у сегменті агро-бізнесу, може бути встановлений окремий порядок погашення, що передбачає погашення основного боргу тільки 6 останніх місяців користування кредитом. Банк здійснює договірне списання грошей з поточного рахунку Клієнта в строки і розмірах, передбачених умовами кредитного договору. Остаточний термін погашення заборгованості за кредитом є дата повернення кредиту.
За умовами п. п. 3.2.8.5.2. та 3.2.8.5.3. Умов та правил надання послуги "КУБ" Боржник взяв на себе зобов'язання оплатити проценти за користування кредитом у вигляді щомісячної комісії згідно з п. 3.2.8.3.2., а також, повернути кредит у терміни і в сумах, які встановлено в пунктах 3.2.8.3.1., 3.2.8.5.14., 3.2.8.6.2., а також, зазначені в Заяві, шляхом розміщення необхідних для планового погашення внеску коштів на своєму поточному рахунку.
Відповідно до п. 3.2.8.9. Умов та правил надання послуги "КУБ" за користування кредитом у період з дати списання коштів з позикового рахунку до дат погашення кредиту згідно з пунктами 3.2.8.1., 3.2.8.2., 3.2.8.3., 3.2.8.3.1. цього Договору Клієнт сплачує проценти у вигляді щомісячної комісії в розмірі, зазначеному в п. 3.2.8.3.2.
Положеннями п. 3.2.8.3.2. Умов та правил надання послуги "КУБ" передбачено, що за користування Послугою Клієнт сплачує щомісяця проценти за користування кредитом у вигляді щомісячної комісії в розмірі, що зазначені в пункті 1.4. Заяви, а саме: перші 6 місяців 1,8% в місяць від початкового розміру кредиту, починаючи з 7-го місяця - 1,6% від початкового розміру кредиту (в т.ч. при достроковому погашенні кредиту).
Пунктом 3.2.8.9.2. Умов та правил надання послуги "КУБ" передбачено, що сплата процентів за користування кредитом у вигляді щомісячної комісії, передбаченої пунктом 3.2.8.3.2. Умов, здійснюється в дати платежів, зазначені у Заяві, про що зазначено у п. 3.2.8.3.1 Умов.
У зв'язку з неповерненням вищезазначеної суми кредиту, процентів за користування кредитом та комісії за користування кредитом, банком було нараховано пеню за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором.
Вищезазначені нарахування та заборгованість за кредитом боржником в повному обсязі сплачені не були, що і стало підставою для звернення заявника з заявою про видачу судового наказу на стягнення заборгованості, за наслідками розгляду якої судом першої інстанції відмовлено заявнику у видачі наказу в порядку наказного провадження про стягнення з ФОП Української Н.В. 38689,60 грн. заборгованості за кредитним договором б/н від 23.08.2019 року.
Однак, судова колегія не погоджується з такими висновками місцевого господарського суду, виходячи з наступного.
Частиною 2 ст. 12 ГПК України визначено, що наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.
Наказне провадження є самостійним і спрощеним видом судового провадження у господарському судочинстві, у якому суддя в установлених законом випадках за заявою особи, якій належить право вимоги, без судового засідання і виклику стягувача та боржника на основі доданих до заяви документів видає судовий наказ, який є особливою формою судового рішення.
Наявність спору про право, яке є підставою для відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу, вирішується суддею у кожному конкретному випадку, виходячи із характеру та обґрунтованості заявленої матеріально-правової вимоги і документів доданих до заяви. Наявність спору можна встановити відсутністю документів, що підтверджують наявність суб'єктивного права у заявника; документів, що підтверджують порушення суб'єктивного права або документів, що підтверджують виникнення права вимоги. Крім того, мають враховуватися обставини, якщо із доданих документів вбачається, що боржник заперечує, не визнає або оспорює свій обов'язок перед заявником (кредитором).
Частиною 1, 2 ст. 147 ГПК України встановлено, що судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги.
Згідно зі ст. 148 ГПК України судовий наказ може бути видано тільки про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Особа має право звернутися до суду з вимогами, визначеними у частині першій цієї статті, в наказному або спрощеному позовному провадженні на свій вибір.
Статтею 150 ГПК України наведено вимоги щодо форми і змісту заяви про видачу судового наказу, згідно з якими заява про видачу судового наказу подається до суду у письмовій формі та підписується заявником. У заяві повинно бути зазначено: 1) найменування суду, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України заявника та боржника, реєстраційний номер облікової картки платника податків заявника та боржника (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта заявника та боржника (для фізичних осіб - громадян України), вказівку на статус фізичної особи - підприємця (для фізичних осіб - підприємців), а також офіційні електронні адреси та інші дані, якщо вони відомі заявнику, які ідентифікують боржника; 3) ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) представника заявника, якщо заява подається представником, його місце проживання; 4) вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються; 5) перелік доказів, якими заявник обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
До заяви про видачу судового наказу додаються: 1) документ, що підтверджує сплату судового збору; 2) документ, що підтверджує повноваження представника, - якщо заява підписана представником заявника; 3) копія договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред'явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості; 4) інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 152 ГПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо: 1) заяву подано з порушеннями вимог статті 150 цього Кодексу; 2) заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано; 3) заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам статті 148 цього Кодексу; 4) наявні обставини, зазначені у частині першій статті 175 цього Кодексу; 5) з моменту виникнення права вимоги пройшов строк, який перевищує позовну давність, встановлену законом для такої вимоги, або пройшов строк, встановлений законом для пред'явлення позову в суд за такою вимогою; 6) судом раніше виданий судовий наказ за тими самими вимогами, за якими заявник просить видати судовий наказ; 7) судом раніше відмовлено у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 36 цієї статті; 8) із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу; 9) заяву подано з порушенням правил підсудності.
Про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу.
Згідно з ч. 1 ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 ГПК України).
Частиною 1 ст. 91 ГПК України передбачено, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Положеннями ст.ст. 76-79 ГПК України встановлено вимоги щодо належності, допустимості, достатності та достовірності доказів. Так, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Згідно ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Як встановлено судом з наявних у справі матеріалів, пунктом 3.2.8.1. Умов та правил надання послуги "КУБ" визначено, що банк за наявності вільних грошових коштів зобов'язується надати Клієнту "Кредит КУБ" для фінансування поточної діяльності Клієнта, в обмін на зобов'язання Клієнта з повернення кредиту, сплати відсотків, комісії та ін. винагород в обумовлені цим Договором терміни. Кредитування Клієнта здійснюється і межах встановленого Банком ліміту кредитування, про який Банк повідомляє Клієнта через встановлені канали комунікацій. Істотні умови кредиту (сума кредиту, проценти за користування кредитом, розмір щомісячного платежу, порядок їх сплати) вказуються в Заяві про приєднання по Умов та правил надання банківських послуг (далі Заява), а також в системі Приват24.
Відповідно до пункту 3.2.8.3.1.3 Умов та правил надання послуги "КУБ" Клієнт доручає Банку щомісячно у строки, зазначені в Заяві, здійснювати договірне списання з його рахунків, відкритих у банку, на погашення заборгованості за послугою у кількості та розмірі, зазначеному в кредитному договорі. Остаточним терміном погашення заборгованості за кредитом є дата повернення кредиту.
Пунктом 3.2.8.3.3. Умов та правил надання послуги "КУБ" визначено, що при порушенні Клієнтом будь-якого грошового зобов'язання Клієнт сплачує Банку відсотки за користування кредитом у розмірі, встановленому у Заяві.
В Анкеті-заяві, підписаній ФОП Українська Н.В., у п. 1.6 визначено, що у випадку порушення строку погашення заборгованості за кредитом, що зазначений в п. 1.5 цієї Заяви, клієнт зобов'язаний додатково до процентів вказаних в п. 1.4., сплатити Банку проценти у розмірі 4% в місяць від суми простроченої заборгованості та неустойку в розмірі і згідно розділу 3.2.8.Умов та Правил надання банківських послуг.
У пункті 1.5. Заяви сторони узгодили порядок погашення заборгованості за кредитом, а також встановили, що невід'ємною частиною договору є графік погашення кредиту (додаток № 1).
Згідно з п. 3.2.8.9.2. Умов та правил надання послуги "КУБ" нарахування прострочених процентів здійснюється щодня, при цьому проценти розраховуються на непогашену частину кредиту за фактичну кількість днів користуванні кредитними ресурсами, виходячи з 360 днів у році. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування відсотків не враховується.
З матеріалів справи вбачається, що заявником надано докази видачі кредиту та наявності заборгованості.
Отже, станом на 25.02.2021 року (момент звернення з заявою про видачу судового наказу до суду першої інстанції) заборгованість боржника за договором становить 38 689,60 грн. та складається з: 35 000,02 грн. - заборгованість за кредитом; 746,66 - заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочену заборгованість згідно пунктів 3.2.8.3.3 та 3.2.8.9.1. Умов; 2 942,92 грн. - заборгованість за відсотками у вигляді щомісячної комісії, нарахованої згідно пунктів 3.2.8.3.2. та 3.2.8.9. Умов.
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Статтею 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Підписана боржником заява містить усі умови кредитування та істотні умови договору, тобто боржник добровільно та свідомо взяв на себе відповідні зобов'язання, однак належним чином їх не виконав взяті, заборгованість у повному обсязі не погасив.
В матеріалах справи наявні розрахунок заборгованості та виписка по рахункам Боржника, з яких вбачається не лише факт отримання боржником кредитних коштів, а й часткового погашення основної заборгованості за кредитом, заборгованості за процентами та комісією.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання.
Таким чином, заявником заявлено вимоги про стягнення грошових зобов'язань, що виникли внаслідок невиконання ним договору.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п. 3 ч.1 ст. 611 ЦК України).
Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Частина 2 статті 12 ГПК України передбачає, що в порядку наказного провадження здійснюється розгляд справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.
Отже, положення ЦК України щодо неустойки слід розуміти таким чином, що зміна розміру неустойки, передбаченої договором, є винятком із загального правила і можлива лише за наявності відповідної вимоги з боку боржника. Адже дійсний і неоспорений договір є актом волевиявлення сторін, що підтверджує їх згоду виконувати умови, які вони для себе передбачили.
Тому у випадку розгляду безспірної вимоги з договору, який містить умови про неустойку, коли неустойка належним чином обчислена, про що свідчать додані до заяви документи, суд не повинен відмовляти стягувачу у видачі судового наказу. Аналогічно слід вирішувати питання стосовно стягнення процентів та комісії.
Таким чином, як проценти за користування наданими кредитними коштами, так і комісія є платою за надану послугу, у зв'язку з чим висновки місцевого господарського суду щодо невідповідності заявлених до стягнення заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочену заборгованість, та за відсотками у вигляді щомісячної комісії за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором вимогам ст. 148 ГПК України є передчасними та такими, що зроблені без належної оцінки наданих заявником доказів.
Згідно ч. 2 ст. 12 ГПК України наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.
В даному випадку апеляційним судом не встановлено жодних обставин, які б свідчили про наявність спору між сторонами щодо грошової заборгованості, про стягнення якої банк просить видати судовий наказ.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана ухвала прийнята з порушенням норм законодавства, доводи апеляційної скарги знайшли своє відображення під час розгляду справі в суді апеляційної інстанції, з огляду на що наявні підстави для її задоволення та скасування ухвали суду від 08.04.2021 року у даній справі з направленням справи до суду першої інстанції для вирішення питання про видачу судового наказу.
Керуючись статтями 255, 269, 270, 271, 273, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" на ухвалу господарського суду міста Києва від 08.04.2021 року у справі №910/4246/21 задовольнити.
2. Ухвалу господарського суду міста Києва від 08.04.2021 року у справі №910/4246/21 скасувати.
3. Справу №910/4246/21 повернути до господарського суду міста Києва для вирішення питання про видачу судового наказу.
4. Копію постанови суду надіслати сторонам у справі.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Повний текст постанови підписано 22.06.2021 року.
Головуючий суддя О.М. Остапенко
Судді С.В. Сотніков
О.С. Копитова