вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"17" червня 2021 р. Справа№ 910/248/20
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Коробенка Г.П.
суддів: Козир Т.П.
Кравчука Г.А.
за участю секретаря судового засідання Огірко А.О.
за участю представника(-ів): згідно з протоколом судового засідання від 17.06.2021
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги військового прокурора Київського гарнізону та Зельдіча Марка Вікторовича
на рішення Господарського суду міста Києва від 16.11.2020
у справі №910/248/20 (суддя Демидов В.О.)
за позовом військового прокурора Київського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України
до 1) Київської міської ради
2) Товариства з обмеженою відповідальністю “Будінпроект”
3) Центрального територіального управління капітального будівництва
третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача-2: Товариство з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Житло-Капітал”
третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: ОСОБА_1
про визнання недійсними угоди та договору,
Військовий прокурор Київського гарнізону (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Міністерства оборони України (далі - позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Київської міської ради (далі - КМР/відповідач-1), Товариства з обмеженою відповідальністю “Будінпроект” (далі - ТзОВ “Будінпроект”/відповідач-2) та Центрального територіального управління капітального будівництва (далі - відповідач-3) про:
- визнання недійсною угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки від 12.04.2016, яка знаходиться за адресою: м. Київ, Шевченківський район, вул. Січових Стрільців, 59 (колишня Артема, 59), загальною площею 0,9645 га (кадастровий номер 8000000000:91:165:0018), укладеної між Київською міською радою та Центральним територіальним управлінням капітального будівництва;
- визнання недійсним з моменту укладання договору про будівництво житлового комплексу по вул. Січових Стрільців, 59 (колишня Артема, 59) та укладених до нього додаткових договорів між Центральним територіальним управлінням капітального будівництва і Товариством з обмеженою відповідальністю “Будінпроект”.
У відзиві на позов відповідач-1 проти позову заперечував, просив у задоволенні позовної заяви відмовити, посилаючись на те, що державні установи, які є структурними підрозділами та діють в інтересах (від імені) Міністерства оборони України звернулись до Київської міської ради із клопотанням про передачу земельної ділянки в оренду, внесення змін до договору оренди земельної ділянки, а в подальшому, із клопотанням про поновлення договору оренди земельної ділянки. За таких обставин, дії позивача щодо звернення до суду з цим позовом про визнання недійсними угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки та договору про будівництво житлового комплексу, мають суперечливий характер, що є підставою для відмови у задоволенні позову.
У відзиві на позов відповідач-2 проти позову заперечував, просив у задоволенні позовної заяви відмовити, посилаючись на те, що оспорювані договори, укладені у відповідності до вимог чинного законодавства і належних доказів на підтвердження їх недійсності позивачем не надано; рішення КМР від 15.07.2004 №419-24/1829 про укладення угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки є чинним, відповідно підстав для визнання цієї угоди недійсною немає. Також відповідач-2 зазначав про безпідставність доводів позивача про те, що договір про будівництво житлового комплексу укладений без згоди Міністерства оборони України, стверджуючи, що така згода була надана позивачем, що підтверджується матеріалами справи.
16.04.2020 до канцелярії місцевого господарського суду надійшла заява прокурора про доповнення позовних вимог, в якій військовий прокурор Київського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України просив суд:
- визнати незаконним та таким, що підлягає скасуванню договір земельної ділянки від 08.09.2005 за №91-6-00484, укладений між Київською міською радою та Центральним територіальним управлінням капітального будівництва Міністерства оборони України зі змінами, внесеними договором про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 26.12.2008 №91-6-00829, що визнаний укладеним за рішенням Господарського суду міста Києва від 17.06.2008 №23/176, а також визнати цей договір таким, що дія якого припинилась по закінченню строку цього договору, тобто 08.09.2010, після чого він втратив чинність;
- визнати протизаконною та недійсною угоду про поновлення договору оренди земельної ділянки від 12.04.2016, яка знаходиться за адресою: м. Київ, Шевченківський район, вул. Січових Стрільців, 59 (колишня Артема, 59), загальною площею 0,9645 га (кадастровий номер 8000000000:91:165:0018), укладену між Київською міською радою та Центральним територіальним управлінням капітального будівництва;
- визнати протизаконним і недійсним та скасувати рішення державного реєстратора приватного нотаріуса Кравченка Н.П. від 12.04.2016, реєстраційний номер 899657980000, про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно від 12.04.2016 за №29208361 на земельну ділянку площею 0,97 га за адресою м. Київ, Шевченківський район, вул. Січових Стрільців, 59 (колишня Артема, 59) за кадастровим номером 8000000000:91:165:0018, яким визначено власником Київську міську раду;
- визнати протизаконним та недійсним з моменту укладення договір від 01.10.2015 між Центральним територіальним управлінням капітального будівництва та Товариством з обмеженою відповідальністю “Будінпроект” про будівництво житлового комплексу по вул. Січових Стрільців, 59 (колишня Артема, 59) та укладені до нього додаткові договори від 20.12.2016 та 13.06.2017;
- визнати протизаконним і недійсним та скасувати рішення державного реєстратора приватного нотаріуса Верповської О.В. від 13.05.2016, індексний номер 29595148, яким зареєстровано іпотеку №14500250 на підставі договору іпотеки №1693 (іпотекодавець ТОВ “Будінпроект”, іпотекодержатель ТОВ “Фінансова компанія “Житло-Капітал”);
- визнати право власності на земельну ділянку площею 0,97 га за адресою: м. Київ, Шевченківський район, вул. Січових Стрільців, 59 (колишня Артема, 59) за кадастровим номером 8000000000:91:165:0018 за державою та передати в користування Міністерству оборони України;
- відповідачам усунути перешкоди у здійсненні права користування та розпорядження майном держави площею 0,97 га за адресою: вул. Січових Стрільців, 59 (колишня Артема, 59, м. Київ, за кадастровим номером 8000000000:91:165:0018.
Розглянувши подану заяву військового прокурора Київського гарнізону про доповнення позовних вимог, суд дійшов висновку, що вказана заява фактично спрямована одночасно на зміну предмета і підстав позову, що не допускається, внаслідок чого Господарський суд міста Києва ухвалою від 18.05.2020 відмовив у прийнятті заяви військового прокурора Київського гарнізону про доповнення позовних вимог.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.11.2020 у задоволенні позовних вимог військового прокурора Київського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України відмовлено повністю.
Суд дійшов висновку про обґрунтованість доводів військового прокурора Київського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, що при укладенні оспорюваної угоди відповідачем-1 порушено норми чинного на час її укладення земельного законодавства щодо пролонгації договору оренди земельної ділянки, оскільки матеріали справи не містять доказів, що відповідачем-1 після закінчення строку дії договору оренди земельної ділянки приймалось рішення про пролонгацію цього договору. Судом встановлено, що оспорюваний договір про будівництво житлового комплексу по вул. Січових Стрільців, 59 (колишня Артема, 59) укладено Центральним територіальним управлінням капітального будівництва з перевищенням наданих йому повноважень, оскільки стороною такого договору (замовником) має бути Міністерство оборони України. Водночас, незважаючи на висновок суду щодо обґрунтованості позовних вимог Військового прокурора Київського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України щодо визнання недійсними угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки від 12.04.2016 та договору про будівництво житлового комплексу по вул. Січових Стрільців, 59 (колишня Артема, 59) від 01.10.2015, судом відмовлено у задоволенні позову у зв'язку із пропуском прокурором строку позовної давності, про застосування наслідків пропуску якої заявлено відповідачем-1.
Не погодившись з рішенням суду, військовий прокурор Київського гарнізону звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 16.11.2020 у справі №910/248/20 скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
Підставою для скасування рішення суду скаржник зазначив неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, а також порушення судом норм процесуального та матеріального права. В апеляційній скарзі скаржником викладено обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, аналогічні тим, які викладено в позовній заяві. При цьому, скаржник вказує, що військовим прокурором Київського гарнізону пред'явлено позов в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, яке здійснює функції по управлінню майном, що є загальнодержавною власністю, в даному випадку землями оборони, про визнання недійсних договорів, предметами яких є будівництво житлового комплексу на землях оборони (тобто їх використання), які в свою чергу є обмежено оборотозданими у цивільному обороті, тому вказані вимоги мають речово-правовий характер негаторного позову. При цьому, означений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав титульного власника, які не пов'язані з позбавленням його володіння майном. Таким чином, використання земель оборони при укладенні спірних договорів з порушенням норм Земельного кодексу України треба розглядати як не пов'язане з позбавленням володіння порушення права власності держави. Отже, правовий титул власності на землі оборони, установлений законом, не втрачається внаслідок незаконних дій третіх осіб (в даному випадку укладення спірних договорів між відповідачами, які на даний час діють). Допоки зберігається правовий титул, зберігаються повноваження правової охорони та захисту права. Така правова позиція й обчислення позовної давності у «триваючих правопорушеннях» не викликала сумнівів у правової спільноти, коли йшлося лише про звичайне нерухоме майно. Отже, негаторний позов може бути пред'явлений упродовж всього часу тривання відповідного правопорушення». З огляду на викладене, прокурор стверджує, що строк позовної давності на спірні правовідносини не застосовується.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.01.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою військового прокурора Київського гарнізону на рішення Господарського суду міста Києва від 16.11.2020 у справі №910/248/20; призначено апеляційну скаргу до розгляду.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 16.11.2020 у справі №910/248/20 скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
Підставою для скасування рішення суду скаржник зазначив неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, а також порушення судом норм процесуального та матеріального права, зокрема, ч.1 ст.203, ст. 204, ч.2 ст.215, ст. 228 ЦК України. В апеляційній скарзі скаржником викладено обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, аналогічні тим, які викладено в позовній заяві. Також скаржник вказує, що угода від 12.04.2016, укладена між Київрадою та Центральним територіальним управлінням капітального будівництва про поновлення договору оренди, та договір про будівництво на орендованій земельній ділянці між Центральним територіальним управлінням капітального будівництва та Товариством з обмеженою відповідальністю “Будінпроект” від 01.10.2015 (з усіма додатковими договорами), і, відповідно, договір іпотеки майнових прав на об'єкт майбутнього будівництва, укладений між Центральним територіальним управлінням капітального будівництва та Товариством з обмеженою відповідальністю “Будінпроект”, є нікчемними правочинами, адже зазначені правочини не лише є завідомо незаконними, а й мають ознаки таких, що порушують публічний порядок управління і спрямовані на незаконне заволодіння майном держави, а також є такими, що не відповідають інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Третя особа стверджує, що позов у даній справі по суті є позовом власника (держави) в особі уповноваженою нею особи - Міністерства оборони України про усунення перешкод, не пов'язаних з правом володіння, у розпорядженні та користуванні даною земельною ділянкою, отже позов є негаторним і заявлений, в даному випадку, в єдиний можливий спосіб, який може застосувати до особи, що не є учасником відповідних договірних відносин (у відповідності до вимог Цивільного кодексу України та Земельного кодексу України) - визнання відповідних господарських договорів, які заважають користуванню земельною ділянкою та об'єктами, розташованими на ній, недійсними, а тому в даному випадку обмеження щодо строку позовної давності не застосовуються. При цьому скаржник вказує, що саме факт залучення Міністерства оборони України до кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42016101100000245 від 04.08.2020, як потерпілого, 14.09.2020 свідчить про визнання слідством порушення його прав, а отже дата визнання позивача у цій справі потерпілим, є важливою відправною точкою для визначення строку позовної давності. Також в апеляційній скарзі скаржник зазначав про неправомірну відмову судом першої інстанції у прийнятті заяви про доповнення позовних вимог, оскільки, на думку третьої особи, доповнення позовних вимог вимогою щодо усунути перешкоди у здійсненні права користування та розпорядження майном держави площею 0,97 га за адресою: вул. Січових Стрільців, 59 (колишня Артема, 59, м. Київ, за кадастровим номером 8000000000:91:165:0018, не можна трактувати як одночасну зміну підстав та предмету позову. Крім того, скаржник вказує, що судом безпідставно не залучено до участі у справі Кабінет Міністрів України, який є єдиним уповноваженим органом державної влади щодо прийняття рішень з питань передачі військового нерухомого майна, до якого відносяться і земельні ділянки (землі оборони), та ,зокрема, щодо прийняття рішення з питань передачі спірної земельної ділянки військового містечка №138 площею 0,97 га по вул.. Січовий Стрільців (Артема), 59 у м. Києві - Київській міській раді.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.02.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 16.11.2020 у справі №910/248/20; апеляційну скаргу призначено для спільного розгляду з апеляційною скаргою Військової прокуратури Київського гарнізону на рішення Господарського суду міста Києва від 16.11.2020 у справі №910/248/20.
У відзиві на апеляційну скаргу прокурора Київського гарнізону третя особа просить задовольнити апеляційну скаргу, рішення Господарського суду міста Києва від 16.11.2020 у справі №910/248/20 скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 відповідач-2 просить рішення суду залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення, посилаючись на те, що мотиви та підстави, зазначені в ній щодо скасування рішення суду є безпідставними та необґрунтованими, а рішення суду постановлено у відповідності до вимог чинного законодавства.
У відповіді на відзив Товариства з обмеженою відповідальністю “Будінпроект” на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , третьою особою фактично викладено доводи апеляційної скарги.
У поясненнях на відзив Товариства з обмеженою відповідальністю “Будінпроект” на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , керівником Київської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Центрального регіону викладено пояснення щодо представництва прокуратурою інтересів держави та фактично викладено доводи апеляційної скарги військового прокурора Київського гарнізону. Також у вказаних поясненнях зазначено про припинення діяльності військових прокуратур гарнізонів у зв'язку із утворенням спеціалізованих прокуратур у військовій та оборонній сфері (на правах окружних прокуратур), однією з яких є Київська спеціалізована прокуратура у військовій та оборонній сфері Центрального регіону, та визначення дня початку роботи окружних прокуратур - 15.03.2021 (відповідно до наказу Генерального прокурора від 17.12.2021 №40).
27.04.2021 через канцелярію суду від Міністерства оборони України надійшла заява про відмову від позову у справі №910/248/20, в якій позивач відмовляється від позовних вимог та просить суд прийняти відмову, відповідно до ст.ст. 44 - 46 ГПК України.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.05.2021 відмовлено у задоволенні заяви Міністерства оборони України про відмову від позову військового прокурора Київського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України у справі №910/248/20.
У додаткових поясненнях щодо певних питань предмету та підстав позову, які надійшли до суду апеляційної інстанції 17.06.2021, третьою особою викладено доводи щодо порушення прав третьої особи та мешканців оточуючих ділянку будівництва будинків, щодо порушення замовником будівництва чинного законодавства, щодо знищення військових об'єктів без належної компенсації на користь держави в особі Міністерства оборони України, до яких додано додаткові докази, які судом долучено до матеріалів справи.
В судове засідання апеляційної інстанції 17.06.2021 представники відповідача-3, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача-2 не з'явились, про поважність причин нез'явлення суд не повідомили, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до суду апеляційної інстанції не надходило.
Колегія суддів звертає увагу на те, що учасники у справі належним чином повідомлені про місце, дату і час судового розгляду, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення поштового відправлення сторонам, третім особам.
З огляду на викладене, а також враховуючи те, що явка представників учасників справи в судове засідання не була визнана обов'язковою, судочинство здійснюється, серед іншого, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими ним процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість здійснення розгляду апеляційної скарги у даній справі за відсутності представників відповідача-3, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача-2.
В судовому засіданні апеляційної інстанції представник прокуратури та Зельдіч М.В. підтримали апеляційні скарги, просили суд скарги задовольнити, рішення Господарського суду міста Києва від 16.11.2020 у справі №910/248/20 скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
В судовому засіданні апеляційної інстанції представники відповідачів заперечували проти апеляційних скарг, просили суд залишити скарги без задоволення, а оскаржуване рішення суду - без змін.
Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового акту, дійшов до висновку про те, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, а рішення суду першої інстанції - зміні чи скасуванню, виходячи з наступного.
30.05.2016 Господарський суд міста Києва рішенням у справі № 910/4268/16, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.10.2016 та постановою Вищого господарського суду України від 20.12.2016, відмовив у задоволенні позову першого заступника військового прокурора Центрального регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Київського квартирно-експлуатаційного управління до Київської міської ради, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Центральне територіальне управління про визнання недійсним рішення Київської міської ради від 15.07.2004 № 419-24/1829, яким припинено право користування Київського квартирно-експлуатаційного управління земельною ділянкою площею 0,96 га, як таке, що суперечить вимогам чинного законодавства.
Отже, в силу приписів ч. 4 ст. 75 ГПК України, встановлені судами обставини під час розгляду справи №910/4268/16 мають преюдиційне значення та не підлягають повторному доведенню.
Зокрема, під час розгляду справи №910/4268/16 судами встановлено наступне.
29.11.1948 Виконавчим комітетом Київської міської ради депутатів трудящих прийнято рішення №37 “О возобновлении отвода и установлении границ земельных участков Гарнизонной Квартирно-Эксплуатационной Части Киевского Военного Округа в Молотовском районе г. Киева”, яким поновлено відведення та встановлення меж земельних ділянок об'єктів адміністративного, житлового та господарського призначення Гарнізонної квартирно-експлуатаційної частини Київського воєнного округу в Молотовському районі міста Києва та передано в тимчасове користування Гарнізонної квартирно-експлуатаційної частини Київського воєнного округу в Молотовському районі міста Києва земельні ділянки без права подальшої забудови до освоєння їх відповідно до призначення, в тому числі, земельну ділянку військового містечка № 138 площею близько 0,7 га по вул. Артема, 59 у місті Києві.
18.07.1977 Виконавчим комітетом Київської міської ради депутатів трудящих згідно рішення № 1011/34 “Про відведення додаткової земельної ділянки військовій частині НОМЕР_1 під розширення території” постановлено:
- відвести військовій частині НОМЕР_1 в тимчасове користування додаткову земельну ділянку площею близько 0,08 га по вул. Артема, 59 в Шевченківському районі м. Києва під розширення території до забудови суміжної ділянки;
- земельну ділянку відвести за рахунок території міської забудови в садибі № 67 по вул. Артема;
- зобов'язати забудовника території, що відводиться та раніше закріпленої території, де розміщуються військова частина 32536, Київський обласний та Шевченківський районний військомати, а також будівельну організацію КВО-УНР-70 огородити типовою огорожею та благоустроїти її.
04.09.1992 Київською квартирно-експлуатаційною частиною району передано, а Військовою частиною 32536 прийнято на баланс казармений фонд, зокрема, земельну ділянку площею 0,97 га, займану військовим містечком № 138, про що було складено відповідний акт.
12.04.2002 Міністром оборони України видано наказ № 129 “Про заходи, пов'язані з оптимізацією структури квартирно-будівельного комплексу Збройних сил України”, яким затверджено положення про Центральне спеціалізоване будівельне управління (госпрозрахункове), відповідно до якого останнє було уповноважене здійснювати функції замовника будівництва у Збройних силах України.
Згідно п. 1 цього положення Центральне спеціалізоване будівельне управління (госпрозрахункове) - це державна госпрозрахункова установа, яка заснована на державній власності, підзвітна і підконтрольна Міністерству оборони України.
17.04.2002 згідно листа № 975/8к Центральне спеціалізоване будівельне управління Міністерства оборони України (військова частина НОМЕР_2 ) звернулося до Київського міського голови за погодженням місця розташування об'єкту будівництва житлових будинків для військовослужбовців на майданчику військового містечка 138 за адресою: м. Київ, вул. Артема, 59.
Відповідно до Директиви Міністерства оборони України від 17.07.2002 № Д-115/1/07 було анульовано умовне найменування Центрального спеціалізованого будівельного управління (Військова частина НОМЕР_2 ) та залишено назву Центральне спеціалізоване будівельне управління, а також анульовано умовне найменування Військова частина № 32536 та залишено назву Центральне спеціалізоване будівельне управління.
У 2004 році Комунальним підприємством “Київський міський центр земельного кадастру та приватизації земель” за дорученням першого заступника голови Київської міської державної адміністрації від 19.06.2003 № 18561 складено проект відведення земельної ділянки Центральному спеціалізованому будівельному управлінню для будівництва житлового комплексу для військовослужбовців з підземним паркінгом та з вбудованими приміщеннями для побутового обслуговування населення на вул. Артема, 59 у Шевченківському районі м. Києва.
У проекті відведення передбачалося, що Центральному спеціалізованому управлінню для будівництва житлового комплексу для військовослужбовців з підземним паркінгом та з вбудованими приміщенням для побутового обслуговування населення відводяться землі, загальною площею 0,96 га, що складаються з:
- 0,07 га земель, відведених Центральній квартирно-експлуатаційній частині під військову частину № 138 відповідно до рішення виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящих “О возобновлении отвода и установлении границ земельных участков Гарнизонной Квартирно-Эксплуатационной Части Киевского Военного Округа в Молотовском районе г. Киева” від 29.11.1948 № 37;
- 0,88 га земель, що відводилися відповідно до рішення Виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящих “Про відведення додаткової земельної ділянки військовій частині НОМЕР_1 під розширення території” № 1011/34;
- 0,01 га за рахунок міських земель, не наданих у власність чи користування.
15.07.2004 на 7-й сесії 24-го скликання Київською міською радою прийнято рішення №419-24/1829 “Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею”, яким вирішено наступне:
“ 1. Затвердити проект відведення земельної ділянки Центральному спеціалізованому будівельному управлінню для будівництва житлового комплексу для військовослужбовців з підземним паркінгом, дошкільним дитячим закладом та з вбудованими приміщеннями для побутового обслуговування населення на вул. Артема, 59 у Шевченківському районі м. Києва.
Передати Центральному спеціалізованому будівельному управлінню, за умови виконання п. 1.1 цього рішення, в короткострокову оренду на 5 років земельну ділянку для будівництва житлового комплексу для військовослужбовців з підземним паркінгом, дошкільним дитячим закладом та з вбудованими приміщеннями для побутового обслуговування населення на вул. Артема, 59 у Шевченківському районі м. Києва загальною площею 0,96 га, в тому числі:
- площею 0,88 га - за рахунок частини земель, відведених відповідно до рішення виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящих від 29.11.48 № 37 “О возобновлении отвода и установлении границ земельных участков Гарнизонной Квартирно-Эксплуатационной Части Киевского Военного Округа в Молотовском районе г. Киева”;
- площею 0,07 га - за рахунок земель, відведених відповідно до рішення виконавчого комітету Київської міської Ради депутатів трудящих від 18.07.77 N 1011/34 “Про відведення додаткової земельної ділянки військовій частині НОМЕР_1 під розширення території”;
- площею 0,01 га - за рахунок земель міської забудови.
Визнати такими, що втратили чинність, рішення виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящих від 29.11.48 № 37 “О возобновлении отвода и установлении границ земельных участков Гарнизонной Квартирно-Эксплуатационной Части Киевского Военного Округа в Молотовском районе г. Киева” та від 18.07.77 № 1011/34 “Про відведення додаткової земельної ділянки військовій частині НОМЕР_1 під розширення території”.
1.1. Центральному спеціалізованому будівельному управлінню:
1.1.1. Виконувати обов'язки землекористувача відповідно до вимог ст. 96 Земельного кодексу України.
1.1.2. У місячний термін замовити у Головному управлінні земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) документ, що посвідчує право користування земельною ділянкою.
1.1.3. Забезпечити вільний доступ для прокладання нових, реконструкції та експлуатації існуючих інженерних мереж та споруд, розміщених у межах земельної ділянки.
1.1.4. Питання відшкодування відновлюючої вартості зелених насаджень (акт обстеження зелених насаджень від 18.12.2003 № 402) та інші майново-правові питання вирішувати в установленому порядку.
1.1.5. Питання пайової участі вирішити відповідно до рішення Київради від 27.02.2003 № 271/431 “Про пайову участь (внески) інвесторів (забудовників) у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва”.
1.1.6. Передати Головному управлінню житлового забезпечення виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) 10 % загальної площі житлового комплексу (крім службової) на підставі п. 41 рішення Київської міської ради від 18.12.2003 № 267/1142 “Про бюджет міста Києва на 2004 рік”.
1.1.7. Виконати вимоги, викладені в листах Головного управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища від 28.11.2003 № 19-3430, головного державного санітарного лікаря м. Києва від 07.08.2003 № 5805, управління охорони навколишнього природного середовища від 28.08.2003 № 119/04-4-10/431, Головного управління охорони культурної спадщини та реставраційно-відновлювальних робіт від 22.09.2003 № 5482.
1.1.8. Проектом будівництва передбачити місця постійного зберігання автотранспорту (крім відкритих автостоянок) у кількості, не меншій за кількість квартир у цьому комплексі.
1.1.9. Проектом будівництва передбачити будівництво дитячого дошкільного закладу.
1.2. Попередити землекористувача, що право користування земельною ділянкою може бути припинено відповідно до ст. ст. 141, 143 Земельного кодексу України”.
06.09.2005 Київська міська рада, як орендодавець та Центральне спеціалізоване будівельне управління (госпрозрахункове), як орендар уклали нотаріально посвідчений договір оренди земельної ділянки, що розташована у м. Києві по вул. Артема, 59 в Шевченківському районі м. Києва, розміром 9 645 кв.м., строком на 5 років, визначивши її цільове призначення: для будівництва житлового комплексу для військовослужбовців з підземним паркінгом, дошкільним дитячим закладом та з вбудованими приміщеннями для побутового обслуговування населення.
Крім того, у зв'язку з дією наказу директора Департаменту будівництва Міністерства оборони України “Про часткове наділення функціями замовника будівництва та передачу об'єктів незавершеного будівництва” від 16.10.2006 № 51 та переходом від Центрального спеціалізованого будівельного управління (госпрозрахункового) до Центрального територіального управління капітального будівництва функцій замовника до договору оренди від 06.09.2005 були внесені зміни згідно з рішенням Господарського суду міста Києва від 17.06.2008 у справі № 23/176 внаслідок визнання укладеним договору про внесення змін.
Відповідно до п. 1.2 названого договору оренди від 06.09.2005 орендодавець, на підставі п. 1 рішення Київської міської ради від 15.07.2004 № 419-24/1829 “Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею” передає, а орендар приймає в оренду (строкове платне користування) об'єкт оренди.
Пунктом 11.7 договору оренди було передбачено можливість поновлення його дії після закінчення строку, на який його було укладено за умови належного виконання орендарем обов'язку зі збереження цільового призначення земельної ділянки та інших, встановлених договором обов'язків.
Судом, під час розгляду справи №910/4268/16, також встановлено, що пролонгація такого договору мала місце 12.04.2016 внаслідок укладення Київською міською радою та Центральним територіальним управлінням капітального будівництва нотаріально посвідченої угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки, якою було погоджено поновлення на п'ять років договору оренди земельної ділянки від 06.09.2005 та викладено його в новій редакції.
25.07.2006 видано наказ Міністра оборони України “Про створення Центрального територіального управління капітального будівництва та затвердження його положення” №453.
Відповідно до п. 1 положення про Центральне територіальне управління капітального будівництва управління є державною госпрозрахунковою установою Міністерства оборони України та призначене для забезпечення виконання завдань капітального будівництва житла для військовослужбовців і членів їхніх сімей, підпорядковане Департаменту будівництва Міністерства оборони України, виконує частину функцій замовника Міністерства оборони України на будівництво об'єктів житлово-комунального, соціального призначення, залучається до вирішення питань придбання житла.
16.10.2006 директором Департаменту будівництва Міністерства оборони України видано наказ № 51 “Про часткове наділення функціями замовника будівництва та передачу об'єктів незавершеного будівництва”, згідно якого Центральне спеціалізоване будівельне управління (госпрозрахункове) передало Центральному територіальному управлінню капітального будівництва частину функцій замовника на незавершене будівництво об'єкту “житловий будинок на 200 квартир по вулиці Артема, 59 у Шевченківському районі міста Києва”.
14.06.2007 до рішення Київської міської ради від 15.07.2004 № 419-24/1829 були внесені зміни в результаті прийняття ІV сесією V скликання Київської міської ради рішення “Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 15.07.2004 № 419-24/1829 “Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею” № 803/1464, а саме: в тексті рішення слова “Центральному спеціалізованому будівельному управлінню” було вирішено замінити словами “Центральному територіальному управлінню капітального будівництва”, слова “дошкільним дитячим закладом” було вирішено виключити. Крім того, вирішено Центральному територіальному управлінню капітального будівництва замовити в установленому порядку внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 08.09.2005 №91-6-00484, укладеного між Київською міською радою та Центральним спеціалізованим будівельним управлінням (госпрозрахунковим).
Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.09.2012 у справі № 5011-51/5456-2012, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.11.2012 визнано недійсним пункт 1 рішення Київської міської ради від 15.07.2004 № 419-24/1829 в частині визнання таким, що втратило чинність рішення виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящих від 29.11.1948 № 37 “Про поновлення відведення та встановлення меж земельних ділянок призначення Гарнізонної квартирно-експлуатаційної частини Київського воєнного округу в Молотовському районі міста Києва”.
Мотивами задоволення позовних вимог стали висновки суду про прийняття рішення від 15.07.2004 № 419-24/1829 з порушенням норм чинного законодавства та з перевищенням компетенції через відсутність доказів зміни цільового призначення земельної ділянки по вул. Артема, 59 у м. Києві із земель оборони, до яких вона належала згідно з рішенням виконавчого комітету Київської міської ради трудящих від 29.11.1948 № 37 на землі житлової забудови, а також, зважаючи на відсутність у Київської міської ради як органу місцевого самоврядування повноважень визнання нечинними (такими, що втратили чинність) власних актів і через відсутність жодного обґрунтування підстав для визнання таким, що втратило чинність рішення від 29.11.1948 № 37.
Отже, Господарський суд міста Києва за результатами розгляду справи №910/4268/16 дійшов висновку про те, що рішення Київської міської ради від 15.07.2004 № 419-24/1829 “Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею” (у частині, яка є чинною після ухвалення рішення у справі № 5011-51/5456-2012) було прийнято з порушенням норм чинного законодавства України та з перевищенням компетенції, визначеної законодавчими нормами. Слід зауважити, що такий висновок стосується усього рішення, адже підпункти 1.1, 1.2 спрямовані на виконання положень абз. 1, 2, 3 п. 1 цього ж рішення.
Разом з тим, незважаючи на висновок суду щодо обґрунтованості позовних вимог в частині визнання недійсним рішення Київської міської ради від 15.07.2004 № 419/24/1829 (за вирахуванням частини, в якій воно вже було визнане недійсним згідно рішення Господарського суду міста Києва від 05.09.2012 у справі № 5011-51/5456-2012 та частини, що стосується земельної ділянки площею 0,01 га), суд відмовив у задоволенні позову у справі № 910/4268/16 у зв'язку з пропуском прокурором строку позовної давності, про застосування наслідків пропуску якої було заявлено Київською міською радою та Центральним територіальним управлінням капітального будівництва.
Вищий господарський суд України, переглядаючи справу №910/4268/16 у касаційному порядку, дійшов аналогічних висновків.
В подальшому, 01.10.2015 між Державною організацією (установою, закладом) Центрального територіального капітального будівництва та Товариством з обмеженою відповідальністю “Будінпроект” укладено договір про будівництво житлового комплексу по вул. Артема, 59 у Шевченківському районі міста Києва.
Відповідно до п. 2.1. договору відповідач-2 та відповідач-3 зобов'язались збудувати об'єкт згідно з проектно-кошторисною документацією за адресою: м. Київ, Шевченківський район, по вул. Артема, 59.
Згідно п. 3.1. договору об'єктом забудови є земельна ділянка за адресою: м. Київ, Шевченківський район, по вул. Артема, 59, площею 0,9654 га (кадастровий номер 8 000 000 000:91:165:0018).
У відповідності до п. 7.1. договору сторони домовились, що за виконання частини функцій замовника, відповідач-3, після введення об'єкту в експлуатацію, отримує у власність наступні об'єкти нерухомого майна, із них:
7.1.1. Міністерство оборони України після введення об'єкту в експлуатацію отримує у власність 25 однокімнатних та 25 двокімнатних окремих квартир. Відповідач-2 має право передати належні Міністерству оборони України квадратні метри в об'єкті будівництва або в інших об'єктах нерухомого майна міста Києва.
Квартири, що підлягають передачі Міністерству оборони України повинні відповідати санітарним нормам щодо житлових приміщень, опоряджувальні роботи виконані в повному обсязі у відповідності до вимог ДСТУ, житло повинно бути готове під заселення. Відповідач-2 здійснює фінансування витрат по оформленню права власності на вищезазначені квартири за державою в особі Міністерства оборони України.
7.1.2. Київське ККЄУ (Обласний військкомат) для передислокації з об'єкту забудови після введення об'єктів в експлуатацію отримує у власність частину об'єктів у вигляді вбудованих приміщень у розмірі, визначеному технічним завданням, письмово погодженим сторонами, але в будь-якому випадку, не більше 900 квадратних метрів.
7.1.3. Відповідач-3 після введення об'єкту в експлуатацію отримує у власність 120 квадратних метрів нежитлових приміщень. Відповідач-2 має право передати належні відповідачу-3 квадратні метри в об'єкті будівництва або в інших об'єктах нерухомого майна міста Києва.
У п. 7.2. сторони домовились, що за виконання частини функцій замовника, відповідач-2 отримує майнові права, а після закінчення будівництва об'єкта, право власності на частину об'єкту будівництва, за виключенням належної відповідачу-3, відповідно до п. 7.1. частки.
У відповідності до п. 7.3. договору сторони погодили, що відповідач-2, за письмовою заявою відповідач-3 може компенсувати грошовими коштами належну йому, згідно п. 7.1. частку або частину частки, визначену актом розподілу площ.
20.12.2016 між відповідачем-3 та відповідачем-2 підписано додатковий договір до договору про будівництво житлового комплексу по вул. Артема, 59 у Шевченківському районі міста Києва від 01.10.2015, за яким сторони дійшли згоди внести зміни до п. 7.1.1. статті 7 договору та викласти його в наступній редакції: Міністерство оборони України після введення об'єкту в експлуатацію отримує у власність 25 однокімнатних та 25 двокімнатних окремих квартир.
Відповідач-2 має право частково або повністю виконати взяті на себе зобов'язання з передачі квартир Міністерству оборони України, шляхом передачі квартир в інших новобудовах міста Києва загальною площею, що дорівнює загальній площі квартир, які Міністерство оборони України мало б право отримати в об'єкті відповідно до акту розподілу площ (приміщень) об'єкта від 26.04.2016.
12.04.2016 між Київською міською радою (далі - орендодавець) та Центральним територіальним управлінням капітального будівництва (далі - орендар) укладено угоду про поновлення договору оренди земельної ділянки, відповідно до якої поновлено на 5 років договір оренди земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щербаковим В.З. 06.09.2005, за реєстровим № 637 та зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 08.09.2005 за № 91-6-00484, зі змінами внесеними договором про внесення змін до договору оренди земельної ділянки, визнаного укладеним за рішенням Господарського суду міста Києва від 17.06.2008 №23/176, зареєстрованим Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 26.12.2008 за № 91-6-00829.
Предметом позову у даній справі є визнання недійсною угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки від 12.04.2016, яка знаходиться за адресою: м. Київ, Шевченківський район, вул. Січових Стрільців, 59 (колишня Артема, 59), загальною площею 0,9645 га (кадастровий номер 8000000000:91:165:0018), укладеної між Київською міською радою та Центральним територіальним управлінням капітального будівництва; визнання недійсним з моменту укладання договору про будівництво житлового комплексу по вул. Січових Стрільців, 59 (колишня Артема, 59) та укладених до нього додаткових договорів між Центральним територіальним управлінням капітального будівництва та Товариством з обмеженою відповідальністю “Будінпроект”.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що угода про поновлення договору оренди земельної ділянки від 12.04.2016, укладена з порушенням норм чинного законодавства, оскільки укладена більш ніж через п'ять років після того, як договір оренди припинив свою дію; договір про будівництво житлового комплексу по вул. Артема, 59 у Шевченківському районі міста Києва від 01.10.2015, укладений між Державною організацією (установою, закладом) Центрального територіального капітального будівництва та ТОВ “Будінпроект” також підлягає визнанню недійсним, оскільки укладений відповідачем-3 з перевищенням наданих йому повноважень.
За змістом статей 15 і 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до частини другої статті 16 цього Кодексу способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов'язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього кодексу.
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Згідно статей 215 та 216 ЦК України суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.
Недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб'єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.
Отже, до спірних правовідносин підлягає застосуванню законодавство, чинне на момент укладення спірних договорів.
Колегією суддів встановлено, що 15.07.2004 на 7-й сесії 24-го скликання Київською міською радою прийнято рішення № 419-24/1829 “Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею”, яким було вирішено, в тому числі: передати Центральному спеціалізованому будівельному управлінню, за умови виконання п. 1.1 цього рішення, в короткострокову оренду на 5 років земельну ділянку для будівництва житлового комплексу для військовослужбовців з підземним паркінгом, дошкільним дитячим закладом та з вбудованими приміщеннями для побутового обслуговування населення на вул. Артема, 59 у Шевченківському районі м. Києва загальною площею 0,96 га, в тому числі:
- площею 0,88 га - за рахунок частини земель, відведених відповідно до рішення виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящих від 29.11.48 № 37 “О возобновлении отвода и установлении границ земельных участков Гарнизонной Квартирно-Эксплуатационной Части Киевского Военного Округа в Молотовском районе г. Киева”;
- площею 0,07 га - за рахунок земель, відведених відповідно до рішення виконавчого комітету Київської міської Ради депутатів трудящих від 18.07.77 N 1011/34 “Про відведення додаткової земельної ділянки військовій частині НОМЕР_1 під розширення території”;
- площею 0,01 га - за рахунок земель міської забудови.
При цьому, Вищим господарським судом України, при розгляді справи №910/4268/16, було встановлено, що об'єднання кількох земельних ділянок, які було відведено для потреб оборони та фактичної зміни цільового призначення новоутвореної земельної ділянки свідчать про прийняття Київською міською радою рішення “Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею” від 15.07.2004 №419-24/1829, окрім частини щодо втрати чинності рішення виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящих від 29.11.1948 № 37 “Про відновлення відводу і встановлення меж земельних ділянок Гарнізонної квартирно-експлуатаційної частини Київського військового округу в Молотовському районі м. Києва” з перевищенням наданих їй законом повноважень та без дотримання встановленого чинним на час прийняття оскаржуваного рішення порядку зміни цільового призначення земельних ділянок. Згаданим рішенням також порушено права позивачів у справі, яких безпідставно позбавлено права розпоряджатися спірною земельною ділянкою на власний розсуд, адже зміна цільового призначення земельної ділянки відбувається за ініціативою власника (землекористувача).
В постанові суду касаційної інстанції у справі № 910/4268/16 також зазначено, що надання Центральному територіальному управлінню капітального будівництва в користування на правах оренди земельної ділянки площею 0,01 га за спірним рішенням відповідача відповідає повноваженням та компетенції Київської міської ради, адже така частина землі була відведена за рахунок міської забудови.
Отже, як вірно зазначив суд першої інстанції, в судовому порядку неодноразово встановлено факт перевищення Київською міською радою своїх повноважень щодо порядку зміни цільового призначення земельних ділянок площею 0,88 га та площею 0,07 га, які увійшли до складу об'єднаної земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:91:165:0018.
Разом з тим, судами відмовлено першому заступнику військового прокурора Центрального регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України Київського квартирно-експлуатаційного управління до Київської міської ради про визнання недійсним рішення Київської міської ради від 15.07.2004 № 419-24/1829, яким припинено право користування Київського квартирно-експлуатаційного управління земельною ділянкою площею 0,96 га з підстав пропуску строку позовної давності.
За таких обставин, рішення Київської міської ради “Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею” від 15.07.2004 № 419-24/1829 залишилось чинним.
Як вбачається з матеріалів справи, 06.09.2005 Київська міська рада, як орендодавець, та Центральне спеціалізоване будівельне управління (госпрозрахункове) (пізніше перейменоване у Центральне територіальне управління капітального будівництва), як орендар, уклали нотаріально посвідчений договір оренди земельної ділянки, що розташована у м. Києві по вул. Артема, 59 в Шевченківському районі м. Києва, розміром 9 645 кв.м., визначивши її цільове призначення: для будівництва житлового комплексу для військовослужбовців з підземним паркінгом, дошкільним дитячим закладом та з вбудованими приміщеннями для побутового обслуговування населення строком на 5 (п'ять) років.
Так, відповідно до п. 1.2 названого договору оренди від 06.09.2005 орендодавець, на підставі п. 1 рішення Київської міської ради від 15.07.2004 № 419-24/1829 “Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею” передає, а орендар приймає в оренду (строкове платне користування) об'єкт оренди.
Водночас, пунктом 11.7 договору оренди було передбачено можливість поновлення його дії після закінчення строку, на який його було укладено за умови належного виконання орендарем обов'язку зі збереження цільового призначення земельної ділянки та інших, встановлених договором обов'язків.
Отже, договір оренди від 06.09.2005 земельної ділянки, що розташована у м. Києві по вул. Артема, 59 в Шевченківському районі м. Києва, розміром 9 645 кв.м. припинив свою дію 07.09.2010.
Разом з тим, угоду про поновлення договору оренди земельної ділянки, відповідно до якої поновлено на 5 років договір оренди земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щербаковим В.З. 06.09.2005, за реєстровим № 637, укладено лише 12.04.2016, тобто більше ніж через 5 (п'ять) років після припинення його дії.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України “Про оренду землі” орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.
Згідно ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.
Частиною 2 ст. 16 Закону України “Про оренду землі” встановлено, що укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.
Статтею 33 Закону України “Про оренду землі” (в редакції, чинній станом на 07.09.2010) встановлено, що після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки відповідно до умов договору, має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору.
У разі поновлення договору оренди землі на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін.
У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, то за відсутності письмових заперечень орендодавця протягом одного місяця після закінчення строку договору він підлягає поновленню на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Письмове заперечення здійснюється листом-повідомленням.
При цьому, колегія суддів враховує, що до спірних правовідносин має застосовуватися саме та редакція закону, яка була чинною на дату, з якої виникло переважне право на поновлення договору оренди земельної ділянки. Якщо відповідні правовідносини виникли між сторонами до внесення змін Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності" (набрав чинності з 12.03.2011) до статті 33 Закону України "Про оренду землі", слід брати до уваги, що попередня редакція зазначеної статті Закону України "Про оренду землі" не передбачала автоматичного поновлення договорів оренди землі. Реалізація переважного права на поновлення договору оренди земельної ділянки державної або комунальної власності пов'язувалася з наявністю відповідного рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.
Крім того, виходячи з системного аналізу зазначених норм та враховуючи, що згідно ч. 4 ст. 202, ст. 627 Цивільного кодексу України двостороннім правочином є погоджена дія двох сторін, які є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, слід дійти висновку, що необхідною передумовою як укладення договору, так і його поновлення на новий строк, щодо оренди земельної ділянки, яка перебуває у державній або комунальній власності, є наявність рішення відповідного органу про надання земельної ділянки, тобто, його волевиявлення.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованими доводи військового прокурора Київського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, що при укладенні оспорюваної угоди відповідачем-1 порушено норми чинного на час її укладення земельного законодавства щодо пролонгації договору оренди земельної ділянки, оскільки матеріали справи не містять доказів, що відповідачем-1 після закінчення строку дії договору оренди земельної ділянки приймалось рішення про пролонгацію цього договору.
Стосовно вимоги військового прокурора Київського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України про визнання недійсним з моменту укладання договору від 01.10.2015 про будівництво житлового комплексу по вул. Січових Стрільців, 59 (колишня Артема, 59) та укладених до нього додаткових договорів між Центральним територіальним управлінням капітального будівництва та Товариством з обмеженою відповідальністю “Будінпроект”, колегією суддів встановлено наступне.
Як зазначено вище, у судовому порядку неодноразово встановлено факт перевищення Київською міською радою своїх повноважень щодо порядку зміни цільового призначення земельних ділянок площею 0,88 га та площею 0,07 га, які увійшли до складу об'єднаної земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:91:165:0018.
Так, за змістом статей 13, 19 Конституції України від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 5 статті 116 Конституції України наділено Кабінет Міністрів України повноваженням здійснювати управління державною власністю відповідно до закону.
Статтею 1 Закону України “Про управління об'єктами державної власності” визначено поняття управління об'єктами державної власності, згідно з якою це - здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб'єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об'єктів, пов'язаних з володінням, користуванням і розпорядженням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.
Відповідно до статті 1 Земельного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.
Статтею 3 Земельного кодексу України визначено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Пунктом “б” частини третьої статті 84 Земельного кодексу України встановлено, що до земель державної власності, які не можуть передаватись у комунальну власність, належать землі оборони, крім земельних ділянок під об'єктами соціально-культурного, виробничого та житлового призначення.
Відповідно абзацу 3 частини 5 статті 20 Земельного кодексу України, земельні ділянки, що належать до земель оборони, використовуються виключно згідно із Законом України від 27 листопада 2003 року № 1345-IV “Про використання земель оборони”.
За приписами статті 13 Земельного кодексу України, статті 1 Закону України “Про правовий режим майна у Збройних Силах України”, статей 9 та ст. 14 Закону України “Про Збройні Сили України” землі, закріплені за військовими частинами та установами Збройних Сил України, є державною власністю та належать їм на праві оперативного управління, а вирішення питань щодо порядку надання Збройним Силам України в управління об'єктів державної власності, в тому числі земельних ділянок, відноситься до повноважень Кабінету Міністрів України.
Згідно із статтями 1, 2 Закону України “Про використання земель оборони” землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин установ, закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України (військові частини); військовим частинам для виконання покладених на них функцій та завдань земельні ділянки надаються в постійне користування відповідно до вимог Земельного кодексу України.
А статтею 13 Земельного кодексу України передбачено, що до повноважень Кабінету Міністрів України в галузі земельних відносин належить, в тому числі, розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.
У відповідності до ч. 1 ст. 2 Закону України “Про правовий режим майна у Збройних силах України” вирішення питань щодо забезпечення Збройних Сил України військовим майном, а також визначення порядку вилучення і передачі його до сфери управління центральних або місцевих органів виконавчої влади, інших органів, уповноважених управляти державним майном, самоврядним установам і організаціям та у комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст або у їх спільну власність (за згодою відповідних органів місцевого самоврядування з дотриманням вимог Закону України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності") належить до компетенції Кабінету Міністрів України з урахуванням того, що озброєння та бойова техніка можуть передаватися лише до військових формувань, існування яких передбачено законом, а військова зброя та боєприпаси до неї також Державній спеціальній службі транспорту.
В частині 2 ст. 2 Закону України “Про правовий режим майна у Збройних силах України” зазначено, що Міністерство оборони України як центральний орган управління Збройних Сил України здійснює відповідно до закону управління військовим майном, у тому числі закріплює військове майно за військовими частинами (у разі їх формування, переформування), приймає рішення щодо перерозподілу цього майна між військовими частинами Збройних Сил України, в тому числі у разі їх розформування.
Частиною 2 ст. 4 Закону України “Про використання земель оборони” зазначено, що землі оборони можуть використовуватися для будівництва об'єктів соціально-культурного призначення, житла для військовослужбовців та членів їхніх сімей, а також соціального та доступного житла без зміни їх цільового призначення.
Так, з метою забезпечення виконання ч. 21 ст. 4 Закону України “Про використання земель оборони” та ст. 12 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, постановою Кабінету Міністрів України від 06.07.2011 № 715 затверджено “Порядок організації будівництва житла для військовослужбовців та членів їх сімей на земельних ділянках, що належать до земель оборони”.
Відповідно до п. 3 Порядку організації будівництва житла для військовослужбовців та членів їх сімей на земельних ділянках, що належать до земель оборони, будівництво житла здійснюється на конкурсних засадах. Замовником будівництва житла та організатором конкурсу є Міноборони, інший центральний орган виконавчої влади, що здійснює керівництво військовим формуванням, СБУ, Служба зовнішньої розвідки, Управління державної охорони та Держспецтрансслужба.
Отже, з наведених положень вбачається, що земельна ділянка, до складу якої входили земельна ділянка площею 0,88 га, відведена відповідно до рішення Виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящих “Про відведення додаткової земельної ділянки військовій частині НОМЕР_1 під розширення території” № 1011/34 та земельна ділянка, площею 0,07 га, відведена Центральній квартирно-експлуатаційній частині під військову частину № 138 відповідно до рішення виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящих “О возобновлении отвода и установлении границ земельных участков Гарнизонной Квартирно-Эксплуатационной Части Киевского Военного Округа в Молотовском районе г. Киева” від 29.11.1948 № 37, належать до земель державної власності, розпорядження якими здійснює Кабінет Міністрів України. При цьому, такі земельні ділянки передаються Міністерству оборони України в управління на праві оперативного управління. Будівництво житла здійснюється на конкурсних засадах, при цьому замовником будівництва житла є Міністерство оборони України.
Водночас, як вбачається з матеріалів справи, оспорюваний договір про будівництво житлового комплексу по вул. Січових Стрільців, 59 (колишня Артема, 59) укладено Центральним територіальним управлінням капітального будівництва з перевищенням наданих йому повноважень, оскільки стороною такого договору (замовником) має бути Міністерство оборони України.
За вказаних обставин, колегія суддів вважає, що цей договір укладено між Центральним територіальним управлінням капітального будівництва та ТОВ “Будінпроект” з порушенням наведених вище норм законодавства.
Суд апеляційної інстанції не надає оцінку доводам третьої особи, викладеним в апеляційній скарзі, щодо нікчемності оспорюваних правочинів з посиланням на те, що договори мають ознаки таких, що порушують публічний порядок управління і спрямовані на незаконне заволодіння майном держави, а також є такими, що не відповідають інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, оскільки перевірка доводів нікчемності правочину та, відповідно, підтвердження чи спростовання даних обставин, не здійснювалось під час розгляду даної справи місцевим господарським; жодна із сторін правочинів чи інша заінтересована особа не зазначала про їх нікчемність в суді першої інстанції, що виключає перевірку доводів нікчемності правочинів на стадії перегляду рішення суду в суді апеляційної інстанції.
Незважаючи на висновок суду щодо обґрунтованості позовних вимог військового прокурора Київського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України щодо визнання недійсними угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки від 12.04.2016 та договору про будівництво житлового комплексу по вул. Січових Стрільців, 59 (колишня Артема, 59) від 01.10.2015, позов не підлягає задоволенню у зв'язку із пропуском прокурором строку позовної давності, про застосування наслідків пропуску якої заявлено відповідачем-1.
Згідно зі ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до ст.ст. 257, 258 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, проте, для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.
Частиною 4 ст. 267 Цивільного кодексу України визначено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Як вірно зазначив суд першої інстанції, прокурору та позивачу було відомо про укладання спірної угоди про поновлення договору оренди з моменту набрання чинності рішення Господарського суду міста Києва у справі №910/4268/16 за позовом першого заступника військового прокурора Центрального регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, оскільки у вищевказаній справі судами встановлено, що між відповідачем-1 та відповідачем-3 укладено договір оренди земельної ділянки 06.09.2005, строком на 5 років, проте в подальшому пролонгація такого договору мала місце 12.04.2016, а тому суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованим початком перебіг строку позовної давності за вимогами у справі №910/248/20 саме з 04.10.2016 (дата набрання чинності рішення Господарського суду міста Києва у справі №910/4268/16), відповідно перебіг строку позовної давності закінчився 04.10.2019.
При цьому, колегією суддів встановлено, що військовий прокурор Київського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України звернувся до суду з позовом у справі №910/248/20 лише 03.01.2020, тобто поза межами строку позовної давності.
Крім того, договір про будівництво житлового комплексу по вул. Січових Стрільців, 59 (колишня Артема, 59) укладений 01.10.2015, проте військовий прокурор Київського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України звернувся до суду з цим позовом лише 03.01.2020, тобто також з пропуском строку позовної давності, при цьому прокурором суду не надано жодних пояснень на заяву Київської міської ради про застосування строку позовної давності.
Посилання прокурора в суді апеляційної інстанції про необізнаність із такою заявою є безпідставними, оскільки до відзиву на позов, в якому відповідачем-1 заявлено про застосування строку позовної давності, додано опис вкладення у поштове відправлення №0104405040069, що підтверджує надіслання відзиву на адресу Військової прокуратури Київського гарнізону (а.с. 384 т. 2).
При цьому, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що з моменту надходження відзиву на позов до суду першої інстанції (29.07.2020) та винесення судом оскаржуваного рішення (16.11.2020) пройшло майже 4 місяці, тобто протягом всього цього часу прокурор не позбавлений був права ознайомитися з матеріалами справи та надати відповідні пояснення, зокрема, щодо заяви відповідача-1 про застосування строку позовної давності.
З огляду на викладене, з урахуванням предмету позову, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про відмову у задоволенні позову військового прокурора Київського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до Київської міської ради, Товариства з обмеженою відповідальністю “Будінпроект” та Центрального територіального управління капітального будівництва про визнання недійсними угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки від 12.04.2016, яка знаходиться за адресою: м. Київ, Шевченківський район, вул. Січових Стрільців, 59 (колишня Артема, 59), загальною площею 0,9645 га (кадастровий номер 8000000000:91:165:0018), укладеної між Київською міською радою та Центральним територіальним управлінням капітального будівництва та визнання недійсним з моменту укладання договору про будівництво житлового комплексу по вул. Січових Стрільців, 59 (колишня Артема, 59) та укладених до нього додаткових договорів між Центральним територіальним управлінням капітального будівництва та Товариством з обмеженою відповідальністю “Будінпроект”, з підстав пропуску строку позовної давності.
Колегія суддів не вбачає процесуальних порушень при відмові судом першої інстанції у прийнятті заяви про доповнення позовних вимог та не залученні до участі у справі Кабінету Міністрів України.
Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновки Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006), в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У даній справі сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами матеріального та процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За результатами перегляду даної справи колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було повно, всебічно та об'єктивно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також вірно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваного у даній справі судового рішення відсутні.
Оскільки доводи, викладені в апеляційних скаргах, не спростовують висновків місцевого господарського суду, скарги задоволенню не підлягають.
Колегія суддів погоджується із здійсненим судом першої інстанції розподілом судових витрат.
Витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційних скарг відповідно до статті 129 ГПК України покладається судом на скаржників.
Керуючись ст.ст. 129, 240, 267-270, 273, 275-276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
Апеляційні скарги військового прокурора Київського гарнізону та Зельдіча Марка Вікторовича залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду міста Києва від 16.11.2020 у справі №910/248/20 залишити без змін.
Витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційних скарг покласти на скаржників.
Матеріали справи №910/248/20 повернути Господарському суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст судового рішення складено та підписано 29.06.2021.
Головуючий суддя Г.П. Коробенко
Судді Т.П. Козир
Г.А. Кравчук