30 червня 2021 року м. Чернівці
справа № 727/10580/20
Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Владичан А. І.
суддів: Височанської Н.К., Литвинюк І.М.
секретар Собчук І.Ю.
розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , від імені якої діє ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 про стягнення аліментів, за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 24 лютого 2021 року (головуючий у 1-й інстанції Чебан В.М.),-
У грудні 2020 року ОСОБА_1 , від імені якої діє ОСОБА_2 , звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення аліментів.
Свої вимоги обґрунтовувала тим, що з 2013 року підтримувала фактичні шлюбні відносини без реєстрації шлюбу із відповідачем ОСОБА_3 .
У вказаних стосунках ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народилася донька - ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , яка проживає разом з позивачкою та знаходиться на повному її утриманні. Відповідач є біологічним батьком ОСОБА_4 , своє батьківство визнає.
З початку 2020 року сторони припинили спільно проживати, і відповідач в добровільному порядку матеріальної допомоги на утримання доньки не надає, фактично без поважних причин самоусунувся від виконання своїх батьківських обов'язків. Донька знаходиться на її повному матеріальному забезпеченні, що підтверджується довідкою про склад сім'ї.
На даний час відповідач офіційно не працевлаштований, але має регулярний заробіток та може надавати матеріальну допомогу на утримання дитини до досягнення нею повноліття.
Провадження 22ц/822/515/21
Просила стягувати з відповідача аліменти на утримання неповнолітньої доньки - ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 2500 гривень щомісячно до досягнення дитиною повноліття. Стягнути з відповідача на її користь витрати на правову допомогу в розмірі 2500 гривень. Допустити негайне виконання рішення суду за один місяць.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 24 лютого 2021 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь ОСОБА_1 , аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_4 в розмірі по 1500 гривень щомісячно, починаючи з 15 грудня 2020 року і до повноліття дитини. Стягнуто з ОСОБА_3 в дохід держави судовий збір у розмірі 840 грн 80 коп.
Не погоджуючись з вказаним рішенням ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушенням норм матеріального та процесуального права.
Доводи скарги мотивує тим, що судом першої інстанції помилково задоволено позовні вимоги, оскільки суд не звернув увагу на те, що позовна заява не підписана позивачем.
Посилаючись на постанову Верховного Суду від 16.05.2018 року по справі №810/739/15, просить рішення суду першої інстанції про часткове задоволення позову про стягнення аліментів скасувати та залишити позовну заяву без розгляду.
Згідно з частиною 1 статті 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи викладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Заслухавши доповідача про суть оскаржуваного рішення, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.
Згідно із ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Статтею 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим, тобто ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до вимог статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів переглядає справу та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Вимоги апеляційної скарги зводяться до того, що апелянт не погоджується з рішенням суду, оскільки позовну заяву підписано не позивачем по справі, тому вважає, що таку позовну заяву слід залишити без розгляду.
Однак колегія суддів не погоджується із такими доводами апеляційної скарги, враховуючи наступне.
Згідно пункту 2 частини першої статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо позовну заяву від імені заінтересованої особи подано особою, яка не має повноважень на ведення справи.
Згідно статті 48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.
Позивачем у цій справі є ОСОБА_1 , яка просить стягнути з відповідача ОСОБА_3 аліменти на утримання неповнолітньої доньки.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
В Україні визнається і діє принцип верховенства права (частина перша статті 8 Конституції України). Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Відповідно до частини другої статті 175 ЦПК України позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником, або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.
Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 185 ЦПК України заява повертається у випадках, коли заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.
30 вересня 2016 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», відповідно до якого Конституцію України доповнено статтями 131-1 та 131-2 щодо здійснення представництва у судах.
Відповідно до підпункту 11 пункту 16-1 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України представництво відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 та статті 131-2 цієї Конституції виключно прокурорами або адвокатами у Верховному Суді та судах касаційної інстанції здійснюється з 1 січня 2017 року; у судах апеляційної інстанції - з 1 січня 2018 року; у судах першої інстанції - з 1 січня 2019 року.
Відповідно до частин першої, другої статті 60 ЦПК України представником у суді може бути адвокат або законний представник.
Повноваження таких осіб відповідно до пункту 1 частини першої статті 62 ЦПК України мають бути підтверджені довіреністю фізичної або юридичної особи.
Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» (частина четверта статті 62 ЦПК України).
Згідно з частиною першою статті 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава - учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух (§ 59 рішення ЄСПЛ у справі «De Geouffre de la Pradelle v. France» від 16 грудня 1992 року, заява № 12964/87).
У рішенні у справі «Bellet v. France» від 04 грудня 1955 року, заява № 23805/94, ЄСПЛ зазначив, що стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
У рішенні ЄСПЛ «Молдавська проти України» від 14 травня 2019 року, заява № 43464/18, ЄСПЛ нагадав, що вимога про те, щоб апелянт був представлений кваліфікованим адвокатом перед судом касаційної інстанції, як, наприклад, вимога, що застосовується в даній справі, не може розглядатися як така, що суперечить статті 6 Конвенції. Ця вимога чітко сумісна з особливостями статусу Верховного Суду як вищого суду, що розглядає апеляційні питання, і це загальна риса правових систем у ряді держав-членів Ради Європи (див., наприклад, Sialkowska проти Польщі, № 8932/05, § 106, 22 березня 2007 року та Gillow проти Сполученого Королівства, 24 листопада 1986 року, § 69, Серія A № 109). Навіть більш широке обмеження вільного вибору захисника, що звужує його до ліцензованого адвоката перед усіма судами, само по собі не може підняти питання за статтею 6 Конвенції, оскільки для забезпечення ефективного захисту особи можуть вимагатися конкретні юридичні кваліфікації. Однак таке обмеження права заявника повинно мати достатню підставу у внутрішньому законодавстві, щоб уникнути свавілля.
Дослідивши матеріали справи колегією суддів встановлено, що звертаючись до суду із позовною заяву про стягнення аліментів представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , на підтвердження своїх повноважень як представника, яка є адвокатом, надала ордер на надання правничої (правової) допомоги (а.с.11), свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю (а.с.12), договір про надання правової допомоги від 29.10.2020 року (а.с.13).
Тобто, адвокат Жар Юлія Георгіївна, надавши всі необхідні підтверджуючі документи, як представник позивача, мала право підпису та подання позовної заяви, а також право на вчинення інших процесуальних дій пов'язаний із розглядом вказаної цивільної справи.
Вищенаведеним спростовуються доводи апеляційної скарги, що суд першої інстанції безпідставно частково задовольнив позовні вимоги, не залишивши дану позовну заяв без розгляду, оскільки у суду першої інстанції не було підстав для залишення позовної заяви без розгляду, так як позовна заява підписана особою, яка мала таке право.
Безпідставними є посилання апелянта на постанову Верховного Суду від 16.05.2018 року у справі №810/739/15, оскільки обґрунтування даної постанови стосуються повноважень представника, а не адвоката.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Рішення суду ухвалено відповідно до норм матеріального і процесуального права і підстав для його скасування немає.
Керуючись ст. ст. 374, 375 ЦПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.
Рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 24 лютого 2021 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.
Повний текст постанови складений 30 червня 2021 року
Головуючий: А.І. Владичан
Судді: Н.К. Височанська
І.М. Литвинюк