Справа №632/1649/20 Головуючий 1-ї інстанції: ОСОБА_1
Провадження №11-кп/818/1047/21 Доповідач: ОСОБА_2
24 червня 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:
головуючого - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,
з секретарем - ОСОБА_5 ,
за участю: прокурора - ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові кримінальне провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_7 на вирок Первомайського районного суду Харківської області віл 22 жовтня 2020 року,-
Цим вироком ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Грушине Первомайського району, Харківської області, українця, громадянина України, який має не повну загальну середню освіту, не працюючого, не одруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого: 07.06.2018 Чугуївським міськрайонним судом Харківської області за ч.4 ст. 407 КК України до 3 років позбавлення волі, звільнений від відбування покарання згідно із законом про амністію,
визнано винним та засуджено за ст. 126-1 КК України до 3 місяців арешту.
Згідно вироку, ОСОБА_7 визнано винним у тому, що він будучи неодноразово притягнутий Первомайським міськрайонним судом Харківської області до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства ( ч.ч. 1,2 ст. 173-2 КУпАП), яке мало місце 05.04.2020, 01.06.2020 та 14.08.2020, відносно своєї сестри ОСОБА_8 , перебуваючи за місцем їх сумісного проживання за адресою: АДРЕСА_1 , знову вчинив домашнє насильство.
Так, 18.09.2020 о 20 годині 00 хв. ОСОБА_7 , перебуваючи за вищевказаною адресою, на ґрунті особистих неприязних відносин зі своєю сестрою ОСОБА_8 , спровокував словесний конфлікт, в ході якого, діючи систематично, умисно та цілеспрямовано, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, вчинив відносно своєї рідної сестри - ОСОБА_8 психологічне насильство у вигляді словесних образ, що полягали у висловлюванні на її адресу нецензурної лайки, яка принижує гідність потерпілої, висловлюванні погроз фізичною розправою та погроз застосування фізичного насильства, чим принизив її людську гідність та завдав шкоду психічному здоров'ю останньої.
В апеляційній скарзі обвинувачений просить оскаржуваний вирок щодо нього змінити в частині призначеного покарання та призначити йому покарання у виді 200 годин громадських робіт. В обґрунтування посилається на те, що судом при призначенні покарання не враховано, шо він безпосередньо брав участь в антитерористичній операції забезпеченні її проведення і захисті незалежності та територіальної цілісності України, проживає у цивільному шлюбі з жінкою, з якою разом виховує дитину.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який заперечував проте задоволення апеляційної скарги та просив вирок суду залишити без змін, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги колегія суддів дійшла наступного.
Висновки суду відносно фактичних обставин справи, винності обвинуваченого у скоєнні злочину та правильності кваліфікації його дій в апеляційній скарзі не заперечуються. Відповідно до вимог ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Перевіряючи вирок в частині правильності призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_7 , колегія суддів вважає, що суд першої інстанції достатньо та правильно врахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Відповідно до ч.2 ст.50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Відповідно до норм ст. 65 КК України та роз'яснень, наведених в п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», призначаючи покарання у кожному конкретному випадку, суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
При призначенні ОСОБА_7 покарання суд діяв з дотриманням вимог ст.ст.50, 65 КК України, а саме.
Врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину та дані про особу обвинуваченого, який раніше судимий, не працює, за місцем мешкання характеризується негативно, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, відповідно до досудової доповіді складеної Первомайським МРВ з питань пробації, орган пробації вважає, що виправлення ОСОБА_7 можливе без позбавлення або обмеження волі на певний строк.
Відповідно до ст.ст. 66, 67 КК України судом враховано відсутність обставини, що обтяжує покарання, та наявність обставини, що пом'якшує покарання - щире каяття у скоєному.
Надаючи оцінку доводам апеляційної скарги, щодо суворості призначеного покарання, колегія суддів враховує, що ОСОБА_7 скоїв нетяжкий злочин, за який законом передбачено покарання до 2 років позбавлення волі, негативно характеризується за місцем мешкання, а також враховує, що протиправні дії ОСОБА_7 носять систематичний характер та був неодноразово притягнутий Первомайським міськрайонним судом Харківської області до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства ( ч.ч.1, 2 ст.173-2 КУпАП), яке мало місце 05.04.2020, 01.06.2020 та 14.08.2020, відносно своєї сестри ОСОБА_8 , перебуваючи за місцем їх сумісного проживання за адресою: АДРЕСА_1 , знову вчинив домашнє насильство.
Окрім цього, відповідно до висновку досудової доповіді органу з питань пробації ризик вчинення повторного кримінального правопорушення та ризик небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб, оцінені як середні; схильний до зловживання спиртними напоями.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що виправлення та перевиховання ОСОБА_7 , а також попередження вчинення ним нових злочинів необхідно призначити із застосуванням до нього покарання у виді арешту, а призначення більш м'якого виду покарання - не стане ефективним та дієвим для досягнення мети виправлення.
Такий вид і міра покарання, на думку колегії суддів, буде достатньою для виправлення обвинуваченого та запобігання вчиненню нових злочинів.
Отже, апеляційні вимоги обвинуваченого про можливість призначення більш м'якого покарання є безпідставними та задоволенню не підлягають.
Посилання в апеляційній скарзі обвинуваченого на те, що судом при призначенні покарання не враховано, що він безпосередньо брав участь в антитерористичній операції забезпеченні її проведення і захисті незалежності та територіальної цілісності України не є підставою для призначення більш м'якого покарання.
Щодо посилання в апеляційній скарзі обвинуваченого про призначення йому більш м'якого покарання у виді громадських робіт, то воно є безпідставним, оскільки таке стягнення вже застосовувалося постановою Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 08.09.2020 року, але це не було дієвим у відношенні ОСОБА_7 , який знову 18.09.2020 року вчинив кримінальне правопорушення.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б тягли за собою скасування оскаржуваного вироку, не вбачається.
Керуючись ст.ст.405, 407 КПК України колегія суддів,-
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 залишити без задоволення.
Вирок Первомайського районного суду Харківської області віл 22 жовтня 2020 року у відношенні ОСОБА_7 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Касаційного кримінального суду Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Головуючий -
Судді: