Апеляційне провадження № 11сс/818/1007/21 Головуючий 1ї інстанції - ОСОБА_1
Справа № 646/2890/21 (провадження 1-кс/646/935/21) Доповідач - ОСОБА_2
Категорія: тримання під вартою
24 червня 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:
головуючого - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4
секретаря - ОСОБА_5
прокурора - ОСОБА_6
захисника - ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Червонозаводського районного суду Харківської області від 12 травня 2021 року, якою задоволено клопотання старшого слідчого СВ ВП №1 ХРУП №1 ГУНП в Харківській області ОСОБА_9 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні №12021221140000179 від 04.05.2021 за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст.187 КК України, -
Ухвалою слідчого судді Червонозаводського районного суду Харківської області від 12 травня 2021 року задоволено клопотання старшого слідчого СВ ВП №1 ХРУП №1 ГУНП в Харківській області ОСОБА_9 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні №12021221140000179 від 04.05.2021 за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст.187 КК України.
До ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «Харківська установа виконання покарань» (№ 27) в межах строку досудового розслідування, до 09.07.2021, включно.
Не погоджуючись з рішенням слідчого судді, захисник підозрюваного ОСОБА_8 - адвокат ОСОБА_7 подавапеляційну скаргу, в якій захисник просить ухвалу слідчого судді Червонозаводського районного суду Харківської області від 12 травня 2021 рокускасувати та постановити нову, якою обрати підозрюваному запобіжний захід у вигляді домашнього арешту за адресою його реєстрації та фактичного місця мешкання або у вигляді особистого зобов'язання. Як вказав адвокат, прокурором в судовому засіданні жодний ризик не доведений, оскільки підозрюваний ОСОБА_8 не має наміру переховуватись, впливати на свідків, а також знищувати, ховати та спотворювати будь-які речі чи документи та вчиняти кримінальні правопорушення. Крім того, як зазначив адвокат, прокурором не доведено, що застосування більш м'яких запобіжних заходів буде недостатнім для запобігання вказаним у клопотанні ризикам. Захисник просив врахувати, що ОСОБА_8 має постійне місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , яке відомо органам слідства. Має статус учасника бойових дій та утриманні батька - пенсіонера. Посилаючись на практику ЄСПЛ, захисник вважав обраний запобіжний захід невмотивовано жорстоким, у зв'язку з чим просив обрати підозрюваному більш м'який запобіжний захід.
Заслухавши доповідь судді, доводи захисника, який підтримав апеляційну скаргу і просив її задовольнити, а також думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до положень ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь - яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Відповідно до положень статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним засобом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Під час апеляційного розгляду, колегією суддів встановлено, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим та постановлено з дотриманням зазначених вимог чинного та міжнародного законодавства.
З матеріалів справи вбачається, що слідчим відділом ВП №1 ХРУП №1 ГУНП в Харківській області проводиться досудове розслідування по кримінальному провадженню №12021221140000179 від 04.05.2021 року, за ознаками складу злочину, передбаченого ч.3 ст.187 КК України.
09 травня 2021року ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчинені злочину, передбаченого ч.3 ст.187 КК України.
11 травня 2021 року слідчий відділу поліції ОСОБА_9 звернувся до слідчого судді з клопотанням про застосування запобіжного заходу вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_8 . В обґрунтування клопотання посилався на обґрунтованість повідомленої ОСОБА_8 підозри, у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.187 КК України, яка підтверджується показаннями потерпілої, представника потерпілої сторони юридичної особи ТОВ «Лайм Кепітел» ОСОБА_10 , свідків, зафіксованими у протоколах допитах, протоколами пред'явлення особи для впізнання потерпілій та свідку, відеозаписом з камер внутрішнього відеоспостереження у приміщенні ТОВ «Лайм Кепітел», протоколом огляду відеозапису, речовими доказами..
Слідчий вважав, що є підстави вважати що у підозрюваного ОСОБА_8 можуть виникнути передбачені п.п. 1,2,3,5 ч.1 ст.177 КПК України спроби: переховуватись від органів досудового розслідування або суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, а також незаконно впливати на потерпілих чи свідків у цьому кримінальному провадженні або вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки, знаходячись на свободі, може незаконно впливати на потерпілих, серед яких особа жіночої статі, а також свідків у кримінальному провадженні, яким відомо про обставини вчинення злочину, спробувати таким чином уникнути кримінальної відповідальності за вчинення особливо тяжкого злочину. Окрім іншого, підозрюваний може вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки, будучи притягнутим до кримінальної відповідальності за вчинення умисного тяжкого корисливого злочину, належних висновків для себе не зробив, незважаючи на застосування відносно нього запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту та перебуваючи поза умовами ізоляції від суспільства, не маючи стабільного джерела доходу та стійких соціальних зв'язків, зможе продовжити вчиняти кримінальні правопорушення проти власності небезпечним для життя та здоров'я способом. Крім того, як зазначив слідчий, ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні злочину із застосуванням предмету, ззовні схожого на ніж, місцезнаходження якого на час подання клопотання органом досудового розслідування не встановлено, а тому, в разі перебування підозрюваного на свободі, він може сховати чи знищити речовий доказ знаряддя вчинення злочину.
Враховуючи вищевикладене, слідчий вважав, що до підозрюваного необхідно застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки інший запобіжний захід не здатний забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків та запобігти вищезазначеним ризикам.
Задовольняючи клопотання слідчого та обираючи підозрюваному запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення застави, слідчий суддя вважав обґрунтованою підозру, повідомлену ОСОБА_8 у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.187 КК України, яка підтверджена зібраними під час досудового розслідування доказами, наданими до суду та вважав доведеними наявність ризиків, передбачених п.п.1,2,3,5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Суд врахував особу підозрюваного, який є уродженцем м. Чугуєва Харківської області, українцем, громадянином України, з середньою освітою, має статус учасника бойових дій, неодружений, не працює, має постійне місце реєстрації та проживання, раніше не судимий, але раніше притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ч.3 ст.186 КК України. Як зазначено слідчим суддею, в провадженні Печенізького районного суду Харківської області перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12018220440001817 від 28.11.2018 (судова справа № 636/3648/18), направлений до Чугуївського міського суду Харківської області 30.01.2019, підсудність кримінального провадження змінена ухвалою Харківського апеляційного суду від 25.03.2020. Вивченням даних Єдиного реєстру судових рішень встановлено, що обвинувачений ОСОБА_8 не виконує покладені на нього згідно з його процесуальним статусом обов'язки, ухиляється від явки до суду, у зв'язку з чим судом 04.02.2021, 30.03.2021 винесено ухвали про його привід у судове засідання.
Враховуючи ту обставину, шо підозрюваний не визнав своєї провини та заперечував проти задоволення клопотання, беручи до уваги існування ризиків, передбачених п.п.1,2,3,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, та оцінюючи сукупність обставин, а саме: вагомість наявних доказів про вчинення ОСОБА_8 інкримінованого йому злочину згідно підозри, тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання винним, слідчий суддя вважав, що застосування більш м'яких запобіжних заходів неможливе, а тому, обрав ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення застави.
Колегія суддів, з урахуванням стадії досудового розслідування, погоджується з висновками суду першої інстанції, щодо обґрунтованості підозри, повідомленої ОСОБА_8 , у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.187 КК України та існування ризиків передбачених п.п.1,2,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, оскільки ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
Зокрема, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»), а наявність судимості може стати підставою для обґрунтування того, що обвинувачений може вчинити новий злочин («Сельчук проти Туреччини», «Мацнеттер проти Австрії»).
Враховуючи тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання винуватим, є ймовірність ризику того, що підозрюваний може переховуватись від слідства та суду, враховуючи також відомості та конкретні обставини вчинення злочинів, які інкримінується підозрюваному, а також те, що він не визнав своєї провини. Також це може давати підстави вважати, що підозрюваний може чинити тиск на потерпілих чи свідків, не виключена можливість підозрюваним вчинити інший злочин проти власності.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Крім того, європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.
Згідно відомостей, що є наявними в матеріалах судового провадження, ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.187 КК України. Фактичні обставини справи свідчать про схильність підозрюваного до вчинення злочинів, особливо злочинів проти власності, враховуючи відомості стосовно розгляду в Чугуївському міському суді Харківської області обвинувального акту у відношенні ОСОБА_8 , а також враховуючи ту обставину, що підозрюваний своєї провини у інкримінованому йому злочині не визнав. Вказане свідчить про те, що підозрюваний на шлях виправлення та перевиховування не став, належних висновків для себе не зробив та знов вчинив інкримінований йому злочин. А тому, колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді щодо доведеності ризиків, передбачених п.п. 1,2,3,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки відомості, що є наявними в матеріалах судового провадження спростовують апеляційні доводи про недоведеність настання вказаних в клопотанні слідчого ризиків. З огляду на можливе покарання за вчинені підозрюваним злочини, ймовірний ризик переховування від органів досудового розслідування або суду. З огляду на те, що підозрюваний останнім часом не мав стабільного заробітку і враховуючи його схильність до корисливих злочинів, не виключається ризик вчинення ним іншого кримінального правопорушення.
Отже, враховуючи вищенаведені відомості у колегії суддів не виникає сумнівів щодо обґрунтованості та доведеності ризиків, якими слідчий обґрунтовує в суді першої інстанції та при апеляційному розгляді, необхідність застосування такого запобіжного заходу, як тримання підозрюваного під вартою, оскільки на момент розгляду апеляційної скарги ризики, які існували на час обрання цього запобіжного заходу, не зменшилися, а їх доведеність об'єктивно вбачається з системного аналізу відомостей, що стосуються особи підозрюваного та обставин кримінального провадження.
Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій.
При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
За таких обставин доводи підозрюваного про відсутність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду та не можуть бути прийняті до уваги, оскільки не ґрунтуються на наявних матеріалах провадження.
Доводи апеляційної скарги підозрюваного з приводу необґрунтованості підозри, не свідчать про незаконність рішення слідчого судді. КПК України не містить визначення терміну «обґрунтована підозра» і визначення змісту поняття «підозра» обумовлює необхідність врахування практики Європейського суду з прав людини з питань застосування кримінального процесуального законодавства (ч.1 ст. 9 КПК України).
Згідно з рішеннями ЄСПЛ у справах «Ilgar Mammadov v. Azerbaijan п. 88», «Erdagozv. Turkey п. 51», «Cebotari v. Moldova п. 48» «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин. Крім того, Європейський Суд у своїй практиці неодноразово зазначав, що факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи висунення обвинувачення, зокрема у рішенні "Murray v. the United Kingdom".
Питання оцінювання доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину на цьому етапі провадження судом не вирішуються, оскільки вони підлягають розгляду при судовому розгляді по суті. Суд на цій стадії процесу на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення злочину вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів. Питання щодо остаточної кваліфікації має бути вирішене органом досудового розслідування. Згідно практики ЄСПЛ, який у рішенні в справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 р. встановив значення терміну «обґрунтована підозра» як таке, за якого існують факти чи інформація, що можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
Наявність позитивних відомостей щодо підозрюваного, а саме те, що він є учасником бойових дій і має батька пенсіонера, колегія суддів не може взяти до уваги, оскільки, ця обставина існувала на час вчинення правопорушення і не стала стримуючим фактором для підозрюваного від противоправних дій.
Доводи захисника стосовно відсутності у підозрюваного намірів переховуватись, чинити вплив на потерпілих та свідків, а також неможливість вчиняти інші кримінальні в такому випадку, не може усувати вірогідності ризиків, про які зазначено в клопотанні. За таких обставин, незгода захисника з висновками суду першої інстанції щодо наявності ризиків, ґрунтується лише на його суб'єктивних оціночних судженнях, внаслідок чого колегія суддів не може взяти їх до уваги.
Отже, доводи апеляційної скарги захисника щодо необґрунтованості ухвали слідчого судді є безпідставними, оскільки слідчим суддею було належним чином перевірено та досліджено докази, надані слідчим та стороною захисту, враховані докази, які вказують на обґрунтованість підозри, а також відомості, які характеризують особу підозрюваного. При цьому, висновки слідчого судді належним чином мотивовані та наведені обґрунтовані підстави для застосування до підозрюваного ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Таке судове рішення не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки у провадженні існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідають усталеній практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді та вважає, що застосування до ОСОБА_8 іншого, більш м'якого виду запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, не буде достатнім для запобігання ризикам, передбаченим п.п. 1, 2,3, 5 ч.1 ст.177 КПК України.
Колегія суддів дійшла висновку, що ухвала судді суду першої інстанції, відповідно до вимог статті 370 КПК України, є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому підстав для її скасування, та обрання на цьому етапі досудового розслідування підозрюваному іншого запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, колегія суддів - не вбачає.
Керуючись ст. ст. 376, 392, 393, 404, 405, 407 ч. 3 п. 1, 418, 419, 422, 424 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Червонозаводського районного суду Харківської області від 12 травня 2021 рокузалишити без змін.
Ухвала апеляційного суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий
Судді