СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
(заочне)
ун. № 759/20014/19
пр. № 2/759/515/21
22 квітня 2021 року м. Київ
Святошинський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Кириленко Т.В.,
за участю секретаря Істоміної О.Г.,
позивача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ) про визнання батьківства,
У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просить визнати його батьком малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та включити відомості про батьківство в актовий запис про народження дитини.
На обґрунтування позову вказав, що у період із 05.06.2015 року по грудень 2016р. перебував у цивільному шлюбі із відповідачкою. Сторони разом проживали, вели спільне господарство, їздили на відпочинок.
ІНФОРМАЦІЯ_2 у сторін народилась дитина - ОСОБА_3 . В свідоцтві про народження дитини відомості записані на підставі ч. 1 ст. 135 СК України, оскільки позивачем не було вчасно подану заяву про визнання його батьком дитини.
Позивач зазначає про те, що надає відповідачці та сину матеріальне забезпечення та не хоче втрачати зв'язок з ним, а оскільки відповідачка уклала шлюб із іншою особою, тому визнання позивача біологічним батьком дитини є дуже важливим.
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 30.10.2019р. по вказаній справі відкрито провадження та призначено підготовче судове засідання (а.с. 29).
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 22.01.2020 у вказаній справі було призначено судово-медичну (генетичну) експертизу, на вирішення якої поставлено питання щодо встановлення того, що позивач є біологічним батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв'язку з чим провадження у справі зупинено (а.с. 53-54).
В подальшому до суду надійшов лист завідувача відділення судово-медичної генетичної ідентифікації Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи О.В. Юрченка, згідно з яким, повідомлено про неможливість проведення експертизи, оскільки, незважаючи на неодноразові призначення дати відбору, ОСОБА_2 разом із ОСОБА_3 на відбір зразків крові не з'явилася. Ухвалу суду повернуто без виконання (а.с.68).
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 03.08.2020 провадження у справі поновлено (а.с. 70).
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 06.10.2020 року підготовче провадження по справі було закрито та призначено справу до судового розгляду (а.с. 77-78).
В судовому засіданні позивач позов підтримав та просив його задовольнити з підстав, що викладені у ньому.
Відповідачка в судове засідання не з'явилась повторно, про день слухання справи повідомлялась належним чином за місцем реєстрації, причини неявки суду не повідомила, відзив не надала, а тому суд вважає можливим слухати справу у її відсутність згідно ст. 280 ЦПК України.
Суд, заслухавши пояснення позивача, свідка, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов наступних висновків.
За вимогами ст.ст.12 та 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до свідоцтва про народження ОСОБА_3 , батьками у свідоцтві зазначено: ОСОБА_4 та ОСОБА_2 . При цьому, відомості про батька внесено на підставі ст. 135 СК України (а.с. 8).
Як вбачається з матеріалів справи позивач здійснював грошові перекази відповідачці, як сам зазначає, на утримання сина (а.с.9-22).
Крім цього позивачем надано спільні фотознімки, на яких зображені сторони разом із дитиною (а.с. 23-25).
Як вбачається із листа завідуючого відділенням судово-медичної генетичної ідентифікації судово-медичного лабораторного відділу Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи Юрченка О.В. відповідачка ОСОБА_4 на відбір зразків крові не з'явилась не зважаючи на неодноразові виклики (а.с. 64).
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 пояснив, що є першим чоловіком відповідачки, у них є спільна дитина. Йому відомо, що в подальшому відповідачка стала зустрічатись з позивачем ОСОБА_1 , потім вони стали разом проживати і у них також народився син ОСОБА_3 .
Чинне законодавства, зокрема, ст. 125 СК України якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається за заявою матері та батька дитини, за рішенням суду.
Згідно ст. 128 СК України, за відсутності заяви, право на подання якої встановлено ст. 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу. Позов про визнання батьківства може бути пред'явлений матір'ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття. Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до ч. 1 ст. 135 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України, при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім'я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.
Пунктом 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 р. № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» визначено, що справи про визнання батьківства суд розглядає у позовному провадженні, у таких справах позови осіб, зазначених у ч. 3 ст. 128 СК України приймаються до судового розгляду, якщо, зокрема дитина народжена матір'ю, яка не перебуває у шлюбі, немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду і запис про батька дитини в Книзі реєстрації народжень учинено за прізвищем матері, а ім'я та по батькові дитини записано за вказівкою матері (ч. 1 ст. 135 СК України).
Щодо предмету доказування у даній категорії справі, то СК України будь-яких особливостей не визначає.
Доказами у такій справі можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів.
Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності.
Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства на підставі частини другої статті 128 СК України, можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи.
Таких висновків також дійшов Верховний суд у своїй постанові від 16 травня 2018 року в справі № 61-6030св18.
В постанові Верховного Суду зазначено, що для встановлення батьківства правове значення мають фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері і батька дитини, ведення ними спільного господарства до народження дитини або спільне її виховання чи утримання, а також докази, що підтверджують визнання особою батьківства.
Підставою для категоричного висновку для визнання батьківства в судовому порядку може бути висновок судово-генетичної або судово-імунологічної експертизи.
Відповідно до пункту 9 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15 травня 2006 року « Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» рішення щодо визнання батьківства (материнства) має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних.
Питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі будь-яких доказів про це.
Висновки експертизи, у тому числі судово-генетичної, необхідно оцінювати з урахуванням положень ст. 212 ЦПК, згідно з якою жоден доказ не має для суду наперед установленого значення, він оцінює докази в їх сукупності, а результати оцінки відображає в рішенні з наведенням мотивів їх прийняття чи відхилення.
У разі коли ухилення сторони у справі зазначеної категорії від участі в експертизі або від подання необхідних матеріалів, документів тощо унеможливлює її проведення, суд відповідно до ст. 146 ЦПК може визнати факт, для з'ясування якого її було призначено, або відмовити в його визнанні (залежно від того, хто зі сторін ухиляється, а також яке значення має для них ця експертиза).
В ході судового розгляду судом неодноразово направлялися листи відповідачці про явку до суду, в тому числі попереджалося про наслідки ухилення від проведення експертизи, проте остання в жодне судове засідання не з'явилась.
Таким чином, судом було вжито заходи для проведення експертизи та забезпечення явки до експертної установи відповідачки для відібрання біологічного матеріалу, необхідного для проведення експертизи, проте остання від проведення експертизи ухилилась.
Статтею 109 ЦПК України встановлено, що у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з'ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.
Європейський суд з прав людини в рішенні в справі «Калачова проти Російської Федерації» від 07 травня 2009 року зауважив, що на сьогоднішній день ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини, його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердження або спростування факту оспорювання батьківства.
Суд вважає, що відповідачка, ухиляючись від участі в експертизі, відповідно до викладеного вище обґрунтування, своїми діями визнала батьківство позивача щодо дитини.
Крім того, матеріалами справи, зокрема, фотографіями, а також показаннями свідка підтверджуються близькі стосунки між сторонами.
З огляду на викладене вище та оцінивши матеріали справи, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача, а тому позов про визнання батьківства підлягає задоволенню.
Питання щодо розподілу судових витрат позивачем не порушувалось.
Керуючись ст.ст. 20, 125, 126, 128, 129, 130, 135 СК України, ст. ст. 4, 5, 12, 13, 76 - 82, 141, 259, 263 - 265, 268, 273,280-282, 430 ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ) про визнання батьківства - задовольнити.
Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 батьком дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , про що внести відповідні зміни до актового запису про народження дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 за № 668 від 15.03.2017 року, вчиненого Святошинським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), в якому батьком дитини записати - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянина України, уродженець м. Біла Церква Київської області.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідачки. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом 30 днів.
Суддя Т.В. Кириленко