печерський районний суд міста києва
Справа № 757/39408/17-ц
02 червня 2021 року Печерський районний суд м. Києва
суддя: Матійчук Г.О.,
секретар судового засідання: Сеньковська В.Я.
справа №757/39408/17-ц
учасники справи:
позивач: ОСОБА_1
відповідач: Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк»,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про розірвання угоди та визнання угоди недійсною,-
У липні 2017 року позивач звернулась до суду із вказаним позовом до відповідача, в якому просила розірвати угоду SAMDN44000008819871 від 01.09.2006 року та визнати недійсною угоду №16032203257128, що були укладені між нею та банком.
В обґрунтування позову зазначила, що 01.09.2006 року уклала з відповідачем угоду SAMDN44000008819871, на підставі якої банк їй видав картку Універсальна. При цьому їй не було надано її примірник договору.
З моменту отримання картки і до 2017 року вона сумлінно повертала кошти, однак у лютому 2017 року отримала довідку про стан заборгованості, де було зазначено, що загальна сума заборгованості складає 29 000 грн. В довідці також містилась інформація про угоду, яку вона не укладала з банком, а саме угода №16032203257128 з найменуванням «миттєва розстрочка».
Не розуміючи виникнення заборгованості вона звернулась до банку за роз'ясненнями, проте відповіді по суті порушеного питання не отримала.
Посилаючись на вказані обставини просила позов задовольнити.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 14.07.2017 року відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду.
12.02.2018 року від відповідача надійшло заперечення на позов.
Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями 31.05.2018 року справу №757/39408/17 передано в провадження судді Матійчук Г.О. (а.с. 78).
Ухвалою судді від 05.06.2018 року прийнято до провадження позовну заяву ОСОБА_1 та вирішено розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. В подальшому суд з власної ініціативи розглянув питання проведення розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін (а.с. 100).
17.12.2018 року від відповідача надійшов відзив на позов (а.с. 124-129), в якому позовні вимоги заперечуються в повному обсязі з підстав викладених у відзиві.
Частиною 7 ст. 178 ЦПК України встановлено, що відзив на позов подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
За ст. 120 ЦПК України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.
Згідно з вимогами ст. 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Згідно із ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважнихпричин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідачами пропущено процесуальний строк на подання відзиву на позов. Обґрунтувань поважності причин пропуску строку відзив відповідача не містить, так само як і клопотань про поновлення цього строку.
За таких обставин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
В судове засідання сторони не з'явились. Про день та час розгляду справи повідомлені належним чином.
26.05.2021 року від позивача надійшли додаткові письмові пояснення в яких одночасно міститься заява про проведення розгляду справи без її участі.
Відповідач не забезпечив явку свого представника в судове засідання з невідомих суду причин.
Дослідивши матеріали справи, встановивши фактичні обставини справи та характер спірних правовідносин, об'єктивно оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
За ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч. 1 ст. 4 ЦПК України).
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України).
За ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Судом встановлено, що 01.09.2006 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» (правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк») та ОСОБА_1 укладено договір SAMDN44000008819871, на підставі якого позивачу надано карту Універсальна.
Як стверджує сама позивач у позові, вона з моменту укладення угоди та до 2017 року виконувала умови вказаної угоди.
Із електронної відповіді банку, роздруківка якої додана позивачем до позову, вбачається, що з 01.04.2015 року за карткою Універсальна збільшилась базова відсоткова ставка до 3,6 % на місяць, про що позивача було повідомлено (а.с. 18-19).
Згідно ст. ст. 638, 639 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
За ст. ст. 526, 527 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Кожна із сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги. Виконання зобов'язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов'язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов'язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.
За ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.
За ст.ст. 215, 216 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Згідно ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 19.12.2012 року підписала анкету-заяву, якою підтвердила свою згоду на те, що підписана анкета-заява разом із «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті складає між банком та відповідачем договір приєднання у розумінні ч. 1 ст. 634 ЦК України.
Відповідно до умов укладеного договору він складається із заяви позичальника, Умов та Правил надання банківських послуг й Правил користування платіжною карткою.
При укладанні договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України, згідно якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Позивач в позові зазначає, що сумлінно повертала кошти, що підтверджує факт її ознайомлення з умовами та правилами надання банківських послуг та згоду виконувати ці умови.
За таких обставин, підстав для розірвання кредитного договору (угоди SAMDN44000008819871 від 01.09.2006 року) немає.
Що стосується визнання недійсною угоди №16032203257128 суд дійшов висновку про задоволення цієї вимоги позивача, враховуючи таке.
Згідно інформації з довідки ПАТ КБ «ПриватБанк» від 14.02.2017 року (а.с. 10) ОСОБА_1 станом на 14.02.2017 р. має заборгованість перед ПАТ КБ «ПриватБанк» за наступними договорами:
-16 422,54 грн за Угодою SAMDN 44000008819871 від 01.09.2006 р. (картки № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 );
-10 170,32 грн за Угодою №16032203257128 «миттєва розстрочка», без дати.
Позивач заперечує укладання Угоди № 16032203257128, а відповідачем не надано відомостей/інформації щодо обставин її укладення.
За ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень (ч.ч. 1-3 ст. 77 ЦПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 81 ЦПК України).
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Враховуючи ненадання відповідачем спростування позовних вимог в частині визнання недійсною угоди № 16032203257128 з наданням відповідних доказів суд вважає обставини викладені у позові доведеними і доходить висновку про задоволення позову в цій частині.
Розподіл судових витрат між сторонами, регулюється ст. 141 ЦПК України. Зокрема: судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи наведене, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в сумі 640 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 203, 204, 215, 2016, 634, 526, 527, 638, 639 ЦК України, ст. ст.12, 13, 19, 76-81, 141, 263-265, 273, 274, 354, 355 ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про розірвання угоди та визнання угоди недійсною - задовольнити частково.
Визнати недійсною угоду № 16032203257128 (без дати), укладену між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «ПриватБанк» (правонаступником якого є Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк») недійсною.
В решті позову відмовити.
Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на користь держави судовий збір в сумі 640 грн.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційні скарги подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду або через Печерський районний суд м. Києва, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності ЦПК України в редакції від 15 грудня 2017 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 ;
Відповідач: Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», ЄДРПОУ 14360570. адреса: м. Київ, вул. Грушевського, 1-Д.
Суддя Г.О. Матійчук