печерський районний суд міста києва
Справа № 757/29071/21-к
10 червня 2021 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні № 42012110000000089, -
На розгляд слідчого судді надійшло клопотання ОСОБА_3 про накладення арешту на наступне майно: картину, на якій зображено полиці з книжками та різним посудом; картину, на якій зображено замок; картину, на якій зображено чоловіка, який сидить на землі біля будинку; картину, на якій зображено жінку, яка дивиться у вікно, з передачею вказаних картин відповідно до ст. 100 КПК України на відповідальне зберігання Головному слідчому управлінню НП України.
Обґрунтовуючи клопотання, зазначає, що Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42012110000000089, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 27.11.2012, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 185, ч. ч. 2, 4 ст. 190, ч. 1 ст. 332, ч. 1 ст. 384, ч. 1 ст. 357, ч. ч. 1-4 ст. 358 КК України.
15.01.2021 вищевказані картини постановою слідчого ГСУ НП України ОСОБА_4 визнано речовими доказами. Зазначає, що ним в порядку ст. 128 КПК України заявлено цивільний позов на загальну суму 60336250 гривень. 18.01.2021 у кримінальному провадженні по вказаним у клопотанні картинам призначено мистецтвознавчі експертизи, проведення яких доручено експертам ДНДЕКЦ. Допитані в якості свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 показали, що впізнали надані їм для впізнання по фотознімкам вилучені при обшуку картини, як ті, що вони подарували ОСОБА_3 .
ОСОБА_3 вказує, що дослідивши всі обставини досудового розслідування з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку, він приходить до висновку, що для забезпечення ефективності досудового розслідування, зокрема забезпечення конфіскації майна та спеціальної конфіскації майна, органу досудового розслідування необхідно застосувати захід забезпечення кримінального провадження, передбачений ст. 170 КПК України (накладення арешту на майно).
З метою забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування злочину, вважає , що існують підстави для накладення арешту на майно з метою збереження речових доказів, конфіскації майна як виду покарання, спеціальної конфіскації майна та відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи, отриманої неправомірної вигоди.
ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, однак через канцелярію суду подав клопотання про розгляд справи без його участі, клопотання підтримав, просив його задовольнити в повному обсязі.
На підставі ч. 2 ст. 172 КПК України розгляд клопотання здійснено без повідомлення власника майна, оскільки це необхідно з метою забезпечення арешту майна.
На підставі досліджених матеріалів слідчий суддя надходить до наступних висновків.
Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні за № 42012110000000089 від 27.11.2012 за фактом вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 185, ч. ч. 2, 4 ст. 190, ч. 1 ст. 332, ч. 1 ст. 384, ч. 1 ст. 357, ч. ч. 1-4 ст. 358 КК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Частиною 2 ст. 170 КПК України визначено, що арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Згідно з ч. 1 ст. 173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.
Частиною другою ст. 173 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати, зокрема, правову підставу для арешту майна, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу) та розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу).
Зі змісту клопотання вбачається, що метою накладення арешту на майно, зокрема, є необхідність відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов).
Відповідно до ч. 6 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.
ОСОБА_3 у клопотанні посилається на те, що ним в порядку ст. 128 КПК України подано цивільний позов.
При цьому ОСОБА_3 слідчому судді не надано належних та допустимих доказів того, що в рамках даного кримінального провадження будь-якій особі, в тому числі ОСОБА_7 або ОСОБА_8 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 185, ч. ч. 2, 4 ст. 190, ч. 1 ст. 332, ч. 1 ст. 384, ч. 1 ст. 357, ч. ч. 1-4 ст. 358 КК України. У Витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань № 42012110000000089 від 27.11.2012 таких відомостей також не міститься.
Відповідно до ч. 1, 4 ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, а також те, що ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у кримінальному провадженні № 42012110000000089 не є підозрюваними, обвинуваченими або особами, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, слідчий суддя вважає, що відсутні підстави для накладення арешту на майно з метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), тому підстави для накладення арешту на вказане в клопотанні майно з метою забезпечення цивільного позову відсутні.
Разом з тим, вимоги ОСОБА_9 про накладення арешту з метою збереження речових доказів, спеціальної конфіскації, конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи задоволенню не підлягають, оскільки виходячи з положень частин 1, 2 ст. 171 КПК України з таких підстав з клопотанням про арешт майна має право звернутися лише прокурор або слідчий за погодженням з прокурором, цивільному позивачеві таких прав процесуальним законом не надано.
За таких підстав, слідчий суддя приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст.170-173, 175, 309, 372, 392, 532 КПК України, -
В задоволенні клопотання - відмовити.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її оголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Слідчий суддя ОСОБА_1