Справа № 541/986/20
Провадження №2/541/45/2021
Іменем України
17 червня 2021 року м. Миргород
Миргородський міськрайонний суд Полтавської області в складі:
головуючої судді Куцин В. М.
за участі секретаря Євдокимової Н.Ю.
представника позивача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості по договору позики,
27.05.2020 ОСОБА_2 звернувся до Миргородського міськрайонного суду Полтавської області з позовною заявою до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості по договору позики в сумі 272000 грн, 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання в розмірі 1698,60 грн, інфляційних збитків в сумі 3649,99 грн, а всього 277348,59 грн та всі понесені судові витрати.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначає, що 27 лютого 2020року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладено договір позики. Згідно якого ОСОБА_2 передав ОСОБА_3 грошові кошти в сумі 272000 грн. ОСОБА_3 зобов'язався повернути отримані кошти в строк до 10 березня 2020 року. На підтвердження своїх зобов'язань надав розписку. В зазначений в борговій розписці строк, відповідач борг не повернув.
11.06.2020 відкрито провадження у справі, постановлено розглядати справу в порядку загального позовного провадження, з повідомленням сторін (а. с. 23).
20.08.2020 відповідач направив відзив на позовну заяву в якому зазначив, що позовні вимоги ОСОБА_2 до нього необґрунтовані та безпідставні. Грошові кошти не отримував, розписку не підписував, а тому вона є неналежним доказом. В зв'язку з цим просив відмовити в задоволенні позовних вимог (а.с.39-43).
28.09.2020 від позивача надійшла відповідь на відзив, в якому він вказував, що у розписці ОСОБА_3 наявні усі істотні умови договору позики та, зокрема, умови отримання позичальником від позикодавця у борг визначеної грошової суми із зобов'язанням щодо її повернення у визначений строк, тому вона є належним документом, що підтверджує боргове зобов'язання. Вказана розписка є борговою розпискою в розумінні вимог ст. ст. 1046, 1047, 1049 ЦПК України та підтверджує факт отримання відповідачем ОСОБА_3 грошових коштів в якості позики. Наявність оригіналу розписки у позивача (позикодавця) згідно з положеннями ст.545 ЦК України свідчить, що зобов'язання з повернення позики позичальником не виконано. Доводи відповідача в тій частині, що особу позикодавця (позивача по справі) у розписці не ідентифіковано, так як не зазначено паспортних даних та (або) ідентифікаційного коду, а відповідно не доведено право вимоги саме позивача, спростовуються фактом перебування оригіналу боргової розписки, складеної відповідачем, та свідчить про існування зобов'язань відповідача саме перед позивачем. Доводи відповідача про те, що відповідач не отримував грошових коштів у позивача, є безпідставними, що доводиться і тим фактом, що відповідач в порядку, передбаченому статтею 1051 ЦК України зазначений правочин не оспорював та не оспорює. Таким чином, розписка свідчить про наявність між сторонами - позивачем та відповідачем відносин, які виникли із боргового зобов'язання останнього щодо повернення коштів, які боржником не виконано на даний час, а сама розписка є належним та допустимим доказом по справі (а.с.50).
Ухвалою суду 28.09.2020 підготовче провадження закрито, справу призначено до судового розгляду (а.с.56).
В судовому засіданні позивач ОСОБА_2 позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити в повному обсязі. Вказав, що він надав грошові кошти своєму знайомому ОСОБА_3 в грошовій валюті - гривня, в розмірі 272000 грн. в присутності свідків. Відповідачем була надана розписка, в якій він вказав, про повернення грошових коштів до 10.03.2020 року. В борговій розписці наявні усі істотні умови договору позики. На час розгляду справи відповідач не виконав зобов'язання.
Представник позивача ОСОБА_1 просив позовні вимоги задовільнити в повному обсязі з підстав викладених у позовній заяві. Проти постановлення заочного рішення не заперечував.
Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився повторно, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений за адресою місця реєстрації та шляхом публікації оголошення на веб-сторінці Миргородського міськрайонного суду, офіційного веб-порталу судової влади (а.с. 104,106,135,137).
Представник відповідача ОСОБА_4 в судове засідання не з'явився, про дату ,час та місце розгляду справи повідомлений належним чином (а.с.134).
Враховуючи згоду позивача суд вважає за можливе проводити розгляд справи у відсутність відповідача на підставі наявних у справі даних та доказів, відповідно до ст.223 ч.4 ЦПК України та ухвалення заочного рішення відповідно до ст.280 ЦПК України.
Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснив, що в його присутності 27.02.2020 в с. Тахтаулово ОСОБА_2 передав ОСОБА_3 грошові кошти в сумі 272000 грн.
Заслухавши позивача та його представника, свідка, дослідивши надані позивачем документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню.
Встановлено, що 27 лютого 2020року ОСОБА_2 передав ОСОБА_3 грошові кошти в сумі 272000 грн. ОСОБА_3 зобов'язався повернути отримані кошти в строк до 10 березня 2020 року, про що ОСОБА_3 надав розписку від 27 лютого 2020року, (а.с. 6). По закінченню зазначеного в розписці строку - 10 березня 2020 року, позичальник ОСОБА_3 позики не повернув.
Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст.1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У частині першій статті 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частиною першою статті 1046 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
На підтвердження укладення договору позики та його умов, згідно із частиною другою статті 1047 ЦК України, може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.
Згідно із правовою позицією, висловленою Верховним Судом України у справі № 6-79цс14, згідно з якою: «Відповідно до норм ст. ст. 1046, 1047 ЦК України договір позики (на відміну від договору кредиту) за своєю юридичною природою є реальною односторонньою, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника або інший письмовий документ, незалежно від його найменування, з якого дійсно вбачається як сам факт отримання в борг (тобто із зобов'язанням повернення) певної грошової суми, так і дати її отримання».
Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов'язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.
За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина друга статті 625 ЦК України).
Сума 3% річних за період з 11 березня 2020 року по 25 травня 2020 року, складає 1698,60 грн. =272 000грн. [Сума боргу] ? 3% [Процентна ставка] / 100% / 365 днів ? 76 днів [Кількість днів прострочення].
Згідно з роз'ясненнями, викладеними у листі Верховного суду України від 03.04.1997, індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. Сума інфляційних визначається шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. Якщо грошове зобов'язання набуло статусу простроченого з 1-го по 15-й день відповідного місяця, то воно індексується з урахуванням цього місяця, а якщо з 16-го по 31-й день місяця, то розрахунок розпочинається з наступного місяця. Аналогічно, якщо заборгованість погашається з 1-го по 15-й день відповідного місяця, то інфляційні втрати розраховуються без урахування цього місяця, а якщо з 16-го по 31-й день місяця - то з урахуванням цього місяця.
Сума заборгованості, на яку нараховуються інфляційні втрати -272 000 грн. Період за який нараховуються інфляційні втрати з 11 березня 2020 року по 25 травня 2020 року.
Розрахунок інфляційних втрат здійснюється за наступною формулою:
Інфляційні нарахування = (сума боргу) х (індекс інфляції) / 100% -(сума боргу).
Індекс інфляції, відповідно до даних Державної служби статистики України, складав, у березні 2020 року - 100,8 %, у квітні 2020 року - 100,8 %
Сума інфляції за березень 2020 року становить 1473,99 грн.
272000 грн (сума боргу) х 100,8 %/100% = 2176 грн /31 (кількість днів у березні 2020 року) =70,19 грн за один день. 70,19 грн х 21 (кількість днів прострочення у березні).
Сума інфляційний витрат за квітень 2020 року становить 2176 грн.
272000 грн (сума боргу) х 100,8 %/100% = 2176 грн /30 (кількість днів у квітні 2020 року) =72,53 грн за один день. 72,53 грн х 30 (кількість днів прострочення у березні).
Сума інфляційних втрат за період з березня 2020 року по квітень 2020 року становить 3649,99 грн (1473,99 грн + 2176 грн).
Суд погоджується з наданим позивачем розрахунком інфляційних втрат на суму 3 649,99 грн та 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання на суму 1 698,60 грн.
Встановивши наведені обставини справи, дослідивши та оцінивши усі надані сторонами письмові докази й наведені доводи за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що між сторонами виникли правовідносини, що випливають із договору позики, що підтверджується, у тому числі, наданою позивачем розпискою, умови якої ОСОБА_3 не виконав, тому наявні підстави для задоволення позовних вимог про стягнення боргу в сумі 272 000 грн, інфляційних збитків в сумі 3649,99 грн та трьох процентів річних за прострочення виконання грошового зобов'язання в сумі 1698,60 грн, а всього 277348,59 грн.
Згідно з положенням ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Надані позивачем докази, суд визнає належними і допустимими, оскільки ці докази містять у собі інформацію щодо предмета позовних вимог, вони логічно пов'язані з тими обставинами, які підтверджують наявність підстав для стягнення з відповідача суми боргу.
В свою чергу, відповідачем не надано доказів, які б підтверджували належне виконання ним своїх зобов'язань і які б були підставою для зменшення розміру заборгованості або звільнення від її сплати.
Виходячи з викладеного, суд розглянувши справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін, доходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відповідно до ч. 2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
З матеріалів справи встановлено, що при зверненні до суду позивачем був сплачений судовий збір у сумі 2773,48 грн та 2200 грн витрати на правничу допомогу (а.с.1, 11,12,121,122). Оскільки позовні вимоги задоволені в повному обсязі, тому з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судові витрати в розмірі 2773,48 грн за сплату судового збору та витрати на правничу допомогу в розмірі 2200 грн, що підтвердженні належними та допустимими доказами.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 11, ст. 16, ч.1 ст.1046, ч.1 ст. 1049 ЦК України, ст.ст.13, 141, 81, 263-266, 272-273, 280-284,354 Цивільного процесуального кодексу України, суд
Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості по договору позики, задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 , за договором позики від 27.02.2020 року борг 277 348 (двісті сімдесят сім тисяч триста сорок вісім) гривень 59 коп., з яких позики 272 000 (двісті сімдесят дві тисячі) гривень, інфляційні втрати 3649 (три тисячі шістсот сорок дев'ять) гривень 99 копійок, три проценти річних за прострочення виконання грошового зобов'язання 1698 (одна тисяча шістсот дев'яносто вісім) гривень 60 копійок.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судові витрати в сумі 4973 ( чотири тисячі дев'ятсот сімдесят три) грн. 48 коп.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Відповідно до п. п. 15 п. 1 Розділу 13 Перехідні положення ЦПК України рішення може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду через Миргородський міськрайонний суд на протязі тридцяти днів з моменту проголошення, а учасниками, що не були присутні при його проголошенні у той же строк з моменту отримання копії рішення.
Повне судове рішення складено 26.06.2021 року .
Суддя: В. М. Куцин