Справа № 541/1411/21
Провадження № 1-в/541/56/2021
Миргородський міськрайонний суд Полтавської області
133 м. м. Миргород Миргородський район Полтавська область Україна 37600
25 червня 2021 рокум. Миргород
Миргородський міськрайонний суд Полтавської області в складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 розглянувши клопотання ОСОБА_4 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер платників податків НОМЕР_1 ) про скасування арешту майна ; -
встановив:
До Миргородського міськрайонного суду Полтавської області 15 .06 .2021 року надійшло клопотання ОСОБА_4 про скасування арешту майна ; -
В обґрунтування клопотання ОСОБА_4 посилається на те, що 15.04.2002 року Миргородський районний суд Полтавської області виніс ухвалу без номеру по кримінальній справі , якою наклав арешт на його власне майно яке складається з житлового будинку АДРЕСА_1 .Дана ухвала вступила в законну силу і була виконана відразу, а 22.02.2005 року Перша Миргородська нотаріальна контора зареєструвала вказаний вид обтяження № 1701792 у виді арешту зазначеного будинку , що підтверджується інформацією з єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна , на даний час вказані відомості містяться за архівним записом та номером № 1935288 MIRGORODI , та іншими даними , що зазначені в реєстрі. Заявник вказує, що його у 2002 році притягували до кримінальної відповідальності та в Миргородському районному суді Полтавської області розглядалася кримінальна справа , за результатом якої заявник був звільнений від кримінальної відповідальності , при цьому як стверджує заявник на нього не накладалось жодних санкцій , штрафів , конфіскацій . При постановленні відповідного вироку( ухвали) суду не було вирішено питання про скасування арешту з його майна. Заявник вказує, що на той час у нього не було адвоката і про існування обтяження на нерухоме майно він дізнався нещодавно, сам вирок чи ухвала суду у нього не збереглися . Заявник вважає, що він як власник майна має право в порядку ст. 404 ч. 6 КПК України в редакції 1960 року заявити відповідне клопотання . Заявник вказує, що звертався до Миргородського міськрайонного суду в порядку ст. 174 ч. 4 КПК України в редакції 2012 року , але слідчий суддя ухвалою від 14.06.2021 року відмовив у задоволенні клопотання . Тому заявник звернувся до суду із клопотанням про зняття арешту з його майна в порядку ст. 404 ч. 6 КПК України в редакції 1960 року , відповідно до якої - якщо у виправдано або у особи, щодо якої справа закрита , були вилучені документи , цінності та інші предмети чи був накладений арешт на майно , копія вироку , що набрав законної сили , або ухвала апеляційної чи касаційної інстанції направляються відповідним органам для повернення вилучених документів , цінностей та інших предметів , а також для зняття арешту .
Розгляд клопотання призначено на 25 червня 2021 року , в судове засідання заявник з'явився та підтримав своє клопотання , прокурор з'явилась та не заперечувала стосовно задоволення даного клопотання.
Суд витребував інформацію з архіву стосовно притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_4 , з якої вбачається, що відповідно до вироку Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 12.07.2005 року ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 було засуджено за ч. 2 ст. 367 КК України до двох років позбавлення волі з позбавленням права займатися підприємницькою діяльністю на 1 рік , згідно ст. 75 КК України ОСОБА_4 було звільнено від відбування покарання основного і додаткового призначеного судом з випробуванням на іспитовий строк один рік. А на підставі ст. 1 п «г» ЗУ Про амністію від 23 червня 2005 року ОСОБА_4 звільнено від призначеного покарання. Судове рішення набрало чинності 28.07.2005 року.
Вивчивши інформацію яка була надана з архіву Миргородського міськрайонного суду Полтавської області та вивчивши матеріали клопотання , суд прийшов до такого висновку:
Відповідно до ст. 124 Конституції України - юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи. Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожний із процесуальних кодексів встановлює обмеження щодо кола питань, які можуть бути вирішені в межах відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу.
Судова юрисдикція - це інститут права, покликаний розмежувати між собою як компетенцію різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського й адміністративного. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є предмет спору, характер спірних матеріальних правовідносин і їх суб'єктний склад. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції судів, які розглядають справи за правилами цивільного, кримінального, господарського й адміністративного судочинства. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до його відання, тобто діяти в межах установленої законом компетенції. Цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частини перша та третя статті 3 ЦПК України).
Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (частина перша статті 19 ЦПК України). Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення, як правило, майнового приватного права чи інтересу.
Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб'єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін зазвичай є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.
Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах ВС, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права (ч. 6 ст. 13 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів»). При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах ВС (ч. 4 ст. 263 ЦПК України).
Велика Палата Верховного Суду в своєму рішенні від 30.06.2020 року справа № 727/2878/19 , провадження № 14- 516 цс 19 - звертає увагу на те, що вона вже неодноразово вирішувала питання щодо юрисдикції суду за вимогами про звільнення майна з-під арешту, накладеного за правилами кримінального судочинства, та вказала на таке:
П. 21.2. Якщо арешт накладений на майно особи, щодо якої за КПК України 1960 року була порушена кримінальна справа, але надалі постанову про порушення кримінальної справи за тим же процесуальним законом суд скасував, не вирішивши питання про зняття зазначеного арешту, спір про звільнення цього майна з-під арешту слід розглядати за правилами цивільного судочинства (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 766/21865/17).
Амнімстія - це повне або часткове (заміна м'якшим) звільнення від кримінальної відповідальності і покарання певної категорії осіб, винних у вчиненні злочинів. Здійснюється за рішенням глави держави або вищого представницького органу влади.
Всі підстави закриття кримінального провадження поділяються на реабілітуючі та нереабілітуючі. Реабілітуючими є ті підстави, що пов'язані з констатацією факту того, що підозрюваний обвинувачений не вчинив злочин. Нереабілітуючими є ті, що позитивно вирішують питання про вчинення особою злочину. Зокрема, до нереабілітуючих підстав закриття кримінального провадження належить звільнення особи від кримінальної відповідальності. Такими підставами є дійове каяття, примирення винного з потерпілим, передання особи на поруки, змінення обстановки, закінчення строків давності, також звільнення від кримінальної відповідальності відбувається на підставі закону про амністію або акта помилування. Особа, що звільнена від кримінальної відповідальності, не вважається судимою; на таку особу не покладаються жодні процесуальні наслідки через звільнення від кримінальної відповідальності.
Враховуючи вище викладене , суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні клопотання про зняття арешту з майна заявника на тій підставі , що воно подане не в тому судочинстві , в якому відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду вказує суд звертатись із таким клопотанням особі, яка була засуджена , але звільнена від кримінальної відповідальності . Роз'яснити заявнику ОСОБА_4 що він має право звернутись з процесуальним клопотанням ( позовною заявою) в порядку цивільного судочинства враховуючи роз'яснення ВП ВС України.
На підставі викладеного і керуючись ст. 537 КПК України , суд,-
1.В задоволенні клопотання ОСОБА_4 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер платників податків НОМЕР_1 ) про скасування арешту майна - відмовити .
2.Роз'яснити ОСОБА_4 що він має право звернутись з процесуальним клопотанням ( позовною заявою) в порядку цивільного судочинства враховуючи роз'яснення ВП ВС України ( постанова від 30.06.2020 року справа № 727/2878/19 , провадження № 14-516цс19 )
Ухвала суду може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду через Миргородський міськрайонний суд шляхом подання апеляційної скарги на протязі п'ятнадцяти днів після її проголошення
СуддяОСОБА_1