про залишення позовної заяви без розгляду
23.06.2021
м.Одеса
Справа № 522/6223/21
Провадження №2-а/522/210/21
Приморський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді - Кріль Х.С.,
при секретарі Насарая А.В.,
за участю позивача - ОСОБА_1 ,
представника відповідача - Попаз Ю.І.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Одесі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
07.04.2021 до суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради.
Позивач просив суд скасувати постанову № 434/19 від 03.06.2019 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 188-42 КпАП України у вигляді штрафу у розмірі 13 600 грн. та закрити провадження у справі.
Клопотання про поновлення строку для звернення до адміністративного суду позивач не подавав разом з позовною заявою, оскільки вважав, що такий строк не пропущено.
Ухвалою від 12.04.2021 відкрито провадження у справі, із вказівкою на ч. 4 ст. 123 КАС України.
Відповідач подав відзив на позовну заяву та окрему заяву про залишення позову без розгляду. Вважає, що позивачем пропущено встановлений ст. 289 КУпАП десятиденний строк для оскарження постанови про адміністративне правопорушення. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову може бути поновлено. Такої заяви ОСОБА_1 не подавав. Йому було відомо про оскаржувану постанову від 03.06.2019, оскільки її та усі інші матеріали перевірки направлялась ОСОБА_1 поштою за зареєстрованою адресою ( АДРЕСА_1 ). Він був присутній під час проведення перевірки, хоча від підпису відмовився. Крім того, між ОСОБА_1 та Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради були судові спори (№ 420/4789/20 та №522/14053/20), що виникли з цієї перевірки і за результатами якої було прийнято оскаржувану постанову від 03.06.2019. Під час розгляду зазначених судових спорів одним із доказів була зазначена постанова. Просить на підставі ч. 3, 4 ст. 123 КАС України залишити позов без розгляду. Так, у справі № 420/4789/20 за позовом Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради про демонтаж самочинного об'єкту, ОСОБА_1 було відомо про існування постанови № 434/19 від 03.06.2019 про притягнення його до відповідальності. А в справі №522/14053/20 за позовом ОСОБА_1 про відшкодування моральної та матеріальної шкоди він сам посилається на цю постанову.
В судовому засіданні ОСОБА_1 заперечував щодо пропуску строку звернення до адміністративного суду з цим позовом, наполягаючи, що такий ним не пропущено. Стверджував, що постанову № 434/19 від 03.06.2019 поштою він не отримував, оскільки він проживає за адресою АДРЕСА_1 , а Управління всі документи скеровувало за адресою АДРЕСА_1 . Про існування постанови хоч і знав під час розгляду судових справ № 420/4789/20 та №522/14053/20, проте, на його думку, право на оскарження у нього виникло з іншого моменту, - коли зазначена постанова скерована до примусового виконання у державну виконавчу службу та державним виконавцем накладено арешт на його рахунки, тобто з 04.03.2021. Про накладення арешту на його рахунки дізнався по телефону, коли його про це повідомили. Після цього його адвокат звернувся до державного виконавця. Тоді він і отримав постанову від 04.03.2021 про відкриття виконавчого провадженні. Штраф сплатив. Позивач наполягав на тому, що його право оскаржувати зазначену постанову пов'язано саме з фактом її реалізації (передання виконавцю на примусове виконання), а не з моментом, коли він про неї дізнався. Вважає, що оскільки постанова № 434/19 від 03.06.2019, а до виконання пред'явлена лише в 2021, не мав підстав її оскаржувати раніше.
Вирішуючи клопотання відповідача про залишення позову без розгляду суд виходив з наступного.
Згідно з ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч.2 ст. 122 КАС України).
Відповідно до ст. 289 КУпАП скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови, а щодо постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, та/або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), - протягом десяти днів з дня набрання постановою законної сили. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу. Водночас, відповідно до ч. 2 ст. 286 КАС України позовну заяву щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).
Зі змісту наведених норм випливає, що для звернення до адміністративного суду з цим позовом встановлено спеціальний строк, встановлений ст. 286 КУпАП і цей строк обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Водночас ч. 3 ст. 123 КАС України встановлено, що якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Відповідно до ч. 4 ст. 123 КАС України, якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулася із адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: (1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; (2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; (3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; (4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Питання поважності причин пропуску строку звернення до суду є оціночним та залежить від доказів, якими підтверджуються обставини та підстави такого пропуску. Тому поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом.
Законодавче закріплення строків звернення з адміністративним позовом до суду є гарантією стабільності публічно-правових відносин, призначенням якої є забезпечення своєчасної реалізації права на звернення до суду, стабільної діяльності суб'єктів владних повноважень при здійсненні управлінських функцій, дисциплінування учасників адміністративного судочинства. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого публічно-правові відносини можуть вважатися спірними. Тому, якщо протягом законодавчо встановленого строку особа не звернулася до суду за вирішенням спору, відповідні відносини набувають ознаки стабільності.
Пунктом 8 ч. 1 ст. 240 КАС України передбачено, що суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Отже, порушення прав, свобод чи інтересів особи - це фактичний наслідок протиправного рішення, дії чи бездіяльності конкретного органу, особи (або осіб) щодо неї.
Строк звернення до суду обчислюється за загальним правилом з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
При цьому “повинна” слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов'язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені; рішення скероване на її адресу поштовим повідомленням, яке вона відмовилася отримати або не отримала внаслідок неповідомлення відправника про зміну місця проживання; про порушення її прав знали близькі їй особи.
День, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення їх прав, свобод чи інтересів. Цим днем може бути, зокрема, день надходження поштового відправлення, в якому особі надіслано рішення, яке вона оскаржує.
Зазначенні розуміння щодо строків наведені, зокрема в постанові Верховного Суду від 28.05.2019 у справі №490/2300/17, від 18.06.2021 у справі №640/2945/20.
Предметом оскарження є постанова № 434/19 від 03.06.2019 про визнання позивача винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 188-42 КУпАП і накладення на нього стягнення у розмірі 13 600 грн.
ОСОБА_1 , звертаючись до суду із цим позовом, зазначив, що строк звернення до суду розпочався з 31.03.2021 - день отримання копії оскаржуваної постанови № 434/19 від 03.06.2019 від державного виконавця на запит від 26.03.2021. При цьому питання поновлення вказаного строку перед судом не порушував. Судом з'ясовано у судовому засіданні під час розгляду справи, що намір щодо її оскарження виник у позивача після того, як він дізнався від банку по телефону про арешт його коштів.
Відповідач надав докази проте, що усі матеріали перевірки, в тому числі й оскаржувана постанова, направлялись йому поштою за адресою АДРЕСА_1 .
Судом з'ясовано з матеріалів, що позивач був присутнім під час перевірки 08.02.2019, хоча від підпису відмовився. В цих матеріалах його особу встановлено за паспортом та зазначено, що його адресою є АДРЕСА_1 . Хоча позивач стверджував, що паспорт не давав для встановлення особи та заперечував свою причетність до цієї адреси.
Згідно з копією паспорту, доданого до позову, місцем реєстрації ОСОБА_1 є АДРЕСА_1 не видно на копії. Тому судом оглянуто оригінал паспорту і в ньому значиться адреса реєстрації АДРЕСА_1 .
Разом з тим, суд звертає увагу, що перевірка щодо ОСОБА_1 з приводу виконання робіт з нового будівництва сонячної електростанції проводилась за адресою АДРЕСА_2 .
У той же час, належність на праві приватної власності ОСОБА_1 земельної ділянки № НОМЕР_1 , площею 0,0974 га, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , підтверджено Державним актом серії №468028.
Таким чином, суд приходить до висновку, що хоч і ОСОБА_1 не зареєстрований за адресою, куди направлялась кореспонденція, проте об'єкт на якому виявлено порушено, належить йому. І місце перевірки, як і місце направлення кореспонденції співпадають - АДРЕСА_1 .
Позивач був присутній під час перевірки. Відтак, не проявив інтересу щодо факту встановлення відносно нього правопорушення. Таким чином, з цим суд появ'язує момент, коли позивач міг і повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Зрештою, початок перебігу строку звернення до суду пов'язаний саме із моментом, коли особа дізналася або повинна були дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів, а не із моментом, коли особа дізналася про існування підстав для оскарження певних рішень, дій чи бездіяльності та не із моментом, коли особа набула суб'єктивного переконання про їх протиправність. Подібний висновок щодо застосування абзацу 1 частини другої статті 122 КАС України викладений також у постановах Верховного Суду від 10 лютого 2021 року у справі №640/2683/19, від 11 лютого 2020 року у справі №640/9242/19.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 21.05.2020 (справа №420/4789/20) відмовлено у задоволенні позову Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради до ОСОБА_1 . Під час розгляду цієї справи згадувалась постанова №434/19 від 03.06.2019. ОСОБА_1 безпосередньо брав участь у розгляді справи. Тобто, станом на 21.05.2020 знав про оскаржувану постанову.
Крім того, 25.08.2020 ОСОБА_1 звернувся до Приморського районного суду м. Одеси з позовом до Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради, Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області про відшкодування матеріальної та моральної шкоди (справа № 522/14053/20). Позовні вимоги обгрунтовував в тому числі, й згадуючи про постанову № 434/19 від 03.06.2019.
Отже, обидва судові рішення стосувались постанови №434/19 від 03.06.2019, винесеної за результатами перевірки, оформленої актом від 08.02.2019 та повторно 13.05.2019 щодо дотримання законодавства у сфері містобудівної діяльності, а тому мають відношення щодо відліку строку звернення до суду у цій справі з цим позовом.
Таким чином, ОСОБА_1 було відомо раніше про наявність складення відносно нього постанови № 434/19 від 03.06.2019 ще під час розгляду інших судових спорів. До суду з позовом про скасування постанови від 03.06.2019 звернувся лише 05.04.2021, тобто з пропуском строку її оскарження, встановленого ст. 289 КУпАП. Будучи обізнаним про можливе порушення своїх прав, свобод чи інтересів у встановлений строк до суду не звернувся, доказів обставин, які були об'єктивно непереборними, не залежали від волевиявлення позивача та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду не надав.
З огляду на це суд погоджується з слушність аргументів відповідача про те, що початок перебігу процесуального строку на звернення до суду належить рахувати з моменту, коли позивач фактично міг та повинен був дізнатися про оскаржувану постанову. І обидва моменти з яких можна обчислювати цей строк, як з часу направлення поштою постанови на адресу АДРЕСА_1 , так і під час розгляду судових справ за участю тих самих сторін, є слушними та обгрунтованими.
Інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними суд не знайшов, тому позов ОСОБА_1 підлягає залишенню без розгляду.
Керуючись ст.ст. 122, 123, 243, 248 КАС України, суд,-
Позовну заяву ОСОБА_1 до Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради про скасування постанови № 434/19 від 03.06.2019 по справі про адміністративне правопорушення залишити без розгляду.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до П'ятого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 15-денний строк з дня проголошення ухвали, апеляційної скарги.
Повний текст ухвали складено 29.06.2021.
Суддя Х.С. Кріль