Справа № 947/29271/19
Провадження № 2/947/7/21
14.06.2021
Київський районний суд м. Одеси у складі головуючого судді Бескровного Я.В., при секретарі Поведьонкові І.А., Бродецькій Т.В., розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Інфокс» філії «Інфоксводоканал» про зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач ОСОБА_1 звернулася до Київського районного суду міста Одеси з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНФОКС" в особі філії "Інфоксводоканал" про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії та відшкодування моральної шкоди. Позивачка просить суд Визнати дії філії Інфоксводоканал» - ТОВ «Інфокс», стосовно відключення послуг водопостачання та водовідведення Бившевій - неправомірними, визнати дії філії Інфоксводоканал» - ТОВ «Інфокс», стосовно нарахування Бившевій заборгованості за послуги водопостачання та водовідведення у розмірі 25 997,22 грн.- неправомірними, зобов'язати філію «Інфоксводоканал» ТОВ «Інфокс» здійснити дії направленні на повернення Бившевій незаконно стягнуті кошти в розмірі 25 997, 22 грн, відшкодувати ОСОБА_1 моральну шкоду, завдану внаслідок неправомірних дій філії «Інфоксводоканал» ТОВ «Інфокс», а саме стягнути з Відповідача на користь позивача 50 000 грн.
В обґрунтування позову позивач посилається на те, що 10.02.2016 року між Бившевою та ТОВ «Інфокс», в особі начальника управління «Водозбут» філії «Інфоксводоканал» Кравцова О.Г. було укладено договір про надання послуг з водопостачання та водовідведення № 126729/Ч за яким Виконавець зобов'язався надавати послуги по постачанню питної води до житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , а Споживач зобов'язалась сплачувати отримані послуги в порядку та на умовах визначених договором. З метою обліку наданих послуг на ім'я Бившевої був відкритий особовий рахунок № НОМЕР_1 . Відповідачем по справі на початку жовтня 2019р. позивачу безпідставно виставлено рахунок у сумі 25997,22 грн. щодо нарахування за ніби то поставлені послуги з водопостачання та водовідведення за період з вересня 2016 року по вересень 2019 року, яку Позивач просить суд зобов'язати повернути їй.
Відповідачем по справі було надано Відзив на позовну заяву, згідно якої зазначалось, що під час проведення інвентаризації водопостачання встановлено, що відповідно до технічного паспорту, поливна площа становить двір - 338 м.кв. та басейн, у зв'язку із зазначеним було проведено донарахування на суму 25496,15 грн., у зв'язку із донарахуванням, станом на 08.10.2019 року, по особовому рахунку Позивача була наявна заборгованість у сумі 25997,22 грн. Також сторона відповідача посилалася на договір укладений між сторонами у листопаді 2019р., дія якого поширюється на правовідносини з 2016р.
У судовому засіданні представник позивача та позивач позов підтримали, просили його задовольнити.
Представ ник відповідача проти задоволення позову заперечувала.
Вислухавши пояснення учасників справи, дослідивши письмові докази, суд приходить до наступного.
Судом встановлено, що позивачка є споживачем послуг водопостачання та водовідведення, які надаються ТОВ "ІНФОКС" за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі договору про надання послуг з водопостачання та водовідведення № 126729/ЧВ від 10.02.2016 року, що не спростовувалось сторонами під час розгляду справи.
10.02.2016 року між Бившевою та ТОВ «Інфокс», в особі начальника управління «Водозбут» філії «Інфоксводоканал» Кравцова О.Г. було укладено договір про надання послуг з водопостачання та водовідведення № 126729/ЧВ.Відповідно до п. 3.1 вказаного договору оплата послуг за розрахунковий місяць повинна бути здійснена Споживачем шляхом перерахування грошей на банківський рахунок Водоканалу не пізніше 20 числа, наступного за Розрахунковим місяцем. Розмір щомісячної оплати за надані послуги становить 501,07 грн, що підтверджується рахунком № 38001/08/19. Всі зобов'язання по договору Позивачка виконувала справно та у встановлений строк, що підтверджується відповідними квитанціями про оплату послуг з водопостачання та водовідведення.
Однак 04.10.2019 року Позивачу надійшло смс-повідомлення від адресата «Інфоксводоканал» - «за о/р 38001 до оплати 25 997, 22 грн. Оплата до 20.10.» (а.с.17).
10.10.2019 р. о 13:37 год. сусід позивача повідомив, що до її будинку під'їхала бригада служби «Крот» з метою відключення її від мереж водопостачання та водовідведення. Після чого, за допомогою вказаного сусіда, Позивачка в телефонному режимі зв'язалась з працівником служби «Крот», який представився ОСОБА_1 і повідомив їй, що вже здійснив відключення від мережі водопостачання та водовідведення і запропонував негайно оплати борг, щоб відразу після сплати боргу здійснити підключення комунікацій. Задля цього на номер телефону Позивача він надіслав смс-повідомлення з номером телефону на який Позивач повинна була б надіслати квитанцію про оплату боргу. Позивачка здійснила 10.10.2019р. оплату на вказану суму (а.с.20,22).
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про захист прав споживачів" виконавець - суб'єкт господарювання, який виконує роботи або надає послуги, споживач - фізична особа, яка замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб.
Правовідносини, що виникли між сторонами з приводу надання і споживання житлово-комунальних послуг регулюються положеннями Закону України "Про житлово-комунальні послуги", Закону України "Про захист прав споживачів", Цивільним Кодексом України.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", в редакції на час виникнення договірних правовідносин, передбачене право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений у п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Згідно з ч. 1, 2ст. 32 Закону "Про житлово-комунальні послуги" плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно, відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Обов'язки споживача визначені також п. 7 "Правил користування приміщеннями житлових будинків та прибудинковими територіями", затвердженими Постановою КМУ від 24.01.2006 року N 45, відповідно до якої власник та наймач квартири (орендар) зобов'язаний, зокрема: оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом та дотримуватись вимог нормативно-правових актів у сфері житлово-комунальних послуг.
Згідно пункту 17 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою КМУ N 630 від 21.02.2005 року, послуги з водовідведення оплачуються споживачем з розрахунку обсягу витрат холодної та гарячої води згідно з нормативами (нормами) споживання або показаннями засобів обліку води.
Пунктом 21 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою КМУ N 630 від 21.02.2005 року передбачено, що у разі відсутності у квартирі (будинку садибного типу) та на вводах у багатоквартирний будинок засобів обліку води і теплової енергії плата за надані послуги справляється згідно з установленими нормативами (нормами) споживання з централізованого постачання холодної та гарячої води і водовідведення - з розрахунку на одну особу та на ведення особистого підсобного господарства.
Як вбачається між сторонами виник спір стосовно нарахованої вжовтні 2019 року відповідачем суми коштів у розмірі 25 997, 22 грн. за надані послуги з водопостачання за адресою: АДРЕСА_1 за період з 2016р..
З поданого відповідачем відзиву на позовну заяву, вбачається, що під час проведення інвентаризації водопостачання встановлено, що відповідно до технічного паспорту, поливна площа становить двір - 338 кв.м. та басейн, у зв'язку із зазначеним було проведено донарахування на суму 25496,15 грн., у зв'язку із донарахуванням, станом на 08.10.2019 року, по особовому рахунку Позивача була наявна заборгованість у сумі 25997,22 грн.
Суд зауважує, що інвентаризація - це один з методів бухгалтерського обліку. Під цим терміном розуміється перевірка і оцінка наявності об'єкту контролю, тобто активів, зобов'язань на певну дату.Згідно ст.10 Закону України «Про бухгалтерський облік» для забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності підприємства зобов'язані проводити інвентаризацію активів і зобов'язань, під час якої перевіряються і документально підтверджуються їх наявність, стан і оцінка.
Тобто з даного законодавчого визначення можна зробити висновок, що для проведення інвентаризації контролюючому суб'єкту необхідно документально підтвердити, зокрема наявність та стан активів. Але, як встановлено у судових засіданнях, працівниками філії «Інфоксводоканал» ТОВ «Інфокс» не надано належних та допустимих доказівздійснення перевірки щодо обстеження стану поливної площі та басейну за адресою: АДРЕСА_1 .
Стосовно розрахунку суми боргу наданого Бившевій варто зазначити наступне. Відповідно до вказаного розрахунку заборгованості у Бившевої заборгованість по сплаті послуг почалась ще з жовтня 2016 року і становила 407 гривень і вже станом на вересень 2019 року заборгованість становила 25 997, 22 грн., тобто заборгованість росла протягом 3 років. Факт того, що Бившевій не надходило повідомлення про наявність в неї заборгованості підтверджується роздруківкою смс-повідомлень від адресата «Інфоксводоканал» за період з березня 2016 року по вересень 2019 року.
Крім того, згідно технічного паспорту (а.с.37) складеного у 2006р. вбачається наявність басейну, площа якого не визначена, і зазначена споруда у експлуатації не вводилася та експлуатувалася, що сторонами не оспорються.
Тобто стає незрозумілим, звідки сторона відповідача визначила площу басейну позивача у 45куб.м. Доказів розрахунку цієї площі та суми донарахування позивачу до сплати з 2016р. на 25496,15 грн. суду не надано.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення. Таким чином, у розумінні закону, суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право. Зміст зазначених у ст. 15 ЦК України підстав для захисту не розкривається, але він відображений у відповідних нормах, що регулюють ту чи іншу категорію правовідносин. Порушення цивільних прав відповідно до ст. 215 ЦК України може проявлятися, зокрема, в недотриманні сторонами в момент вчинення правочину вимог закону.
З цією метою суд з'ясовує характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.
Існуючі способи захисту мають універсальний характер, вони можуть застосовуватись до всіх чи більшості відповідних суб'єктивних прав. Разом з тим перелік способів захисту цивільних прав чи інтересів не є вичерпним. Відповідно до абз. 2 п. 10 ч. 2 ст. 16 ЦК суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом.
За положеннями статті 5 ЦПК України, яка регулює способи захисту, які застосовуються судом, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Згідно ст.12 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник, при чому виробник послуг може бути і їх виконавцем.
Питання повернення безпідставно набутого майна визначаються ст. ст.1212-1213 ЦК України.
Відповідно до правового висновку ВСУ, викладеного за результатами розгляду справи N 6-3090цс15 від 02.03.2016 р., згідно з частинами першою та другою статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Вина заподіювача шкоди є обов'язковим елементом настання відповідальності у деліктних зобов'язаннях. Натомість, для кондикційних зобов'язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.
Виходячи зі змісту зазначеної норми можна виокремити особливості змісту та елементів кондиційного зобов'язання. Характерною особливістю кондиційних зобов'язань є те, що підстави їх виникнення мають широкий спектр: зобов'язання можуть виникати як із дій, так і з подій, причому з дій як сторін зобов'язання, так і третіх осіб, із дій як запланованих, так і випадкових, як правомірних, так неправомірних. Крім того, у кондиційному зобов'язанні не має правового значення чи вибуло майно, з володіння власника за його волею чи всупереч його волі, чи є набувач добросовісним чи недобросовісним.
Кондикційне зобов'язання виникає за наявності таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.
Конструкція статті 1212 ЦК України, як і загалом норм глави 83 ЦК України, свідчить про необхідність установлення так званої "абсолютної" безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору.
Ознаки, характерні для кондиції, свідчать про те, що пред'явлення кондиційної вимоги можна визнати належним самостійним способом захисту порушеного права власності, якщо: річ є такою, що визначена родовими ознаками, в тому числі грошовими коштами; потерпілий домагається повернення йому речі, визначеної родовими ознаками (грошових коштів) від тієї особи (набувача), з якою він не пов'язаний договірними правовідносинами щодо речі.
У статті 1215 ЦК України передбачено загальне правило, коли набуте особою без достатньої правової підстави майно за рахунок іншої особи не підлягає поверненню.
Її тлумачення свідчить, що законодавцем передбачені два виключення із цього правила: по-перше, якщо виплата відповідних грошових сум є результатом рахункової помилки зі сторони особи, яка проводила таку виплату; по-друге, у разі недобросовісності зі сторони набувача виплати.
При цьому правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, і відповідно тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум.
Аналогічний висновок зробив і Верховний Суд України в постанові від 02 липня 2014 року у справі N 6-91цс14.
Суд встановив, що позивач (платник грошових коштів) довів факт недобросовісності відповідача (набувача грошових коштів) та відсутність правових підстав для отримання відповідачем грошових коштів від позивача.
Таким чином, дії філії «Інфоксводоканал» - ТОВ «Інфокс», стосовно нарахування Бившевій заборгованості за послуги водопостачання та водовідведення у розмірі 25 997, 22 грн. є неправомірними.
Європейський суд з прав людини зауважує, що принцип "процесуальної рівності сторін" передбачає, що у випадку спору, який стосується приватних інтересів, кожна зі сторін повинна мати розумну можливість представити свою справу, включаючи докази, в умовах, які не ставлять цю сторону в істотно більш несприятливе становище стосовно протилежної сторони (DOMBO BEHEER B.V. v. THE NETHERLANDS, N 14448/88, § 33, ЄСПЛ, від 27 жовтня 1993 року).
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, N 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Відтак, суд робить висновок, що грошові кошти у розмірі 25 997,22 грн. набуті відповідачем без належної правової підстави.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги позивачки в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНФОКС" в особі філії "Інфоксводоканал" на користь Бившевої суми переплачених грошових коштів у розмірі 25 997, 22 грн.
Щодо посилань сторони відповідача на договір від 22.11.2019р. суд зазначає, що у даному спорі цей договір не має юридичного значення, оскільки він укладений після спірної ситуації - тобто після 10.10.2019р.
Щодо моральної шкоди, суд зазначає, що стороною позивача у порушення вимог ст.81ч.1 ЦПК України, не надано суду доказів її заподіяння позивачу, а тому у задоволенні позову в цій частині слід відмовити.
Відповідно до ст.141 ЦПК України з Відповідача на користь позивач підлягають стягненню документально підтверджені судові витрати.
При вищевикладених обставинах та керуючись ст. 4-13,76-89,258-273 ЦПК України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Інфокс» філія «Інфоксводоканал» (ЄДРПОУ 26472133) повернути ОСОБА_1 ( НОМЕР_2 ) - 25997,50 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом 30 днів з дня її підписання. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Бескровний Я. В.