Справа № 308/10178/18
10 червня 2021 року м. Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в особі
головуючого - судді Придачук О.А.
за участю секретаря - Бомбушкар В.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгороді справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа - Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, про встановлення факту, що має юридичне значення
В провадженні Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області знаходиться справа за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа - Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, про встановлення факту, що має юридичне значення.
Дана справа зокрема призначалась до розгляду на 16 год. 00 хв. 07.09.2020 року.
Однак в судове засідання заявник не з"явився, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений.До суду 07.09.2020 року надійшла заява адвоката Суязової Г.В. про відкладення розгляду справи у зв"язку з вступом у справу та необхідністю ознайомлення з матеріалами справи.
У зв'язку з заявою представника заявника адвоката Суязової Г.В. про відкладення судового засідання розгляд срави відкладено на 13 год. 00 хв. 13.11.2020 року.
Проте в судове засідання 13.11.2020 року заявник та представник заявника не з'явилися повторно , хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, про причини неявки суду не повідомили.
У зв'язку з неявкою в судове засідання заявника та представника заявника розгляд справи відкладено та призначено судове засідання на 9 год. 00 хв. 07.04.2021 року.
Однак, 07.04.2021 року заявник та представник заявника в черговий раз не з'явилися, хоча про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, про причини неявки суду не повідомили.
У зв'язку в судове засідання заявника та представника заявника розгляд справи відкладено та призначено судове засідання на 13 год. 00 хв. 10.06.2021 року, але у судове засідання на вказану дату та час заявник та представник заявника, будучи належим чином повідомлені про час та місце розгляду справи, вчергове не з'явилися, про причини неявки суду не повідомили.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.
Відповідно до ч.5 ст.223 ЦПК України разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився в судове засідання, або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.
За змістом вказаних вимог процесуального закону правом на залишення заяви без розгляду суд наділений у випадку повторної неявки позивача в судове засідання за сукупності таких умов: належного повідомлення позивача про час та місце судового засідання, повторної неявки його в судове засідання, яка в такому разі визнається як друга поспіль, ненадходження від позивача клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Інших умов, у тому числі й існування поважних причин неявки, процесуальний закон не передбачає, а тому право суду залишити позов без розгляду від цієї обставини не залежить.
Таким чином, саме факт неявки позивача в судове засідання вдруге, тобто повторно, за наявності вищевикладених умов у їх сукупності є підставою для залишення позову без розгляду.
Відповідно до ч. 3 ст. 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.
Згідно з ст. 2 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Частиною 1 ст. 44 ЦПК України установлено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Суд повинен контролювати процесуальну поведінку учасників справи, так як на них поширюється порядок цивільного судочинства, а значить обов"язок добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обовязки, а також нести відповідальність за зловживання правом. У прямі обовязки учасників справи, входить дотримання процесуальної дисципліни на протязі всього провадження у справі. Проте, суд вважає, що позивач зловживає своїми процесуальними правами.
Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фрідлендер проти Франції»).
У той же час, неодноразові неявки заявника та його представника, які є безумовним проявленням неповаги до суду, позбавляють суд можливості своєчасно розглянути справу, що призводить до порушення прав учасників процесу та норм процесуального законодавства.
Згідно з вимогами ЦПК України, суд не повинен з'ясовувати причини повторної неявки належним чином повідомленого заявника в судове засідання, що знайшло своє відображення в інформаційному листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ за вих. № 6-60/0/4-12 від 18.01.2012 р., що був надісланий на адресу голів Апеляційного суду АРК, апеляційних судів областей, м. Києва і Севастополя.
Аналогічний висновок міститься в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у справі (№6-24063 ск 15), згідно якої, залишаючи позовну заяву без розгляду, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, застосувавши норми ч. 3 ст. 169, п. 3 ч. 1 ст. 207 ЦПК України, дійшов висновку про те, що позивачка, будучи належним чином повідомленою про дату судового засідання, повторно не з'явилась до суду. При цьому ВССУ вказав на те, що причини повторної неявки позивача до суду процесуального правового значення не мають, оскільки положення закону (ч. 3 ст. 169 ЦПК України) направлене на дотримання розумних строків розгляду справи і на недопущення зловживання своїми процесуальними правами та правами інших осіб, які зявляються до суду, а позивачка, при цьому, і не зявляється в судове засідання, і не використовує передбачене законом право на процесуальне представництво в суді.
Зазначена норма дисциплінує заявника, як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи. Якщо заявник не може взяти участь в судовому засіданні, він може подати заяву про розгляд справи за його відсутності. Така заява може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 №475/97- ВР, гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також, справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.
Рішеннями Європейського суду визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобовязана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обовязки.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобовязаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосується безпосередньо його, утримуватися відвикористання прийомів, які повязані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Право на доступ до правосуддя не є абсолютним, на цьому наголошує і Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях. Відтак в кожному випадку заявник при зверненні до суду повинен дотримуватися норм процесуального законодавства.
Також, прецедентна практика Європейського Суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. Правосуддя має бути швидким. Тривала невиправдана затримка процесу практично рівнозначна відмові в правосудді (Рішення Суду у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16 грудня 1992 року).
З цього приводу прецедентними є також рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28 жовтня 1998 року та «Креуз проти Польщі» від 19 червня 2001 року.
У вказаних рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.
При цьому, судом також враховано те, що заявником 12.10.2018 року до суду подавалася заява про розгляд справи за його відсутності. Однак , зважаючи на ту обставину , що 04.09.2020 року заявник уклав договір про надання правової допомоги із адвокатом Суязовою Г.В., яка у свою чергу вступила у справу, подавши заяву про відкладення судового засідання та ознайомлення із матеріалами справи, суд уважає , що з врахуванням зазначених обствин заяву ОСОБА_1 від 12.10.2018 року про розгляд справи за його відсутності до уваги не брати.
За таких обставин, враховуючи повторну неявку заявника та його представника в судове засідання, а також відсутність заяви заявника або ж його представника про розгляд справи у їх відсутності, суд уважає, що такі дії заявника та його представника свідчать про небажання підтримувати заяву та брати участь у розгляді справи, навмисне затягування розгляду справи, а також зважаючи на необхідність дотримання строків розгляду справи, суд уважає, що є всі підстави залишення даної позовної заяви без розгляду.
Керуючись ст. ст. 223, 257,294, 352-355 ЦПК України, суд
Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа - Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, про встановлення факту, що має юридичне значення- залишити без розгляду.
Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Ужгородського
міськрайонного суду: О.А. Придачук