Єдиний унікальний номер 341/1946/20
Номер провадження 2/341/311/21
(заочне)
29 червня 2021 року місто Галич
Галицький районний суд Івано-Франківської області в складі головуючого судді Мергеля М. Р. розглянув заочно у порядку загального позовного провадження без участі сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу.
встановив:
16 грудня 2021 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу.
Відповідно до змісту протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.01.2021 справу ЄУН 341/1946/20 передано судді Галицького районного суду Івано-Франківської області Мергелю М. Р.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 15 листопада 2017 року він позичив ОСОБА_2 гроші в сумі 24 тисячі доларів США на один місяць, про що відповідачка написала розписку. На момент подання позову до суду відповідачка йому повернула 9 тисяч доларів США, а 15 тисяч, що еквівалентно 419499,0 грн - не повернула.
З огляду на викладене, позивач просить суд стягнути з ОСОБА_2 на його користь грошові кошти в розмірі 419499,0 грн.
Ухвалою суду від 27 січня 2021 року відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено підготовче засідання на 09 березня 2021 року, яке відкладене на 14 квітня 2021 року.
Ухвалою суду від 14 квітня 2021 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.
У судове засідання 25 червня 2021 року позивач та відповідачка не з'явились.
Позивач 09 березня 2021 року подав до суду заяву, в якій просить справу розглядати без його участі, позовні вимоги підтримує з підстав, викладених в позові, та просить суд їх задоволити, не заперечує щодо заочного розгляду справи (а. с. 21).
Відповідачці неодноразово надсилалась копія ухвали про відкриття провадження, копія позовної заяви з додатками та судова повістка про виклик до суду, зокрема, на 27 травня 2021 року та на 25 червня 2021 року, на офіційну зареєстровану адресу відповідачки, яка повернулась у зв'язку із тим, що адресат відсутній за вказаною адресою, що підтверджується відміткою поштового відділення від 29 травня 2021 року та 08 червня 2021 року (а. с. 36, 49).
Відповідно до пункту 4 частини восьмої статті 128 ЦПК України днем вручення судової повістки, є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи місця перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Таким чином, відповідачка вважається належним чином повідомленою, а документи - їй врученими.
Крім цього, відповідачка повідомлена належним чином про судове засідання, шляхом оголошення про виклик особи відповідно до частини одинадцятої статті 128 ЦПК України (а. с. 27).
Проте, відповідачка в судові засідання не з'явилась, жодних заяв чи клопотань до суду не надсилала.
Ухвалою суду від 25 червня 2021 року постановлено здійснити розгляд справи у заочному порядку.
Згідно з частиною другою статті 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до частини четвертої та п'ятої статті 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Згідно з приписами статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до положень частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідачка відзив на позовну заяву та жодних клопотань до суду не подала. Ходом розгляду справи не цікавилась. У судові засідання не прибувала, хоча була належним чином повідомлена.
Згідно з частиною восьмою статті 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
З огляду на викладені обставини та строки розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи та ухвалення рішення без участі сторін на підставі наявних матеріалів.
Суд, у порядку загального позовного провадження без участі сторін, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов таких висновків.
15 листопада 2017 року відповідачка ОСОБА_2 власноручно написаною розпискою підтвердила отримання від ОСОБА_1 грошових коштів у сумі 24 тисячі доларів США та зобов'язалась повернути їх через один місяць, що підтверджується оригіналом боргової розписки від 15 листопада 2017 року, яка міститься в матеріалах справи (а. с. 22).
Позивач в судовому засіданні 27 травня 2021 року суду пояснив, що він позичив відповідачці гроші в сумі 24 тисячі доларів США терміном на один місяць, про що вона власноручно написала розписку. На момент подання позову до суду відповідачка повернула йому 9 тисяч доларів США, а 15 тисяч, що еквівалентно 419499,0 грн - не повернула. Просив стягнути з ОСОБА_2 на його користь вказану суму.
Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Згідно з приписами статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Приписами статей 1046, 1047 ЦК України визначено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.
На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Тлумачення статей 1046 та 1047 ЦК України свідчить, що за своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видає боржник (позичальник) кредитору (позикодавцю) за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей.
Аналіз частини другої статті 1047 ЦК України дозволяє зробити висновок, що розписка не є формою договору, а може лише підтверджувати укладення договору позики. По своїй суті розписка позичальника є тільки замінником письмової форми договору позики, оскільки вона підписується тільки позичальником.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року в справі № 464/3790/16-ц (провадження № 14-465цс18) вказано, що «за своїми правовими ознаками договір позики є реальним, одностороннім (оскільки, укладаючи договір, лише одна сторона - позичальник зобов'язується до здійснення дії (до повернення позики), а інша сторона - позикодавець стає кредитором, набуваючи тільки право вимоги), оплатним або безоплатним правочином, на підтвердження якого може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику. За своєю суттю розписка про отримання у борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей. Досліджуючи договори позики чи боргові розписки, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, незалежно від найменування документа і, зважаючи на встановлені результати, робити відповідні правові висновки.
Відповідно до частин першої і другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно із частиною другою та третьою статті 545 ЦК України, якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов'язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа, кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов'язку.
Ураховуючи викладені приписи цивільного законодавства, а також на підставі оцінки наявних у справі доказів в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що між сторонами мали місце правовідносини з укладення договору позики, які оформлені наявною у справі борговою розпискою.
Таким чином, наявність боргового документа, а саме боргової розписки у позивача, підтверджує те, що відповідачка не виконала зобов'язань з повернення боргу. Вказана розписка містить в собі інформацію щодо отримання позичальником коштів у борг та зобов'язання щодо повернення боргу у визначений строк.
Оскільки відповідачка ОСОБА_2 через один місяць, тобто до 15 грудня 2017 року, суму позики добровільно не повернула, вимоги позивача про стягнення з відповідачки суми боргу в розмірі 419499,0 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Станом на час звернення до суду, тобто 14 грудня 2020 року, 15 тисяч доларів США відповідає еквівалентові суми 419499,0 гривень за курсом, встановленим НБУ, а саме - 1 долар США = 27,9666 гривень.
Отже, суд, враховуючи вище викладене, а також те, що боргова розписка від 15 листопада 2021 року підтверджує факт укладення договору позики та отримання коштів ОСОБА_2 , про що вона добровільно написала розписку, та виникнення у неї обов'язку з їх повернення, який вона не виконала, зважаючи на те, що оригінал боргової розписки знаходився у позивача, суд дійшов висновку про задоволення позову та стягнення з відповідачки заборгованості.
Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 141 ЦПК України суд стягує судовий збір у разі задоволення позову з відповідача.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 76-81, 141, 258, 259, 263, 265, 268, 272, 273, 352, 354 ЦПК України, суд
ухвалив:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу задовольнити повністю.
Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 419499 (чотириста дев'ятнадцять тисяч чотириста дев'яносто дев'ять) гривень 00 копійок.
Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 4195,0 (чотири тисячі сто дев'яносто п'ять) гривень 00 копійок.
Апеляційна скарга подається учасниками справи до Івано-Франківського апеляційного суду через Галицький районний суд Івано-Франківської області протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду.
Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено-повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його скасування.
Повний текст рішення складено 29 червня 2021 року.
Сторони:
позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
відповідачка: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Суддя:М. Р. Мергель