Провадження № 2-н/510/122/21
Справа № 510/1105/21
16.06.2021 року м. Рені Одеської області
Суддя Ренійського районного суду Одеської області Гончарова-Парфьонова О.О., розглянувши заяву Комунального підприємства «Водоканал» Ренійської міської ради про видачу судового наказу про стягнення з боржника ОСОБА_1 заборгованості з оплати послуг з централізованого водопостачання та водовідведення, -
встановив:
Заявник КП «Водоканал» Ренійської міської ради 02 червня 2021 року звернувся до суду з заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за надані послуги з централізованого водопостачання та водовідведення у розмірі 4 832 (чотири тисячі вісімсот тридцять дві) грн. 47 коп.
Відповідно до п. 1 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження» від №14 від 23.12.2011 року наказне провадження є самостійним і спрощеним видом судового провадження у цивільному судочинстві при розгляді окремих категорій справ, у якому суддя в установлених законом випадках за заявою особи, якій належить право вимоги, без судового засідання і виклику стягувача та боржника на основі доданих до заяви документів видає судовий наказ, який є особливою формою судового рішення.
У відповідності до ч. 1 ст. 160 ЦПК України, судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 161 ЦПК України, судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, телекомунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення з урахуванням індексу інфляції та 3 відсотків річних, нарахованих заявником на суму заборгованості.
Пунктом 7 ч. 1 ст. 168 ЦПК України передбачено, що під час розгляду вимог у порядку наказного провадження та видачі судового наказу суд не розглядає обґрунтованість заявлених стягувачем вимог по суті.
Відповідно до ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
До заяви про видачу судового наказу КП «Водоканал» Ренійської міської ради надано розрахунок заборгованості, з якого вбачається, що заявлена до стягнення з боржника заборгованість в сумі 4 832 грн. 47 коп. розрахована за період: за водопостачання - з червня 2017 року по квітень 2021 року; за водовідведення - з червня 2016 року по квітень 2021 року.
З вказаного розрахунку заборгованості доданого до заяви вбачається, що заявник просить стягнути з боржника суму заборгованості за період, який перевищує позовну давність встановлену законом у три роки.
При вирішенні питання про стягнення вказаної заборгованості з боржника в порядку наказного провадження, останній буде позбавлений можливості звернутися до суду з відповідною заявою про застосування строків позовної давності, чим можуть бути обмежені його права.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 165 ЦПК України, суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо з моменту виникнення права вимоги пройшов строк, який перевищує позовну давність, встановлену законом для такої вимоги, або пройшов строк, встановлений законом для пред'явлення позову в суд за такою вимогою.
Пунктом 9 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23.12.2011 року №14 «Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження» роз'яснено, що наявність спору про право, яке є підставою для відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу, вирішується суддею у кожному конкретному випадку, виходячи із характеру та обґрунтованості заявленої матеріально-правової вимоги і документів, доданих до заяви. При вирішенні питання про наявність чи відсутність спору про право мають ураховуватися обставини, зокрема, якщо із доданих документів вбачається пропуск позовної давності.
Крім того, суд зазначає, що з урахуванням вказаних обставин, заявлені вимоги не є безспірними, оскільки з'ясування питання щодо дотримання строків позовної давності можливо лише в порядку позовного провадження.
Враховуючи викладене, а також те, що КП «Водоканал» Ренійської міської ради заявлено вимогу про стягнення заборгованості за період, що перевищує позовну давність, встановлену законом для такої вимоги, тому на підставі п. 5 ч. 1 ст. 165 ЦПК України суддя вважає необхідне відмовити у видачі судового наказу.
Відповідно до ч. 2 ст. 166 ЦПК України, відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3-6 частини першої статті 165 цього Кодексу, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 160-162, 165, 166 ЦПК України, -
ухвалив:
Відмовити Комунальному підприємству «Водоканал» Ренійської міської ради у видачі судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості з оплати послуг з централізованого водопостачання та водовідведення у розмірі 4 832 (чотири тисячі вісімсот тридцять дві) грн. 47 коп.
Роз'яснити стягувачеві, що відмова у видачі судового наказу унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з цими самими вимогами у позовному порядку.
Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя О.О. Гончарова-Парфьонова