Справа № 522/7375/21
Провадження № 3/522/5943/21
Іменем України
25 червня 2021 року м. Одеса
Суддя Приморського районного суду м. Одеси Науменко А.В., розглянувши адміністративні матеріали, що надійшли з Відділу поліції №2 Одеського районного управління поліції №1 ГУНП в Одеській області про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 89 КУпАП.
23 квітня 2021 року на адресу Приморського районного суду м. Одеси надійшли адміністративні матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 89 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до складеного протоколу про адміністративне правопорушення, серії ВАБ № 579146 від 13 квітня 2021 року, 13 квітня 2021 року о 16 годині 00 хвилин у м. Одесі, біля Приморського бульвару, гр. ОСОБА_1 жорстоко поводився з тваринами (сім голубів), а саме при огляді встановлено, що частину крила, пір'я були зв'язані, чим вчинила правопорушення передбачене ч. 1 ст. 44-3 КУпАП.
В судове засідання з'явився ОСОБА_1 , захисник Поліш В.О., зазначили про незгоду із обставинами викладеними у протоколі про адміністративне правопорушення та подали письмові заперечення, в яких просив закрити провадження у справі, у зв'язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення у діях ОСОБА_1 . Зазначили, щодо відсутності доказів, на підтвердження жорстокого поводження із тваринами, а також те, що матеріалами справи не підтверджено даних щодо заподіяння голубам фізичного болю та страждань.
Також у судовому засіданні був допитаний, у якості свідка, заступник директора Департаменту екології розвитку рекреаційних зон Одеської міської ради ОСОБА_2 , який зазначив, що був на місці події, під час складання протоколу про адміністративне правопорушення. Та не спостерігав будь-яких дій з боку ОСОБА_1 щодо жорстоко поводження з голубами.
Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. У зв'язку з чим, згідно з ст. 268 КУпАП, справа розглянута на підставі матеріалів, які містяться у ній.
Дослідивши матеріали справи, судом фактично встановлено наступне.
За положеннями ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Згідно ч. 1 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерело права.
Зокрема, в контексті рішення ЄСПЛ «Надточій проти України» (рішення від 15.05.2008р., заява N7460/03) правопорушення, яке розглядається, має ознаки, притаманні «кримінальному обвинуваченню» у значенні статті 6 Конвенції, що вимагає дотримання стороною обвинувачення, яку в цій справі представляє автор протоколу про адміністративне порушення, відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини обвинуваченого.
Положеннями ч. 1 ст. 11 Загальної декларації прав людини від 10 грудня 1948 року та ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 01.11.1950р., рішенням Конституційного Суду України від 22.12.2010р. № 23 рп/2010 у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень ч. 1 ст. 14-1 КУпАП передбачено, що кожен, кого обвинувачено у вчиненні правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено у законному порядку при додержанні, зокрема, процедури притягнення до адміністративної відповідальності, яка повинна ґрунтуватись на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.
Наведені правові позиції закріплюють, що особа не вважається винною, доки її провина не буде доведена у встановленому законом порядку. Тобто, особа не повинна доказувати свою невинуватість і її поведінка вважається правомірною, доки не буде доведено зворотне.
При цьому, за вимогами ч. 2 ст. 251 КУпАП, обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього кодексу.
Частина 2 ст. 89 КпАП України, передбачає відповідальність за жорстоке поводження з тваринами - знущання над тваринами, завдання побоїв або вчинення інших насильницьких дій, що завдали тварині фізичного болю, страждань і не спричинили тілесних ушкоджень, каліцтва чи загибелі, залишення тварин напризволяще, у тому числі порушення правил утримання тварин, вчинені стосовно двох і більше тварин, або групою осіб, або особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за таке саме порушення, пропаганда жорстокого поводження з тваринами.
Вказана норма є бланкетною, тобто відсилає до нормативно-правових актів, які регулюють відносини у даній галузі.
Нормативно-правове регулювання захисту тварин від жорстокого поводження здійснюється законами України "Про тваринний світ", "Про захист тварин від жорстокого поводження", "Про ветеринарну медицину", "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення", "Про захист населення від інфекційних хвороб" тощо та іншими нормативно-правовими актами, що прийняті відповідно до них.
У протоколі про адміністративне правопорушення від 13.04.2021 року серії ВАБ № 579146, не зазначено порушення якого пункту, частини статті відповідного нормативно-правого акту інкримінується ОСОБА_1 .
В своїх рішеннях ЄСПЛ наголошує на тому, що суд не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Таким чином, у суду відсутні правові підстави для виходу за межі інкримінованого правопорушення, та самостійної кваліфікації дій особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Викладене вище свідчить про те, що Відділом поліції №2 Одеського районного управління поліції №1 ГУНП в Одеській області не дотримано відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Згідно вимог ч. 2 ст.62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.
Суд не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді. Суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Лучанінова проти України" від 09.06.2011 р.
Відповідно до положень п.1 ст.247 КпАП обставинами, що виключають провадження в справі про адміністративне правопорушення є відсутність події і складу адміністративного правопорушення.
Також протокол про адміністративне правопорушення, містить дані про понятих. Однак, всупереч ч. 1 ст. 256 КУпАП в матеріалах справи відсутні будь-які письмові пояснення таких осіб.
Варто зазначити, що у протоколі про адміністративне правопорушення не зазначено усі докази, які додаються до нього.
Крім того, до матеріалів справи долучені ксерокопії документів, не посвідчені належним чином, у тому числі і копія Акту Перевірки додержання природоохоронного законодавства.
Згідно приписів ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
У відповідності до ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
В результаті аналізу досліджених доказів, суд змушений прийти до висновку про те, що зібраних органами поліції доказів недостатньо для визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні інкримінованого йому правопорушення. Відсутність достатніх доказів тягне за собою в даному випадку недоведеність події правопорушення і як наслідок відсутність об'єктивної сторони складу інкримінованого їй діяння.
Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. В той же час, ст. 62 Конституції України передбачає, що вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.
Відповідно до ст. 129 Конституції України розгляд і вирішення справ в судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Малофєєва проти Росії», серед іншого зазначено, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принцип рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
Тягар доведення складу адміністративного правопорушення покладається на адміністративний орган, разом з тим, особа, яка притягається до відповідальності, звільняється від обов'язку доводити свою причетність до вчинення правопорушення.
Крім того, 29 квітня 2020 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в рамках справ № 310/4923/17(2-а/310/157/17) вказав, що адміністративне правопорушення - це вчинок, який має форму або дії, або бездіяльності. Проте, щоб вчинок можна було кваліфікувати як адміністративне правопорушення, він повинен мати сукупність юридичних ознак, що визначають склад правопорушення. Наявність усіх ознак правопорушення є єдиною підставою для притягнення правопорушника до відповідальності. Якщо відсутня хоча б одна з ознак правопорушення, особа не може бути притягнута до відповідальності.
В силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення і винності особи, яка притягається до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія і вина особи повинні бути прирівняні до доведеної невинності цієї особи. При таких обставинах факт скоєння позивачем правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 89 КУпАП, є недоведеним.»
Таким чином, суд не вбачає підстав для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 89 КУпАП.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження по справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи зазначені обставини, аналізуючи в сукупності наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до висновку, що в даному випадку відсутні достатні об'єктивні дані, які вказують на вчинення ОСОБА_1 , адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 89 КУпАП, на підставі чого справу про адміністративне правопорушення відносно нього за вчинення адміністративного правопорушення, слід закрити, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст.ст.89, 247, 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-
Провадження в справі про адміністративне правопорушення закрити на підставі ч.1 ст. 247 КпАП України, у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого . 2 ст. 89 КУпАП.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її постановлення, шляхом подання апеляційної скарги до апеляційного суду Одеської області через Приморський районний суд м. Одеси.
Суддя: А.В. Науменко
25.06.21