Справа № 522/8280/21 3/522/6426/21
21 червня 2021 року суддя Приморського районного суду м.Одеси Літвінова В.В., розглянувши матеріали, які надійшли з ВП №5 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за ч.1 ст.44-3 КУпАП,-
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАБ №571801 від 02.04.2021р., о 12 годині 35 хвилин ОСОБА_1 перебуваючи біля будинку №4 по пр.Шевченко у м.Одесі допустив порушення п.п.7 п.3-5 постанови КМУ №1236 від 09.12.2020р., що виразилось в організації проведення масового заходу, а саме вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.44-3 КУпАП.
ОСОБА_1 , надав до суду письмові пояснення на вищезазначений протокол, в яких просив закрити провадження у справі, з обґрунтуванням відсутності події і складу адміністративного правопорушення у його діях.
Вивчивши матеріали справи, та письмові пояснення ОСОБА_1 , приходжу до висновку що провадження у справі підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення за таких підстав.
Згідно приписів ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Згідно до ст.251 КпАП України, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
У відповідності до ст.252 КпАП України, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Частиною 1 ст. 44-3 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених “Про захист населення від інфекційних хвороб”, іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами.
Однак, матеріали справи не містять будь-яких фактичних даних, які б надавали можливість зробити висновок про наявність чи відсутність складу адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні, а тому слід зробити висновок що в ньому відсутні допустимі докази які б підтверджували факт порушення ОСОБА_1 порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених “Про захист населення від інфекційних хвороб”, іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами, наявність в матеріалах справи лише протоколу про адміністративне правопорушення з якого не вбачається будь-яких фактичних даних про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст.44-3 КУпАП. Будь-яких інших доказів на підтвердження вини скоєння ОСОБА_1 адміністративного правопорушення суду не надано.
Також, у матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували, що ОСОБА_1 є особою, яка наділена повноваженнями організації проведення масового заходу, а отже, що він є суб'єктом правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 44-3 КУпАП.
Слід зазначити, що суд не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у вчиненні якого певною особою має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 08 липня 2020 року у справі №177/525/17.
Згідно з ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Згідно до п.1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, зокрема у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
З урахуванням зазначених обставин, приходжу до висновку про відсутність в матеріалах достатніх даних, які б вказували на наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 44-3 КУпАП, а тому провадження у адміністративній справі підлягає закриттю.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 7, 9, 10, 24, 33, 38, 221, 247, 251, 254, 268, 279, 280, 283, 284 КУпАП, -
Провадження по справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ч.1 ст.44-3 КУпАП - закрити у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови до Одеського апеляційного суду через Приморський районний суд м. Одеси.
Суддя: В.В. Літвінова
25.06.21