справа № 489/4076/21 провадження №2-о/489/79/21
Іменем України
29 червня 2021 року м. Миколаїв
Ленінський районний суд міста Миколаєва у складі:
головуючого судді Коваленка І.В.,
секретар судового засідання Сухно А.В.,
за участю:
заявника ОСОБА_1 ,
заінтересована особа ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Миколаєва цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа - ОСОБА_2 , про видачу обмежувального припису
встановив:
ОСОБА_1 звернулась до суду з заявою в якій просить видати обмежувальний припис відносно ОСОБА_2 на строк до шести місяців, яким визначити наступні тимчасові обмеження його прав, а саме: заборонити йому перебувати у місці спільного проживання за адресою: АДРЕСА_1 ; заборонити йому вести листування, телефонні переговори або контактувати з нею через інші засоби зв'язку особисто і через третіх осіб.
Обґрунтовуючи свої вимоги посилається на те, що з 15.07.1994 вона з ОСОБА_2 проживають в зареєстрованому шлюбі за адресою: АДРЕСА_1 . ОСОБА_2 систематично вживає алкогольні напої у великій кількості, веде себе агресивно та неадекватно, висловлюється нецензурною лайкою, погрожує фізичною розправою, на вмовляння та зауваження не реагує. У зв'язку з цим вона неодноразово зверталась до правоохоронних органів та відносно її чоловіка складались протоколи про адміністративне правопорушення за статтею 173-2 КУпАП й виносились термінові заборонні приписи на три доби. В судових засіданнях, при розгляді матеріалів про адміністративні правопорушення за статтею 173-2 КУпАП ОСОБА_2 було визнано винним та направлено на проходження програми для кривдників до Миколаївської обласної державної адміністрації строком на три місяці.
Після закінчення дії термінових заборонних приписів ОСОБА_2 повертається до місця свого мешкання та поводиться ще більш агресивно, знову вживає алкогольні напої, вчиняє сварки, ображає та погрожує, чим вчиняє домашнє насильство психологічного та фізичного характеру, що призводить до суттєвого погіршення стану її здоров'я. Всі заходи адміністративного впливу, а також профілактичні заходи з боку працівників поліції відносно ОСОБА_2 впливають на припинення конфліктів з його боку на невеликий проміжок часу, а на покращення поведінки не впливають взагалі. За такого, вона вимушена звернутися до суду з вказаною заявою. Також вказала, що з ОСОБА_2 не ведуть спільного сумісного побуту, не мають спільних грошових заощаджень та тісних родинних зв'язків, проте мешкають в одному приміщенні.
Ухвалою Ленінського районного суду міста Миколаєва від 24.06.2021 заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі.
У судовому засіданні заявник заяву підтримала та просила задовольнити, посилаючись на нестерпні умови проживання з ОСОБА_2 , через зловживання ним алкогольними напоями та моральним знущанням над нею і дочкою. Також пояснила, що на ОСОБА_2 не діють жодні з заходів, які вживалися поліцією та відносно нього в Ленінському районному суді перебуває кримінальне провадження за насильство в сім'ї.
Заінтересована особа ОСОБА_2 в задоволенні заяви просила відмовити.
Вислухавши учасників справи та дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що заява підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Зі змісту заяви та матеріалів справи вбачається, що заявник та заінтересована особа перебувають в зареєстрованому шлюбі.
26.10.2019, 29.11.2019, 14.01.2020 заявником викликалася поліція та відносно ОСОБА_2 були складені протоколи за частиною другою статті 173-2 КУпАП України та постановами Ленінського районного суду міста Миколаєва від 28.11.2019 по справі № 489/6057/19, 16.01.2020 по справі № 489/6509/19, 27.02.2020 по справі №489/324/20 ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності.
10.03.2020 заявник повторно викликала поліцію, так як ОСОБА_2 в котрий раз в стані алкогольного сп'яніння почав агресивно вести себе відносно неї, виражався словами грубої нецензурної лайки та намагався спричинити їй тілесні ушкодження. У зв'язку із цим заявник звернулася до Інгульського ВП ГУНП в Миколаївській області з заявою про систематичне вчинення фактів домашнього насильства з боку ОСОБА_2 , відомості за якою було внесено до ЄРДР за № 12020150040000856.
Наведені обставини були встановлені рішенням Ленінського районного суду міста Миколаєва від 16.04.2020 у справі № 489/1743/20 та постанові Миколаївського апеляційного суду від 30.06.2020, відповідно до якої відносно ОСОБА_2 видати обмежувальний припис у вигляді заходів тимчасового обмеження прав кривдника, поклавши на нього на строк шість місяців обов'язки із заборони перебувати у місці спільного проживання (перебування) з ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , та заборону вести листування, телефонні переговори з ОСОБА_1 або контактувати з нею через інші засоби зв'язку особисто або через третіх осіб.
В ході судового розгляду з пояснень учасників справи встановлено, що в провадженні Ленінського районного суду міста Миколаєва перебуває кримінальне провадження відносно ОСОБА_2 статтею 126-1 КК України (вчинення домашнього насильства).
Із заяви та пояснень ОСОБА_1 встановлено, що 21.06.2021 приблизно о 10:30 год. заявнику довелося в черговий раз звертатися до поліції в зв'язку з тим, що ОСОБА_2 перебуваючи в стані сильного алкогольного сп'яніння (вживав алкогольні напої на протязі п'яти діб) почав агресивно вести себе відносно заявника, виражався в її бік словами грубої нецензурної лайки, на прохання припинити принизливі дії не реагував. Працівниками поліції в черговий раз був складений протокол про адміністративну правопорушення за частиною першою статті 173-2 КУпАП.
Одночасно 21.06.2021 поліцією було винесено терміновий заборонний припис відносно кривдника ОСОБА_2 , строком на 10 діб, копія якого долучена до заяви.
Наведені у заяві обставини ОСОБА_2 не оспорював.
З матеріалів цивільної справи № 489/1743/20 встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на праві приватної спільної часткової власності належить по 1/4 частці квартири АДРЕСА_2 , а ОСОБА_3 1/2 частка вказаної квартири.
Закон України від 07.12.2017 № 2229-VIII «Про запобігання та протидію домашньому насильству» (далі - Закон № 2229-VIII) визначає організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів - осіб, які постраждали від такого насильства.
Відповідно до частини першої статті 1 Закону № 2229-VIII домашнє насильство - діяння (дія або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Економічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру.
Психологічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Фізичне насильство - це форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 24 цього Закону до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належить обмежувальний припис стосовно кривдника.
Частиною другою статті 26 Закону № 2229-VIII передбачено, що обмежувальним приписом визначаються один чи декілька таких заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов'язків: 1) заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою; 2) усунення перешкод у користуванні майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності або особистою приватною власністю постраждалої особи; 3) обмеження спілкування з постраждалою дитиною; 4) заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою; 5) заборона особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею; 6) заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв'язку особисто і через третіх осіб.
Відповідно до частини третьої статті 26 Закону № 2229-VIII рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків.
У пункті 9 частини першої статті 1 Закону № 2229-VIII визначено, що оцінка ризиків - це оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи. Оцінка ризиків має проводитись за факторами небезпеки (ризиків) щодо вчинення домашнього насильства шляхом відібрання свідчень від постраждалої від такого насильства особи, з'ясування обставин конфлікту та виявлення чинників і умов, які створюють або можуть створювати небезпеку для цієї особи. Фактори небезпеки (ризику) щодо вчинення домашнього насильства мають визначатися за результатами оцінки дій кривдника, які свідчать про ймовірність настання летальних наслідків у разі вчинення домашнього насильства з метою виявлення вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті такої особи.
Згідно з частиною четвертою статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 05.09. 2019 у справі № 756/3859/19 (провадження № 61-11564св19) зроблено висновок, що «враховуючи положення Закону № 2229-VIII, обмежувальний припис за своєю суттю не є заходом покарання особи (на відміну від норм, закріплених у КУпАП та КК України), а є тимчасовим заходом, виконуючим захисну та запобіжну функцію і направленим на попередження вчинення насильства та забезпечення першочергової безпеки осіб, з огляду на наявність ризиків, передбачених вищезазначеним законом, до вирішення питання про кваліфікацію дій кривдника та прийняття стосовно нього рішення у відповідних адміністративних або кримінальних провадженнях».
Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
За змістом статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу.
Враховуючи наведені норми закону та встановлені обставини, суд приходить до висновку про доведеність вчинення ОСОБА_2 , який неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності та відносно якого порушено кримінальне провадження за фактом вчинення домашнього насильства і який відповідних висновків для себе не зробив, психологічного та фізичного насильства відносно ОСОБА_1 , а також що існує високий рівень вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення щодо постраждалої особи, і такі ризики є реальними.
За таких обставин, враховуючи принцип пропорційності, відповідність вимог заявника щодо застосування заходів тимчасового обмеження прав кривдника частині другій статті 26 Закону № 2229-VIII, суд вважає, що про наявність підстав для задоволення вимоги ОСОБА_1 та видачі відносно ОСОБА_2 обмежувального припису у вигляді заходів тимчасового обмеження прав, вказаних заявником, які відповідають наведеному Закону.
Згідно з частиною третьою статті 350-5 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи про видачу обмежувального припису, відносяться на рахунок держави.
Керуючись статтями 350-5, 350-6 ЦПК України, суд
вирішив:
Заяву ОСОБА_1 про видачу обмежувального припису задовольнити.
Видати обмежувальний припис у вигляді заходів тимчасового обмеження прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , поклавши на нього на строк шість місяців такі обов'язки: заборонити ОСОБА_2 перебувати у місці спільного проживання (перебування) з ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 ; заборонити ОСОБА_2 вести листування, телефонні переговори з ОСОБА_1 або контактувати з нею через інші засоби зв'язку особисто або через третіх осіб.
Про видачу обмежувального припису відносно ОСОБА_2 не пізніше наступного дня з дня ухвалення даного рішення повідомити Інгульський відділ поліції ГУНП НПУ та Виконавчий комітет Миколаївської міської ради.
Допустити рішення суду до негайного виконання.
Рішення суду про видачу обмежувального припису підлягає негайному виконанню, а його оскарження не зупиняє його виконання.
Судове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Інформація про учасників справи:
заявник - ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ;
заінтересована особа - ОСОБА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 .
Повний текст судового рішення складено 29.06.2021.
Суддя І.В.Коваленко