КОРАБЕЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.МИКОЛАЄВА
Справа № 488/3056/20
Провадження № 2/488/542/21 р.
Іменем України
15.06.2021 року м. Миколаїв
Корабельний районний суд м. Миколаєва у складі:
головуючого по справі судді - Селіщевої Л.І.,
при секретарі - Глубоченко О.О.,
за участю представника позивача - ОСОБА_1 ,
та представника відповідача - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання недійсними договорів дарування, -
Позивач - ОСОБА_3 звернулася до суду із позовом до відповідача - ОСОБА_4 , в обґрунтування якого та з урахуванням уточнень, зроблених її представниками у судовому засіданні, вказала, що їй на праві особистої приватної власності належав житловий будинок АДРЕСА_1 , та земельна ділянка площею 875 кв.м. з кадастровим номером 4810136600:06:070:0001 за цією ж адресою.
21.06.2016 року приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Середа О.О. був посвідчений договір дарування вищевказаного житлового будинку, за реєстр. № 631, згідно якого позивач подарувала житловий будинок разом із прилеглими до нього господарськими та побутовими будівлями і спорудами відповідачці по даній справі - ОСОБА_4 .
Крім цього, 21.06.2016 року приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Середа О.О. був посвідчений договір дарування вищевказаної земельної ділянки, за реєстр. № 632, згідно якого позивач подарувала дану земельну ділянку відповідачці по даній справі - ОСОБА_4 .
Позивач вказала, що при укладенні вказаних договорів вона помилилася щодо правової природи договорів дарування, оскільки мала намір укласти договори довічного утримання і вважала, що укладає саме такі правочини. При цьому нотаріус не зачитувала позивачці текст укладених договорів, не роз'яснювала їх зміст та їх правові наслідки.
Іншого житла у позивачки немає, фактичної передачу майна за договорами дарування не було і вона продовжує проживати у спірному житловому будинку.
Посилаючись на таке позивачка просила суд:
-визнати недійсним договір дарування житлового будинку від 21.06.2016 р., який був укладений між нею та ОСОБА_4 , та посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Середа О.О. за реєстр. № 631;
-визнати недійсним договір дарування земельної ділянки від 21.06.2016 р., який був укладений між нею та ОСОБА_4 , та посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Середа О.О. за реєстр. № 632.
У судове засідання позивачка не з'явилися, її представники підтримали позовні вимоги у повному обсязі з вищевикладених підстав.
Відповідач у судове засідання не з'явилася, її представник заперечував проти позову, просив відмовити у його задоволенні через недоведеність та безпідставність. Представник відповідача пояснив, що укладені сторонами договори дарування відповідали їх справжній волі, нотаріусом було роз'яснено їх зміст та правові наслідки, і в діях позивачки відсутня помилка щодо обставин, які мають істотне значення. Відзив представника відповідача долучений до матеріалів даної справи.
Третя особа без самостійних вимог на предмет спору - приватний нотаріус Миколаївського міського нотаріального округу Середа О.О. у судове засідання не з'явилася, про час та місце засідання була повідомлена своєчасно та належним чином, причини неявки суду невідомі.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши зібрані по справі письмові докази, прийшов до висновку, що позов не підлягає задоволенню виходячи із наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Стаття 12 ЦПК України визначає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Судовим розглядом встановлено, що позивачці - ОСОБА_3 на праві особистої приватної власності належав житловий будинок загальною площею 174,60 кв.м., житловою площею 99,70 кв.м. разом із прилеглими до нього господарськими та побутовими будівлями і спорудами по АДРЕСА_1 , на підставі договору купівлі-продажу від 19.05.2010 р. Також позивачці на праві особистої приватної власності належала земельна ділянка площею 0,0875 га з кадастровим номером 4810136600:06:070:0001 за цією ж адресою, із цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, на підставі договору купівлі-продажу від 19.05.2010 р.
Із матеріалів справи вбачається, що 21.06.2016 р. приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Середа О.О. за реєстр. № 631 був посвідчений договір дарування житлового будинку, згідно якого ОСОБА_3 передала безоплатно у власність, а ОСОБА_4 прийняла у дар житловий будинок разом із прилеглими до нього господарськими та побутовими будівлями і спорудами, що розташований по АДРЕСА_1 .
Крім цього, 21.06.2016 р. приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Середа О.О. за реєстр. № 632 був посвідчений договір дарування земельної ділянки, згідно якого ОСОБА_3 передала безоплатно у власність, а ОСОБА_4 прийняла у дар земельну ділянку площею 0,0875 га з кадастровим номером 4810136600:06:070:0001 за вищевказаною адресою, із цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.
Відповідно до частини третьої статті 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом (частина перша статті 229 ЦК України).
Відповідно до статей 229-233 ЦК України правочин, вчинений під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною або внаслідок впливу тяжкої обставини, є оспорюваним. Обставини, щодо яких помилилася сторона правочину (стаття 229 ЦК України), мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно була і має істотне значення. Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не може бути підставою для визнання правочину недійсним.
Відповідно до статті 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність. Договір, що встановлює обов'язок обдаровуваного вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не є договором дарування.
За змістом статей 203, 717 ЦК України договір дарування вважається укладеним, якщо сторони мають повне уявлення не лише про предмет договору, а й досягли згоди щодо всіх його істотних умов. Договір, що встановлює обов'язок обдаровуваного вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не вважається договором дарування, правовою метою якого є передача власником свого майна у власність іншої особи без отримання взаємної винагороди.
Ураховуючи викладене, особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести на підставі належних і допустимих доказів, у тому числі пояснень сторін і письмових доказів, наявність обставин, які вказують на помилку, - неправильне сприйняття нею фактичних обставин правочину, що вплинуло на її волевиявлення, і що ця помилка дійсно була і має істотне значення. Такими обставинами є: вік позивача, його стан здоров'я та потреба у зв'язку із цим у догляді й сторонній допомозі; наявність у позивача спірного житла як єдиного; відсутність фактичної передачі спірного нерухомого майна за оспорюваним договором дарувальником обдаровуваному та продовження позивачем проживати в спірній квартирі після укладення договору дарування.
Таким чином, наявність чи відсутність помилки - неправильного сприйняття позивачем фактичних обставин правочину, що вплинуло на волевиявлення особи під час укладення договору дарування замість договору довічного утримання, суд визначає не тільки за фактом прочитання сторонами тексту оспорюваного договору дарування та роз'яснення нотаріусом суті договору, а й за такими обставинами, як: вік позивача, його стан здоров'я та потреба у зв'язку із цим у догляді й сторонній допомозі; наявність у позивача спірного житла як єдиного; відсутність фактичної передачі спірного нерухомого майна за оспорюваним договором дарувальником обдаровуваному та продовження позивачем проживати в спірній квартирі після укладення договору дарування.
Аналізуючи доводи позивачки та її представників і зібрані по справі докази, суд приходить до висновку про необґрунтованість її доводів щодо помилкового сприйняття нею умов укладеного договору виходячи із наступного.
Судом встановлено і це підтвердили представники сторін у судовому засіданні, що позивачка - ОСОБА_3 є матір'ю відповідачки - ОСОБА_4 .
Зі змісту пунктів 6-7 договору дарування житлового будинку вбачається, що сторони договору, тобто позивач і відповідач по даній справі, підтвердили, що вони розуміють умови договору, його правові наслідки та дійсність їх намірів при укладанні і таке відповідає їх внутрішній волі, а також отримали від нотаріуса усі роз'яснення щодо договору, та інші умови, необхідні для укладення цього договору.
Аналогічні положення містяться у пунктах 3.8.-3.9. договору дарування земельної ділянки.
Оспорюючи вказані правочини, позивачка та її представники посилались на помилку позивачки щодо обставин, які мають істотне значення, зокрема на те, що позивачка вважала, що укладає договір довічного утримання.
Так, відповідно до ст. 744 ЦК України за договором довічного утримання (догляду) одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме майно бо рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов'язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно. Обов'язки набувача визначені ст.ст. 749-750 ЦК України.
Судовим розглядом встановлено і таке підтвердив представник позивачки у судовому засіданні, що з часу укладення договорів дарування і до часу розгляду судом справи, жодного догляду чи утримання відповідачка позивачці не надавала. Проте з даним позовом позивачка звернулася до суду лише у вересні 2020 року.
Судом також встановлено, що на час укладення договору позивачці було 54 роки, вона мала нормальний стан здоров'я та не потребувала стороннього догляду.
Доказів того, що позивачка не ознайомлювалась зі змістом договорів і помилялася щодо обставин, які мають істотне значення, судовим розглядом не здобуто. Також не знайшли свого підтвердження судовим розглядом і інші доводи позивачки, зокрема, щодо відсутності у неї іншого житла та не здійснення сторонами фактичної передачі предметів договорів - житлового будинку та земельної ділянки по АДРЕСА_1 за оспорюваними правочинами, а також щодо того, що після укладення договорів дарування позивачка продовжує проживати та користуватись спірним житловим будинком та земельною ділянкою.
З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку про те, що позивачка не довела своїх позовних вимог, чим не виконала свого обов'язку щодо доказування відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України та ч. 1 ст. 81 ЦПК України. Тому суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог, і відмовляє у позові в повному обсязі.
На підставі ст. 141 ЦПК України позивачці не відшкодовуються понесені нею судові витрати через те, що суд відмовив у задоволенні її позову у повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 258-259, 264-265, 268, 354 ЦПК України, суд,-
Вирішив:
У задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання недійсними договорів дарування - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення рішення. У випадку проголошення у судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне найменування сторін:
Позивач - ОСОБА_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .
Відповідач - ОСОБА_4 , зареєстрована за адресою: зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .
Повний текст рішення суду складений 25.06.2021 року
Суддя Л.І. Селіщева