Справа № 487/3072/21
Провадження № 4-с/487/92/21
29.06.2021 суддя Заводського районного суду м. Миколаєва Лагода А.А. в м. Миколаєві, розглянувши скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на дії та бездіяльність нотаріуса Третьої Миколаївської державної нотаріальної контори Миколаївської області, ЦНАП Міськвиконкому м. Миколаєва, КП ММБТІ, ЦНАП Ольшанської селищної ради,
ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до суду зі скаргою в якій просять суд:
- визнати протиправним та незаконним дії державних реєстраторів ЦНАПу та Нотаріусів 3-ї державної нотаріальної контори (Фоменко С.П., ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Грачова Л.), які на протязі 2011р.-2021р. не виконують рішення судів, не вчиняють реєстраційні та нотаріальні дії, до вчинення яких їх зобов'язує Конституція України та Закони України, які вони грубо ігнорують , не виконують рішення судів за 2011р,-2016р;
- зобов'язати Нотаріуса виконати рішення судів за 2011р-2016р. та видати свідоцтво про право на спадок єдиному спадкоємцю першої черги - ОСОБА_1 , яка прийняла спадщину в 2010р.;
- скасувати рішення про відмову у державній реєстрації від 27.09.2016 р. №31586927, прийняте державним реєстратором Риженко Олексієм Сергійовичем;
- скасувати рішення про відмову у державній реєстрації від 13.07.2018 р. №42053221, прийняте державним реєстратором Іноземцевою Юлією Анатоліївною;
- скасувати рішення про відмову у державній реєстрації від 24.07.2018 р. №42198438, прийняте державним реєстратором Чекановським Сергієм Ігоровичем;
- скасувати рішення про відмову у державній реєстрації від 03.08.2018р. №42371790, прийняте державним реєстратором Постолакі Надією Костянтинівною;
- скасувати рішення про відмову у державній реєстрації від 14.11.2019р. №49670788, прийняте державним реєстратором Гриценко Юлією Володимирівною;
- скасувати Постанову Нотаріуса 3-ї державної нотконтори Грачової Л. від 01.08.2016р., як незаконну;
- винести Постанову та забезпечити виконання рішень судів за 2011р.- 2016р. та притягнути Нотаріуса 3-ї державної нотконтори та державних реєстраторів до кримінальної відповідальності за ст. ст. 382, 365-2 ККУ;
- відшкодувати матеріальні та моральні збитки;
- замінити Нотаріуса та передати справу іншому Нотаріусу.
Вивчивши матеріали справи, суддя приходить до наступних висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Вбачається, що в даній справі дослідженню підлягають спір, який виник виключно щодо владних, управлінських рішень, дії державних нотаріусів Третьої Миколаївської державної нотаріальної контори Миколаївської області та державних реєстраторів ЦНАПів та ММБТІ, які у межах спірних правовідносин діють як суб'єкти владних повноважень.
Згідно зі статтею 50 Закону України від 02 вересня 1993 року № 3425-XII «Про нотаріат» (далі - Закон № 3425-XII) нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.
Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних і юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.
За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
За вимогами частини першої статті 18 Закону України від 02 червня 2016 року №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
З метою якісної та чіткої роботи судової системи міжнародним і національним законодавством передбачено принцип спеціалізації судів.
Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства - цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб'єктний склад цього спору, в якому однією із сторін є, як правило, фізична особа.
Згідно з частиною четвертою статті 10 ЦПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.
Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).
У справі «Сокуренко і Стригун проти України» ЄСПЛ указав, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу існування суду, але й на дотримання таким судом норм, які регулюють його діяльність. У рішенні в справі «Занд проти Австрії» («Zand v. Austria», заява № 7360/76) Європейська комісія з прав людини висловила думку, що термін «судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з (...) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів» («Sokurenko and Strygun v. Ukraine», заяви № 29458/04 та № 29465/04, § 24).
Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції.
За змістом частини 1 статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
У частині першій статті 1 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) указано, що цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.
Тобто в порядку цивільного судочинства розглядаються справи, що виникають із приватноправових відносин.
Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист
Пунктами 1-9 частини першої статті 4 КАС України встановлено визначення наступних термінів:
адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір;
публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи;
адміністративний суд - суд, до компетенції якого цим Кодексом віднесено розгляд і вирішення адміністративних справ;
суд - суддя адміністративного суду, який розглядає і вирішує адміністративну справу одноособово, колегія суддів, інший визначений цим Кодексом склад адміністративного суду;
адміністративне судочинство - діяльність адміністративних судів щодо розгляду і вирішення адміністративних справ у порядку, встановленому цим Кодексом;
судовий процес - правовідносини, що складаються під час здійснення адміністративного судочинства;
суб'єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг;
позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду;
відповідач - суб'єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача.
Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Публічно-правовий характер спору визначається тим, що вказані суб'єкти наділені владно-управлінськими повноваженнями у сфері реалізації публічного інтересу.
Характерною ознакою публічно-правових спорів є сфера їх виникнення - публічно-правові відносини, тобто передбачені нормами публічного права суспільні відносини, що виражаються у взаємних правах та обов'язках їх учасників у різних сферах діяльності суспільства, зокрема пов'язаних з реалізацією публічної влади.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Спір щодо відмови в проведенні нотаріальних дій за заявою особи, відмові державного реєстратора вчинити реєстраційні дії є публічно-правовим спором, тому належить до адміністративної юрисдикції.
Що стосується вимог заявників про притягнення зазначених осіб до кримінальної відповідальності, то вказані питання вирішуються в порядку ст. 214 КПК України, шляхом звернення до правоохоронних органів із відповідною заявою про вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 96, 186 ЦПК України, суддя
У відкритті провадження по справі за скаргою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на дії та бездіяльність нотаріуса Третьої Миколаївської державної нотаріальної контори Миколаївської області, ЦНАП Міськвиконкому м. Миколаєва, КП ММБТІ, ЦНАП Ольшанської селищної ради - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.
Суддя А.А. Лагода