Справа № 487/3739/21
Провадження № 1-кс/487/3025/21
29.06.2021 року місто Миколаїв
Слідчий суддя Заводського районного суду міста Миколаєва ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду міста Миколаєва скаргу ОСОБА_3 на постанову слідчого Першого слідчого відділу Слідчого управління Територіального управління державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві ОСОБА_4 від 13.11.2020 року про закриття кримінального провадження, відомості про яке 23.07.2019 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42019121230000034 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 382, ч. 1 ст. 366 КК України, -
ОСОБА_3 звернувся до Заводського районного суду міста Миколаєва зі скаргою, в якій просив скасувати постанову слідчого Першого слідчого відділу Слідчого управління Територіального управління державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві ОСОБА_4 від 13.11.2020 року про закриття кримінального провадження, відомості про яке 23.07.2019 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42019121230000034 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 382, ч. 1 ст. 366 КК України, у зв'язку із неповнотою проведення досудового розслідування, передчасністю та необґрунтованістю винесеної постанови та невідповідністю висновків слідчого фактичним обставинам кримінального провадження.
У судове засідання ОСОБА_3 не з'явився, надав заяву про розгляд скарги за його відсутністю.
Слідчий у судове засідання не з'явився, що, згідно ч. 3 ст. 306 КПК України, не є перешкодою для розгляду скарги. Надано матеріали кримінального провадження №42019121230000034 та лист з зазначенням того, що у зв'язку з організаційно-штатним змінами в ТУ ДБР у м. Миколаєві слідчого ОСОБА_4 було звільнено, у зв'язку із чим забезпечити його присутність при розгляді скарги не вбачається за можливе.
Дослідивши матеріали скарги та матеріали кримінального провадження №42019121230000034, слідчий суддя дійшов наступних висновків.
Згідно ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Відповідно до ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до кримінальної відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, згідно ч. 1 ст. 7 КПК України, серед іншого, відносяться: верховенство права; законність; рівність перед законом і судом; презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини; доступ до правосуддя та обов'язковість судових рішень; змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; безпосередність дослідження показань, речей і документів; забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності; публічність; диспозитивність; розумність строків, тощо.
Згідно ч. 2 ст. 9 КПК України, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов'язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
У кримінальному провадженні, за змістом ч. 1 ст. 91 КПК України, підлягають доказуванню, в тому числі: подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.
Доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження (ч. 2 ст. 91 КПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 92 КПК України, обов'язок доказування обставин, передбачених статтею 91 КПК України, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого. Обов'язок доказування належності та допустимості доказів, даних щодо розміру процесуальних витрат та обставин, які характеризують обвинуваченого, покладається на сторону, що їх подає (ч. 2 ст. 92 КПК України).
Збирання доказів регламентовано ст. 93 КПК України, за змістом якої збирання доказів здійснюється сторонами кримінального провадження, потерпілим, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, у порядку, передбаченому цим Кодексом. Сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом. Сторона захисту, потерпілий, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, здійснює збирання доказів шляхом витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, службових та фізичних осіб речей, копій документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій, актів перевірок; ініціювання проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій та інших процесуальних дій, а також шляхом здійснення інших дій, які здатні забезпечити подання суду належних і допустимих доказів.
Згідно 94 КПК України, слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається в разі, якщо встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення.
Отже, закриття кримінального провадження є формою закінчення досудового розслідування, яке відбувається в силу наявності обставин, що виключають кримінальне провадження, а тому прийняття рішення про його закриття можливе лише після всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин кримінального провадження, оцінки доказів, які стосуються цього провадження, у сукупності.
За змістом ст. 110 КПК України постанова слідчого про закриття кримінального провадження має бути мотивованою, її зміст повинен відповідати фактичним обставинам, встановленим матеріалами справи, зокрема в ньому має бути викладено суть заяви особи, яка звернулась з метою захисту прав та відповіді на усі поставлені нею питання, які виключають провадження у справі і обумовлюють її закриття, що є однією із гарантій забезпечення прав і законних інтересів учасників процесу. Мотивувальна частина постанови про закриття кримінального провадження повинна містити відомості про зміст обставин, які є підставами для прийняття постанови, мотиви такого рішення, їх обґрунтування з посиланням на положення цього Кодексу.
Слідчим суддею встановлено, що Слідчим управлінням Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві, проводилось досудове розслідування по кримінальному провадженні, відомості про яке 23.07.2019 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42019121230000034 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 382 КК України.
Кримінальне провадження №42019121230000034 розпочато на підставі ухвали слідчого судді Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 19.07.2019 року відповідно до якої задоволено скаргу ОСОБА_3 та зобов'язано уповноважену особу, визначену керівником Гайворонського відділу Новоукраїнської місцевої прокуратури Кіровоградської області, внести відомості до ЄРДР на підставі повідомлення, поданого 03.07.2019 року ОСОБА_5 про вчинення кримінального правопорушення.
У поданій заяві від 03.07.2019 року ОСОБА_5 вказувала на умисне невиконання слідчим СВ Гайворонського ВП ГУНП в Кіровоградській області ОСОБА_6 ухвали слідчого судді Гвайворонського районного суду Кіровоградської області від 26.12.2018 року щодо зобов'язання провести дії у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР 15.01.2018 року за №1201820120000028.
Крім того, слідчим управлінням Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві, проводилось досудове розслідування по кримінальному провадженні, відомості про яке 09.08.2019 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42019121230000035 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України.
Кримінальне провадження №42019121230000035, згідно витягу з ЄРДР, розпочато на підставі заяви ОСОБА_5 від 09.08.2019 року про вчинення службового підроблення слідчим СВ Гайворонського ВП ГУНП в Кіровоградській області процесуального документу протоколу огляду місця події в рамках проведення досудового розслідування кримінального провадження за фактом смерті сина заявниці.
За змістом заяви від 09.08.2019 року ОСОБА_5 вказувала на те, що слідчий СВ Гайворонського ВП ГУНП в Кіровоградській області ОСОБА_6 30.01.2018 року вніс до офіційних документів, а саме: протоколу огляду місця події від 15.01.2018 року, протоколів допиту понятих в якості свідків ОСОБА_7 від 08.02.20918 року та ОСОБА_8 від 08.01.2018 року завідомо неправдиві відомості, якими засвідчив факти, які не відповідають дійсності, але мають юридичне значення і в подальшому спричинили наслідки правового характеру.
Після допиту в якості свідка ОСОБА_6 та дослідження письмових доказів, слідчим Першого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві ОСОБА_4 було винесено постанову від 13.11.2020 року про закриття кримінального провадження, відомості про яке 23.07.2019 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42019121230000034 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 382, ч. 1 ст. 366 КК України, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв'язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення.
Згідно ч. 2 ст. 8 КПК України, принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
За змістом пункту 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Михалкова та інші проти України», яке набуло статус остаточного 13.04.2011 року, розслідування має бути, inter alia, ретельним, безстороннім і сумлінним. Розслідування повинне забезпечити встановлення винних осіб та їх покарання. Органи державної влади повинні були вжити всіх заходів для отримання всіх наявних доказів, які мають відношення до події.
Перевіркою матеріалів кримінального провадження встановлено, в ході досудового розслідування не було допитано ОСОБА_3 та ОСОБА_3 , особу, якій було поручення виконання ухвали слідчого судді Гвайворонського районного суду Кіровоградської області від 26.12.2018 року щодо зобов'язання провести дії у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР 15.01.2018 року за №1201820120000028 ОСОБА_9 , осіб, на підроблення показів яких вказували заявники, а саме: ОСОБА_7 та ОСОБА_8 .
Крім того, згідно ч. 5 ст. 217 КПК України про об'єднання матеріалів досудового розслідування прокурором приймається рішення. Рішення про об'єднання матеріалів досудового розслідування кримінальних проваджень №42019121230000034 від 23.07.2019 року та №42019121230000035 від 09.08.2019 року з присвоєнням єдиного номеру в матеріалах кримінального провадження відсутнє.
Згідно ст. 307 КПК України, за результатами розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора постановляється ухвала згідно з правилами КПК України. Ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути про скасування рішення слідчого.
Встановлені слідчим суддею та вище перелічені обставини у своїй сукупності свідчать про те, що слідчим не було всебічно, повно й неупереджено досліджено всі обставин кримінального провадження з наданням належної правової оцінки, отже оскаржувана постанова є передчасною та підлягає скасуванню.
Керуючись ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. ст. 2, 7-9, 40, 91-94, 110, 220, 284, 303-307, 309, 370, 372 КПК України,-
Скаргу ОСОБА_3 задовольнити.
Скасувати постанову слідчого Першого слідчого відділу Слідчого управління Територіального управління державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві ОСОБА_4 від 13.11.2020 року про закриття кримінального провадження, відомості про яке 23.07.2019 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42019121230000034 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 382, ч. 1 ст. 366 КК України.
Ухвала оскарженню не підлягає, заперечення проти неї можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді.
Слідчий суддя ОСОБА_1