Справа 350/904/21
Провадження 3/350/312/2021
24 червня 2021 року селище Рожнятів
Суддя Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області Максимів І.В., розглянувши матеріали, які надійшли від Відділення поліції № 2 (селище Рожнятів) Калуського РВП ГУ НП в Івано-Франківській області, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жительки АДРЕСА_1 , працюючої продавцем магазину в с. Топільське, за ч. 1 ст. 184 КУпАП,
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАБ №419395 від 28.05.2021, ОСОБА_1 , будучи матір'ю малолітньої дочки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ухиляється від виконання передбачених законом обов'язків щодо забезпечення необхідних умов виховання своєї малолітньої дочки ОСОБА_2 , яка 19 травня 2021 року близько 10 год. 30 хв., обзивала образливими словами ОСОБА_3 , чим вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 184 КУпАП.
У судовому засіданні ОСОБА_1 своєї вини у вчиненні зазначеного у протоколі правопорушення не визнала та пояснила, що її малолітня дочка ОСОБА_2 навчається у 5 класі Рівнянського ліцею. 19 травня 2021 дочка перебувала в школі, де на уроці малювання разом з іншими дітьми малювала малюнок у вигляді зірки. Малолітній ОСОБА_3 підійшов до дочки та почав до неї зачіпатись, сказав, що вона своїми малюнками нібито викликає духів, на що дочка сказала, що він ненормальний. Того ж дня після уроків, на автобусній зупинці в с. Рівня Калуського району, ОСОБА_3 разом зі своєю сестрою намагалися побити її дочку ОСОБА_2 , однак у бійку втрутився працівник сільської ради, який розборонив дітей. 21 травня 2021 року з приводу даної події вона зверталася з заявою в поліцію. Вважає, що в цьому її вини немає, так як вона доглядає за своєю дитиною, цікавиться її життям, вихованням та навчанням.
Допитана в судовому засіданні у присутності матері малолітня ОСОБА_2 суду пояснила, що навчається у 5 класі Рівнянського ліцею. 19 травня 2021 року ОСОБА_3 жодним чином не ображала, навпаки останній ображав її нецензурними словами та намагався побити.
Проаналізувавши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення ОСОБА_1 , допитавши неповнолітню ОСОБА_2 суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до вимог статті 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням, інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Згідно ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото-і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпекидорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
У відповідності до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 184КУпАП настає за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.
Об'єктом вказаного правопорушення є суспільні відносини у сфері охорони прав та інтересів неповнолітніх, які зокрема регламентуються законодавством, а суб'єктивна сторона характеризується наявністю вини як у формі умислу, так і у формі необережності. При цьому ухилення може полягати у різних формах бездіяльності, пов'язаної з незабезпеченням належного виховання та навчання неповнолітніх дітей.
Диспозиція даної норми закону є бланкетною, тобто відсилає до інших нормативно-правових актів, які передбачають конкретні обов'язки батьків або осіб, які їх замінюють щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.
Таким чином, ухиленням від виконання батьківських обов'язків не повинна вважатися будь-яка дія, а вважатиметься невиконання обов'язків, чітко передбачених законодавством і лише тих, які стосуються забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання дітей.
Згідно Рішення Конституційного Суду України від 09.07.1998 р. у справі про тлумачення терміну «законодавство» визначено, що під законодавством слід розуміти (охоплюється) закони України, чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також постанови Верховної Ради України, укази Президента України, декрети і постанови Кабінету Міністрів України, прийняті в межах їх повноважень та відповідно до Конституції України і законів України.
Тобто, якщо вказані акти передбачають обов'язки батьків відносно дітей, які стосуються забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання останніх, то за порушення таких батьків мають притягувати до відповідальності згідно диспозицій норм ст.184 КУпАП.
Згідно ст.12 Закону України «Про охорону дитинства», батьки або особи, які їх замінюють зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров'я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов'язків відповідно до закону.
Стаття 256 КУпАП встановлює вимоги до змісту протоколу, а саме: у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.
З огляду на викладене, виходячи з аналізу вказаного вище законодавства, при складанні протоколу про адміністративні правопорушення, вказана норма матеріального права застосована не була, оскільки не було конкретизовано, у який спосіб особа, що притягається до адміністративної відповідальності, ухилилася від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання своєї неповнолітньої дитини та яких саме обов'язків така особа не виконала, що прямо суперечить принципу правової визначеності закріпленому у рішеннях ЄСПЛ (п.31 по справі «Ракевич проти Росії» та п.109 по справі «Церква Бесарабської Митрополії проти Молдови»), згідно якого «закон має бути доступним та передбачуваним, що стосується його наслідків, тобто вираженим із достатньою точністю, щоб дати змогу особі в разі необхідності регулювати його положеннями свою поведінку».
Виходячи з положень ст.ст.8, 62 Конституції України дотримання принципу верховенства права є однією з підвалин демократичного суспільства. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на його користь.
В даному випадку в протоколі про адміністративне правопорушення не визначено які саме неправомірні діяння ОСОБА_1 вказують на її ухилення від батьківських обов'язків.
З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що докази, надані на підтвердження вини ОСОБА_1 у вигляді протоколу про адміністративне правопорушення викликає розумні сумніви, а наявність сумнівів не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п.161, Series A заява №25), який застосовується при оцінці доказів, а також докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпції факту».
У цій правовій позиції можна відокремити такі конструктивні ознаки: а) обов'язкова наявність сукупності ознак чи неспростовних презумпції; б) ознаки чи презумпції повинні бути достатньо вагомими; в) чіткими; г) взаємоузгодженими. Тому за відсутності таких ознак не можна констатувати, що правопорушення доведено «поза розумним сумнівом».
У зв'язку з вищевикладеним, суд дійшов висновку, що вказана у протоколі подія відбулася не в наслідок ухилення ОСОБА_1 від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення виховання дитини.
З огляду на наведене, приходжу до висновку, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП недоведена належними та допустимими доказами, а тому вважаю, що провадження по справі слід закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст.ст. 7, 221, п. 1 ч. 1 ст. 247, ч. 1 п. 3 ст. 284 КУпАП,
Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 184 КУпАП, за відсутністю складу даного адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Івано-Франківського апеляційного суду через Рожнятівський районний суд протягом десяти днів з часу її постановлення.
Суддя Максимів І.В.