Справа № 344/9854/21
Провадження № 1-кс/344/3924/21
25 червня 2021 року м. Івано-Франківськ
Слідчий суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , розглянувши скаргу ОСОБА_4 щодо нерозгляду звернення та поданої в порядку ст.206 КПК України, -
ОСОБА_4 звернувся до Івано-Франківського міського суду із скаргою щодо нерозгляду звернення та поданої в порядку ст.206 КПК України, в якій просив забезпечити захист його на конституційно-конвенційних прав на правову допомогу захисника БВПД за зверненням 03.07.2019 ОСОБА_5 ; на усі види правових послуг по ЗУ «Про БПД» до Івано-Франківського місцевого центру БВПД відповідно до наказу директора Стусяк 18.10.2019 для оскарження неправомірного застосування спецзасобів; встановити неправомірність застосування спецзасобів через невідповідність ст.106 КВК і практиці ЄСПЛ.
Скаржник про судове засідання повідомлявся через УВП №12, в якій перебуває засуджений, клопотань на проведення засідання в режимі ВКЗ скаржник не подавав.
Прокурор Івано-Франківської обласної прокуратури у судовому засіданні заперечив щодо задоволення скарги та надав пояснення, що клопотань (звернень) ОСОБА_4 від 03 липня 2019р. до БВПД не було, як і не має наказу директора Стусяка від 18.10.2019, згідно даних від центру БВПД .
Заслухавши пояснення прокурора, дослідивши скаргу, вважаю наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 206 КПК України, кожен слідчий суддя суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться особа, яка тримається під вартою, має право постановити ухвалу, якою зобов'язати будь-який орган державної влади чи службову особу забезпечити додержання прав такої особи.
Скаржник у змісті скарги вказав на те, що слід «забезпечити захист його прав на правову допомогу на підставі звернення 03.07.2019р та усі види правових послуг відповідно до наказу директора БВПД від 18.10.2019р..».
Щодо цього, то сам скаржник не долучив до скарги копію такої заяви за вказану дату, натомість прокурор заперечив факт подання звернення 03.07.2019р. Тому, зважаючи на те, що розгляд скарги в цій частині має відбуватись щодо не розгляду заяви про правову допомогу, факт якої ОСОБА_4 не підтверджено, то в цій частині підстав для задоволення скарги - відсутні.
Так, згідно ч.6 ст.19 Закону України «Про безоплатну правову допомогу» у разі отримання постанови слідчого, прокурора, ухвали слідчого судді, суду про залучення захисника для здійснення захисту за призначенням або проведення окремої процесуальної дії Центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги зобов'язаний негайно призначити захисника.
Заявник ОСОБА_4 не надав докази звернення з таким клопотанням на конкретні процесуальні дії чи визначений день, а саме за заявою від 03 липня 2019р., яка як встановлено до БВПД не надходила, на спростування чого матеріали скарги інших доказів не містять. Аналогічно, ним не подано й такого наказу керівника БВПД від 18.10.2019р., наявність якого заперечив прокурор.
За вимогами ч.1,6,8,9 ст.206 КПК України кожен слідчий суддя суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться особа, яка тримається під вартою, має право постановити ухвалу, якою зобов'язати будь-який орган державної влади чи службову особу забезпечити додержання прав такої особи. Якщо під час будь-якого судового засідання особа заявляє про застосування до неї насильства під час затримання або тримання в уповноваженому органі державної влади, державній установі (орган державної влади, державна установа, яким законом надано право здійснювати тримання під вартою осіб), слідчий суддя зобов'язаний зафіксувати таку заяву або прийняти від особи письмову заяву та: 1) забезпечити невідкладне проведення судово-медичного обстеження особи; 2) доручити відповідному органу досудового розслідування провести дослідження фактів, викладених в заяві особи; 3) вжити необхідних заходів для забезпечення безпеки особи згідно із законодавством. Слідчий суддя має право не вживати дій, зазначених у частині шостій цієї статті, якщо прокурор доведе, що ці дії вже здійснені або здійснюються. Слідчий суддя зобов'язаний вжити необхідних заходів для забезпечення особи, яка позбавлена свободи, захисником і відкласти будь-який розгляд, у якому бере участь така особа, на необхідний для забезпечення особи захисником час, якщо вона бажає залучити захисника або якщо слідчий суддя вирішить, що обставини, встановлені під час кримінального провадження, вимагають участі захисника.
Щодо питання встановлення неправомірності застосування кайданок, то слід зазначити таке.
Як вже зазначено ухвалою слідчого судді Івано-Франківського міського суду від 28.04.2021 року, переміщення засуджених до довічного позбавлення волі в приміщенні установи виконання покарань, здійснюється у порядку, визначеному Правилами внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 28.08.2018р. №2823/5, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05 вересня 2018 р. за № 1010/32462.
У відповідності до рішення дисциплінарної комісії ДУ «Івано-Франківська УВП №12» від 25.06.2019р., ОСОБА_4 перебуває на профілактичному обліку, як такий що схильний до захоплення заручників, втечі, нападу на адміністрацію та самогубства.
Так, згідно розділу ХХІІІ вищевказаних даних Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, з метою підтримання належного правопорядку в установах виконання покарань, попередження злочинів та правопорушень серед засуджених здійснюється комплекс спеціальних профілактичних заходів щодо виявлення, постановки на облік та організації нагляду за особами, схильними до вчинення правопорушень. Виявлення та постановка на профілактичний облік засуджених, які вчинили правопорушення або мають намір їх вчинити, здійснюються працівниками оперативного підрозділу шляхом досконалого вивчення матеріалів особових справ засуджених, перевірки відомостей щодо їх поведінки в ізоляторах тимчасового тримання, слідчих ізоляторах, лікарняних закладах, закладах охорони здоров'я тощо, документації, у якій фіксуються порушення режиму, перегляду кореспонденції, а також інформації працівників підрозділів соціально-виховної та психологічної роботи та нагляду і безпеки.
Постановка на профілактичний облік та зняття з профілактичного обліку здійснюються комісійно на підставі достатніх даних про зміну поведінки засудженого. Підготовку матеріалів на постановку на профілактичний облік та зняття з профілактичного обліку здійснює працівник оперативного підрозділу з урахуванням пропозицій працівників підрозділів соціально-виховної та психологічної роботи та нагляду і безпеки.
Розділом ХХІУ (п.2) цих же Правил, кайданки до засуджених застосовуються за розпорядженням начальника установи виконання покарань, його заступників, ЧПНУ та їхніх заступників. Кайданки до засуджених застосовуються у разі: вчинення фізичного опору особовому складу чергової зміни, варті, адміністрації установи виконання покарань або проявів буйства (до заспокоєння); спроби самогубства, членоушкодження або нападу на засуджених чи інших осіб; затримання або доставлення засуджених, які вчинили грубі порушення режиму тримання, до ДІЗО, ПКТ, ОК або карцеру, якщо зазначені особи чинять опір особовому складу чергової зміни або якщо є підстави вважати, що вони можуть завдати шкоди оточуючим або собі; переміщення після затримання засудженого, який вчинив втечу або самовільно залишив місце обмеження волі. Кайданки застосовуються до засудженого у положенні «руки за спиною» з урахуванням його фізичних вад. Через кожні дві години посадовими особами установи виконання покарань здійснюється перевірка стану фіксації замків (у разі необхідності здійснюється послаблення фіксації), а медичним працівником - стану здоров'я засудженого. Посадові особи установи виконання покарань застосовують кайданки, доки в цьому існує нагальна потреба, з урахуванням випадків, зазначених у цьому пункті. Застосовувати кайданки більше ніж 2 години безперервного використання або без послаблення їх тиску заборонено.
Однак, розділом XXXIII (ч.1,2), передбачені особливості тримання засуджених до довічного позбавлення волі, яким є скаржник. Так, відповідно до статті 150 Кримінально-виконавчого кодексу України чоловіки, засуджені до покарання у виді довічного позбавлення волі, відбувають покарання у виправних колоніях максимального рівня безпеки та відповідних ізольованих секторах максимального рівня безпеки. Засуджені до довічного позбавлення волі тримаються окремо від інших засуджених та осіб, узятих під варту, в окремих камерах залежно від жилої площі, психологічної сумісності проживання за визначенням адміністрації установи виконання покарань.
Особи, які відбувають покарання у виді довічного позбавлення волі, мають обов'язки і користуються правами людини та громадянина, за винятком обмежень, визначених законодавством для цієї категорії засуджених, а також установлених вироком суду. На засуджених до довічного позбавлення волі у повному обсязі поширюються основні права й обов'язки засуджених до позбавлення волі, визначені Кримінально-виконавчим кодексом України, а також цими Правилами.
На засуджених до довічного позбавлення волі поширюються заходи заохочення, стягнення та порядок їх застосування, передбачені статтями 130, 132 Кримінально-виконавчого кодексу України і розділом XXI цих Правил.
З метою забезпечення безпеки персоналу установ виконання покарань та засуджених, попередження вчинення з їхнього боку злочинів засуджені до довічного позбавлення волі, схильні до втечі, нападу на адміністрацію установи виконання покарань та захоплення заручників, можуть переводитися до інших камер з обов'язковим врахуванням психологічної сумісності засуджених.
При виведенні з камер або конвоюванні на території установи виконання покарань до чоловіків, засуджених до довічного позбавлення волі, схильних до втечі, захоплення заручників, нападу на адміністрацію, застосовуються кайданки з урахуванням фізичних вад та стану їхнього здоров'я. У разі конвоювання за межами установи виконання покарань до них застосовуються кайданки. При застосуванні кайданків руки засуджений тримає за спиною.
Конвоювання чоловіків, засуджених до довічного позбавлення волі, на території установи виконання покарань здійснюється по одному в супроводі не менше двох представників адміністрації установи виконання покарань.
Для конвоювання чоловіків, засуджених до довічного позбавлення волі, на території установи виконання покарань залучається кінолог зі службовим собакою з урахуванням фізичних вад засуджених та стану їхнього здоров'я.
При конвоюванні чоловіків, засуджених до довічного позбавлення волі, в межах будівлі ПКТ виправної колонії (сектору) максимального рівня безпеки кінолог зі службовим собакою не залучається.
Скаржник у скарзі не конкретизував випадки застосування до нього представниками установи кайданок. Отже, з врахуванням вказаного вище та матеріалів скарги, з яких не зазначено у якому конкретному випадку (день, час тощо) відбувається застосування щодо нього кайданок, що є, на його переконання насильством під час тримання його в державній установі, то відповідно підстав реагування у порядку ст.206 КПК України у слідчого судді - не має.
Керуючись принципом змагальності кримінального провадження відносно подання до суду доказів своєї правової позиції, враховуючи те, що на даний час слідчому судді не надано доказів про підставність та обґрунтованість скарги, в її задоволенні слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 206 КПК України, -
У задоволенні скарги ОСОБА_4 щодо нерозгляду звернення та поданої в порядку ст.206 КПК України відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали складено 29.06.2021 року.
Слідчий суддя ОСОБА_1