Справа № 344/15112/20
Провадження № 2/344/1445/21
29 червня 2021 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:
головуючої - судді Польської М.В.,
секретаря Осадци М.З.
за участі
за участі представника позивача ОСОБА_1
представника відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Івано-Франківську цивільну справу за позовом представника позивача ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про звільнення від сплати заборгованості за аліментами, -
В провадженні Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області перебуває з листопада 2020р. наведена цивільна справа.
17.03.2021 року та 16.04.20211р. на адресу суду надійшла заява від представника відповідача про закриття провадження у справі, у зв'язку відсутністю предмета спору. В судовому засіданні 16.04.2021р. суд постановив розгляд даних заяв здійснити після отриманих пояснень сторін та заявлених свідків, а також встановлення чи спростування факту відсутності спору у даній цивільній справі після цього.
Представник відповідача у судовому засіданні 29.06.2021р. заяви (клопотання) підтримав та просив задовольнити, оскільки під час розгляду справи позивач оплатив заборгованість за аліментами.
Представник позивача у судовому засіданні заперечив щодо задоволення клопотання, вважає його необґрунтованим, оскільки на час подання позовної заяви спір існував, а заборгованість по сплаті аліментів оплачена у зв'язку із накладенням на відповідача заборони виїзду за кордон, а він живе і працює за межами України, тому і змушений був здійснити погашення. Однак, позивач наполягає на розгляді справи та існуванні спору за період проживання сина з ним зазначений у позовних вимогах та зменшених вимогах 29.06.2021р., з підстав можливого зарахування в подальшому спірної суми на сплату наступну по аліментах.
Заслухавши сторін, дослідивши матеріали цивільної справи вважаю наступне.
Відповідно до ст. 4 ЦПК Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст. 13 ЦПК суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Проте як вбачається із позиції Верховного Суду за пунктом 2 частини першої статті 255 ЦПК України, суд може закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, якщо встановить, що предмет спору був відсутній на час пред'явлення позову.
Проте поняття «юридичного спору» має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття «спір про право» (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття «спору про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.
Логічно-граматичне тлумачення словосполучення «відсутність предмета спору» в контексті наведеної правової норми дає підстави для висновку про те, що предмет спору має бути відсутній, тобто не існувати на час пред'явлення позову. Якщо предмет спору мав місце, але припинив своє існування (зник) після відкриття провадження у справі внаслідок тих чи інших обставин, зокрема у зв'язку з добровільним врегулюванням спору сторонами, виконанням відповідачем заявлених до нього вимог, фізичним знищенням предмета спору тощо, то провадження у справі не може бути закрите з наведеної правової підстави, оскільки вона полягає саме у відсутності предмета спору, а не у припиненні його існування (зникненні).
Якщо предмет спору став відсутній після відкриття провадження у справі, то залежно від обставин, що призвели до зникнення такого предмета, та стадії цивільного процесу, на якій він припинив своє існування, сторони мають цілий ряд передбачених законом процесуальних можливостей припинити подальший розгляд справи, зокрема шляхом залишення позову без розгляду, відмови від позову або від поданих апеляційних чи касаційних скарг, визнання позову відповідачем, укладення мирової угоди тощо.
Подібного правового висновку Верховний Суд дійшов у постановах: від 10 квітня 2019 року у справі № 456/847/18 (провадження № 61-2018св19), від 13 травня 2020 року у справі № 686/20582/19-ц (провадження № 61-1807св20), від 09 вересня 2020 року у справі № 750/1658/20 (провадження № 61-9658св20), від 23 грудня 2020 року у справі №522/8782/16-ц (провадження №61-21649св19).
З огляду на викладене, враховуючи що представник позивача, який діє від імені та в інтересах позивача, наполягає на існуванні спору між сторонами за період нарахування аліментів з 01.06.2018р. по 17.03.2019р. під час якого син проживав за рахунок утримання та коштів батька, а сама по собі сплата позивачем заборгованості за аліментами не може свідчити про те, що між сторонами відсутній спір, при цьому що після завершення судового розгляду справи такий факт буде тільки встановлюватись судом, тому у задоволенні клопотання представника відповідача - слід відмовити.
Керуючись п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, суд, -
Відмовити в задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_2 про закриття провадження у справі за позовом представника позивача ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про звільнення від сплати заборгованості за аліментами.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя М.В.Польська