Справа № 640/9671/20 Суддя (судді) першої інстанції: Смолій І.В.
25 червня 2021 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Федотова І.В.,
суддів: Сорочка Є.О. та Єгорової Н.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу акціонерного товариства "Укрпошта" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 грудня 2020 року у справі за адміністративним позовом управління Держпраці у Черкаській області до акціонерного товариства "Укрпошта" про застосування заходів реагування, -
Управління Держпраці у Черкаській області (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства «Укрпошта» (далі - відповідач), в якому з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог просило застосувати заходи реагування у сфері державного нагляду (контролю) у вигляді повного зупинення експлуатації (застосування) до усунення порушень, які створюють загрозу життю працюючих експлуатацію (застосування) електроустаткування вище 1000 В трансформаторної підстанції №183, яка розміщена за адресою: м Черкаси, пров. Хоменка, 4.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 грудня 2020 року адміністративний позов було задоволено повністю.
Не погоджуючись із судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що відповідачем 25.05.2020 було укладено договір з приватним підприємством «Альфа-Енерго» на послуги з технічного обслуговування трансформаторних підстанцій, в тому числі на трансформаторну підстанцію №183, м. Черкаси, пров. Хоменка,4.
Також, вказує, що згідно висновку технічного звіту, електрообладнання відповідає вимогам ПУЕ та ПТЕЕС.
Згідно п.3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) також у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Як вбачається з матеріалів справи на підставі наказу Держпраці від 24.12.2019 №513-П «Про проведення планових перевірок» та направлення на проведення перевірки №1320 від 24.12.2019 була проведена планова перевірка щодо безпеки, безпечного поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення в АТ «Укрпошта» за адресою: м. Київ, вул.Хрещатик, 22 (в межах Черкаської області).
За результатами вказаної перевірки позивачем складено акт від 28.01.2020 №042-092.
Вказаним актом встановлені порушення нормативно - правових актів з охорони праці, які створюють загрозу життю та здоров'ю людини, які зафіксовано у V розділі таблиці акта.
Приписом № 014-092 від 28.01.2020 встановлено терміни для усунення АТ «Укрпошта» виявлених порушень вимог діючого законодавства України.
Вказане зумовило звернення позивача до суду.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що за наданими відповідачем доказами не можливо встановити факт усунення встановлених працівниками Держпраці порушень нормативно - правових актів з охорони праці, які створюють загрозу життю та здоров'ю людини в частині електроустаткування вище 1000 В трансформаторної підстанції №183, яка розміщена за адресою: м Черкаси, пров. Хоменка, 4.
Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, колегія суддів погоджується із зазначеними висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до першого речення ст. 2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право кожного на життя охороняється законом. Цей припис зобов'язує державу вживати належних заходів для захисту життя осіб, які знаходиться під її юрисдикцією. Слід зазначити, що це зобов'язання повинно тлумачитися як таке, що застосовується в контексті будь-якої діяльності, публічної чи ні, в якій право на життя може бути поставлене під сумнів.
Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05 квітня 2007 року № 877-V (далі - Закон № 877-V) визначені правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю.)
Відповідно до абз. 2 ст. 1 Закону № 877-V, державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища. Заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються шляхом проведення перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та інших дій.
В силу частини 1 статті 3 Закону № 877-V, державний нагляд (контроль) серед іншого здійснюється за принципами пріоритетності безпеки у питаннях життя і здоров'я людини, функціонування і розвитку суспільства, середовища проживання і життєдіяльності перед будь-якими іншими інтересами і цілями у сфері господарської діяльності.
Частиною 7 статті 7 Закону №877-V визначено, що на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п'яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу.
Основні положення щодо реалізації конституційного права працівників на охорону їх життя і здоров'я у процесі трудової діяльності, на належні, безпечні і здорові умови праці, регулює за участю відповідних органів державної влади відносини між роботодавцем і працівником з питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища і встановлює єдиний порядок організації охорони праці в Україні визначено Законом України «Про охорону праці» від 14.10.1992 року № 2694-XII (далі - Закон № 2694-XII).
Положеннями ст. 38 вищевказаного Закону передбачено, що державний нагляд за додержанням законів та інших нормативно-правових актів про охорону праці здійснюють, зокрема, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року №96 затверджено Положення про Державну службу України з питань праці (далі - Положення №96).
Відповідно до п. 1 вищевказаного Положення, Державна служба України з питань праці є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.
Згідно п. 7 Положення №96, Державна служба України з питань праці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.
В силу ст. 4 ЗУ «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», державний нагляд (контроль) здійснюється за місцем провадження господарської діяльності суб'єкта господарювання або його відокремлених підрозділів, або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених законом.
Положеннями пп. 16 п. 4 Положення №96 передбачено, що Державна служба України з питань праці здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням законодавства у сфері охорони праці в частині безпечного ведення робіт, гігієни праці, промислової безпеки, безпеки робіт у сфері поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, у тому числі з питань: забезпечення працівників спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального та колективного захисту; монтажу, ремонту, реконструкції, налагодження і безпечної експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних та інших засобів виробництва і машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки; безпеки робіт у сфері поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, проведення робіт з утилізації звичайних видів боєприпасів, ракетного палива та вибухових матеріалів військового призначення; виробництва, зберігання, використання отруйних речовин у виробничих процесах, у тому числі продуктів біотехнологій та інших біологічних агентів; організації проведення навчання (в тому числі спеціального) і перевірки знань з питань охорони праці; навчання працівників у сфері поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення та перевірки їх знань.
У відповідності до пп. 5 п. 6 Положення №96, Державна служба України з питань праці для виконання покладених на неї завдань має право безперешкодно проводити відповідно до вимог закону без попереднього повідомлення в будь-яку робочу годину доби перевірки виробничих, службових, адміністративних приміщень та об'єктів виробництва фізичних та юридичних осіб, які використовують найману працю та працю фізичних осіб, експлуатують машини, механізми, устаткування підвищеної небезпеки, та у разі виявлення фіксувати факти порушення законодавства, здійснення нагляду та контролю за додержанням якого віднесено до повноважень Державна служба України з питань праці.
Згідно ч. 1 ст. 39 Закону № 2694-XII, посадові особи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, зокрема, мають право видавати в установленому порядку роботодавцям, керівникам та іншим посадовим особам юридичних та фізичних осіб, які відповідно до законодавства використовують найману працю, міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевим державним адміністраціям та органам місцевого самоврядування обов'язкові для виконання приписи (розпорядження) про усунення порушень і недоліків в галузі охорони праці, охорони надр, безпечної експлуатації об'єктів підвищеної небезпеки, а також забороняти, зупиняти, припиняти, обмежувати експлуатацію підприємств, окремих виробництв, цехів, дільниць, робочих місць, будівель, споруд, приміщень, випуск та експлуатацію машин, механізмів, устаткування, транспортних та інших засобів праці, виконання певних робіт, застосування нових небезпечних речовин, реалізацію продукції, а також скасовувати або припиняти дію виданих ними дозволів і ліцензій до усунення порушень, які створюють загрозу життю працюючих.
Нормами ч. 5 ст. 4 ЗУ «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» визначено, що виробництво (виготовлення) або реалізація продукції, виконання робіт, надання послуг суб'єктами господарювання можуть бути зупинені повністю або частково виключно за рішенням суду.
В силу ч. 7 ст. 7 ЗУ «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п'яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем встановлено порушення відповідачем ст.21 ЗУ №2694, а саме: відповідно до Акту розмежування балансової належності між Черкаським міським РЕМ та Акціонерне товариство «Укрпошта» Черкаська дирекція Акціонерного товариства експлуатує електроустаткування вище 1000 В трансформаторну підстанцію №183, яка розміщена м. Черкаси пров.Хоменка,4 на період перевірки без наявності Дозволу від органу Держпраці на експлуатацію устаткування напругою понад 1000 В (електричне устаткування електричних станій та мереж; технологічне електрообладнання), що є порушенням додатку 3, п.8 «Порядку видачі дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 року №1107, з змінами затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 7 лютого 2018 року №48.
Законом України "Про охорону праці" від 14 жовтня 1992 року № 2694-XII (далі - Закон № 2694-XII) визначені основні положення щодо реалізації конституційного права працівників на охорону їх життя і здоров'я у процесі трудової діяльності, на належні, безпечні і здорові умови праці, регулює за участю відповідних органів державної влади відносини між роботодавцем і працівником з питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища і встановлює єдиний порядок організації охорони праці в Україні.
Згідно ч. 3 ст. 21 ЗУ «Про охорону праці», роботодавець повинен одержати дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, видає дозволи на безоплатній основі на підставі висновку експертизи стану охорони праці та безпеки промислового виробництва суб'єкта господарювання, проведеної експертно-технічними центрами, які належать до сфери управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, або незалежними експертними організаціями, які забезпечують науково-технічну підтримку державного нагляду у сфері промислової безпеки та охорони праці. На застосування машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки виробник або постачальник устаткування підвищеної небезпеки отримує дозвіл до прийняття зобов'язань на постачання. Одержання дозволу не вимагається у разі експлуатації (застосування) устаткування підвищеної небезпеки, яке прийнято в експлуатацію з видачею відповідного сертифіката або щодо якого зареєстровано декларацію про готовність до експлуатації, а також у разі реєстрації машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці.
Частинами 4 - 5 ст. 21 Закону № 2694-XII передбачено, що порядок видачі дозволів або відмови в їх видачі, переоформлення, видачі дублікатів, анулювання дозволів центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, переліки видів робіт, машин, механізмів та устаткування підвищеної небезпеки, проведення або експлуатація (застосування) яких потребує отримання дозволу, та граничні розміри тарифів на проведення експертизи стану охорони праці та безпеки промислового виробництва суб'єкта господарювання, висновок якої є підставою для видачі дозволів, встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Строк дії дозволу становить, зокрема, на виконання робіт або на експлуатацію машин, механізмів та устаткування підвищеної небезпеки - п'ять років (з подальшим його продовженням).
Аналіз наведених правових норм свідчить, що обов'язковою умовою при отриманні дозволу та при продовженні строку його дії є обов'язкове дотримання суб'єктами господарювання вимог законодавства з питань охорони праці та промислової безпеки під час виконання робіт підвищеної небезпеки та недопущення виникнення аварій та/або нещасних випадків, пов'язаних з виробництвом, із смертельними або тяжкими наслідками.
Процедуру видачі або відмови у видачі, переоформлення, видачі дублікатів, анулювання Держпраці та його територіальними органами дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки визначає Порядок № 1107.
Відповідно до пункту 8 Додатку 3 Порядку №1107, до переліку машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки віднесено устаткування напругою понад 1000 В (електричне устаткування електричних станцій та мереж; технологічне електрообладнання).
Згідно пункту 6 Порядку №1107, дозвіл за формою згідно з додатком 1 видається роботодавцеві - на виконання робіт підвищеної небезпеки, що зазначені у додатку 2, або на експлуатацію машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, що зазначені у додатку 3.
Зі змісту ч. 3 ст. 21 Закону № 2694-XII, п. 6 Порядку №1107 випливає, що роботодавець має отримати дозвіл на експлуатацію машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, зокрема устаткування, пов'язаного з використанням, виготовленням, переробкою, зберіганням, транспортуванням, утилізацією чи знешкодженням небезпечних або шкідливих речовин.
З наведеного випливає, що обладнання скаржника, на яке він повинен був отримати дозвіл віднесене до машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки безпосередньо законодавством, а тому їх використання може створювати загрозу життю і здоров'ю працівників.
Отже, для здійснення експлуатації електроустаткування вище 1000 В, роботодавець повинен отримати дозвіл від органів Держпраці.
Крім того, актом перевірки встановлено ряд інших порушень відповідачем вимог закону на об'єкті розташованому за адресою м. Черкаси, пров. Хоменка, 4. Серед них, зокрема: не проведено опосвідчення стану безпеки електроустановок відповідно перевірки критеріїв безпеки. Рівень безпечного стану електроустановок не оформлено актом, у якому оцінюється стан безпеки діючого електроустаткування, наявність необхідної експлуатаційної та оперативної документації в електрогосподарстві та не направлено до управління Держпраці у Черкаській області.
Колегія суддів наголошує, що експлуатація роботодавцем машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки щодо якого уповноваженим органом не вирішено питання про відповідність вимогам законів та інших нормативно-правових актів з охорони праці не дозволяється, крім випадків, встановлених законодавством, і має оцінюватися як підстава для зупинення виконання робіт з експлуатації цього обладнання.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.11.2018 у справі №826/14011/16, від 17.03.2020 у справі №815/388/17.
З огляду на те, що виявлені позивачем порушення вимог закону відповідачем станом на момент розгляду справи не усунуто, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Доводи відповідача про те, що останнім було усунуто виявлені порушення, та укладено договір з приватним підприємством «Альфа-Енерго» на послуги з технічного обслуговування трансформаторних підстанцій, в тому числі на трансформаторну підстанцію №183, м. Черкаси, пров. Хоменка,4, колегія суддів приймає до уваги. Однак, зауважує, що укладання вказаного договору не доводить факту відсутності (усунення) порушень, зазначених у висновках акту перевірки від 28.01.2020 №042-092.
Доказів повного усунення виявлених Управлінням Держпраці в Черкаській області порушень законодавства з охорони праці та промислової безпеки, що створюють загрозу життю і здоров'ю працівників, які викладені в акті перевірки суб'єкта господарювання (виробничого об'єкта) від 28.01.2020 №042-092, відповідачем не надано.
Колегія суддів наголошує, що застосування відповідних заходів реагування є необхідним оперативним та превентивним способом впливу з метою усунення існування загрози життю та здоров'ю людей.
Недодержання суб'єктами господарювання вимог у сфері охорони праці призводить до невиправданого ризику виникнення надзвичайних ситуацій та, відповідно, ризику завдання шкоди життю і здоров'ю населення.
Відповідно до першого речення статті 2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право кожного на життя охороняється законом. Цей припис зобов'язує державу вживати належних заходів для захисту життя осіб, які знаходиться під її юрисдикцією. Слід зазначити, що це зобов'язання повинно тлумачитися як таке, що застосовується в контексті будь-якої діяльності, публічної чи ні, в якій право на життя може бути поставлене під сумнів.
Захід реагування має тимчасовий характер, період дії якого залежить безпосередньо від факту усунення відповідачем виявлених порушень.
Крім того, захід реагування має також спонукаючий характер, направлений на забезпечення вимог законодавства у сфері охорони праці.
Вказані висновки кореспондується із правовою позицією Верховного Суду, яка викладена у постанові від 05.12.2018 р. по справі № 826/13896/16.
Також, згідно правової позиції Верховного Суду, яка викладена у постанові від 28.02.2019 року по справі №810/2400/18, такий захід реагування, як повне або часткове зупинення роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатації будівель, споруд, окремих приміщень не є санкцією за порушення вимог законодавства, а є превентивним заходом, який спрямований на недопущення існування невиправданого ризику виникнення надзвичайних ситуацій та, відповідно, ризику завдання шкоди життю і здоров'ю населення.
При цьому, згідно з абзацом 2 частини п'ятої статті 4 Закону України №877-V відновлення виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг суб'єктами господарювання після призупинення можливе з моменту отримання органом державного нагляду (контролю), який ініціював призупинення, повідомлення суб'єкта господарювання про усунення ним усіх встановлених судом порушень.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
З огляду на те, що відповідачем не доведено факту усунення в повному обсязі порушення вимог законодавства у сфері охорони праці, які створюють загрозу життю та здоров'ю людей, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Водночас апеляційна скарга не містить належних та обґрунтованих доводів, які б спростовували висновки суду викладені у спірному рішенні. У ній також не зазначено інших доводів, які б не були предметом оцінки судом першої інстанції та щодо яких судом не наведено мотивів відхилення таких доводів.
З огляду на викладене, колегія суддів не знаходить підстав для скасування судового рішення з мотивів наведених в апеляційній скарзі.
Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Проаналізувавши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що вони не спростовують висновків суду першої інстанції, яким повно встановлено обставини справи та правильно застосовано норми матеріального і процесуального права.
На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для його зміни або скасування.
Керуючись ст.ст. 242, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу акціонерного товариства "Укрпошта" залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 грудня 2020 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 329-331 КАС України.
Головуючий суддя:
Судді: