Справа № 342/500/21
Провадження № 2/342/489/2021
16 червня 2021 року м. Городенка
Городенківський районний суд Івано-Франківської області в складі:
головуючого судді Федів Л.М.,
з участю: секретаря судового засідання Матієк І.П.
позивача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Городенка справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини за заповітом,
Позивач ОСОБА_1 , жителька АДРЕСА_1 , звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 , жительки АДРЕСА_2 , в якому просить ухвалити судове рішення, яким визначити їй додатковий строк для подання в нотаріальну контору заяви про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позовні вимоги мотивовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла матір позивача ОСОБА_3 , що доводиться свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 14.11.2011, актовий запис №20. 22 березня 2010 року ОСОБА_3 склала заповіт, яким розпорядила житловий будинок з надвірними спорудами в АДРЕСА_2 та все інше належне їй майно, рідній сестрі позивача - ОСОБА_2 , а три земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (паї) - позивачу. Заповіт посвідчений секретарем Раковецької сільської ради 22.03.2010 та зареєстрований у реєстрі за №110. Заповіт ніким не скасовувався та не оскаржувався. Позивач бажає прийняти спадщину, однак отримати свідоцтво про право на спадщину за заповітом не може, оскільки вона своєчасно, у межах передбаченого законом шестимісячного строку, не звернулася в Городенківську нотаріальну контору із заявою про прийняття спадщини, і нотаріус відмовила їй у видачі такого свідоцтва та рекомендувала звернутися в суд, що стверджується постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії 13.04.2021. Причини пропуску строку для прийняття спадщини ОСОБА_1 вважає поважними, оскільки на час відкриття спадщини вона не знала про існування заповіту на її користь. Спадкодавець ОСОБА_3 постійно проживала в АДРЕСА_2 , позивач постійно мешкає по АДРЕСА_1 . Позивач вважала, що мамине майно успадкує її сестра, яка проживала разом із мамою на день смерті. Після того, як сестра повідомила ОСОБА_1 про наявність заповіту, позивач захворіла. Згідно довідки Воронівської лікарської амбулаторії від 14.04.2021, позивач перебуває на диспансерному обліку у зв'язку із гіпертонічною хворобою ІІ ст. ОСОБА_4 перебувала на стаціонарному лікуванні з 01.12.2011 по 15.12.2011 , з 05.03.2012 по 16.03.2012 , з 30.04.2012 по 11.05.2012, з 12.11.2012 по 23.11.2012. За цей період часу позивач погано почувалася та понесла значні матеріальні витрати на придбання медикаментів. Таким чином, реалізувати свої спадкові права позивачу завадила хвороба та перебування на лікуванні. Довідкою Раковецького старостинського округу № 109 від 17.03.2021 доводиться, що спадкодавець ОСОБА_3 на час смерті була зареєстрована у власному житловому будинку по АДРЕСА_2 , разом із нею проживали ОСОБА_2 з сім'єю. У зв'язку з вищенаведеним, позивач не змогла реалізувати свої спадкові права з об'єктивних причин, що не залежали від її волі. Із постанови державного нотаріуса Городенківської ДНК вбачається, що жодний дій по встановленню кола спадкоємців померлої ОСОБА_3 нотаріус не вчиняв, оголошення у місцевих засобах інформації не подавав. Отже, позивача не було повідомлено про відкриття спадщини, наявність на його ім'я заповіту та, відповідно, наявності у нього спадкових прав, які він повинен був реалізувати у визначений законом термін. До складу спадщини входять земельні ділянки, успадкування яких покращило б матеріальне становище позивача, а тому оформлення спадщини має для неї значення. Досудове врегулювання спору в даному випадку неможливе.
Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просила задовольнити з підстав, наведених в позові.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася. Подала до суду заяву, в якій вказала, що позовні вимоги визнає у повному обсязі та не заперечує, щоб суд своїм рішенням визначив їй додатковий строк для подання в нотаріальну контору заяви про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Передбачених ч.2 ст. 223 ЦПК України підстав для відкладення розгляду справи судом не встановлено, судом прийнято рішення про розгляд справи за відсутності відповідача.
Суд, заслухавши вступне слово позивача, дослідивши письмові докази, дійшов наступного.
За заповітом, посвідченим 22 березня 2010 року секретарем виконавчим комітетом Раковецької сільської ради Городенківського району Івано-Франківської області, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженка с. Раковець, на випадок своєї смерті заробила таке заповітне розпорядження, яким належний їй на правах особистої власності жилий будинок з надвірними спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_2 , земельну ділянку, земельний пай, та усе інше майно та цінні папери, рухоме і нерухоме з чого б воно не складалося і де б воно не знаходилося, що буде належати їй на день її смерті і на що вона згідно закону матиме право заповіла своїй дочці ОСОБА_2 , а земельний пай на основі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті чоловіка, державні акти на право власності на земельну ділянку: серія ЯД № 809542, № 809543, № 809541 заповіла дочці ОСОБА_1 ; цей запис зареєстровано в книзі для запису нотаріальних дій під № 110.
Спадкодавець ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 у віці 73 років в с. Раковець Городенківського району Івано-Франківської області, про що в Книзі реєстрації смертей 14.11.2011 зроблено відповідний актовий запис за № 20, що стверджено копією Свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 14 листопада 2011 року Раковецькою сільською радою Городенківського району Івано-Франківської області.
Копіями Державних актів на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 809541, серії ЯД № 809542, виданих Городенківською районною державною адміністрацією 23.12.2009 стверджується, що ОСОБА_3 , жителька с.Раковець мала у власності земельні ділянки, площами 0,4807 га, 0,2458 га, розташовані на території Раковецької сільської ради Городенківського району Івано-Франківської області, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Ч.1 статті 1220 ЦК України визначено, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (ч.3 ст.1223, ч.1 ст.1220, ч.1 ст.1270 ЦК України). Згідно з ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини (ч.1 ст.1269 ЦК України).
Довідкою № 109, виданою 17.03.2021 Раковецьким старостинським округом стверджено, що на час смерті ОСОБА_3 , 1938 р.н., яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 а/з № 20 від 14.11.2011, разом з нею в господарстві в АДРЕСА_2 були зареєстровані: зять ОСОБА_5 , 1956 р.н., дочка ОСОБА_2 , 1962 р.н., внучка ОСОБА_2 , 1983 р.н., внук ОСОБА_6 , 1989 р.
Те, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 є дочкою ОСОБА_3 та ОСОБА_7 стверджується копіями: свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого 25 листопада 1968 року, відповідний запис за № 38 від 25.11.1968, та свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_3 , виданого 06 травня 1989 року, з якого слідує, що позивач при укладенні шлюбу змінила дошлюбне прізвище « ОСОБА_8 » на « ОСОБА_4 », запис за № 5 від 06.05.1989 року.
Позивач ОСОБА_1 є спадкоємцем за заповітом спадкодавця ОСОБА_3 . На день смерті останньої спадкоємець ОСОБА_1 не проживала разом з спадкодавцем та не знала про існування заповіту ОСОБА_3 в її користь.
Згідно довідки Воронівської лікарської амбулаторії від 14.04.2021, позивач ОСОБА_1 з 2010 року знаходиться на диспансерному обліку і перебуває часто на лікуванні в денному стаціонарі Воронівської АЗПСМ у зв'язку із гіпертонічною хворобою ІІ ст., зокрема: з 01.12.2011 по 15.12.2011, з 05.03.2012 по 16.03.2012, з 30.04.2012 по 11.05.2012, з 12.11.2012 по 23.11.2012, з 10.06.2013 по 21.06.2013, з 15.09.2015 по 28.09.2015.
Дізнавшись про заповіт, позивач звернулася до нотаріуса для отримання свідоцтва про право на спадщину за заповітом ОСОБА_3 . Постановою державного нотаріуса Городенківської районної нотаріальної контори С.В.Капріян № 407/02-31 від 13 квітня 2021 року позивачу ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на спадкове майно, що належало її матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , у зв'язку з пропущенням строку на прийняття спадщини.
Відповідно до ч.3 ст.1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини. Аналіз вищезазначеної норми закону свідчить про те, що поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є ті, які пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Отже, правила частини третьої статті 1272 ЦК України можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.
Законодавцем не надається ніякого значення тривалості періоду, який пройшов з дня закінчення строку для прийняття спадщини, що не виключає можливості одержання своєї частки спадкоємцем, який пропустив строк для прийняття спадщини, також і після спливу значного строку. Відповідно до роз'яснень, зазначених у п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування", особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України. Вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Ураховуючи викладене, правила ч. 3 ст. 1272 ЦК України можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.
Згідно правового висновку, висловленого Верховним Судом України у постанові від 25 березня2020 року в справі № 642/2539/18-ц - поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: 1) тривала хвороба спадкоємців; 2) велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; 3) складні умови праці, які, зокрема, пов'язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; 5) необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо. Таким чином, необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини. У вирішенні питання про поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини потрібно враховувати свободу заповіту як фундаментальний принцип спадкового права.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін та інші проти України», (CASE OF SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE), рішення від 10 лютого 2010 року).
Позивач ОСОБА_1 своєчасно не прийняла спадщину після смерті матері ОСОБА_3 через те, що не знала про існування заповіту в її користь. Відсутність відомостей про існування заповіту суд вважає поважними причинами пропуску позивачем строку прийняття спадщини. Позов визнається відповідачем, визнання позову не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб. Тому суд приходить до висновку, що позивачу ОСОБА_1 слід визначити додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_3 .
На підставі ст.ст. 1216, 1217, 1220, 1222-1223, 1233, 1268-1270, 1272 ЦК України, керуючись ст.ст. 206, 258, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд, -
Позов задовольнити.
Визначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , додатковий строк - два місяці з часу набрання рішенням законної сили для подання в нотаріальну контору заяви про прийняття спадщини за заповітом, після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду або через Городенківський районний суд протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення.
Місце проживання позивача ОСОБА_1 , АДРЕСА_1
Місце проживання відповідача ОСОБА_2 , АДРЕСА_2 .
Повне судове рішення складене 24.06.2021.
Суддя: Федів Л. М.