Справа № 640/8967/21 Суддя (судді) суду 1-ї інст.:
Катющенко В.П.
Іменем України
25 червня 2021 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Сорочка Є.О.,
суддів Єгорової Н.М.,
Коротких А.Ю.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 квітня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України про визнання протиправним та скасування наказу,
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив:
- визнати протиправним акт службового розслідування від 23.04.2020 № 13748;
- визнати протиправним наказ командувача Сухопутних військ Збройних Сил України генерала-лейтенанта Сирського О.С. «Про результати службового розслідування» № 288 від 23.04.2020.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.04.2021 визнано неповажними причини пропуску строку звернення до суду ОСОБА_1 та встановлено позивачу десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до суду заяви про поновлення строку звернення до суду та доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до суду.
У подальшому, 20.04.2021 до суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, до якої додано уточнений адміністративний позов, у якому позивач просить суд:
- визнати протиправним акт службового розслідування від 23.04.2020 № 13748;
- визнати протиправним наказ командувача Сухопутних військ Збройних Сил України генерала-лейтенанта Сирського О.С. «Про результати службового розслідування» № 288 від 23.04.2020;
- визнати протиправною бездіяльність відповідача в частині, що стосується не скасування ним наказу «Про результати службового розслідування» № 288 від 23.04.2020 на підставі рішення від 26.10.2020 апеляційного суду м. Києва у справі № 761/13582/20.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 квітня 2021 року визнано неповажними причини пропуску ОСОБА_1 строку звернення до суду, позовну заяву ОСОБА_1 повернуто позивачу.
Позивач в апеляційній скарзі просить скасувати вказане судове рішення, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції, оскільки вважає, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права.
Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що підстави для повернення позовної заяви були відсутні.
Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу просить відмовити у її задоволенні, посилаючись на необґрунтованість доводів скаржника.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Військова служба у Збройних Силах України та інших військових формуваннях є державною службою особливого характеру, пов'язаною з професійним здійсненням за дорученням держави особливої суспільно-корисної діяльності, що полягає в захисті і обороні Вітчизни її громадян у складі Збройних Сил України та інших військах, утворених відповідно до чинного законодавства.
Проходження військової служби врегульоване спеціальними законами - Законом України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» від 24 березня 1999 року № 548 (далі - Статут внутрішньої служби ЗСУ) та Законом України «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» від 24 березня 1999 року № 551 (далі - Дисциплінарний статут).
За приписами статті 11 Статуту внутрішньої служби ЗСУ військовослужбовець зобов'язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок; бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим; беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни; додержуватися правил військового вітання, ввічливості й поведінки військовослужбовців, завжди бути одягненим за формою, чисто й охайно.
Сутність військової дисципліни, обов'язки військовослужбовців щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарні стягнень, порядок накладення та оскарження таких стягнень регламентовано Дисциплінарним статутом.
Статтею 5 Дисциплінарного статуту визначено, що за стан дисципліни у військовому з'єднанні, частині (підрозділі), закладі та установі відповідає командир. Інтереси захисту Вітчизни зобов'язують командира постійно підтримувати військову дисципліну, вимагати її додержання від підлеглих, не залишати поза увагою жодного дисциплінарного правопорушення. Стан військової дисципліни у військовій частині (підрозділі), закладі, установі та організації визначається здатністю особового складу виконувати в повному обсязі та в строк поставлені завдання, морально-психологічним станом особового складу, спроможністю командирів (начальників) підтримувати на належному рівні військову дисципліну.
У разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення (стаття 45 Дисциплінарного статуту).
Згідно зі статтею 88 Дисциплінарного статуту військовослужбовець, який вважає, що не вчинив правопорушення, має право протягом місяця з часу накладення дисциплінарного стягнення подати скаргу старшому командирові або звернутися до суду у визначений законом строк.
За статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина третя статті 122 КАС).
Згідно частини четвертої вказаної норми якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов'язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
Якщо рішення за результатами розгляду скарги позивача на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень не було прийнято та (або) вручено суб'єктом владних повноважень позивачу у строки, встановлені законом, то для звернення до адміністративного суду встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня звернення позивача до суб'єкта владних повноважень із відповідною скаргою на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (частина п'ята статті 122 КАС).
Частиною першою статті 121 КАС передбачено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Згідно з частиною шостою вказаної статті про поновлення або продовження процесуального строку, відмову у поновленні або продовженні процесуального строку суд постановляє ухвалу, яка не пізніше наступного дня з дня її постановлення надсилається особі, яка звернулася із відповідною заявою.
Колегія суддів зауважує, що інститут строків в адміністративному судочинстві сприяє досягненню юридичної визначеності в адміністративно-процесуальних відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Водночас строк в один місяць визнано законодавцем достатнім для того, щоб у справах цієї категорії особа визначилася, чи звертатиметься вона до суду з позовом за захистом своїх прав і законних інтересів.
Згідно з частиною першою статті 123 КАС у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. Одночасно протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач оскаржує акт службового розслідування від 23.04.2020 № 13748 та наказ № 288 від 23.04.2020, з яким позивача, за його твердженням, було ознайомлено 25.05.2020.
З огляду на це, місячний строк звернення до адміністративного суду розпочався 25.05.2020.
Як вбачається з матеріалів справи, отримавши копію оскаржуваного наказу, позивачем 28.05.2020 подано на нього скаргу, на яку отримано відповідь 25.06.2020.
Відтак, процедура адміністративного оскарження закінчилася 25.06.2020.
У свою чергу, позивач помилково ототожнює всі подані ним наступні скарги із застосуванням процедури досудового порядку врегулювання спору. Колегія суддів наголошує, що подання позивачем наступних заяв та скарг відбувалося поза межами як адміністративного оскарження так і досудового порядку врегулювання спору.
Пункти 110, 111 знаходяться у розділі «Пропозиції, заяви та скарги» Дисциплінарного статуту Збройних Сил України і передбачають, що усі військовослужбовці мають право надсилати заяви чи скарги або особисто звертатися до посадових осіб, органів військового управління, органів управління Служби правопорядку, органів, які проводять досудове слідство, та інших державних органів у разі: прийняття незаконних рішень, дій (бездіяльності) стосовно них командирами (начальниками) або іншими військовослужбовцями, порушення їх прав, законних інтересів та свобод; незаконного покладення на них обов'язків або незаконного притягнення до відповідальності.
Заява чи скарга з інших питань службової діяльності подається безпосередньому командирові (начальникові) тієї особи, дії якої він оскаржує, а в разі, якщо особи, які подають скаргу, не знають, з чиєї вини порушені їх права, заява чи скарга подається в порядку підпорядкованості. У такому самому порядку подаються пропозиції.
Разом з тим, пунктом 113, 115 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України визначено, що подання скарги військовослужбовцями не звільняє їх від виконання своїх службових обов'язків і наказів командирів (начальників). Вимоги до звернення військовослужбовця, порядок розгляду пропозицій, заяв та скарг, строки розгляду, права військовослужбовця під час розгляду заяви чи скарги, обов'язки командирів, органів військового управління щодо розгляду звернень військовослужбовців регулюються законодавством України про звернення громадян, нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України, Міністерства оборони України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, правоохоронних органів спеціального призначення, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України.
З аналізу цих та інших статей Розділу V Дисциплінарного статуту Збройних Сил України «Пропозиції, заяви та скарги» випливає висновок, що відповідні статті цього розділу регулюють право військовослужбовця звернутися зі скаргою як видом звернення щодо будь-яких питань їх службової діяльності, зокрема і незаконного покладення на них обов'язків. Проте можливість військовослужбовця подавати різні види звернень, серед яких і скарги, не можна вважати встановленим законом досудовим порядком вирішення спору, оскільки правовідносини щодо права на звернення і встановлений законом порядок досудового врегулювання спору мають різні мету і характер, а тому їх не можна ототожнювати.
Аналогічну позицію висловив Верховний Суд у постанові від 11.05.2021по справі № № 580/3244/19.
За таких обставин, про порушення своїх прав оскаржуваним рішенням позивач дізнався 25.05.2020, процедуру адміністративного оскарження завершено 25.06.2020, проте позов було подано 31.03.2021, тобто більш як через дев'ять місяців, що є суттєвим порушенням строку звернення до адміністративного суду.
Тривалість процедури накладення адміністративного стягнення, подання позивачем різного роду заяв, скарг чи інших звернень зі спірних питань, отримання відповідей на ці звернення, тощо, не є обставинами, які перешкоджали позивачу звернутися до суду із позовом у даній справі у встановлений законом строк.
Відтак, доводи позивача про те, що ним дотриманий строк звернення до адміністративного суду з огляду на застосування процедури досудового порядку врегулювання спору, не знайшли свого підтвердження у ході судового розгляду.
На тому, що звернення до відповідача із скаргою не є поважними причинами пропуску строку звернення до суду, оскільки позивач мав можливість своєчасно звернутися до суду за захистом своїх прав, свобод та інтересів, наголосив також і Верховний Суд у постанові від 22.04.2020 по справі № 811/1664/18.
Інших поважних причин пропуску строку позивач не вказав.
Згідно з частиною першою статті 123 КАС у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. Одночасно протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Відповідно до пункту 9 частини четвертої статті 169 КАС позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 123 КАС, якщо заяву (про поновлення строку звернення до суду) не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення про повернення позову.
Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .
Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Решта доводів учасників справи висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.
Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 КАС.
Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Керуючись статтями 34, 243, 311, 316, 321, 325, 328, 329, 331 КАС, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 квітня 2021 року - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. В інших випадках постанова не підлягає касаційному оскарженню.
Головуючий суддя Є.О. Сорочко
Суддя Н.М. Єгорова
Суддя А.Ю. Коротких