П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
29 червня 2021 р.м.ОдесаСправа № 420/3450/21
Головуючий в 1 інстанції: Тарасишина О.М.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Скрипченка В.О.,
суддів Косцової І.П. та Осіпова Ю.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2021 року (суддя Тарасишина О.М., м. Одеса, повний текст рішення складений 06 квітня 2021 р.) про повернення позовної заяви в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області визнання протиправним та скасування наказу №251 о/с від 20.08.2003 року в частині звільнення,-
09 березня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовом до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області, в якому просив визнати протиправним та скасувати наказу №251 о/с від 20.08.2003 року в частині звільнення.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2021 року позовну заяву повернути позивачеві на підставі ч. 2 ст. 123 КАС України, п.п. 1, 9 ч. 4 ст. 169 КАС України.
Не погоджуючись з вищезазначеною ухвалою ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Відповідач надіслав до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, у якому, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.
Справа розглянута апеляційним судом в порядку письмового провадження відповідно до частини другої статті 312 КАС України, якою передбачено, що апеляційні скарги на ухвалу суду першої інстанції про повернення заяви позивачеві розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).
Відповідач надіслав до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначив про законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.
Так, постановляючи ухвалу про повернення адміністративного позову ОСОБА_1 , суд першої інстанції, посилаючись на приписи ст.ст. 123, 169 КАС України, виходив з того, що позивач без поважних причин пропустив встановлений процесуальним законом строк на звернення до суду із позовними вимогами щодо визнання протиправним та скасування наказу №251 о/с від 20.08.2003 року в частині звільнення.
Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Так, дійсно, згідно зі змісту положень ч. ч. 1, 2, 3 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється 6-місячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися і інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод та інтересів.
При цьому, як передбачено ч. 5 ст. 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Тобто, як вбачається з даної статті, початок строку визначено альтернативно - це день, коли особа: дізналася або повинна була дізнатися про порушення. При цьому, йдеться не про те, коли особа з'ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням, а про те, коли вона дізналася про ці рішення, дії чи бездіяльність.
Також, при цьому необхідно зазначити, що дотримання строків звернення до суду з адміністративним позовом є однією з обов'язкових передумов ефективності адміністративних проваджень щодо строку розгляду адміністративних справ, оскільки захист прав, свобод та інтересів осіб безпосередньо залежить від меж їх реалізації у часі.
Провадження в адміністративних судах, як спосіб захисту цих прав, базується на процесуальних принципах та забезпечується чітко регламентованими строками. Дотримання цих строків впливає на права та обов'язки учасників адміністративних правовідносин, спонукаючи їх до своєчасного здійснення наданих їм прав чи виконання покладених на них обов'язків.
Так, процесуальний закон визначає, що “строк звернення до адміністративного суду” - це строк, в межах якого особа, яка має право на позов, повинна звернутися до адміністративного суду для захисту своїх прав у публічно-правових відносинах або для реалізації владних повноважень.
При чому, днем, коли особа дізналась про порушення свого права, - є день, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про рішення, дію чи бездіяльність відповідача (суб'єкта владних повноважень), внаслідок яких відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів.
Практика Європейського суду з прав людини, яка, відповідно до ст. 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини”, є джерелом права, також, в свою чергу, свідчить про те, що право на звернення до суду “не є абсолютним” і “може бути обмеженим”, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду за захистом порушених прав (рішення ЄСПЛ від 27.02.1980р., 22.10.1996р.).
Отже, зі змісту зазначених вище норм, та з урахуванням вимог ч. 1 ст. 122 та ч. 5 ст. 122 КАС України, слідує, що у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби позовна заява може бути подана до суду виключно у місячний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.
Позивач просить суд визнати неправомірним його звільнення з органів Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області, згідно наказу №251 о/с від 20.08.2003 року, проте дана позовна заява надійшла до суду 09.03.2021р. (вх. 3364/21), через сімнадцять років після прийняття даного наказу, тобто після спливу визначеного ст. 122 КАС України строку для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів.
При цьому колегія суддів зазначає, що день, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли особа дізналась про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення її прав, свобод чи інтересів.
Якщо цей день встановити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому повинна слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов'язок особи дізнатися про порушення своїх прав.
Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.
Порівняльний аналіз словоформ «дізналася» та «повинна була дізнатися» дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх прав. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Вказані висновки узгоджуються з висновками, наведеними Великою Палатою Верховного суду у постанові від 24 лютого 2021 р. по справі №9901/141/20.
Також ще слід зауважити, що сутність зазначеного “інституту” полягає в тому, що особа, яка звертається до суду за захистом порушеного права була не в змозі зробити це внаслідок незалежних від неї обставин, зокрема, якщо цьому перешкоджала надзвичайна або невідворотна за даних умов подія.
При цьому суд першої інстанції слушно звернув увагу на те, що поважні причини - це обставини, що діють на волю суб'єкта, з яким законодавець пов'язує звільнення цього суб'єкта від виконання покладених на нього обов'язків або від визначених законодавством негативних наслідків його поведінки. Поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для особи на вчинення цих дій.
Проте, як вже зазначалося вище, позивачем не надано до суду жодних належних і беззаперечних доказів існування таких поважних причин.
Так, Європейський суд з прав людини в рішення від 07 липня 1989 року у справі Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосереднього його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
У справі Європейського суду з прав людини «Стаббігс та інші проти Великобританії» визначено, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав.
У рішенні «Міраґаль Есколано та інші проти Іспанії» від 25.01.2000 року Європейський суд зазначив про те, що строки позовної давності, яких заявники мають дотримуватися при поданні скарг, спрямовані на те, щоб забезпечити належне здійснення правосуддя і дотримання принципів правової певності. Сторонам у провадженні слід очікувати, що ці норми будуть застосовними.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає про те, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов'язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (рішення Європейського суду у справі «Перез де Рада Каванілес проти Іспанії» від 28.10.1998 року, заява № 28090/95, пункт 45). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
За таких обставин колегія суддів відхиляє аргумент апеляційної скарги щодо поважності причин пропуску строку для звернення до адміністративного суду з цим позовом, а саме те, що позивачу не було відомо про його звільнення, оскільки відповідно до оскаржуваного наказу, позивача звільнено з 02.09.2003 року (а.с. 46), тобто позивач не отримував заробітну плату з 2003 року, що є умовою, за якою ОСОБА_1 мав реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.
У відповідності до положень ч.ч. 1, 2 ст. 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому, протягом 10-ти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду із заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Крім того, колегія суддів вважає за необхідне наголосити й на тому, що інститут строків у судовому процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Тому, якщо протягом встановленого законодавством строку особа не звернулася до суду за вирішенням спору, відповідні відносини набувають ознаки стабільності.
Таким чином, дотримання строку звернення з адміністративним позовом до суду є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах. Вона дисциплінує усіх учасників цих правовідносин у випадку, якщо вони стали спірними, запобігає зловживанням і можливості регулярно погрожувати зверненням до суду, сприяє стабільності діяльності суб'єктів владних повноважень щодо виконання своїх функцій та сприяє юридичній визначеності у публічно-правових відносинах. Відсутність цієї умови приводила б до постійного збереження стану невизначеності у публічно-правових відносинах.
Отже, за вказаних обставин, колегія суддів, оцінивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивачем, в даному випадку, без поважних причин було пропущено встановлений законом місячний строк на звернення до суду із даними позовними вимогами, в зв'язку із чим, адміністративний позов підлягає поверненню.
До того ж, відповідно до приписів ст.ст. 9, 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст. 90 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи наведене, колегія суддів не встановила порушень судом першої інстанції норм процесуального права при ухваленні судового рішення.
Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відтак, апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 292, 308, 311, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2021 року про повернення позовної заяви в адміністративній справі - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення апеляційного суду, або з дня вручення учаснику справи повного судового рішення.
Головуючий суддя-доповідач В.О.Скрипченко
Суддя І.П.Косцова
Суддя Ю.В.Осіпов