Справа № 188/741/21
Провадження № 3/188/397/2021
29 червня 2021 року Суддя Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області Бурда П.О., розглянувши в смт Петропавлівка матеріали справи про адміністративне правопорушення, що надійшли від відділення поліції №4 Синельниківськог РУП ГУНП в Дніпропетровської області стосовно
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не працює, мешкає по АДРЕСА_1 , притягнутого за ст.124 КУпАП,
У протоколі про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 481899 від 05 червня 2021 року зазначено, що 05.06.2021 року о 16 годині 05 хвилин водій ОСОБА_1 по вулиці Героїв України в смт Петропавлівка, керуючи автомобілем ВАЗ 2108 державний номерний знак НОМЕР_1 , не обрав безпечну швидкість руху, не був уважним та здійснив зіткнення з автомобілем ВАЗ 21063 д/н НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_2 , який здійснював маневр розвороту. В результаті ДТП транспортні засоби отримали механічні ушкодження. Водій ОСОБА_1 порушив вимоги пунктів 2.3,12.1,13.1 Правил дорожнього руху (далі - ПДР).
Притягнутий до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 у судовому засіданні вину не визнав та просив закрити провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП за відсутністю складу адміністративного правопорушення, оскільки він рухався зі швидкістю близько 40 км/год, авто ОСОБА_2 стояло на протилежному узбіччі та мало дочекатися проїзду його авто, щоб здійснити маневр розвороту. Побачивши, що автомобіль під керуванням ОСОБА_2 розпочав рух, ОСОБА_1 вжив заходів, щоб уникнути зіткнення, шляхом гальмування, однак уникнути зіткнення не вдалося.
Вивчивши матеріали справи та вислухавши ОСОБА_1 , суддя зазначає таке.
Завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст.245 КУпАП, крім іншого, є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
У п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» звертається увага судів на неприпустимість спрощеного підходу до судового розгляду справ про адміністративні правопорушення на транспорті та ігнорування прав осіб, яких притягають до відповідальності, потерпілих, їх законних представників і захисників.
При розгляді справ зазначеної категорії необхідно з'ясовувати всі обставини, перелічені у статтях 247 і 280 КУпАП, у тому числі шляхом допиту свідків та призначення експертиз.
Виходячи з вимог ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За нормами ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Склад правопорушення - це сукупність передбачених законом об'єктивних і суб'єктивних ознак діяння, які характеризують (визначають) його як правопорушення і є підставою залучення суб'єкта правопорушення до юридичної відповідальності.
Структура складу правопорушення: об'єкт правопорушення; об'єктивна сторона правопорушення; суб'єкт правопорушення; суб'єктивна сторона правопорушення.
Об'єкт правопорушення - це суспільні відносини, охоронювані нормами права, яким при здійсненні правопорушення заподіюється певна шкода або створюється погроза заподіяння відповідної шкоди.
Структура суспільних відносин: а) суб'єкти відносини; б) об'єкт (предмет) відносини; в) соціальний зв'язок між суб'єктами відносини із приводу об'єкта відносини.
Об'єктивна сторона правопорушення - це сукупність ознак, що характеризують зовнішню сторону складу правопорушення, тобто об'єктивні ознаки зовнішнього прояву правопорушення й об'єктивних умов його здійснення.
Обов'язкові ознаки об'єктивної сторони так званих матеріальних складів правопорушень: наявність діяння (суспільно небезпечний або шкідливого), причинний зв'язок, наслідки (суспільно небезпечного або шкідливі) діяння.
Обов'язкова ознака об'єктивної сторони, так званих формальних складів правопорушень: наявність діяння (суспільно небезпечного, шкідливого).
Відповідно до п. 26 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» суб'єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, може бути будь-яка особа, яка бере безпосередню участь у процесі руху на дорозі як пішохід, водій, пасажир, погонич тварин. При цьому пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна має бути наслідком порушення ПДР.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист основоположних прав і свобод та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права. ЄСПЛ у багатьох рішеннях висловлена правова позиція щодо розгляду національними судами справ про адміністративні правопорушення. Так, у рішенні ЄСПЛ «Енгель та інші проти Нідерландів» були визначені критерії, за наявності одного із яких будь-яке правопорушення повинне розцінюватись як кримінальне і розглядатись за процедурою, визначеною національним законодавством для кримінальних правопорушень.
Такими критеріями є: «критерій національного права», який визначає те, що будь-яке протиправне діяння є злочином, якщо воно передбачене як злочин відповідним національним законодавством; «критерій кола адресатів», відповідно до якого правопорушення повинне розглядатись як кримінальне, якщо відповідальність за нього поширюється на невизначене коло осіб; «критерій мети та тяжкості наслідків» за змістом якого вчинене правопорушення розглядається за природою кримінального злочину, якщо санкція за його вчинення є достатньо суворою і передбачає елемент покарання. Зазначені положення знайшли в подальшому своє відображення у чисельних рішеннях ЄСПЛ, зокрема: «Лутц проти Німеччини», «Карелін проти Російської Федерації», «Гурепка проти України», «Лучанінова проти України» та інших.
Аналіз диспозиції та санкції ст. 124 КУпАП дає підстави стверджувати, що це правопорушення відповідає критерію кола адресатів та критерію мети та тяжкості наслідків. Наведене вказує на те, що при розгляді зазначеного правопорушення повинні застосовуватись принципи кримінального судочинства. У зв'язку із цим при розгляді цієї справи, при наданні оцінки доказам та вирішенні питань про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, суд вважає за необхідне застосовувати відповідні положення кримінального процесуального закону, в тому числі і щодо сутності адміністративного правопорушення, яке за своєю юридичною природою фактично є обвинуваченням.
Застосувавши до цієї справи принципи кримінального провадження суд приходить до висновку, що постанова про накладення адміністративного стягнення не може ґрунтуватись на припущеннях, приймається у разі доведення винуватості особи у вчиненні адміністративного правопорушення, суд не повинен збирати докази винуватості, а усі сумніви, які виникають у ході провадження у справі тлумачаться на користь особи, яка притягається до відповідальності.
Згідно з рішенням Конституційного суду України № 1-31/2011 від 20 жовтня 2011 року, яке є обов'язковим до виконання на території України, визнаватися допустимими і використовуватися як докази в кримінальній справі можуть тільки фактичні дані, одержані відповідно до вимог кримінально-процесуального законодавства. Перевірка доказів на їх допустимість є найважливішою гарантією забезпечення прав і свобод людини і громадянина в кримінальному процесі та ухвалення законного і справедливого рішення у справі.
Аналіз положення частини третьої статті 62 Конституції
України ( 254к/96-ВР ) «обвинувачення не може ґрунтуватися на
доказах, одержаних незаконним шляхом» дає підстави для висновку,
що обвинувачення у вчиненні злочину не може бути обґрунтоване
фактичними даними, одержаними в незаконний спосіб, а саме: з порушенням конституційних прав і свобод людини і громадянина; з порушенням встановлених законом порядку, засобів, джерел отримання фактичних даних; не уповноваженою на те особою тощо.
Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_1 у вину поставлено порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, а саме п.п. 2.3 (ПДР) не був уважним та не стежив за дорожньою обстановкою, 12.1(ПДР) не обрав безпечної швидкості руху,13.1 (ПДР) - не дотримався безпечної дистанції та безпечного інтервалу.
В ході розгляду справи про адміністративне правопорушення суду не надано жодних доказів, які б вказували на наявність в діях ОСОБА_1 порушень вимог п.п. 2.3,12.1,13.1 ПДР України, які б знаходилися у причинному зв'язку з настанням ДТП, тому підстави притягнення його до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП відсутні.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КпАП України обставиною, що виключає провадження в справі про адміністративне правопорушення є відсутність події і складу адміністративного правопорушення.
Оскільки винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, поза розумним сумнівом не доведена, а сумніви, які виникли у ході розгляду цієї справи, судом витлумачені на користь ОСОБА_1 , провадження у справі підлягає закриттю за відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.
На підставі викладеного, керуючись ст. 7, ч.1 ст. 130, ст. 245, п.1 ч.1 ст.247, ст.ст. 251, 266, 280, п.3 ч.1 ст. 284, ст. 294 КУпАП, суддя
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ознаками адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, закрити на підставі п. 1 ч.1 ст. 247 КУпАП за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Апеляційна скарга на постанову може бути подана до Дніпровського апеляційного суду через Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Суддя П. О. Бурда