10.06.2021 Єдиний унікальний номер 205/6639/20
Єдиний унікальний номер судової справи 205/6639/20
Номер провадження 2/205/386/21
іменем України
10 червня 2021 року
Ленінський районний суд м. Дніпропетровська у складі: головуючого судді Остапенко Н.Г., за участю секретаря судового засідання Шевцової М.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпро цивільну справу № 205/6639/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Орган опіки та піклування Новокодацької районної у м. Дніпрі ради, про позбавлення батьківських прав, -
31 серпня 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська із позовом до ОСОБА_2 , третя особа: Орган опіки та піклування Новокодацької районної у місті Дніпрі ради, про позбавлення батьківських прав.
Позов обґрунтований тим, що з відповідачем перебувала у шлюбі, від спільного подружнього життя сторони мають доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Фактично шлюбні відносини з відповідачем припинено зимою 2016 року, з цього часу батько не цікавиться життям дочки. Дитина проживає з позивачем окремо від відповідача. Шлюб між сторонами розірвано. Відповідач проживає окремо в іншому місті, батьківські обов'язки не виконує, не займається вихованням та забезпеченням дитини, матеріальної допомоги не надає, аліменти не сплачує. Оскільки ОСОБА_2 ухиляється від виконання батьківських обов'язків просить позбавити його батьківських прав по відношенню до дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 02 вересня 2020 року відкрито провадження у цивільній справі про позбавлення батьківських прав.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 09 грудня 2020 року підготовче засідання по справі закрито, призначено справу до судового розгляду по суті, викликано свідків.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 14 квітня 2021 ухвалено розпочати заочний розгляд справи.
Відповідач відзив на позов не надав.
У судове засідання учасники справи не з'явилися.
Від позивача ОСОБА_1 надійшло клопотання, в якому просила розглянути справу без її участі.
Відповідач ОСОБА_2 у судове повторно не з'явився. За змістом ч. 11 ст. 128 ЦПК України з опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи. Таким чином, відповідач про час, дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Про причини неявки суд не повідомив.
Від представника третьої особи: Орган опіки та піклування Новокодацької районної у м. Дніпрі ради надійшла заява, в якій просила проводити розгляд справи за відсутності представника.
Враховуючи неявку в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
У відповідності до ст. 280 ЦПК України суд ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна особа зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши у судовому засіданні свідків, позивача та її представника, оцінивши наявні в матеріалах справи докази у їх сукупності, приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Згідно з вимогами ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Так, в ході судового розгляду встановлено, що батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 (а.с.18а).
Батьки ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі з 03 червня 2011 року (а.с.14).
Відповідно до заочного рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 21 лютого 2017 року шлюб між сторонами розірвано, ОСОБА_1 прізвище після розірвання шлюбу змінено на « ОСОБА_1 » (а.с.19-20).
Відповідно до довідки № 11315 про склад сім'ї та зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб від 08 листопада 2019 року дитина ОСОБА_3 проживає разом з позивачем (а.с.22).
Позивач має постійну роботу, у нарколога та психіатра на обліку не перебуває (а.с.23-25).
Згідно з довідкою комунального закладу освіти середньої загальноосвітньої школи № 5 Дніпровської міської ради № 39 від 04 березня 2020 року, в якому навчається дитина, відповідач за весь період навчання дитини з 01 вересня 2017 року не приймав участь у батьківських зборах, шкільних, класних урочистих заходах, не звертався з питань навчання його доньки до працівників школи, скарг щодо неможливості брати участь у виховному процесі його доньки до класного керівника, вчителів, керівництва від ОСОБА_2 не надходило (а.с.27).
Відповідно до характеристики, наданої 02 березня 2020 року директором школи та класним керівником, ОСОБА_3 старанна, дисциплінована та уважна учениця, мати приділяє належну увагу вихованню доньки, батько не цікавиться успіхами та потребами доньки (а.с.28).
11 червня 2019 року суддею Ленінського районного суду м. Дніпропетровська видано судовий наказ № 2-н/205/127/19 про стягнення аліментів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання дитини ОСОБА_3 (а.с.33).
Згідно з розрахунком Новокодацького відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Дніпро) № 82737 від 01 жовтня 2020 року заборгованість ОСОБА_2 зі сплати аліментів за виконавчим документом № 2-н/205/127/19 від 27 червня 2017 року, виданого Ленінським районним судом м. Дніпропетровська становить станом на 01 жовтня 2020 року 47 390,40 грн. (а.с.71).
Відповідно до висновку органу опіки та піклування Новокодацької районної у місті Дніпрі ради № 1/14-130 від 16 листопада 2020 року орган опіки та піклування Новокодацької районної у місті Дніпрі ради вважає за доцільне в інтересах дитини позбавити батьківських прав ОСОБА_2 у відношенні його доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.78-79).
Відповідно до ст. 18 Конвенції про права дитини, батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Згідно зі ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.
Статтею 150 СК України передбачено, що батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов'язані поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї. Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини. Забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.
Згідно зі ст. 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства. Ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Відповідно до ст. 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я або навчальний заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Так, ст. 164 СК України визначено підстави для позбавлення батьківських прав батьків, а саме: якщо мати, батько не забрали дитину з полового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов'язків з виховання дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.
Відповідно до п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
При цьому, відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених в п.п. 16, 18 Постанови «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» № 3 від 30 березня 2007 року, ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Згідно з абз. 2 п. 18 вищезгаданої постанови Пленуму Верховного Суду України, зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.
Крім того, відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Також, ВССУ у справі № 211/559/16-ц від 01.11.2017 року зауважив, що позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини та допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.
Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків, а також тоді, коли батьки зловживають своїми батьківськими правами, жорстоко поводяться з дітьми, шкідливо впливають на них своєю аморальною, антигромадською поведінкою. Тобто, застосовується ця міра судом тоді, коли всі інші засоби впливу виявилися безрезультатними.
З матеріалів справи встановлено, що відповідач має заборгованість зі сплати аліментів на дитину з 2019 року. Однак, при розгляді даної справи судом не встановлено, що відповідач ухиляється від виконання батьківських обов'язків свідомо та навмисно, тобто, що він систематично, незважаючи на всі заходи попередження та впливу, продовжує не виконувати свої батьківські обов'язки, оскільки такі обставини не підтверджені належними та допустимими доказами.
У справі відсутні жодні докази застосування до відповідача будь-яких заходів впливу з боку органів внутрішніх справ, накладення адміністративної відповідальності, бесіди, попередження з боку органу опіки та піклування, органів місцевого самоврядування.
Суд критично оцінює висновок про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав щодо дитини ОСОБА_3 , оскільки даний висновок є недостатньо обґрунтованим, а тому не може бути беззаперечним доказом для підтвердження ухилення відповідача від виконання батьківських обов'язків, а також застосування до нього такого крайнього заходу як позбавлення батьківських прав. При цьому, суд враховує, що такий висновок має рекомендаційний характер та не є обов'язковим для суду (ч.ч. 5,6 ст. 19 СК України).
Змістом положень ч. ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
З огляду на вищенаведене, за відсутності доказів свідомого та навмисного ухилення відповідачем від виконання батьківських прав, що можуть бути наслідком позбавлення його батьківських прав відносно своєї доньки, суд вважає позовні вимоги безпідставними і такими, що не підлягають задоволенню.
Пунктом 18 вищевказаної постанови Пленуму Верховного Суду України передбачено право суду, зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось з батьків з урахуванням характеру, особи батька, а також конкретних обставин справи, відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність зміни ставлення до виховання дитини, поклавши на орган опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.
Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір'ю (батьком).
За таких обставин, суд прийшов до висновку, що позбавлення батьківських прав відповідача відносно його доньки не забезпечуватиме інтересів самої дитини.
Сторона позивача не довела та не надала суду документальних доказів, в чому полягає захист інтересів дитини шляхом позбавлення її батька, по відношенню до неї, батьківських прав, які б безспірно свідчили про умисне ухилення відповідачем від виконання батьківських обов'язків відносно дитини.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що позбавлення батьківських прав у даному випадку є не доцільним, оскільки позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, який за обставин, що склались, застосовувати не можна, а тому вважає за необхідне у позові відмовити, однак, враховуючи поведінку відповідача щодо ставлення до виконання своїх батьківських обов'язків по відношенню до своєї доньки, його слід попередити, що у разі продовження такої поведінки і у разі надання відповідних доказів, він може буде позбавлений батьківських прав.
Згідно ст. 141 ЦПК України, у зв'язку з повною відмовою в задоволенні позову витрати позивачки по сплаті судового збору відшкодуванню не підлягають і покладаються на неї.
На підставі вищевикладеного та, керуючись ст.ст. 3, 15, 16, 141, 150, 155, 164, 165, 180, 181, Сімейного кодексу України, ст.ст. 2, 4, 10, 12, 80, 81, 141, 223, 247, 265, 280-282, 354 ЦПК України, суд -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Орган опіки та піклування Новокодацької районної у м. Дніпрі ради, про позбавлення батьківських прав - відмовити.
Попередити ОСОБА_2 щодо необхідності належного виконання батьківських обов'язків щодо своєї дитини ОСОБА_3 .
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржувати заочне рішення до Дніпровського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя Н.Г.Остапенко