П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
29 червня 2021 р.м.ОдесаСправа № 420/8686/20
Головуючий в 1 інстанції:Свида Л. І. Місце ухвалення рішення: м. Одеса
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - Лук'янчук О.В.
суддів - Бітова А.І.
- Градовського Ю.М.
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2021 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому просить:
визнати протиправними дії відповідача щодо прийняття рішення про невиплату позивачу пенсії за вислугу років з вини пенсійного органу за період з 13.12.2018 року по 04.10.2019 року в розмірі 286241,93 грн. та включення невиплаченої суми пенсії до реєстру судових рішень,
зобов'язання відповідача здійснити виплату пенсії за вислугу років позивачу в розмірі 286241,93 грн. та перерахувати її на зазначений ним банківський рахунок в його пенсійній справі.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що дії відповідача щодо прийняття рішення про невиплату пенсії за вислугу років за період з 13.12.2018 року по 04.10.2019 року в розмірі 286241,93 грн. та включення невиплаченої суми пенсії до реєстру судових рішень є протиправними, оскільки прийняте рішення обґрунтоване не чинними нормами підзаконного акту постанови Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 року №649 «Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду» та відсутністю бюджетних призначень для виплати позивачу пенсії.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 28.10.2020 року позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії задоволено.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо прийняття рішення про невиплату ОСОБА_1 пенсії за вислугу років за період з 13.12.2018 року по 04.10.2019 року в розмірі 286241,93 грн. та включення невиплаченої суми пенсії до реєстру судових рішень.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити виплату пенсії за вислугу років ОСОБА_1 в розмірі 286241,93 грн. та перерахувати її на зазначений ним банківський рахунок в його пенсійній справі.
Допущено негайне виконання рішення суду в частині здійснення Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області виплати пенсії за вислугу років ОСОБА_1 за один місяць.
Встановлено судовий контроль за виконанням рішення суду, зобов'язавши Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області подати до суду у місячний строк з дня набрання рішенням законної сили, звіт про виконання судового рішення.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 02.02.2021 року апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області залишено без задоволення Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2020 року залишено без змін.
01.03.2021 року відповідачем до суду першої інстанції було подано звіт про виконання рішення суду від 28.10.2020 року по справі № 420/8686/20.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 11 березня 2021 року у прийнятті звіту Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про виконання рішення суду від 28 жовтня 2020 року по справі №420/8686/20 відмовлено, встановлено Головному управлінню Пенсійного фонду України в Одеській області новий строк для подання звіту про виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2020 року по справі №420/8686/20 та зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області подати до Одеського окружного адміністративного суду у 30-денний строк з дня набрання даної ухвали законної сили звіт про його виконання з доказами на його підтвердження.
12 квітня 2021 року на адресу суду надійшов звіт Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо виконання рішення суду від 28.10.2020 року по справі №420/8686/20, в якому зазначено, що 23.11.2020 року Головним управлінням в межах одного місяця в сумі 18008,60 грн. зараховано борг на картковий рахунок ОСОБА_1 в банківській установі АТ «Укрсиббанк», вказаний у пенсійній справі та виплачено 23.11.2020 року додатковою відомістю.
Інформація про виконання рішення по справі №420/1270/20, відповідно до якого ОСОБА_2 за період з 13.12.2018 року по 04.10.2019 року нараховано борг в сумі 286241,93 грн. та по справі №420/8686/20 щодо виплати зазначеного боргу Головним управлінням внесена до Реєстру судових рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою. Виділення коштів із державного бюджету на фінансування даної бюджетної програми не залежить від територіального органу Пенсійного фонду. Відповідно до частин 1 та 2 статті 23 Бюджетного кодексу України, будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України.
Крім того, Головне управління зазначило, що проведення виплати не може бути здійснено за рахунок власних коштів Пенсійного Фонду України, зокрема, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, що надійшли від сплати єдиного внеску, а проводиться лише у разі наявності на це відповідних бюджетних асигнувань. Тобто, пенсійні виплати здійснюються Головним управлінням виключно за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством. Інших фінансових можливостей, крім зазначених, для здійснення виплат Головне управління не має.
Головне управління зазначає, що враховуючи те, що Головним управлінням включено нараховані суми пенсії до реєстру судових рішень та поставлено у відповідну чергу на безпосередню виплату пенсії, не можна дійти до висновку, що ним порушуються вимоги законодавства щодо невиконання рішення суду, що набрало чинності.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2021 року встановлено Головному управлінню Пенсійного фонду України в Одеській області новий строк подання звіту про виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2020 року по справі №420/8686/20 та зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області подати до Одеського окружного адміністративного суду у 30-денний строк з дня набрання даної ухвали законної сили звіт про його виконання з доказами на його підтвердження.
Накладено на начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області ОСОБА_3 штраф в розмірі двадцяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб в сумі 45400 грн.
Стягнуто на користь ОСОБА_2 половину штрафу у розмірі 22700 грн.
Стягнуто на користь Державного бюджету України половину штрафу у розмірі 22700 грн.
Попереджено начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про те, що відповідно до ч. 7 ст.382 КАС України сплата штрафу не звільняє від обов'язку виконати рішення суду і подати звіт про його виконання. Повторне невиконання цього обов'язку тягне за собою застосування наслідків, установлених частинами першою і другою цієї статті, але розмір нового штрафу при цьому збільшується на суму штрафу, який було або мало бути сплачено за попередньою ухвалою.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на не повне з'ясування судом обставин справи, неправильне застосування норм права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення яким прийняти звіт та завершити процедуру судового контролю.
В своїй скарзі апелянт зазначає, що судом першої інстанції не надано належної оцінки доводам щодо об'єктивних обставин, що суттєво ускладнюють виконання рішення суду, а саме, що виплату може бути здійснено лише у разі надходження коштів, оскільки такі виплати не проводяться за рахунок власних коштів відповідача. При цьому зазначає, що відсутність відповідного фінансового забезпечення не може вважатися неналежним виконанням рішення суду.
Справу розглянуто судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження на підставі п.3 ч.1 ст.311 КАС України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Суд першої інстанції, приймаючи оскаржувану ухвалу, виходив з того, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області рішення суду по справі №420/8686/20 виконано не у повному обсязі, а тому встановив новий строк для подання звіту. При цьому, у зв'язку з відсутністю доказів виконання відповідачем у повному обсязі у встановлений судом строк рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28.10.2020 по справі №420/8686/20, прийшов до висновку про необхідність застосування штрафу у мінімальному розмірі.
Надаючи правову оцінку таким висновкам суду першої інстанції та доводам апеляційної скарги колегія суддів виходить з наступного.
Частиною 1 статті 129-1 Конституції України передбачено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до статті 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Відповідно до частини 1 статті 372 КАС України у разі необхідності спосіб, строки і порядок виконання можуть бути визначені у самому судовому рішенні. Так само на відповідних суб'єктів владних повноважень можуть бути покладені обов'язки щодо забезпечення виконання рішення.
Згідно ч.1 ст.382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (ч.2 ст.382 КАС України).
В рішенні від 30.06.2009 року №16-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абзац перший підпункту 3.2 пункту 3, абзац другий пункту 4 мотивувальної частини).
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Так, Європейський суд з прав людини у рішенні по справі «Рисовський проти України» (№29979/04) висловив правову позицію, відповідно до якої принцип «належного урядування», зокрема, передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовний спосіб. При цьому, на них покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливості уникати виконання своїх обов'язків.
Європейський суд з прав людини у справі «Горнсбі проти Греції» (Case of Hornsby v. Greece, Страсбург, 19.03.1997 року) наголосив, що, відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію.
Для цілей статті 6 Конвенції стадія виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду».
Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (рішення у справі Сокур проти України (Sokur v. Ukraine), №29439/02, від 26 квітня 2005 року, та у справі Крищук проти України (Kryshchuk v. Ukraine), №1811/06, від 19 лютого 2009 року).
Аналіз зазначених вище рішень Європейського Суду з прав людини свідчить про те, що з метою забезпечення права особи на ефективний судовий захист в адміністративному судочинстві існує інститут судового контролю за виконанням судового рішення. Судовий контроль - це спеціальний вид провадження в адміністративному судочинстві, відмінний від позовного, що має спеціальну мету та полягає не у вирішенні нового публічно-правового спору, а у перевірці всіх обставин, що перешкоджають виконанню такого рішення суду та відновленню порушених прав особи - позивача.
Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що невиконанням рішення суду, яке набуло законної сили, підривається як авторитет судової гілки влади, так і авторитет демократичної держави в цілому.
Рішення суду, яке набуло законної сили - має бути виконане. Виконання рішення суду забезпечує довіру суспільства до суду, оскільки довіра людини до суду формується не тільки через призму справедливого судового рішення, а й зокрема через виконання цього рішення.
Невиконання рішення суду формує недовіру людини до суду, що недопустимо в демократичній державі. Водночас, суб'єкт владних повноважень, який є стороною у справі, має бути зразком для громадськості щодо належного виконання рішення суду, не чекаючи при цьому примусового виконання такого рішення суду або встановлення судового контролю щодо виконання рішення суду.
Як вбачається з матеріалів справи, згідно інформації про виконання рішення по справі №420/1270/20, ОСОБА_1 за період з 13.12.2018 року по 04.10.2019 року нараховано борг в сумі 286241,93 грн. та по справі №420/8686/20 щодо виплати зазначеного боргу Головним управлінням внесена до Реєстру судових рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою.
Отже, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області рішення суду по справі №420/8686/20 виконано не у повному обсязі.
Натомість позивачем не надано доказів, які б свідчили про вчинення відповідачем дій, зокрема, направлення до Пенсійного фонду України звернення щодо виділення коштів на погашення заборгованості на виконання рішення суду.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо необхідності встановлення нового строку для подання звіту щодо виконання рішення суду від 28.10.2020 року, оскільки рішення у даній справі залишається невиконаним відповідачем у повному обсязі, не зважаючи на те, що судом вже двічі встановлювався відповідачу термін для подання звіту про виконання рішення.
При цьому, колегія суддів зазначає. що з законодавчих положень вбачається, що судом можуть бути вжиті заходи реагування судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах у формі встановлення нового строку для подачі звіту та накладення штрафу на особу, відповідальну за виконання рішення суду.
Таким чином, оскільки відповідачем рішення, яке набрало законної сили, в повному обсязі не виконано, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про достатність підстав для накладення штрафу на керівника відповідача - суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення.
Отже, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та дублюють звіт про виконання рішення суду, яким судом першої інстанції надано належну правову оцінку, а тому колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для скасування ухвали суду першої інстанції.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Розглянувши доводи Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції постановлена з додержанням норм процесуального права, підстав для її скасування не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області залишити без задоволення.
Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2021 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Повний текст судового рішення виготовлений 29 червня 2021 року.
Головуючий суддя: О.В. Лук'янчук
Суддя: А.І. Бітов
Суддя: Ю.М.Градовський