Справа № 560/1955/21
іменем України
17 червня 2021 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Шевчука О.П.
за участю:секретаря судового засідання Святецької М.В. представника позивача: Бурця А.Я. представників відповідача: Карповича В.М., Вапняр А.В.
розглянувши адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Атоммонтажсервіс" до Головного управління ДПС у Хмельницькій області про скасування податкових повідомлень-рішень від 01.10.2020 року форми "В4" №0007120508, форми "Р" №0007130508,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Атоммонтажсервіс" звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у Хмельницькій області в якому просить скасувати як неправомірні податкове повідомлення-рішення від 01.10.2020 №0007120508 форми "В4" про зменшення розміру від'ємного суми податку на додану вартість на суму 2958984.00 грн.; податкове повідомлення-рішення від 01.10.2020 №0007130508 форми "Р" про збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ на суму 1873767,00 грн., в тому числі 1249178,00 грн. за податковими зобов'язаннями та 624589,00 грн. за штрафними санкціями.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що посадовими особами відповідача проведено документальну позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю "Атоммонтажсервіс" щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за червень 2020 року від'ємного значення з податку на додану вартість, яке визначено з урахуванням від'ємного значення з податку на додану вартість, задекларованого у грудні 2019 року та січні - червні 2020 року".
За результатами перевірки складено Акт від 07.08.2020 №0454/22-01-05- 08/30563645 "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Атоммонтажсервіс" щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за червень 2020 року від'ємного значення з податку на додану вартість, яке визначено з урахуванням від'ємного значення з податку на додану вартість, задекларованого у грудні 2019 року та січні - червні 2020 року".
На підставі висновків акту перевірки відповідач прийняв оскаржувані податкові повідомлення - рішення, з якими позивач не погоджується, оскільки вважає, що вони базуються на безпідставних висновках податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства.
Ухвалою суду від 24.02.2021 відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого судового засідання.
Від представника відповідача на адресу суду надійшов відзив, в якому останній зазначає, що перевіркою не підтверджено реальність господарських операцій з надання послуг ТОВ "БРОДБЕНТ", ТОВ "КІР БУД", ТОВ "ЛАЙФ ПАРАДАЙС" на адресу ТОВ "АТОММОНТАЖСЕРВІС" у зв'язку із відсутністю у постачальників трудових ресурсів, основних засобів (складські приміщення, офіс і т.д.), тоді як відповідно аналізу ЄРПН встановлено маніпулювання звітністю шляхом відображення в реалізації робіт, послуг, надання яких відсутнє та не підтверджується по ланцюгу від постачальника, значні обсяги відображених операцій в податковій звітності. Перевіркою встановлено лише документальне оформлення нереальних господарських операцій з постачання послуг первинними документами та їх відображення в регістрах бухгалтерського обліку і податковій звітності ТОВ "АТОММОНТАЖСЕРВІС".
Перевіркою встановлено відображення в бухгалтерському обліку ТОВ "Атоммонтажсервіс"» операцій з придбання послуг від ТОВ "БРОДБЕНТ" (ПН 43203349) з розробки технічної документації а саме: перевірка підготовленої Замовником Програми забезпечення якості, на загальну суму 8314190,00 грн., в т.ч. ПДВ - 1385698,33 грн. у грудні 2019 року. Договір укладений ТОВ "Атоммонтажсервіс" з ТОВ "БРОДБЕНТ" не опосередковуються реальним виконанням господарської операції, яка становить його предмет, у зв'язку із відсутністю у даного постачальника виробничих, трудових ресурсів для здійснення такого постачання.
Перевіркою встановлено відображення в бухгалтерському обліку ТОВ "Атоммонтажсервіс" операцій з придбання послуг від ТОВ "Кір Буд" (ПН 42441261) розробки технічної документації, на загальну суму на загальну суму 10937841 грн., в т.ч. ПДВ 1822974 грн. у грудні 2019 року. Договір укладений ТОВ "Атоммонтажсервіс" з ТОВ "КІР БУД" не опосередковуються реальним виконанням господарської операції, яка становить його предмет, у зв'язку із відсутністю у даного постачальника виробничих, трудових ресурсів для здійснення такого постачання.
Перевіркою встановлено відображення в бухгалтерському обліку ТОВ "Атоммонтажсервіс" операцій з придбання послуг від ТОВ "ЛАЙФ ПАРАДАЙС" (ПН 41851428) розробки технічної документації, на загальну суму на загальну суму на загальну суму 5807414 грн., в т.ч. ПДВ 859569 грн. у грудні 2019 року. Договір укладений ТОВ "Атоммонтажсервіс" з ТОВ "ЛАЙФ ПАРАДАЙС" не опосередковуються реальним виконанням господарської операції, яка становить його предмет, у зв'язку із відсутністю у даного постачальника виробничих, трудових ресурсів для здійснення такого постачання.
Відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Від представника позивача на адресу суду надійшла відповідь на відзив, в якій останній зазначає, що фіскальний орган прийшов до помилкового висновку про нереальність господарських операцій ТОВ "АТОММОНТАЖСЕРВІС" із вказаними контрагентами у зв'язку з відсутністю на момент постачання у зазначених постачальників активів, виробничих та трудових ресурсів для виконання відповідних робіт (надання послуг). Перевіркою нібито встановлено лише документальне оформлення нереальних господарських операцій з постачання послуг первинними документами та їх відображення в регістрах бухгалтерського обліку і фінансовій звітності ТОВ "АТОММОНТАЖСЕРВІС".
Господарські операції ТОВ "АТОММОНТАЖСЕРВІС" є реальними та підтверджуються необхідними документами, а товари, послуги що придбавалися Товариством у своїх контрагентів з метою використання у власній господарській діяльності, що є свідченням добросовісності Товариства при здійсненні вказаних операцій.
Просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив їх задовольнити.
Представники відповідача заперечили стосовно позовних вимог та просили відмовити в їх задоволенні.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши позовну заяву, відзив на позовну заяву, відповідь на відзив, оцінивши наявні в матеріалах справи належні та допустимі докази у їх взаємозв'язку та сукупності, суд дійшов наступних висновків.
Суд встановив, що товариство з обмеженою відповідальністю "Атоммонтажсервіс" зареєстровано 20.01.2003, та знаходиться за адресою, 30100, Хмельницька обл., місто Нетішин, вулиця Лісова, будинок 3.
На підставі направлень від 09.07.2020 №1341, №1342 та згідно наказів ГУ ДПС у Хмельницькій області від № 1262 від 22.07.2020, №1326 від 28.07.2020, на підставі вимог пп.78.1.8 п.78.1 ст.78 Податкового Кодексу України №2755- VI від 02.12.2010, зі змінами та доповненнями Головним управлінням ДПС у Хмельницькій області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "АТОММОНТАЖСЕРВІС" (ПН 30563645) щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за червень 2020 року від'ємного значення з податку на додану вартість, яке визначено з урахуванням від'ємного значення з податку на додану вартість, задекларованого у грудні 2019 року та січні-червні 2020 року.
Перевірка проводилась у період з 23.07.2020 по 31.07.2020.
За результатами перевірки складено акт від 07.08.2020 №0454/22-01-05-08/30563645, яким встановлено порушення вимог п.44.1 ст.44, пп. "а" п. 198.1, абзацу першого та другого п.198.2, п.198.3 і абзацу третього п. 198.6 ст.198; абзацу другого п.201.10 ст.201 Податкового Кодексу України ТОВ "АТОММОНТАЖСЕРВІС" занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті в бюджет всього на суму 1249178 грн., в т.ч.: за грудень 2019 року в сумі 244 004,00 грн; за січень 2020 року в сумі 376 142,00 грн; - за лютий 2020 року в сумі 49026,00 грн; - за червень 2020 року в сумі 580006,00 грн; та завищено від'ємне значення ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) за червень 2020 року в сумі 2958984,00 грн.
На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 01.10.2020 №0007120508 форми "В4" про зменшення розміру від'ємного суми податку на додану вартість на суму 2958984,00 грн та від 01.10.2020 №0007130508 форми "Р" про збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ на суму 1873767,00 грн., в тому числі 1249178,00 грн. за податковими зобов'язаннями та 624589,00 грн. за штрафними санкціями, які були отримані ТОВ "АТОММОНТАЖСЕРВІС" 02.11.2020 року.
Позивач не погоджуючись з винесеними рішеннями відповідача, та вважає, що вони прийняті всупереч вимогам чинного законодавства без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття відповідних рішень.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд враховує наступне.
При вирішенні спору суд враховує, що частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).
Відповідно до п.п. 14.1.39. п. 14.1. ст. 14 ПК України грошове зобов'язання платника податків - це сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Податкове зобов'язання - це сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк, п.п. 14.1.156. п. 14.1 ст. 14 ПК України).
Пунктом 75.1 ст.75 ПК України визначено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Згідно п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75 ПК України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.
Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.
Відповідно до пункту 56.1 статті 56 ПК України, рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.
Предметом даного позову є правомірність винесення відповідачем оскаржуваних рішень, якими знижено суму бюджетного відшкодування та донараховано штрафні санкції та при цьому занижено від'ємне значення ПДВ, що зараховується до складу наступного звітного податкового періоду.
Згідно п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Відповідно до п.200.1 ст.200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Згідно пп."б" п.200.4 ПК України, при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету.
Згідно висновків зроблених ГУ ДПС в Хмельницькій області у акті перевірки, відповідач вважає, що ТОВ "Атоммонтажсервіс" порушено вимоги п.44.1 ст.44, пп. "а" п. 198.1, абзацу першого та другого п. 198.2, п. 198.3 і абзацу третього п. 198.6 ст.198 абзацу другого п.201.10 ст.201 Податкового Кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті в бюджет всього на суму 1249178,00 грн,, в т.ч.: за грудень 2019 року в сумі 244004,00 грн.; за січень 2020 року в сумі 376142,00 грн.; за лютий 2020 року в сумі 49026,00 грн.; за червень 2020 року в сумі 580006,00 грн, та завищено від'ємне значення з податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) за червень 2020 року в сумі 2958984,00 грн.
Предметом дослідження даної справи є реальність фінансово-господарських операцій ТОВ "Атоммонтажсервіс" із постачальниками ТОВ "КІР-БУД" (ПН 42441261), ТОВ "БРОДБЕНТ" (ПН 43203349), ТОВ "ЛАЙФ ПАРАДАЙС" (ПН 41851428).
Суд зазначає, що податковий орган за результатами проведеної перевірки прийшов до висновку про нереальність господарських операцій ТОВ "АТОММОНТАЖСЕРВІС" із вказаними контрагентами у зв'язку з відсутністю на момент постачання у зазначених постачальників активів, виробничих та трудових ресурсів для виконання робіт (надання послуг).
Відповідач стверджує, що перевіркою встановлено лише документальне оформлення нереальних господарських операцій з постачання послуг первинними документами та їх відображення в регістрах бухгалтерського обліку і податковій звітності ТОВ "Атоммонтажсервіс".
Суд встановив, що позивачем задекларованого згідно з поданими податковими деклараціями, такі показники: - підлягають оподаткуванню, придбані за: основною ставкою в загальній сумі 6818964 грн., - з нульовою ставкою та/або без податку па додану вартість в загальній сумі 136746 грн.; - коригування податкового кредиту в загальній сумі 164484 грн., від'ємне значення рядка 21 попереднього звітного (податкового) періоду за січень 2020 року 3964158 грн, лютий 2020 року 388016 грн, березень 2020 року 3538990 грн, квітень 2020 року 3822668 грн, травень 2020 року 3715453 грн, червень 2020 року 3616383 грн.
За період з 01.12.2019 по 30.06.2020 ТОВ "Атоммонтажсервіс" задекларовано податкового кредиту по податку на додану вартість у сумі 30094637,00 грн.
Суд встановив, що ТОВ "Атоммоитажсервіс" здійснило операції з придбання послуг по розробці технічної документації у грудні 2019 року: ТОВ "Кір Буд" (ПН 42441261) на загальну суму 10937841 грн, в т.ч. ПДВ 1822974 грн; ТОВ "Бродбент" (ПН 43203349) на загальну суму 8314190 грн, в т.ч. ПДВ 1385698 грн; ТОВ "Лайф Парадайс" (ПН 41851428) на загальну суму 5807414 грн, в т.ч. ПДВ 859569 грн.
Згідно матеріалів перевірки встановлено відображення в бухгалтерському обліку ТОВ "Атоммоитажсервіс" операцій з придбання послуг від ТОВ "Бродбент" (ПН 43203349) з розробки технічної документації а саме: перевірка підготовленої Замовником Програми забезпечення якості, па загальну суму 8314190,00 грн, в т.ч. ПДВ - 1385698,33 грн. у грудні 2019 року.
Згідно договорів №25-3/02-2019 та №25-5/02-2019 від 25.02.2019, місце складання - м.Нетішин, ТОВ "Атоммонажсрвіс", далі Замовник, в особі директора Вознюка Сергія Миколайовича, що діє па підставі Статуту підприємства, з однієї сторони та ТОВ "Бродбент", далі Виконавець в особі директора Погрібного Андрія Віталійовича, що діє на підставі Статуту, далі разом - Сторони.
Згідно п.1 вказаних договорів Виконавець зобов'язаний надати, а Замовник зобов'язаний прийняти і оплатити в порядку і на умовах, визначених у Договорі, послуги з "Розробки технічної документації. Перевірки підготовленої замовником програми забезпечення якості та Плану якості на відповідність вимогам діючих в Україні нормативних документів для реалізації проекту впровадження установки пересування (суперкомпактора), установки фрагментації та установки спалювання комплексу з переробки радіоактивних відходів АЕС".
ТОВ "Бродбент" на виконання вказаних договорів Виконавець надав Замовнику вказані у Специфікації №1 до Договору №25-3/02-2019 та №25-5/02-2019 від 25.02.2019. На підтвердження вказаних операцій було виписано видаткові накладні, які містяться в матеріалах справи зокрема №6 від 02.12.2019 на суму 498000,00 грн, №14 від 03.12.2019 на суму 498000,00 грн, №19 від 04.12.2019 на суму 498000,00 грн, №26 від 05.12.2019 на суму 498000,00 грн, №33 від 06.12.2019 на суму 498000,00 грн, №42 від 09.01.2019 на суму 498000,00 грн, №46 від 10.12.2019 на суму 498000,00 грн, №53 від 11.12.2019 на суму 498000,00 грн, №61 від 12.12.2019 на суму 498000,00 грн, №69 від 13.12.2019 на суму 498000,00 грн, №86 від 16.12.2019 на суму 136190,00 грн, №7 від 02.12.2019 на суму 492000,00 грн, №15 від 03.12.2019 на суму 492000,00 грн, №20 від 04.12.2019 на суму 492000,00 грн, №27 від 05.12.2019 на суму 492000,00 грн, №34 від 06.12.2019 на суму 492000,00 грн, №43 від 09.12.2019 на суму 492000,00 грн, №47 від 10.12.2019 на суму 246000,00 грн.
Суму ПДВ у розмірі 1385698,33 грн. включено ТОВ "Атоммонтажсервіс" до податкового кредиту декларації з ПДВ за грудень 2019 року.
На підтвердження вказаних операцій позивачем надано наступні документи, зокрема: акти про надання послуг: №1 від 02.12.2019, №2 від 03.12.2019, №3 від 04.12.2019, №4 від 05.12.2019, №5 від 06.12.2019, № 6 від09.12.2019, №7 від 10.12.2019, №8 від 11.12.2019, №9 від 12.12.2019, №10 від 13.12.2019, №11 від 16.12.2019, №1 від 02.12.2019, №2 від 03.12.2019, №3 від 04.12.2019, №4 від 05.12.2019, №5 від 06.12.2019, №6 від 09.12.2019, №7 від 10.12.2019; Специфікації; Календарні плани; Акти приймання передачі вихідних даних від 05.03.2019, від 05.03.2019; Акти приймання передачі документації від 28.11.2019, від 28.11.2019; Платіжні доручення №163 від 10.01.2020 на суму 498000,00 грн, №№164 від 10.01.2020 на суму 272000,00 грн, №194 від 13.01.2020 на суму 498000,00 грн, №195 від 13.01.2020 на суму 756000,00 грн, №196 від 13.01.2020 на суму 748000,00 грн, №198 від 13.01.2020 на суму 498000,00 грн, №217 від 15.01.2020 на суму 594190,00 грн, №218 від 15.01.2020 на суму 725000,00 грн, №219 від 15.01.2020 на суму 527000,00 грн, №104 від 20.12.2019 на суму 492000,00 грн, №105 від 20.12.2019 на суму 492000,00 грн, №106 від 20.12.2019 на суму 492000,00 грн, №107 від 20.12.2019 на суму 492000,00 грн, №160 від 10.01.2020 на суму 492000,00 грн, №161 від 10.01.2020 на суму 492000,00 грн, №162 від 10.01.2020 на суму 246000,00 грн; Картки розрахунки з постачальниками За грудень 2019 року.
Тобто, з наведених вище первинних документів та господарських операцій, позивач сформував податковий кредит у декларації з ПДВ за 2019 рік виключно на підставі належним чином зареєстрованих податкових накладних ТОВ "Бродбент" за грудень 2019 року.
Що стосується взаємовідносин з контрагентом ТОВ "КІР БУД" суд зазначає наступне.
Між ТОВ "Атоммонтажсервіс" далі - Замовник в особі директора Вознюка Сергія Миколайовича, що діє па підставі Статуту підприємства, з однієї сторони та ТОВ "КІР БУД", далі Виконавець в особі директора Дудника Олександра Володимировича, що діє на підставі Статуту, далі разом - Сторони уклали договори №25-6/02-2019 та №25-2/02-2019 від 25.02.2019, місце складання - м.Нетішин.
Згідно пп.1.1 п.1 вказаних договорів Виконавець зобов'язується надати, а Замовник зобов'язується прийняти і оплатити в порядку і на умовах, визначених у Договорі, послуги, з "Підготовки на основі вихідних даних Замовника технічної документації, необхідної для реалізації проекту для впровадження установки пересування (суперкомпактора), установки фрагментації та установки спалювання комплексу з переробки радіоактивних відходів АЕС відповідно до вимог діючих Україні нормативних документів".
ТОВ "КІР БУД"" на виконання вказаних договорів надало Замовнику Специфікації №1 до Договору №25-6/02-2019 та №25-2/02-2019 від 25.02.2019. На підтвердження вказаних операцій було виписано видаткові накладні, які містяться в матеріалах справи зокрема №58 від 05.12.2019 на суму 1450000,00 грн, №57 від 09.12.2019 на суму 1430561,00 грн, №62 від 02.12.2019 на суму 1600000,00 грн, №63 від 04.12.2019 на суму 1550000,00 грн, №61 від 05.12.2019 на суму 1457280,00 грн, № 60 від 06.12.2019 на суму 1700000,00 грн, №59 від 09.12.2019 на суму 1750000,00 грн.
Суму ПДВ у розмірі 1822973,50 грн включено ТОВ "Атоммонтажсервіс" до податкового кредиту декларації з ПДВ за грудень 2019 року.
На підтвердження вказаних операцій позивачем надано наступні документи, зокрема: акти про надання послуг №1 від 05.12.2019, №2 від 09.12.2019, №1 від 02.12.2019, №2 від 04.12.2019, №3 від 05.12.2019, №4 від 06.12.2019, №5 від 09.12.2019; Специфікації №1 до Договору №25-6/02-2019 від 25.02.2019 та Специфікації №1 до Договору №25-2/02-2019 від 25.02.2019; Календарні плани; платіжні доручення №87 від 19.12.2019 на суму 499374,75 грн, №88 від 19.12.2019 на суму 495020,80 грн, №89 від 19.12.2019 на суму 497124,60 грн, №90 від 19.12.2019 на суму 487024,56 грн, №101 від 20.12.2019 на суму 451008,13 грн, №102 від 20.12.2019 на суму 458008,16 грн, №103 від 20.12.2019 на суму 267983,74 грн, №143 від 09.01.2020 на суму 475236,60 грн, №144 від 09.01.2020 на суму 469020,40 грн, №145 від 09.01.2020 на суму 458008,16 грн, №146 від 09.01.2020 на суму 497124,60 грн, №147 від 09.01.2020 на суму 99056,00 грн, № 165 від 10.01.2020 на суму 469020,40 грн, №166 від 10.01.2020 на суму 475236,60 грн, № 167 від 10.01.2020 на суму 458008,16 грн, №168 від 10.01.2020 на суму 497124,60 грн, №169 від 10.01.2020 на суму 98275,00 грн, №224 від 15.01.2020 на суму 452005,50 грн, № 225 від 15.01.2020 на суму 497124,60 грн, № 226 від 15.01.2020 на суму 469020,40 грн, №227 від 15.01.2020 на суму 475236,60 грн, №228 від 15.01.2020 на суму 92000,00 грн, №247 від 16.01.2020 на суму 452005,50 грн, №248 від 6.01.2020 на суму 469020,40 грн, №249 від 16.01.2020 на суму 475236,60 грн, №250 від 16.01.2020 на суму 404536,14 грн, Картку Розрахунок з постачальниками за грудень 2019 року.
З наведених вище первинних документів та господарських операцій, позивач сформував податковий кредит у декларації з ПДВ за 2019 рік виключно на підставі належним чином зареєстрованих податкових накладних ТОВ "КІР БУД" за грудень 2019 року.
Стосовно взаємовідносин з контрагентом ТОВ "ЛАЙФ ПАРАДАЙС" суд зазначає наступне.
Між ТОВ "Атоммонтажсервіс" далі - Замовник в особі директора Вознюка Сергія Миколайовича, що діє па підставі Статуту підприємства, з однієї сторони та ТОВ "ЛАЙФ ПАРАДАЙС", далі Виконавець в особі директора Бойко Романа Васильовича, що діє на підставі Статуту, далі разом - Сторони уклали договір №25-4/02-2019 від 25.02.2019, місце складання - м.Нетішин.
Згідно пп.1.1 п.1 вказаного договору Виконавець зобов'язується надати, а Замовник зобов'язується прийняти і оплатити в порядку і на умовах, визначених у Договорі, послуги з "Розробка інструкцій з експлуатації, технічному обслуговуванню і ремонту устаткування установки пресування (суперкомпактора), установки фрагментації та установки спалювання комплексу з переробки радіоактивних відходів АЕС відповідно до чинних в ДП "НАЕК "Енергоатом" нормативних документів на основі вихідних даних Замовника".
ТОВ "ЛАЙФ ПАРАДАЙС" на виконання вказаного договору надало Замовнику Специфікації №1 до Договору №25-4/02-2019 від 25.02.2019. На підтвердження вказаних операцій було виписано видаткові накладні, які містяться в матеріалах справи зокрема №52 від 02.12.2019 на суму 650000,00 грн, № 58 від 03.12.2019 на суму 582000,00 грн, №61 від 04.12.2019 на суму 498000,00 грн, №63 від 05.12.2019 на суму 492000,00 грн, № 68 від 06.12.2019 на суму 480000,00 грн, №72 від 09.12.2019 на суму 480000,00 грн, № 75 від 10.12.2019 на суму 492000,00 грн, № 79 від 11.12.2019 на суму 468000,00 грн, №85 від 12.12.2019 на суму 504000,00 грн, № 91 від 13.12.2019 на суму 660000,00 грн, № 98 від 16.12.2019 на суму 501414,00 грн.
Суму ПДВ у розмірі 967902,33 грн включено ТОВ "Атоммонтажсервіс" до податкового кредиту декларації з ПДВ за грудень 2019 року.
На підтвердження вказаних операцій позивачем надано наступні документи, зокрема: Специфікацію №1 до Договору №25-4/02-2019 від 25.02.2019, Календарний план, Акт приймання-передачі вихідних даних від 11.03.2019, Акти про надання послуг №1 від 02.12.2019, №2 від 03.12.2019, №3 від 04.12.2019, №4 від 05.12.2019, №5 від 06.12.2019, №6 від 09.12.2019, №7 від 10.12.2019, №8 від 11.12.2019, № 9 від 12.12.2019, № 10 від 13.12.2019, № 11 від 16.12.2019, Акт приймання передачі документації від 20.11.2019, платіжні доручення №155 від 10.01.2020 на суму 222000,00 грн, №156 від 10.01.2020 на суму 480000,00 грн, № 157 від 10.01.2020 на суму 480000,00 грн, № 158 від 10.01.2020 на суму 326000,00 грн, № 159 від 10.01.2020 на суму 492000,00 грн, №220 від 15.01.2020 на суму 142000,00 грн, № 221 від 15.01.2020 на суму 504000,00 грн, № 222 від 15.01.2020 на суму 660000,00 грн, №223 від 15.01.2020 на суму 501414,00 грн.
Враховуючи наведені вище первинні документи та господарські операції, позивач сформував податковий кредит у декларації з ПДВ за 2019 рік виключно на підставі належним чином зареєстрованих податкових накладних ТОВ "ЛАЙФ ПАРАДАЙС" за грудень 2019 року.
Відповідач стверджує, що у контрагентів ТОВ "Атоммонтажсервіс" відсутні достатні трудові ресурси для здійснення вказаних вище операцій, а також відсутні об'єкти оподаткування податком на майно, що свідчить про відсутність активів, зокрема основних засобів, необхідних для здійснення господарської діяльності.
Крім того, відповідач зазначає, що позивачем не надано документального підтвердження та пояснень стосовно подальшого використання придбаних послуг та не встановлено розробника технічної документації, придбання якої задокументовано податковими накладними.
Суд погоджується, що законодавство передбачає можливість використання податковим органом інформаційних баз контролюючих органів з метою виконання покладених на останніх функцій та завдань. Разом з тим, наявна у інформаційних базах ДПС інформація не може в розумінні процесуального закону бути доказом стосовно реальності або нереальності господарських операцій.
Висновки щодо неможливості здійснення господарських операцій контрагентом позивача не можуть ґрунтуватись лише на інформації, що міститься у податковій базі відносно контрагентів постачальника, а повинні базуватись на підставі первинних документів та об'єктивної перевірки фактичних обставин господарських правовідносин.
У постанові Верховного Суду від 10 квітня 2020 у справі № 804/1984/16 суд вказує на те, що контролюючим органом всупереч вимог Кодексу адміністративного судочинства України не було доведено та надано належних доказів, які б свідчили, що наявні у контрагентів трудові ресурси та матеріально - технічне забезпечення були недостатніми для проведення господарської діяльності з поставки товару, обумовленого укладеними договорами з позивачем, як не було доведено та надано належних доказів, які б свідчили про наявність фактів, які встановлені судами, однак не були враховані під час прийняття рішень, та свідчили про протиправну поведінку контрагентів та про обізнаність платника податків щодо такої, та злагодженості дій між ними. Крім того, колегія суддів зазначила, що висновки про відсутність у контрагентів по ланцюгу постачання трудових та матеріально - технічних ресурсів контролюючим органом зроблено виключно на підставі аналізу зібраної та опрацьованої узагальненої податкової інформації наявної в базі даних ДФС, проте податкова інформація, що наявна в інформаційно - аналітичних базах відносно контрагентів позивача по ланцюгах постачання, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону. Крім того, така інформація сама по собі не доводить наявності податкових правопорушень на які посилається контролюючий орган.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 03 жовтня 2019 у справі № П/811/3228/14. Так, у вказаній постанові Верховний Суд зазначає, що будь-яка податкова інформація, наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів суб'єкта господарювання по ланцюгах постачання, а також податкова інформація, надана іншими контролюючими органами, у тому числі і складена з причин неможливості проведення документальних перевірок, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону. Зокрема, посилання контролюючого органу на наявність актів як критерію оцінки реальності господарських операцій, є безпідставними, оскільки під час складення таких актів жодні первинні документи платника податків не використовувались та не аналізувались, а отже оформлення вказаних актів з відображенням в них окремих відомостей не відповідають критерію юридичної значимості, а отже не є належними доказами в розумінні процесуального Закону.
Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. У первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.
Відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом у постанові від 03 жовтня 2019 у справі № П/811/3228/14, норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування об'єкта оподаткування податком на прибуток, витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.
Такі ж висновки сформовані у постанові Верховного Суду від 02 квітня 2019 у справі № 826/6245/18: не підтвердження операцій за ланцюгом постачання, так само як і податкова інформація про інші порушення податкової дисципліни, допущені контрагентом платника податків або третіми особами у відносинах з контрагентом, не є свідченням нереальності господарських операцій, за умови їх підтвердження належними і допустимими первинними документами, як підставами формування бухгалтерського обліку.
У постанові від 13 жовтня 2020 у справі № 0340/1408/18 Верховний Суд зазначив, що виходячи з принципу індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування, негативні наслідки, зокрема, у вигляді позбавлення права на формування витрат, які враховуються при визначенні фінансового результату, та права на податковий кредит, можуть бути застосовані саме до того платника податків, який їх припустився, а не до іншої особи. Також, норми податкового законодавства не визначають певний обсяг матеріальних та/чи трудових ресурсів у платника податків при здійсненні господарської діяльності як критерій правового статусу платника податків щодо отримання податкової преференції чи наміру платника податків отримати певний результат від здійснення господарської операції (підприємницької діяльності). Саме собою невиконання контрагентами своїх податкових обов'язків не може бути безумовним свідченням відсутності ділової мети та/або обізнаності платника податків із протиправним характером діяльності його контрагентів та відповідно недостовірності задекларованих даних податкового обліку платника податків. Визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій. Ні наявна у контролюючого органу податкова інформація, ні відсутність у постачальників контрагента чи у контрагента достатньої кількості основних засобів та трудових ресурсів самі по собі не можуть бути самостійними підставами для висновку про нереальність господарських операцій. Водночас, у сукупності з іншими обставинами справи наявність або відсутність недоліків у первинних документах може свідчити на спростування або підтвердження позиції контролюючого органу.
Верховний Суд у постанові від 09 жовтня 2019 у справі № 826/16601/18 зазначив, що не може свідчити про відсутність адміністративно-господарських можливостей для виконання взятих на себе зобов'язань посилання податкового органу на відсутність достатньої кількості штатних одиниць, оскільки наведені обставини не позбавляють суб'єкта господарювання можливості здійснювати посередницьку діяльність, залучати виробничі та трудові ресурси інших суб'єктів господарювання для виконання зобов'язань по укладених ним договорах.
Крім того, відповідач посилається на наявність кримінальних проваджень, відповідно до яких ТОВ "КІР БУД", ТОВ "ЛАЙФ ПАРАДАЙС" та ТОВ "БРОДБЕНТ" є фігурантами кримінальної справи, за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.27, ч.З ст.212 КК України об'єктивно свідчить про неможливість реального здійснення господарських операцій між ТОВ "КІР БУД", ТОВ "ЛАЙФ ПАРАДАЙС" та ТОВ "БРОДБЕНТ" та ТОВ "Атоммонтажсервіс" в грудні 2019 року, як наслідок договори №25-2/02-2019 від 25.02.2019, №25-3/02-2019 від 25.02.2019, №25-4/02-2019 від 25.02.2019, №25-5/02-2019 від 25.02.2019, №25-6/02-2019 від 25.02.2019 не опосередковуються реальним виконанням операцій, які становлять їх предмет. При цьому, для штучного надання юридичної значимості "первинним документам", оформленим за такими нереальними операціями, до них вносились недостовірні дані.
Стосовно обов'язку обізнаності позивача стосовно добросовісності контрагента перевірки шляхом моніторингу відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень, на предмет чинних судових рішень, винесених щодо контрагента, порушених проти нього кримінальних проваджень і оцінки їх потенційного впливу на майбутні відносини суд зазначає наступне. Позивач та контрагенти позивача є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника податків, яка (слід розуміти - відповідальність) відповідно до статті 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. При цьому, доказів, які б свідчили про наявність у позивача наміру набути у спірних правовідносинах безпідставну податкову вигоду, суду не надано. Не здобуто таких доказів і судом, а тому таке твердження відповідача є безпідставним.
З огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит, право на формування витрат господарської діяльності не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Згідно ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.
Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо подання податкової декларації чи сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.
Суд також зауважує, що під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб'єктності своїх контрагентів і реально отримати від них товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства чи митного законодавства.
Від Головного управління ДПС у Хмельницькій області надійшло клопотання про витребування доказів, в якому останній просить витребувати у Головного слідчого управління фінансових розслідувань Державної фіскальної служби України (04053, м.Київ, Львівська пл.8) відомості щодо стану кримінального провадження від 09 серпня 2017 року №32017000000000147, а також, в разі наявності та за можливості відомості щодо взаємовідносин ТОВ "БРОДБЕНТ", ТОВ "КІР БУД", ТОВ "ЛАЙН ПАРАДАЙС" та ТОВ "АТОММОНТАЖСЕРВІС", зокрема, але не виключно: копії протоколів допитів свідків (в т.ч. посадових осіб), а також копії рішень, вироків, пояснень, обвинувальних актів, висновків експертів, спеціалістів.
Ухвалою суду від 11.05.2021 суд витребував у Слідчого управління фінансових розслідувань ГУ ДФС у м.Києві відомості щодо стану кримінального провадження від 09 серпня 2017 року №32017000000000147, а також, в разі наявності та за можливості відомості щодо взаємовідносин ТОВ "БРОДБЕНТ", ТОВ "КІР БУД", ТОВ "ЛАЙН ПАРАДАЙС" та ТОВ "АТОММОНТАЖСЕРВІС", а саме: копії протоколів допитів свідків (в т.ч. посадових осіб), а також копії рішень, вироків, пояснень, обвинувальних актів, висновків експертів, спеціалістів.
Суд звертає увагу відповідача, що на виконання вказаної ухвали суду від 11.05.2021 Слідче управління фінансових розслідувань Головного управління ДФС у м.Києві листом №4063/9/26-97-03-1016 від 20.05.2021 надало відповідь, зокрема зазначило, що в матеріалах кримінального провадження №32017000000000147 від 09.08.2017 відсутні протоколи допиту свідків (в т.ч. посадових осіб), рішення, вироки, пояснення, обвинуальні акти, висновки експертів та спеціалістів, щодо взаємовідносин ТОВ "БРОДБЕНТ", ТОВ "КІР БУД", ТОВ "ЛАЙН ПАРАДАЙС" та ТОВ "АТОММОНТАЖСЕРВІС".
Відповідно до частини 2 статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
Окремо суд акцентує увагу й на принципі індивідуалізації юридичної відповідальності, що закріплений статтею 61 Конституції України.
Частиною 1 статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Суд звертає увагу відповідача на недопустимість покладення тягаря негативних наслідків від встановлення протиправності дій контрагента платника податків про що неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, зокрема 09 січня 2007 року у рішенні "Інтерсплав проти України", а також Верховний Суд у постанові від 15 січня 2019 року у справі №805/4781/15-а.
Платник податків, за умови його необізнаності, не може нести відповідальність за недобросовісні дії свого контрагента, а тим більше перевіряти чи реальною була воля засновників даного підприємства на здійснення господарської діяльності.
Загальним принципом юридичної відповідальності є вина в порушені законодавчо встановленого імперативного правила поведінки. Закон не передбачає відповідальність за винні дії іншої особи. Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, у випадку за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява №3991/03) Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз. А також сплачувати штраф. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.
При цьому, суд вважає за потрібне наголосити на необхідності дотримуватися позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі "Федорченко та Лозенко проти України", відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумними сумнівом". Так, наведені контролюючим органом аргументи не є достатньо вагомими, чіткими та узгодженими доказами, що спростовують реальність господарських операцій між позивачем та контрагентами, факт чого підтверджується належними та допустимими доказами.
Відповідач також зазначає, що у контрагентів позивача відсутні юридичні адреси, що свідчить про неможливість здійснення господарських операцій.
Суд не погоджується з таким твердженням відповідача, оскільки відповідно до ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними. Якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не внесені до нього, вони не можуть бути використані у спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.
Суд звертає увагу відповідача, що згідно безкоштовних запитів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців та громадських формувань, які містяться в матеріалах справи, контрагенти позивача на момент проведення господарських операцій не були ліквідовані, їх діяльність в установленому законом порядку не була припинена, та з ЄДРПОУ підприємства не виключені.
А тому, такі підприємства не мали у своєму правовому статусі жодних дефектів та мали право укладати правочини та вчиняти інші юридично значимі дії.
Крім того, суд зазначає, що вказані господарські операції згідно зазначених вище договорів з контрагентами позивача були здійсненні на виконання укладених позивачем первинних договорів з замовником "Компания "NUKEM Technologies Engineering Services GmbH (Германия)" №С-2018-0170 від 07.11.2018, №С-2017-0171 від 07.11.2018, №С-2018-0172 від 07.11.2018 копії та додатки до яких містяться в матеріалах справи, що в свою чергу підтверджує ланцюг поставки вказаних товарів (технічна документація).
Суд зазначає, що позивачем було надано в судовому засіданні копії частини технічної документації, яка була виготовлена на замовлення ТОВ "Атоммонтажсервіс" його контрагентами ТОВ "БРОДБЕНТ", ТОВ "КІР БУД", ТОВ "ЛАЙФ ПАРАДАЙС", що спростовує фіктивність господарських операцій з вказаними контрагентами.
Суд встановив, що надані позивачем документи сумнівів у їх достовірності не викликають, будь-які дійсні розбіжності стосовно задекларованої суми оплати за договором, розміру податку, обсягів поставок тощо судом не виявлені, а відповідачем не доведені, також відсутні дефекти форми або змісту первинних (бухгалтерських) документів з тих, які були надані платником. Одночасно з цим, контролюючим органом не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на належних доказах, які спростовують факти поставок, не надані належні докази на підтвердження того, що відомості, які містяться в документах позивача, неповні, недостовірні або суперечливі.
Вказані в акті перевірки висновки стосовно формування позивачем штучних показників податкового обліку з метою отримання незаконної податкової вигоди, є припущеннями за відсутності належних та допустимих доказів, які надаються в передбаченому законодавством порядку. Встановлені судом обставини та реальність здійснення вищевказаних господарських операцій не спростовані податковим органом належними та допустимими доказами, відтак суд приходить до висновку про необґрунтованість прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.
Враховуючи наведене вище, суд вважає, що у Головного управління Державної податкової служби у Хмельницькій області були відсутні підстави для винесення податкових повідомлень-рішень від 01.10.2020 року форми "В4" №0007120508, форми "Р" №0007130508, які на думку суду є протиправним та підлягають скасуванню.
У Рішенні від 20.10.2011 у справі "Rysovskyy v. Ukraine" Європейський суд з прав людини зазначив, що принцип "належного урядування" передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб ("Beyeler v. Italy", "Oneryildiz v. Turkey", "Megadat.com S.r.l. v. Moldova", "Moskal v. Poland"). На державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок ("Lelas v. Croatia" і "Toscuta and Others v. Romania") і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (Oneryildiz v. Turkey", та "Beyeler v. Italy").
Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків ("Lelas v. Croatia").
У відповідності до ч.ч. 1, 2, 4 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).
Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 28 серпня 2018 року (справа № 802/2236/17-а).
Відповідно до п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
В процесі судового розгляду відповідач не довів правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень Головного управління ДПС у Хмельницькій області від 01.10.2020 року форми "В4" №0007120508, форми "Р" №0007130508, а суд дослідивши докази, які містяться в матеріалах справи вважає, що позовні вимоги ТОВ "Атоммонтажсервіс" підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Атоммонтажсервіс" до Головного управління ДПС у Хмельницькій області про скасування податкових повідомлень-рішень від 01.10.2020 року форми "В4" №0007120508, форми "Р" №0007130508 - задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Хмельницькій області від 01.10.2020 року форми "В4" №0007120508, форми "Р" №0007130508.
Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Атоммонтажсервіс" судовий збір в сумі 22700 ( двадцять дві тисячі сімсот) грн. 00 коп., за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Хмельницькій області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складене 29 червня 2021 року
Позивач:Товариство з обмеженою відповідальністю "Атоммонтажсервіс" (а/с 409,Нетішин,Хмельницька область,30100 , ідентифікаційний код - 30563645)
Відповідач:Головне управління ДПС у Хмельницькій області (вул. Пилипчука, 17,Хмельницький,Хмельницька область,29000 , ідентифікаційний код - 44070171)
Головуючий суддя О.П. Шевчук