Справа № 560/6117/21
іменем України
29 червня 2021 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Шевчука О.П. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправними та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області в якому просить визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні дострокової пенсії за віком як учаснику бойових дій. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи в Російській Федерації з 01.01.2004 по 18.11.2004 та з 02.02.2005 по 22.12.2010, та призначити пенсію за віком на підставі поданої ним заяви від 29.03.2021 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області з заявою щодо призначення згідно пункту 4 частини 1 статті 115 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" дострокової пенсії за віком як учаснику бойових дій. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 31.03.2021 мені відмовлено у призначенні пенсії за віком в зв'язку з відсутністю, на думку Відповідача, необхідного страхового стажу 25 років, передбаченого статтею 115 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Листом від 20.04.2021 року № 2200-0304-8/21518 відповідач роз'яснив, що згідно пункту 4 частини 1 статті 115 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі -Закон) право на призначення дострокової пенсії за віком мають, зокрема, військовослужбовці, які брали участь у бойових діях, після досягнення чоловіками 55 років, та за наявності у них страхового стажу не менше 25 років. На думку відповідача згідно поданих документів мій страховий стаж з врахуванням пільгового обчислення періоду військової служби під час бойових дій становить 23 роки 3 місяці 3 дні.
До страхового стажу не враховано згідно трудової книжки НОМЕР_1 періоди моєї роботи в Російській Федерації з 01.01.2004 по 18.11.2004 та з 02.02.2005 по 22.12.2010, оскільки відсутня інформацію про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду Російської Федерації.
Позивач вважає такі дії відповідача протиправними.
Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 31.05.2021 відкрито провадження в адміністративній справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.
Від представника відповідача на адресу суду надійшов відзив, в якому останній зазначає, що 29.03.2021 ОСОБА_1 звернувся до головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області із заявою про призначення дострокової пенсії за віком як учаснику бойових дій згідно Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-ІV від 09.07.2003.
Згідно поданих документів страховий стаж позивача з врахуванням пільгового обчислення періоду військової служби під час бойових дій становить 23 роки 3 місяці 3 дні.
До страхового стажу позивача не враховано згідно трудової книжки НОМЕР_1 періоди роботи в Російській Федерації з 01.01.2004 по 18.11.2004 та з 02.02.2005 по 22.12.2010, оскільки відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду Російської Федерації.
Враховуючи зазначене, при обчисленні розміру пенсії, зарахування до страхового стажу періодів роботи на території держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав (далі-Держави СНД), в тому числі до страхового стажу, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, та врахування заробітної плати з 01.01.2004 за періоди роботи на території Держав СНД здійснюється при підтвердженні сплати страхових внесків (зборів) до відповідного фонду Держави СНД. на території якої проводилась трудова діяльність, або за умови сплати страхових внесків до Пенсійного фонду України.
Для можливості врахування зазначених періодів роботи ОСОБА_1 в Російській Федерації з 01.01.2004 по 18.11.2004 та з 02.02.2005 по 22.12.2010 головним управлінням направлено запит до Пенсійного фонду Російської Федерації щодо витребування довідок про підтвердження сплати внесків.
Відповідь з Пенсійного фонду Російської Федерації станом на дату подання відзиву не надходила.
Рішенням головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 22.03.2021 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком в зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу 25 років, передбаченого статтею 115 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", про що позивача повідомлено листом № 2200-0304-8/21518 від 20.04.2021.
Дослідивши наявні в матеріалах справи належні та допустимі письмові докази, оцінивши їх у взаємозв'язку та сукупності, суд зазначає наступне.
Суд встановив, що позивач є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серія НОМЕР_2 від 24.03.1997.
29.03.2021 ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою про призначення дострокової пенсії за віком як учаснику бойових дій за нормами Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
До заяви про призначення пенсії позивачем надано трудову книжку колгоспника серії НОМЕР_1 від 15.03.1995, військовий квиток серії НОМЕР_3 від 22.03.1983, свідоцтво № НОМЕР_4 по програмі підготовки водія транспортних засобів категорії "С", посвідчення серії її НОМЕР_2 від 24.03.1997 видане як учаснику бойових дій, довідку № 464 від 08.10.2020 видану Чемеровецьким районним трудовим архівом, архівні довідки № 4/П-50259 від 11.10.2012 та № 4/П-47058 від 09.07.2012 видані центральним архівом Міністерства Оборони Російської Федерації.
Головним управлінням пенсійного фонду України в Хмельницькій області направлено запит до Пенсійного фонду Російської Федерації щодо витребування довідок про підтвердження сплати внесків, зокрема щодо періодів роботи ОСОБА_1 в Російській Федерації з 01.01.2004 по 18.11.2004 та з 02.02.2005 по 22.12.2010.
Однак, відповідь з Пенсійного фонду Російської Федерації не надходила.
До страхового стажу позивача не враховано згідно трудової книжки НОМЕР_1 періоди роботи в Російській Федерації з 01.01.2004 по 18.11.2004 та з 02.02.2005 по 22.12.2010, оскільки відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду Російської Федерації.
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області прийнято рішення від 22.03.2021, яким відмовлено позивачу у призначенні пенсії за віком в зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу 25 років, передбаченого статтею 115 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", про що позивача повідомлено листом № 2200-0304-8/21518 від 20.04.2021.
Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом за захистом своїх прав.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд враховує наступне.
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року № ETS N 005 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною 1 ст. 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян на соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв'язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки, визначені у Законі України "Про пенсійне забезпечення" від 05 листопада 1991 року№1788-XII (далі - Закон №1788-XII).
Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IVвід 09 липня 2003 року (далі - Закон № 1058-IV) визначаються періоди, з яких складається страховий стаж. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше (ч. 4 ст. 24 Закону № 1058-IV).
Згідно п.4 ч.1 ст.115 Закону №1058-IV, право на призначення дострокової пенсії за віком мають військовослужбовці, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейські, які брали участь у бойових діях, в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення, а також ті, яким встановлено інвалідність внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час захисту Батьківщини або під час виконання інших обов'язків військової служби (службових обов'язків), або внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, виконанням інтернаціонального обов'язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення, дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейських, які померли (загинули) у період проходження військової служби (виконання службових обов'язків) чи після звільнення із служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час виконання обов'язків військової служби (службових обов'язків), захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, виконанням інтернаціонального обов'язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення, особи, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пунктів 20 і 21 статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пунктів 12 та 13 статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", особи з числа резервістів і військовозобов'язаних, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пункту 19 статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пункту 11 статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки, яким надано статус особи, на яку поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", відповідно до абзаців шостого і сьомого пункту 1 статті 10 зазначеного Закону, а також абзацу восьмого пункту 1 статті 10 зазначеного Закону з числа членів сімей резервістів і військовозобов'язаних, - після досягнення чоловіками 55 років, жінками - 50 років та за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків і не менше 20 років у жінок.
Згідно ст.24 Закону №1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
До страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком, з якого обчислюється розмір пенсії по інвалідності або у зв'язку з втратою годувальника, крім наявного страхового стажу, зараховується також на загальних підставах відповідно період з дня встановлення інвалідності до досягнення застрахованою особою віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, та період з дня смерті годувальника до дати, коли годувальник досяг би віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
У разі якщо за період з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2016 року в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування відсутні відомості, необхідні для обчислення страхового стажу військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), поліцейським, особам рядового і начальницького складу відповідно до цього Закону, страховий стаж обчислюється на підставі довідки про проходження військової служби та про сплачені суми страхових внесків.
Відповідно до статті 24 Закону 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом (до 01.01.2004), зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше. З 01.01.2004 страховий стаж обчислюється органами Пенсійного фонду за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку (згідно даних про сплату страхових внесків).
Згідно Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Крім періодів роботи, до страхового стажу зараховуються військова служба, навчання за денною формою у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах та в училищах.
Згідно Порядку підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, час навчання у вищих навчальних та професійних навчально-виховних закладах враховується до страхового стажу на підставі дипломів, посвідчень, свідоцтв та інших документів, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання. Період навчання зараховується до страхового стажу з 1 вересня по дату прийняття екзаменаційною комісією рішення про присвоєння кваліфікації.
Тобто, при обчисленні розміру пенсії, зарахування до страхового стажу періодів роботи на території держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав (далі-Держави СНД), в тому числі до страхового стажу, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, та врахування заробітної плати з 01.01.2004 за періоди роботи на території Держав СНД здійснюється при підтвердженні сплати страхових внесків (зборів) до відповідного фонду Держави СНД. на території якої проводилась трудова діяльність, або за умови сплати страхових внесків до Пенсійного фонду України.
Згідно наданої відмови позивачу, відповідач причиною такої відмови зазначив, зокрема щодо періоду роботи позивача в Російській Федерації з 01.01.2004 по 18.11.2004 та з 02.02.2005 по 22.12.2010, оскільки відсутня інформацію про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду Російської Федерації, при цьому вказує, що надіслав запит до Пенсійного фонду Російської Федерації стосовно доказів сплати страхових внесків, однак жодної відповіді не отримав.
Тобто, враховуючи наведене вище, суд вважає, що відповідачем прийнято рішення про відмову позивачу в призначенні дострокової пенсії за віком без доказів сплати страхових внесків під час роботи у Російській Федерації в спірний період.
Суд зазначає, що відповідно записів в трудовій книжці позивача, встановлено, що він з 20.07.1998 року по 18.11.2004 року працював в ТзОВ "Інвестор-5" водієм 1 класу та з 02.02.2005 по 22.12.2010 в ТзОВ Будівельна компанія "Дельта Строй" водієм вантажного транспорту 1 класу.
Суд звертає увагу, що відповідачем жодним чином не доведено того факту, що ТзОВ Будівельна компанія "Дельта Строй" та ТзОВ "Інвестор-5" не здійснювались відповідні відрахування з заробітку позивача під час його роботи у Російській Федерації в період з 20.07.1998 року по 18.11.2004 та з 02.02.2005 по 22.12.2010.
Крім того, в матеріалах справи міститься довідка №84 видана ТзОВ Будівельна компанія "Дельта Строй" згідно якої вказано, що ОСОБА_1 в період з 02.02.2005 по 22.12.2010 працював водієм вантажного автомобіля 1-го класу, та із заробітної плати ОСОБА_1 проводились вирахування в Пенсійний фонду Російської Федерації згідно законодавства.
Нормами статті 2 КАС України встановлено, що адміністративні суди при оскарженні рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, серед іншого, перевіряють чи прийняті (вчинені) вони пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) та з урахуванням принципу верховенства права.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Суд зауважує, що відповідач користуючись наданими широкими межами розсуду та можливістю вибору різними способами та засобами для дотримання своїх зобов'язань, взагалі не врахував ступінь втрати однієї сторони, в нашому випадку позивача, його конституційного права на пенсійне забезпечення.
Згідно положень статті 3 Конституції України, як Основного Закону України - людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Отже, враховуючи те, що майновий інтерес позивача ґрунтується на положеннях чинного законодавства, стандарти ЄСПЛ можуть і повинні бути застосовані до цього випадку.
Європейський Суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (п.53 рішення у справі Ковач проти України, п.59 рішення у справі Мельниченко проти України, п.50 рішення у справі Чуйкіна проти України тощо). Це, звичайно, не означає, що суд має приймати рішення на користь людини кожного разу, коли вона про це просить, але суд повинен оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними, тобто людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав навіть теоретично. Більше того, відповідно до статті 14 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою.
Згідно положень частини першої, третьої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до частини першої статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування у спорі покладається на відповідача - суб'єкта владних повноважень, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.
Разом з цим, суд зазначає, що статтею 58 Закону №1058-IV визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.
Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною 3 статті 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.
Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - ключовим завданням якого є здійснення правосуддя. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішення.
Згідно ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Отже, адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного суб'єктами владних повноважень, а вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення.
Згідно частини 4 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернення позивача, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" (Chahal v. TheUnitedKingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява N 38722/02).
Таким чином, ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.
Суд вважає протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні дострокової пенсії за віком як учаснику бойових дій, оскільки відповідач фактично не отримавши жодної відповіді на запит до Пенсійного фонду Російської Федерації, прийняв рішення про відмову без посилання на належні докази та без урахування усіх доказів, зокрема й відповіді з Пенсійного Фонду Російської Федерації, щодо сплати страхових внесків за ОСОБА_1 , та подальшому врахування чи не врахування стажу його роботи у Російській Федерації.
Враховуючи вищевикладене, а також те, що відповідач тривалий час своїми протиправними діями позбавляє позивача належного рівня пенсійного забезпечення, суд вважає, що для повного захисту порушених прав позивача необхідно зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 29.03.2021 щодо призначення дострокової пенсії за віком як учаснику бойових дій, з урахуванням висновків суду, викладених у даному рішенні.
А тому з огляду на зазначене вище, суд вважає, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.
Згідно з положеннями частини першої статті 139 КАС при задоволені позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрат, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених вимог.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправними та зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні дострокової пенсії за віком як учаснику бойових дій.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 29.03.2021 щодо призначення дострокової пенсії за віком як учаснику бойових дій, з урахуванням висновків суду, викладених у даному рішенні.
В задоволенні інших позовних вимог відмовити.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_5 )
Відповідач:Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (вул. Герцена, 10,Хмельницький,Хмельницька область,29000 , ідентифікаційний код - 21318350)
Головуючий суддя О.П. Шевчук